До уваги громадськості

Дендрохронологія

Дендрохронологія: науковий метод датування, який базується на аналізі річних кілець дерева. В його основі лежить врахування впливу погодно-кліматичних умов на змінність товщини річних кілець дерева.

Спосіб забору матеріалу: забір відповідних фрагментів дерева під час археологічних досліджень: відрізків деревних стовбурів або великих предметів, в якій видні річні кільця.

Отримуваний матеріал: деревина, придатна для дендрохронологічного аналізу.

Методи визначення: вивчення послідовності річних кілець різної ширини у відібраному зразку дерева з наступним зіставленням з існуючою дендрохронологічною шкалою.

Інструменти для визначення: збільшувач зображення (мікроскоп), вимірювальні пристрої (лінійка, штанген-циркуль).

Результати: отримання абсолютних та / або відносних датувань для об’єктів або культурного шару, звідки походить зразок дерева.

Методи інтерпретації: порівняльний аналіз.

Дослідники в Україні: Михайло Сагайдак, Северин Сагайдак.

Приклади праць: Сагайдак М.А. Давньокиївський Поділ: Проблеми топографії, стратиграфії, хронології. — К.: Наукова думка, 1991.

Окремим розділом дендрохронології є дендрокліматологія — наука, яка вивчає взаємозв’язок між річними кільцями дерев і метеорологічними величинами. В українській археології зазначений метод не практикується.

Марина СЕРГЄЄВА

Останнє оновлення на П'ятниця, 13 травня 2016, 16:37

Палеоетноботаніка

Палеоетноботаніка — підрозділ палеоботаніки, що вивчає рослини у взаємодії «людина—рослина» у давнину: культурні рослини і бур’яни-супутники людської діяльності. Як альтернативу використовують також термін «археоботаніка», що вказує на походження матеріалів з археологічних досліджень.

Спосіб забору матеріалу: флотація, огляд кераміки, випадкові знахідки скупчень у ході археологічних досліджень.

Отримуваний матеріал: зернівки і насіння або їх відбитки на кераміці культурних рослин і антропохорів (бур’янів-супутників людської діяльності); диких рослин, що входили до раціону харчування давньої людини й були об’єктом збиральництва.

Методи визначення: за параметрами (розміри і їх співвідношення), морфологічними ознаками.

Інструменти для визначення: збільшувач зображення (лупа, мікроскоп, тощо), вимірювальний пристрій (лінійка, міліметрівка, точна масштабована фото фіксація тощо).

Результати: встановлення по можливості видової приналежності зернівок і насіння культурних і диких рослин-антропохорів.
Методи інтерпретацій: статистичні методи, порівняльний аналіз тощо.

Інтерпретації: встановлення асортименту вирощуваних рослин, комплексу зернового господарства (за культурними рослинами), рівня техніки обробітку ґрунту визначення періодів вирощування (ярові й озимі культури) (за бур’янами і культурними рослинами), засміченості полів — тривалості їх використання, частково аналіз палеоекології [екології у давнину] (за бур’янами) тощо.

Дослідники в Україні: Сергій Горбаненко, Наталія Козловська, Галина Пашкевич.

Приклади праць (доступні в інтернеті):
Пашкевич Г.О. Відейко М.Ю. Рільництво племен трипільської культури. — К., 2006. — 145 с. eknigi.org | michael-engel.io.ua (фото сторінок) | academia.edu | chtyvo.org.ua
Горбаненко С.А., Журавльов О.П., Пашкевич Г.О. Сільське господарство жителів Пастирського городища. — К.: Академперіодика, 2008. — 188 с. academia.edu | chtyvo.org.ua
Горбаненко С.А., Пашкевич Г.О. Землеробство давніх слов’ян (кінець І тис. до н. е. — І тис. н. е.). — К.: Академперіодика, 2010. — 316 с. academia.edu | ua.bookfi.org | bookre.orgchtyvo.org.ua

Сергій ГОРБАНЕНКО

 

Останнє оновлення на П'ятниця, 13 травня 2016, 16:38

Природничі методи в археології

1. Біологія
1.1. Антропологія (палеоантропологія)
1.1.1. Етнічна антропологія
1.1.2. Палеопатологія
1.2. Зоологія (археозоологія)
1.2.1. Звірі / ссавці (теріологія, археотеріологія)
1.2.2. Риби (іхтіологія, археоіхтіологія)
1.2.3. Птахи (орнітологія, археорнітологія)
1.2.4. Молюски (малакологія, археомалакологія)
1.3. Ботаніка (палеоботаніка)
1.3.1. Палеоетноботаніка (археоботаніка)
1.3.2. Дендрологія
1.3.2.1. Дендрохронологія
1.3.2.2. Антракологія
1.3.3. Спорово-пилковий аналіз (палінологія)

2. Гео-науки
2.1. ГІС-технології
2.2. Петрографічний
2.2.1. Петрографія
2.3. Палеопедологія
2.3.1. Мікроморфологія
2.3.1. Геоархеологічний підхід

3. Фізико-хімічні методи
3.1. Абсолютне датування
3.1.1. Термолюмінісцентний
3.1.2. Амінокислотний
3.1.3. Радіологічний
3.1.3.1. Радіовуглецевий
3.1.3.2. Калій-аргоновий
3.1.3.3. Трековий
3.1.3.4. Нерівновісноурановий
3.1.3.5. Радіоберилієвий
3.1.3.6. Радіокремнієвий
3.1.3.7. Іоній-урановий
3.1.4. Палеомагнітний
3.2. Спектральний аналіз
3.3. Трасологічний
3.4. Металографічний

Шановні колеги! Список має поповнюватися й уточнюватися. Приєднуйтесь!

Останнє оновлення на Середа, 13 грудня 2017, 12:31

Археологія: просто про складне

Я знаю, що нічого не знаю (scio me nihil scire).
Сократ

Шановні друзі!

Запропонований вашій увазі проект націлений на професійне спілкування передусім. Однак спочатку ми вирішили обмежитися висвітленням методичних питань з акцентом на природничі методи в археології.

Сучасність втілила багато з ідей письменників-фантастів ХХ століття (не вистачає тільки телепортації як повсякденної реальності). Можливості сучасної науки спроможні задовільнити найдопитливіший розум. На шляху корисної інформації до допитливих розумів є лише дві перепони: величезний багатомовний інформаційний потік (пам’ятаєте притчу про Вавілонську вежу?) і вузькість обраної теми. Вузька спеціалізація, хронологічні, географічні межі кожного конкретного дослідження обмежують професійний виднокіл. У кращому випадку дослідник не розкриває тему відповідно до сучасних вимог, у гіршому може й нашкодити. Не можна забувати, що археологічні розкопки — процес незворотній. Тут помилки непоправні.

Тому з’явилася ідея створення інтернет-проекту. Від нього очікуються такі результати: короткі по можливості, але ємкі нариси з описами відповідних методик і результатів їх застосування з наступним обговоренням. Пропонуємо таку структуру проекту:
• Що таке археологія?
• Структура археологічного дослідження.
• Класичні методи в археології.
• Природничі методи в археології.
• Археологічна реконструкція: як це робиться?
• Експериментальна археологія: наука і практика.
• Археологічні «фантазії»: уява плюс, наукоподібність мінус.

Запрошуємо до співробітництва кваліфікованих фахівців. Заздалегідь вдячні за Ваш внесок в загальну корисну Справу.
Отже, друзі, почнемо?

З повагою, Оксана ГОПКАЛО

 

Я знаю, что ничего не знаю (scio me nihil scire).
Сократ

Дорогие друзья!

Предлагаемый вашему вниманию проект нацелен на профессиональное общение, прежде всего. Однако вначале мы решили ограничиться освещением методических вопросов с акцентом на естественнонаучные методы в археологии.

Современность воплотила многие из идей писателей-фантастов ХХ века (не хватает только телепортации как повседневной реальности). Возможности современной науки в состоянии удовлетворить самый пытливый ум. На пути полезной информации к пытливому уму есть только два препятствия: огромный многоязычный информационный поток (помните притчу о Вавилонской башне?) и узость избранной темы. Узкая специализация, хронологические, географические рамки каждого конкретного исследования ограничивают профессиональный кругозор. В лучшем случае исследователь не раскрывает тему в соответствии с современными требованиями, в худшем может навредить. Нельзя забывать, что археологические раскопки — процесс необратимый. Здесь ошибки непоправимы.

Поэтому появилась идея создания интернет-проекта. От него ожидаются следующие результаты: короткие по возможности, но емкие очерки с описаниями соответствующих методик и результатов их применения с последующим обсуждением.

Предлагается следующая структура проекта:
• Что такое археология?
• Структура археологического исследования.
• Классические методы в археологии.
• Естественнонаучные методы в археологии.
• Археологическая реконструкция: как это делается?
• Экспериментальная археология: наука и практика.
• Археологические «фантазии»: воображение плюс, наукообразие минус.

Приглашаем к сотрудничеству квалифицированных специалистов. Заранее благодарны за Ваш вклад в общее полезное Дело.
Итак, друзья, начнем?

С уважением, Оксана ГОПКАЛО

Останнє оновлення на П'ятниця, 13 травня 2016, 16:40

До Міністерства культури України

Висновок ВГО «Спілка археологів України»
щодо проекту Закону України
«Про охорону і збереження нерухомої культурної спадщини»

Ми уважно ознайомилися з оприлюдненим на веб-сайті Міністерства культури України проектом Закону України «Про охорону і збереження нерухомої культурної спадщини». Відповідний законопроект вже став предметом критики в експертному середовищі, пресі й соціальних мережах. Не маючи на меті повторювати загальну критику концептуальних засад, політичного підтексту і технічного виконання представленого проекту, маємо звернути увагу на ряд питань, залишених у тексті проекту без уваги, які натомість мають вирішальне значення для сфери діяльності нашої спілки.

На даний час питання охорони археологічної спадщини врегульовані насамперед двома законами: Законом України «Про охорону культурної спадщини» і Законом України «Про охорону археологічної спадщини». Водночас закон України «Про охорону культурної спадщини» містить ряд норм стосовно регулювання питань археологічної царини, яких немає в спеціальному законі. Мова йде насамперед про положення ст. 17, 31, 35 і 37, Закону України «Про охорону культурної спадщини». Представленим Міністерством культури України законопроектом передбачається скасування всього Закону України «Про охорону культурної спадщини», але повноцінної заміни цим нормам не пропонується.

Так, ст. 17 чинного Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено право виключної державної власності на пам’ятки археології. Ця норма лише уривчасто компенсується у ст. 52 нового проекту, де вказано, що пам’ятки нерухомої культурної спадщини, окрім пам’яток археології, пам’яток, внесених до Списку всесвітньої спадщини та пам’яток національного культурного надбання, можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. При цьому не вказується, які ж з цих форм власності допустимі для пам’яток археології.

Подібна ситуація має місце зі статусом охоронюваних археологічних територій, який наразі регулюється насамперед ст. 31 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Відповідний статус потребує деталізації на підзаконному рівні через затвердження Кабінетом Міністрів України відповідного порядку, про що вказується у відповідній статті. При цьому відповідний порядок за багато років так і не було прийнято. У новому ж проекті немає навіть визначення охоронюваних археологічних територій, хоча вони неодноразово згадуються в тексті.

Обходиться новим законопроектом і питання дозволів на проведення археологічних досліджень. Це певним чином регулюється Законом України «Про охорону археологічної спадщини», але відповідне регулювання має дещо половинчастий характер. Зокрема у Законі України «Про охорону археологічної спадщини» не розкривається статус кваліфікаційної ради з питань видачі кваліфікаційних документів — відкритих листів, які посвідчують кваліфікацію археологів і є обов’язковими для подальшого отримання дозволу на проведення археологічних досліджень. Справа в тому, що на момент прийняття цього закону відкриті листи видавалися Інститутом археології НАН України. Згодом змінами до Закону України «Про охорону культурної спадщини» цю функцію було передано кваліфікаційній раді як незалежному колегіальному органу, але відповідних змін до Закону України «Про охорону археологічної спадщини» внесено не було. Лише нещодавно, з огляду на незатвердження Кабінетом Міністрів України положення про кваліфікаційну раду, як цього вимагає закон, змінами до ст. 12 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» було передбачено, що відповідна кваліфікаційна рада формується Інститутом археології НАН України.

Насамкінець може мати негативні наслідки відсутність у новому законі норми, аналогічної положенню ч. 3 ст. 37 Закону України «Про охорону археологічної спадщини», де вказується, що при відведенні земельних ділянок необхідним є захист об’єктів археології, у тому числі тих, що можуть бути виявлені. Попри неодноразові зміни у бік обмеження цієї норми, вона лишається основним підґрунтям превентивних археологічних досліджень в України. У ч. 9 ст. 22 нового проекту натомість вказується: «з метою захисту об’єктів нерухомої культурної спадщини, у тому числі археологічних об’єктів, збереження традиційного характеру середовища зон охорони пам’яток (буферних зон), історичних населених місць будівельні роботи у межах територій пам’яток (виявлених пам’яток), їх охоронних (буферних) зон, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, здійснюються за наявності дозволу, що видається відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» на підставі погодженої з відповідним органом охорони культурної спадщини науково-проектної документації. Тобто ця норма в підсумку охороняє лише зареєстровані пам’ятки і лише від будівельних робіт, які є однією з головних, але далеко не єдиною загрозою для археологічної спадщини.

Законопроект загалом лишає набагато менше можливостей для охорони незареєстрованих об’єктів культурної спадщини. Для археологічної сфери це спричинить вкрай негативні наслідки, адже пам’ятки археології заховані під землею і під водою. Цим ускладнюється їх виявлення, а визначення точних меж для постановлення на облік потребує значного фінансування. Так, на сьогодні до Державного реєстру нерухомих пам’яток України формально включено лише кілька сотень археологічних пам’яток, хоча їх відомо кілька десятків тисяч, а значна частина ще лише чекає на своє виявлення, що з іншого боку не знімає з нас обов’язку зберегти ці пам’ятки для наступних поколінь.

Ми розуміємо, що оптимальне вирішення більшості порушених нами проблем має лежати у площині внесення змін до Закону України «Про охорону археологічної спадщини», утім законопроектом, який здебільшого намагається винести за дужки питання археології, не пропонується ніяких змін до цього закону, що неминуче створить прогалини в правовому регулюванні.

Маємо констатувати й той факт, що робота над проектом Закону України «Про охорону і збереження нерухомої культурної спадщини», попри його визначальний характер для всієї пам’яткоохоронної системи, здійснювалася в непублічний спосіб. Попри попередні домовленості, до розроблення проекту не були залучені представники нашої спілки. Разом з тим ми, навіть на шкоду перспективам власних законопроектних напрацювань, завжди були конструктивно налаштовані щодо узгодження наших позицій з Міністерством культури України і об’єднання зусиль заради реформ, яких так потребує наше суспільство.

Вик. Малишев О.О.


Сторінка 3 з 7

Пошук

Контакти

Матеріали на сайт надсилайте на адресу: support@vgosau.kiev.ua
Ми в соцмережах

Інтернет-ресурси

Волинські старожитності
Сайт дочірнього підприємства «Охоронної археологічної служби України» ІА НАН України.

Германо-слов'янська археологічна експедиція ХНУ ім В.Н. Каразіна
Український пам’яткоохоронний інтернет-ресурс.

Книги за Македония
Література з історії та етнографії Болгарії й Македонії.

Археология.РУ
Російський інтернет-ресурс, великий обсяг різнопланової інформації з археології.

Аматор
Російський громадський рух на захист археологічної спадщини.

Сайт "Историческая библиотека"
Великий обсяг літератури з археології в html-форматі.

"Библиотека истории"
Велика кількість історичної літератури.

Ви знаходитесь тут: До уваги громадськості