Підприємець Семенюк В.П., який за часів Януковича незаконно отримав право власності на земельну ділянку в Тойкуті Ковельського району, знову почав на ній будівництво. Знаючи, що ділянка знаходиться на місці розстрілу євреїв - він не зупинився, викинув кістки з могил...

Тойкут - це колишнє містечко Несухоїжі, в якому тривалий час проживала єврейська громада. У 1942 році близько 2000 євреїв були розстріляні гітлерівцями. У радянський час могильні плити вивезли з кладовища на будівництво ферм. У 1990-х роках єврейська громада поставила на місці розстрілу капличку та пам'ятний знак. Територія отримала статус пам'ятки історії місцевого значення.

І це все рівно не зупинило підприємця. Кістки він частково викинув з могил, частково "прикопав" назад.

Готуємо матеріали для прокуратури.

Прес-центр ДП "ВОЛИНСЬКІ СТАРОЖИТНОСТІ"

Інформація про те, що на території Радошинского піщаного кар'єру було поховання кількох загиблих солдатів Австро-Угорської імперії надходила від численних старожилів села Радошин. У 1914-16 роках в цьому місці велися бойові дії - у 1914 наступали війська Австро-Угорщини, в 1916 - Російська Імператорська Армія в ході Брусилівського прориву.

Під час ексгумаційних робіт 28 липня 2014 року на території Радошинського піщаного кар'єру експедицією ДП «Волинські старожитності» були виявлені сліди людських поховань. За розміщення окремих кісток, наявності залишків трун, а також враховуючи рівні проміжки між могилами і їх розміщення в одному ряду по лінії північ-південь можна зробити висновок, що це було кладовище з окремими похованнями, а не братською могилою.

Нажаль, всі поховання були знищені технікою, а наявність одиничних кісток на території ділянки свідчить повне руйнування основної частини поховань під час знесення верхнього шару грунту. Це робить неможливим повне дослідження могильника і встановлення історичної приналежності скелетів.

Всі поховання належали дорослим людям, однак враховуючи відсутність будь-якого супровідного матеріалу неможливо встановити чи є поховані солдатами Австро-Угорської армії. По залишках трун, які не перегнили в піщаному грунті можна сказати, що поховання є не старше XIX століття.

Однак ніяких відомостей про наявність кладовища в цих місцях немає, а враховуючи існування старого кладовища в іншій частині села, можна зробити висновок, що найбільш вірогідною версією походження ексгумованих останків можна вважати загиблих у боях військових часів Першої чи Другої світових воєн. Національну приналежність встановити поки що неможливо.

Прес-центр ДП "Волинські старожитності"

ДП "Волинські старожитності", які входять до ВГО "Союз "Народна Пам'ять", спільно із Радою Охорони Пам'яті Боротьби і Мучеництва та Волинським краєзнавчим музеєм продовжують дослідження на городищу Володимирі-Волинському і, де поруч із залишками замка Казимира Великого XIV ст. відбувалися масові розстріли громадян польської національності.

Цього року пошуковцями виявлено поховальну яму №6, розмірами 5,5х6,2 м, в якій знайдені і ексгумовані більш 500 цівільних і військових осіб польської національності. Серед супровідних матеріалів виявлено польські військові ґудзики до мундира, підкови до військових польських чоботів, католицькі іконки, 9 золотих монет.

Про те, що злочин здійснила НКВС свідчить велика кількість (більше 70) гільз від пістолета ТТ. Нелюди розстрілювали і жінок, і дітей в потилицю, опісля добивали прикладами і засипали тіла вапном.

У могилі відсутній анатомічний уклад тіл, масово потрощені черепа — дивитися на все це навіть професійному археологу важко.

Але вже на сьогоднішній день можна з впевненістю сказати, що, як і у попередні роки, виявлено жертви НКВС. Не євреїв, розстріляних УПА чи нацистами, а саме поляків. Архіви, на жаль, про цю страшну трагедію мовчать.

Пошук буде продовжено.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»

Нещодавно експедицією ДП «Волинські старожитності» завершено дослідження на ділянці гр. Н. в селі Рованці Луцького району. У складі експедиції працювали О.Златогорський, М. Вашета, Т. Верба, В. Затворніцький, Р. Фурманюк.

На ділянці внаслідок роботи скрепера було виявлено поховання невідомого часу, внаслідок чого власником ділянки до робіт було запрошено працівників «Волинських старожитностей». В ході досліджень виявлено об’єкт Х-XІ ст. та  40 різночасових поховань, в більшості своїй безінвентарних, похованих за християнським звичаєм. Найбільш цікавими були три з них, що мали супровідний інвентар.

Поховання №5 виявлено у західній частині розкопу, кістяк випростаний на спині з випростаними руками, орієнтований головою на захід опущено в материк на 0,3 м. У верхніх шарах поховання на рівні тазу та ніг було виявлено деталі кінської збруї та тваринні кістки, очевидно, коня. Також безпосередньо на похованні було виявлено деталі поясного набору (42 предмети) та три монети білого металу, попередньо інтерпретовані як куфічні дирхеми ХІІІ-ХІV ст.

Поховання №12 виявлено в західній частині розкопу, кістяк випростаний на спині з руками складеними на животі, орієнтований головою на захід, опущено в материк на 0,2 м. На північ від черепа було виявлено дві посудини Х-ХІ ст., одна з них, імовірно, східного походження.

Поховання № 19 також виявлено в західній частині розкопу, кістяк випростаний на спині з випростаними руками, орієнтований головою на захід, опущено в материк на 0,2 м. На північ від черепа було виявлено посудину ХІ ст., з клеймом у вигляді тризуба на денці.

Решта поховань інвентарю не мали, проте велика кількість була похована в деревяних трунах, частина з них збережені, що дозволяє припускати їх датування XVII-XIX ст. Тими ж таки похованнями було знищено об’єкт № 1, збережена частина якого мала округлий черінь діаметром близько 1 м. Серед виявлених матеріалів в об'єкті - фрагменти кераміки Х-ХІ ст.

Таким чином в ході робіт було виявлено невідомі раніше могильник Х-ХІ ст., ХІІІ-XIV ст., кладовище  XVII-XIX ст. та об’єкт періоду давньоруської держави. Цікавим матеріалом є виявлений інвентар поховань, куфічні дирхеми східного походження. Можливо, що археологи натрапили на невідомий могильник половців, які загинули в середньвічну добу десь під Луцьком і були поховані у Рованцях. Письмові джерела принаймні про це мовчать. Але самі знахідки вже дозволяють говорити про активні зв’язки Волинської землі з сусідніми державами.

Прес-центр ДП "Волинські старожитності"