Звернення ВГО "САУ"

Президентові України П. О. Порошенку

Президентові України П. О. Порошенку

Копія: Міністру закордонних справ України П. А. Клімкіну

Вельмишановний Петре Олексійовичу! Археологічна спадщина як частина культурної спадщини на сьогоднішній день перебуває в Україні під дуже серйозною загрозою. Це пов’язано з багатьма чинниками, серед яких недоліки законодавства в частині гарантування превентивних археологічних досліджень, що мають передувати господарському освоєнню земель, збільшення масштабів несанкціонованих розкопок (так званої чорної археології) та нелегального обігу археологічних предметів, неможливість контролю державою ситуації з культурними пам’ятками, що перебувають на окупованих територіях, тощо.

Правопорушення щодо культурної спадщини потребують комплексної протидії, зовнішньополітична складова якої значною мірою належить до компетенції Президента України. Відповідна політика нашої держави має ґрунтуватися на неухильному виконанні міжнародних зобов’язань України та враховувати сучасні світові тенденції. Роками триває листування державних органів щодо приєднання України до Другого протоколу 1999 до Гаазької конвенції 1954 р. про захист культурних цінностей в умовах збройного конфлікту, за яким забороняється проведення археологічних розкопок на окупованій території, а міжнародній спільноті в особі ЮНЕСКО надаються дієві повноваження щодо моніторингу ситуації та впливу на сторону-окупанта задля збереження культурних цінностей. Археологи та пам’яткоохоронці неодноразово звертали увагу й на необхідність ратифікації Україною Конвенції УНІДРУА 1995 р. щодо викрадених або незаконно вивезених культурних цінностей. Водночас видимого результату по цих питаннях нами поки що не спостерігається.

Разом з тим фахова археологічна спільнота з великим оптимізмом сприйняла новину про підписання Міністром юстиції України 11 вересня 2017 р. у Страсбурзі Конвенції Ради Європи щодо правопорушень, пов’язаних з культурними цінностями, відкритої для підписання 19 травня 2017 р. (Нікосія). Особливість Конвенції полягає в її суто кримінально-правовому характері. У документі чітко закріплюються відповідні склади злочинів, види покарання, обтяжуючі обставини, форми співучасті тощо. Передбачається, що відповідні положення мають бути імплементовані до національного кримінального права держав-учасниць.

Новий підхід багато в чому є реакцією на те, що проблема протидії відповідним правопорушенням останнім часом стала питанням не лише охорони культурної спадщини, а й міжнародного миру та безпеки. У преамбулі Конвенції вказується на занепокоєння з приводу участі терористичних груп у відвертому нищенні культурної спадщини та використання ними нелегальної торгівлі культурними цінностями як джерела фінансування. Це питання було попередньо артикульовано у низці політичних рішень міжнародної спільноти: «Відозві з Намюру» (англ. — «Namur Call»), підписаної 24 квітня 2015 р. відповідальними за культурну спадщину міністрами 50-ти держав — учасниць Європейської культурної конвенції, та прийнятих консенсусом 4-х резолюціях Ради Безпеки ООН (№ 2199 від 12 лютого 2015, № 2253 від 17 грудня 2015, № 2322 від 12 грудня 2016, № 2347 від 24 березня 2017), що закликають держави боротися з нищенням та нелегальним обігом культурних цінностей. Відповідна одностайність та політична воля основних суб’єктів міжнародної політики позначилася на тому, що нова, багато в чому революційна, Конвенція була розроблена в рекордні строки і незабаром має бути ратифікована багатьма державами. Очевидним є те, що антитерористична Конвенція не може бути обійдена увагою в Україні, що сама потерпає від тероризму та гібридної агресії.

При цьому, попри підписання Конвенції Україною, цей важливий документ досі не отримав належної уваги з боку органів, відповідальних за формування політики України у сфері охорони культурної спадщини. І це відбувається у той час, коли до Верховної Ради подано кілька законопроектів з питання відповідальності за відповідні правопорушення, які за змістом повністю ігнорують вимоги Конвенції. Можна назвати, зокрема, урядовий проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини у сфері охорони культурної спадщини та статті 44 Закону України "Про охорону культурної спадщини"» (реєстр № 8050), який здебільшого зводиться до чергового «переформатування» статті 298 Кримінального кодексу України – практично єдиної, але не достатньої, статті КК України, що присвячена культурній та археологічній спадщині.

Враховуючи зазначене, вважаємо за необхідне просити Вас, пане Президенте, вжити, у межах Ваших повноважень, заходів для прискорення юридичного оформлення процедури приєднання України до Конвенції Ради Європи 2017 р. щодо правопорушень, пов’язаних з культурними цінностями.

З глибокою повагою,
Голова правління Спілки, член-кореспондент НАН України Г. Ю. Івакін

Звернення до Міністра культури України Є. М. Нищука


Міністру культури України,
Народному артисту України
Є. М. Нищуку
Шановний Євгене Миколайовичу!

ВГО «Спілка археологів України» (САУ), яка об’єднує більшість професійних археологів нашої країни, вкрай занепокоєна тим, що останнім часом з системи Міністерства культури постійно (хоч поступово, і, можливо, з різних причин), але звільняються авторитетні спеціалісти музейної справи та охорони пам’яток. Серед них — пам’яткоохоронці Яків Діхтяр і Лідія Карпенко, музеєзнавці Василь Рожко і Тетяна Грущенко, мистецтвознавець та культуролог Олександр Буценко, археолог Руслан Осадчий. І це далеко не повний перелік.

Наслідками браку професійних кадрів у міністерстві вже став факт обговорення химерного, необґрунтованого проекту музею на Поштовій площі в Києві. Сумно та смішно чути, як ті, хто називає себе «представниками громадськості», а насправді є лише агресивними невігласами, переконують органи влади у тому, що відкрито місце хрещення Русі. Ще гірше усвідомлювати, що за час обговорення цього проекту органи влади нічого не зробили для появи в Україні спеціалістів-реставраторів з древньої деревини та створення сучасного реставраційного центру.

Члени САУ неприємно здивовані тим, що у новому складі Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини при Мінкультури майже відсутні фахові археологи. У ній навіть немає спеціалістів з археології Києва, що ставить під загрозу знищення або забудови численних археологічних пам’яток столиці. Незрозуміло, чому представник Інституту археології НАНУ та Національного університету «Києво-Могилянська академія», кандидат історичних наук Всеволод Івакін, який до того був членом цієї ради, навіть не отримав офіційного повідомлення про зміну її складу. Таке ставлення до знаного спеціаліста вважаємо принизливим та неприпустимим, особливо враховуючи нещодавнє відкриття ним унікального балтського могильника часів Ярослава Мудрого, що викликало бурхливий резонанс в Європі, але не в Україні. Більш того, інформацію про те, що ця виняткова пам’ятка систематично зазнає втрат від кількох груп «чорних копачів», Мінкультури фактично проігнорувало.

Велике занепокоєння викликає нещодавня ситуація щодо звільнення Максима Левади, Заслуженого працівника культури України. Він добре відомий в країні та за її межами незалежний експерт в галузі археології та охорони культурної спадщини. Великого розголосу мала його стаття про фальшивий золотий перстень, подарований власниками «Платару» Віктору Януковичу під час його інаугурації. Відзначимо також його вирішальну роль у поверненні в Україну «меча вікінга» Х ст., який намагалася прихопити собі Росія. Проте, раптом, за пару місяців, ця людина, перетворилася на прогульника та порушника дисципліни. Дивно, дуже дивно і прикро, особливо з огляду на те, що саме Ви минулого року подали його кандидатуру на присвоєння почесного звання Заслуженого працівника культури України. Фахівця почали звинувачувати у прогулах після того, як він звернувся персонально до Вас по допомогу, а після другого звернення — вже звільнили.

Невже все, про що йшлося вище, є помстою та перемогою бюрократично налаштованої частини Міністерства культури? Вважаємо, що ця ситуація є чудовим подарунком виключно для тих, хто зацікавлений у незаконних розкопках та пограбуванні нашої археологічної спадщини та процвітанню нелегального  ринку археологічних предметів.

ВГО «Спілка археологів України» має конкретні проекти у справі збереження національної спадщини, які, як це робиться в усіх цивілізованих країнах, можна розвивати та впроваджувати лише на державному рівні. В тому числі ми сподіваємось на плідну співпрацю з фахівцями Міністерства культури України.

Правління ВГО «Спілка археологів України»

Останнє оновлення на Четвер, 15 березня 2018, 16:00

Звернення учасників VIII Міжнародної наукової конференції Colloqua Russica “Релігії та вірування Русі X—XVI ст.”

ВГО «Спілка археологів України» підтримує звернення учасників VIII Міжнародної наукової конференції Colloqua Russica “Релігії та вірування Русі X—XVI ст.”. Вкотре з боку органів влади має місце недолуге втручання у наукову сферу, ігнорування загальноприйнятих норм відбудови та реконструкції пам’яток археології та давньої архітектури.

В черговий раз виникла загроза для існування аутентичної пам’ятки національної культурної спадщини України — решток Успенського собору ХІІ ст. в давньому Галичі (с. Крилос Івано-Франківської обл.). Пам’ятка видатна, національного значення за нашим законодавством, відіграла видатну роль в історії нашої країни. Але на зібранні регіональних народних депутатів (!), очільників обласних адміністрацій (!) та місцевого духовенства на цьому святому місці хочуть збудувати черговий «новодєл». Чому народні депутати та голови обладміністрацій не знають (чи не визнають?!) українського та європейського законодавства? Чому представники української церкви хочуть мати новобудову замість справжньої святині? Невже настільки низький в них рівень освіченості і цивілізації, коли ксерокопія вважається рівною справжній іконі ХІІ ст.

Повністю відтворюється ситуація з іншою нашою видатною пам’яткою — рештками Десятинної церкви Х ст. Тоді найближче оточення В. Януковича (Ю. Мірошніченко, С. Арбузов, власники приватної збірки «Платар» тощо) разом з Московським патріархатом, незаконно захопивши ділянку заповідної землі, зажадали будівництво нового храму на Старокиївській горі. Лише боротьба освіченої громадськості та Майдан зупинили це. Чому тепер представники Київського патріархату, народні обранці, високі представники нової влади орієнтуються не на Європейські цінності (як проголошує Президент України П. Порошенко, Верховна Рада та Уряд України), а на дії минулого режиму.

Спілка археологів України цілком поділяє тривогу, викладену у Зверненні (додається) до Президента України П. Порошенка і Голови Верховної Ради України А. Парубія учасників наукової конференції, й закликає всі владні структуру, свідому та освічену спільноту України і всього цивілізованого світу припинити дії, що загрожують видатній пам’ятці нашої національної спадщини.

Пріоритетними мають стати дії по рятуванню існуючих наших святинь, привертати увагу і залучати допомогу з боку міжнародних організацій в сфері охорони світової культурної спадщини.

Останнє оновлення на Четвер, 23 листопада 2017, 00:18

Відповідь міністерства інформаційної політики України

Відповідь Міністерства інформаційної політики України на звернення ВГО "Спілка археологів України" від 13.07.2017 р. з приводу виставки колекції «ПЛАТАР» у Кіровоградському обласному художньому музеї.

Останнє оновлення на Вівторок, 05 вересня 2017, 16:20

Лист щодо виставки «Кресало — запальничка з давнини».

Голові правління ГО
«Спілка археологів України»
Івакіну Г. Ю.

Шановний Глібе Юрійовичу!

29 червня 2017 р. у приміщенні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського відкрилася виставка «Кресало — запальничка з давнини». Ця подія, поряд із численними позитивними відгуками, викликала негативну оцінку окремих осіб. Остання, як ми вбачаємо, з’явилася у зв’язку із непорозумінням щодо окремих моментів організації та проведення виставки, пояснити які хотілося б у цьому листі.

Предмети, експоновані на виставці, були зібрані завідувачем відділом Центру охорони та досліджень пам’яток археології Управління культури Полтавської обласної державної адміністрації В’ячеславом Вікторовичем Шерстюком упродовж останніх років з метою їх наукового дослідження і, відповідно, подальшої передачі до музейного зібрання — фондів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського (про що йшлося безпосередньо у день відкриття виставки та висвітлено у тих же засобах ЗМІ, наприклад: https://www.youtube.com/watch?v=oomlcrUPOiQ&feature=share). Крім освітньо-популяризаторської мети, ознайомлення відвідувачів з особливостями добування вогню у давнину та в минулі століття, ця виставка якраз і слугувала налагодженню процесу передачі до музейних фондів подібних знахідок та колекцій на цьому прикладі. До речі, результатом виставки вже стало поповнення музею кількома доволі цінними й унікальним предметами.

Усі експоновані речі є випадковими знахідками сторонніх осіб, переданими останніми чи придбаними у них, і в жодному разі не походять з археологічних досліджень автора збірки (що при необхідності може бути підтверджене відповідними документами). Єдиний предмет, знайдений особисто В. В. Шерстюком, — це набір для кресання вогню, що трапився при огляді руїн садиби другої половини ХХ ст., що важко назвати археологічними обстеженнями за відповідними кваліфікаційними документами.

Саме тому подібні предмети, як на наш погляд, цілком логічно і на законних підставах було названо «приватними», тобто такими, що перебувають (тимчасово, до моменту їх передачі у фонди музейного закладу) у приватній власності. Офіційний захід передачі зазначеної збірки до фондів музею планувався на момент закриття виставки, але те що цей факт відбудеться — анонсувалося на її відкритті, про що вже йшлося вище.

Більшість із представлених на виставці зразків кресал входять до категорії випадкових знахідок. Хоча вони мають також максимально можливу (яку вдалося в тій чи іншій мірі здобути) супровідну інформацію щодо артефактів, зокрема, — певні дані про місце знахідки, а тому можуть бути об’єктами як наступних наукових досліджень, так і предметами музейного зберігання й експонування.

Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського і Центр охорони та досліджень пам’яток археології, зокрема — автор збірки, також не є прихильниками існування приватних колекцій археологічних артефактів. Проте, залучати такі колекції чи добірки речей, в разі наявності, до музейного показу й ознайомлення з ними фахівців, облікування і зберігання, надходження до Музейного фонду України наразі вже потрібно.

Залишається висловити щиру вдячність громадськості і колегам за увагу та, в подальшому, спрямувати їхню активність і принциповість не лише на протидію «збирачам «запальничок», а й колекціонерам більш вагомих (кількісно й якісно) артефактів та археологічних реліквій національного значення.

Директор Полтавського краєнавчого музею
імені Василя Кричевського,
канд. іст. наук, заслужений працівник
культури України О. Б. Супруненко

Завідувач відділом Центру
охорони та досліджень пам’яток археології
Управління культури Полтавської облдержадміністрації В. В. Шерстюк

Останнє оновлення на Понеділок, 31 липня 2017, 13:38

Сторінка 1 з 5

Пошук

Контакти

Матеріали на сайт надсилайте на адресу: support@vgosau.kiev.ua
Ми в соцмережах

Інтернет-ресурси

Сайт "Историческая библиотека"
Великий обсяг літератури з археології в html-форматі.

Відлуння віків
Український пам’яткоохоронний інтернет-ресурс.

Аматор
Російський громадський рух на захист археологічної спадщини.

Русский Фонд Содействия Образованию и Науке
На сайті вміщено велику кількість інформації про нові книжки гуманітарного профілю.

Волинські старожитності
Сайт дочірнього підприємства «Охоронної археологічної служби України» ІА НАН України.

Германо-слов'янська археологічна експедиція ХНУ ім В.Н. Каразіна
Український пам’яткоохоронний інтернет-ресурс.

Археологія Дубенщини
Сайт присвячений археології та історії м. Дубна і Дубенського району Рівненської області, а також близьких територій (Віталій Ткач).

Ви знаходитесь тут: До уваги громадськості Звернення ВГО "САУ"