МІСІЯ «ЧОРНИЙ ТЮЛЬПАН» — ЦЕ РОБОТА ПІД ДУЛАМИ АВТОМАТІВ

Але водночас — і остання надія повернути солдата додому...

«Чорний тюльпан» виник після Іловайського котла, коли дуже багато бійців залишилися на полі бою непохованими. Саме тоді громадська організація «Союз «Народна пам’ять» взялася за важку, але таку потрібну місію — шукати і повертати додому тіла загиблих українських солдатів. Нещодавно участь в експедиції взяли й працівники ДП «Волинські старожитності», яке є асоційованим членом «Союзу «Народна пам’ять»

— З'ясувати, де поховані бійці, повернути їхні останки рідним — це головне завдання місії «Чорний тюльпан», — розповідає директор ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський. — Причому не беремо до уваги належність до військових формувань: ексгумуємо і українських, і деенерівських. Хоча робимо акцент на солдатах Збройних сил України. А ми, зрозуміло, на волинянах, що загинули на Сході. За час роботи місії понад 200 тіл українських військовослужбовців вивезено з «ДНР» і перепоховано на нашій території. Діяльність місії базується на тонкій межі — на домовленості між Міноборони України та представниками так званих ДНР та ЛНР.

Археологічні розвідки та ексгумації доводиться проводити на місці. Частину українських солдатів поховали місцеві, але за похованнями ніхто не доглядав. Часто на могилі стоїть невеликий хрестик із прутиків, перемотаних шнурочком. Такий навіть до весни може зникнути. Тому волонтери поспішають, інакше поховані у таких могилах можуть назавжди залишитися зниклими безвісти.

— Скажімо, був бліндаж, у якому загинули солдати. Трактором просто зрівняли його, засипали землею, поставивши паличку чи хрестик, — оце й уся могила, — каже ще один учасник місії «Чорний тюльпан» Андрій Трофімук. — Місцеві часто не знають або не хочуть розповідати. Мовляв, не бачили, бо ховалися. Якось почули від них: «А, укропы? Пусть лежат и гниют там». Або ж запитують: ви по наших чи по укропів? І ти розумієш, що «наші» — це інша сторона.

На сьогодні постала така проблема, що тіла українських солдатів уже не віддають, а обмінюють на тіла своїх солдатів. Було, що з 12 тіл місії віддали тільки два. Далі досліджують документи, беруть зразок ДНК. Часто знаходили тіла з мобільними телефонами або з документами, що давало можливість встановити імена.

— У перший день нас усіх витягли з машини, щоб перевірити документи. Української мови там не вітають. Навіть між собою розмовляли тільки російською. Нас завжди супроводжував озброєний деенерівець, тож самі себе контролювали, — каже співробітник ДП «Волинські старожитності» Микола Собуцький.

Треба сказати, що цього разу місія складалася з чотирьох чоловік: троє лучан та керівник Геннадій Базаджієв із Закарпаття. Щодня доводилося ще засвітла повертатися на контрольовану українськими військовими територію. Найгірше було на нейтральній смузі, бо там могли потрапити і під чужі, і під свої снаряди чи міни. Якось ледве не наткнулися на нерозірваний снаряд від «Града», що стирчав просто посеред дорожнього полотна.

На першому блокпосту один із бойовиків сідав у машину й супроводжував місію. Фотографували чи оглядали щось тільки з його дозволу.

— Супроводжував якось ополченець, якому українські військові розбили хату. Був нервовий і дивився на нас із ненавистю. Палець тримав постійно на курку. Тому коли їхали, то молилися, щоб автомобіль не потрапив у ямку, — згадує Олексій Златогорський. — А вже як поверталися, на нейтралці починали їсти бутерброди, і це трохи заспокоювало.

— Пильності наші супровідники ніколи не втрачали. Коли на одного якось покотилася пляшка води, то аж кинувся, — додає Андрій Трофімук. — Він дуже нервувався — нас усе-таки четверо.

Життя в містечках, підконтрольних терористам, йде повним ходом. Не працюють хіба банки, та автосалони спорожніли. Дизпальне буває навіть дешевше, ніж у нас. Відсотків 90 місцевих за «ДНР». Дещиця має проукраїнські настрої, але й ті можуть бути провокаторами.

— Були порожні поховання. Наприклад, є могила з хрестом, і місцеві кажуть, що там український коригувальник похований. Але розкопали її, а там порожньо. Самі ополченці кажуть, що не знають, чому так. Це означає, що людина жива і в полоні. За словами місцевих, його російські солдати забрали з собою. Для чогось їм треба було показати, що людина вбита, — міркує Олексій Златогорський. — Наші колеги вже не одну таку могилу знаходили. Бойовики всі документи забирають. На жаль, нас не пустили в донецький аеропорт. За цей час вони все підчистять. Потім ми знайдемо тіло, а хто це — чи довідаємось?

У цій січневій поїздці волиняни намагалися бодай розвідати, де саме є могили українських бійців.

P. S. На Волині місія «Чорний тюльпан» відкриває своє представництво.

Рідні зниклих безвісти або загиблих солдатів можуть звернутися за тел.:

095 208 26 79

097 253 37 30

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Реквізити для фінансової підтримки діяльності місії:

ПАО КБ «ПриватБанк», р/р 26003056209093

МФО 380269

ЄДРПОУ 37820137

ВГО «Союз «Народна пам’ять»

призначення платежу — Фонд пошуку загиблих на Сході України.

Сергій НАУМУК

Газета "Волинь-нова" http://www.volyn.com.ua/?rub=33&article=0&arch=

 

P. P. S. Ось уже майже півроку місія «Чорний Тюльпан» працює в зоні проведення АТО. З вересня минулого року волонтерам «Чорного Тюльпана» вдалося виявити і евакуювати 190 тіл загиблих військових. Всі вони вважалися зниклими безвісти. У ході місії виникають проблеми як фінансового, так і технічного характеру (потрібен автотранспорт, паливо, оргтехніка, засоби захисту та інше).

З недавнього часу ми ще й зіткнулися з проблемою інформаційного характеру. В ході польових робіт ми переконалися: є багато людей, які знають місця поховання бійців, можуть показати братські могили. Але ось у чому біда: більшість з цих людей, які можуть допомогти місії «Чорний Тюльпан», просто не знають, куди повідомляти цю цінну для нас інформацію. По суті, спостерігається відсутність двосторонньої комунікації між волонтерами і тими, хто нам потенційно може допомогти.

Тіла багатьох військових донині так і лежать просто неба. Для рідних і близьких вони — зниклі безвісти. Їх все ще чекають вдома. Ми повинні допомогти сім'ям гідно поховати тих, хто загинув під час збройного конфлікту на сході України.

Якщо ви володієте інформацією про місця знаходження тіл загиблих військових, або знаєте, де розташовані поховання, прохання повідомляти про за телефоном: 0952082679, 0972533730, (0332) 286281 або на електронну пошту: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Ваше повідомлення дуже важливо для тих людей, чиї родичі не втратили надію знайти безвісти зниклого члена сім'ї в зоні АТО!

Під час місії постійно виникають проблеми, у тому числі з транспортом. Місія "Чорний Тюльпан" гостро потребує 3-—4 мікроавтобуси як для перевезення учасників місії, так і для транспортування тіл.

Ми звертаємося до фізичних та юридичних осіб з проханням надати для термінової евакуації тіл наших військових вказаний вище транспорт. Не залишайтесь байдужими, загиблих бійців необхідно доставити додому!

Прес-центр ДП "Волинські старожитності"

Пошук

Контакти

Матеріали на сайт надсилайте на адресу: support@vgosau.kiev.ua
Ми в соцмережах

Інтернет-ресурси

National Archaeological Record of Romania (RAN)
Великий архів румунської археологічної та історичної літератури.

Германо-слов'янська археологічна експедиція ХНУ ім В.Н. Каразіна
Український пам’яткоохоронний інтернет-ресурс.

Архів випусків журналу «Археологія» (з 2008 р.)
На сайті Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.

Русский Фонд Содействия Образованию и Науке
На сайті вміщено велику кількість інформації про нові книжки гуманітарного профілю.

Ви знаходитесь тут: До уваги громадськості ATO МІСІЯ «ЧОРНИЙ ТЮЛЬПАН» — ЦЕ РОБОТА ПІД ДУЛАМИ АВТОМАТІВ