До уваги громадськості

Природничі методи в археології

1. Біологія
1.1. Антропологія (палеоантропологія)
1.1.1. Етнічна антропологія
1.1.2. Палеопатологія
1.2. Зоологія (археозоологія)
1.2.1. Звірі / ссавці (теріологія, археотеріологія)
1.2.2. Риби (іхтіологія, археоіхтіологія)
1.2.3. Птахи (орнітологія, археорнітологія)
1.2.4. Молюски (малакологія, археомалакологія)
1.3. Ботаніка (палеоботаніка)
1.3.1. Палеоетноботаніка (археоботаніка)
1.3.2. Дендрологія
1.3.2.1. Дендрохронологія
1.3.2.2. Антракологія
1.3.3. Спорово-пилковий аналіз (палінологія)

2. Гео-науки
2.1. ГІС-технології
2.2. Петрографічний
2.2.1. Петрографія
2.3. Палеопедологія
2.3.1. Мікроморфологія
2.3.1. Геоархеологічний підхід

3. Фізико-хімічні методи
3.1. Абсолютне датування
3.1.1. Термолюмінісцентний
3.1.2. Амінокислотний
3.1.3. Радіологічний
3.1.3.1. Радіовуглецевий
3.1.3.2. Калій-аргоновий
3.1.3.3. Трековий
3.1.3.4. Нерівновісноурановий
3.1.3.5. Радіоберилієвий
3.1.3.6. Радіокремнієвий
3.1.3.7. Іоній-урановий
3.1.4. Палеомагнітний
3.2. Спектральний аналіз
3.3. Трасологічний
3.4. Металографічний

Шановні колеги! Список має поповнюватися й уточнюватися. Приєднуйтесь!

Останнє оновлення на Середа, 13 грудня 2017, 12:31

Археологія: просто про складне

Я знаю, що нічого не знаю (scio me nihil scire).
Сократ

Шановні друзі!

Запропонований вашій увазі проект націлений на професійне спілкування передусім. Однак спочатку ми вирішили обмежитися висвітленням методичних питань з акцентом на природничі методи в археології.

Сучасність втілила багато з ідей письменників-фантастів ХХ століття (не вистачає тільки телепортації як повсякденної реальності). Можливості сучасної науки спроможні задовільнити найдопитливіший розум. На шляху корисної інформації до допитливих розумів є лише дві перепони: величезний багатомовний інформаційний потік (пам’ятаєте притчу про Вавілонську вежу?) і вузькість обраної теми. Вузька спеціалізація, хронологічні, географічні межі кожного конкретного дослідження обмежують професійний виднокіл. У кращому випадку дослідник не розкриває тему відповідно до сучасних вимог, у гіршому може й нашкодити. Не можна забувати, що археологічні розкопки — процес незворотній. Тут помилки непоправні.

Тому з’явилася ідея створення інтернет-проекту. Від нього очікуються такі результати: короткі по можливості, але ємкі нариси з описами відповідних методик і результатів їх застосування з наступним обговоренням. Пропонуємо таку структуру проекту:
• Що таке археологія?
• Структура археологічного дослідження.
• Класичні методи в археології.
• Природничі методи в археології.
• Археологічна реконструкція: як це робиться?
• Експериментальна археологія: наука і практика.
• Археологічні «фантазії»: уява плюс, наукоподібність мінус.

Запрошуємо до співробітництва кваліфікованих фахівців. Заздалегідь вдячні за Ваш внесок в загальну корисну Справу.
Отже, друзі, почнемо?

З повагою, Оксана ГОПКАЛО

 

Я знаю, что ничего не знаю (scio me nihil scire).
Сократ

Дорогие друзья!

Предлагаемый вашему вниманию проект нацелен на профессиональное общение, прежде всего. Однако вначале мы решили ограничиться освещением методических вопросов с акцентом на естественнонаучные методы в археологии.

Современность воплотила многие из идей писателей-фантастов ХХ века (не хватает только телепортации как повседневной реальности). Возможности современной науки в состоянии удовлетворить самый пытливый ум. На пути полезной информации к пытливому уму есть только два препятствия: огромный многоязычный информационный поток (помните притчу о Вавилонской башне?) и узость избранной темы. Узкая специализация, хронологические, географические рамки каждого конкретного исследования ограничивают профессиональный кругозор. В лучшем случае исследователь не раскрывает тему в соответствии с современными требованиями, в худшем может навредить. Нельзя забывать, что археологические раскопки — процесс необратимый. Здесь ошибки непоправимы.

Поэтому появилась идея создания интернет-проекта. От него ожидаются следующие результаты: короткие по возможности, но емкие очерки с описаниями соответствующих методик и результатов их применения с последующим обсуждением.

Предлагается следующая структура проекта:
• Что такое археология?
• Структура археологического исследования.
• Классические методы в археологии.
• Естественнонаучные методы в археологии.
• Археологическая реконструкция: как это делается?
• Экспериментальная археология: наука и практика.
• Археологические «фантазии»: воображение плюс, наукообразие минус.

Приглашаем к сотрудничеству квалифицированных специалистов. Заранее благодарны за Ваш вклад в общее полезное Дело.
Итак, друзья, начнем?

С уважением, Оксана ГОПКАЛО

Останнє оновлення на П'ятниця, 13 травня 2016, 16:40

До Міністерства культури України

Висновок ВГО «Спілка археологів України»
щодо проекту Закону України
«Про охорону і збереження нерухомої культурної спадщини»

Ми уважно ознайомилися з оприлюдненим на веб-сайті Міністерства культури України проектом Закону України «Про охорону і збереження нерухомої культурної спадщини». Відповідний законопроект вже став предметом критики в експертному середовищі, пресі й соціальних мережах. Не маючи на меті повторювати загальну критику концептуальних засад, політичного підтексту і технічного виконання представленого проекту, маємо звернути увагу на ряд питань, залишених у тексті проекту без уваги, які натомість мають вирішальне значення для сфери діяльності нашої спілки.

На даний час питання охорони археологічної спадщини врегульовані насамперед двома законами: Законом України «Про охорону культурної спадщини» і Законом України «Про охорону археологічної спадщини». Водночас закон України «Про охорону культурної спадщини» містить ряд норм стосовно регулювання питань археологічної царини, яких немає в спеціальному законі. Мова йде насамперед про положення ст. 17, 31, 35 і 37, Закону України «Про охорону культурної спадщини». Представленим Міністерством культури України законопроектом передбачається скасування всього Закону України «Про охорону культурної спадщини», але повноцінної заміни цим нормам не пропонується.

Так, ст. 17 чинного Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено право виключної державної власності на пам’ятки археології. Ця норма лише уривчасто компенсується у ст. 52 нового проекту, де вказано, що пам’ятки нерухомої культурної спадщини, окрім пам’яток археології, пам’яток, внесених до Списку всесвітньої спадщини та пам’яток національного культурного надбання, можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. При цьому не вказується, які ж з цих форм власності допустимі для пам’яток археології.

Подібна ситуація має місце зі статусом охоронюваних археологічних територій, який наразі регулюється насамперед ст. 31 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Відповідний статус потребує деталізації на підзаконному рівні через затвердження Кабінетом Міністрів України відповідного порядку, про що вказується у відповідній статті. При цьому відповідний порядок за багато років так і не було прийнято. У новому ж проекті немає навіть визначення охоронюваних археологічних територій, хоча вони неодноразово згадуються в тексті.

Обходиться новим законопроектом і питання дозволів на проведення археологічних досліджень. Це певним чином регулюється Законом України «Про охорону археологічної спадщини», але відповідне регулювання має дещо половинчастий характер. Зокрема у Законі України «Про охорону археологічної спадщини» не розкривається статус кваліфікаційної ради з питань видачі кваліфікаційних документів — відкритих листів, які посвідчують кваліфікацію археологів і є обов’язковими для подальшого отримання дозволу на проведення археологічних досліджень. Справа в тому, що на момент прийняття цього закону відкриті листи видавалися Інститутом археології НАН України. Згодом змінами до Закону України «Про охорону культурної спадщини» цю функцію було передано кваліфікаційній раді як незалежному колегіальному органу, але відповідних змін до Закону України «Про охорону археологічної спадщини» внесено не було. Лише нещодавно, з огляду на незатвердження Кабінетом Міністрів України положення про кваліфікаційну раду, як цього вимагає закон, змінами до ст. 12 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» було передбачено, що відповідна кваліфікаційна рада формується Інститутом археології НАН України.

Насамкінець може мати негативні наслідки відсутність у новому законі норми, аналогічної положенню ч. 3 ст. 37 Закону України «Про охорону археологічної спадщини», де вказується, що при відведенні земельних ділянок необхідним є захист об’єктів археології, у тому числі тих, що можуть бути виявлені. Попри неодноразові зміни у бік обмеження цієї норми, вона лишається основним підґрунтям превентивних археологічних досліджень в України. У ч. 9 ст. 22 нового проекту натомість вказується: «з метою захисту об’єктів нерухомої культурної спадщини, у тому числі археологічних об’єктів, збереження традиційного характеру середовища зон охорони пам’яток (буферних зон), історичних населених місць будівельні роботи у межах територій пам’яток (виявлених пам’яток), їх охоронних (буферних) зон, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, здійснюються за наявності дозволу, що видається відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» на підставі погодженої з відповідним органом охорони культурної спадщини науково-проектної документації. Тобто ця норма в підсумку охороняє лише зареєстровані пам’ятки і лише від будівельних робіт, які є однією з головних, але далеко не єдиною загрозою для археологічної спадщини.

Законопроект загалом лишає набагато менше можливостей для охорони незареєстрованих об’єктів культурної спадщини. Для археологічної сфери це спричинить вкрай негативні наслідки, адже пам’ятки археології заховані під землею і під водою. Цим ускладнюється їх виявлення, а визначення точних меж для постановлення на облік потребує значного фінансування. Так, на сьогодні до Державного реєстру нерухомих пам’яток України формально включено лише кілька сотень археологічних пам’яток, хоча їх відомо кілька десятків тисяч, а значна частина ще лише чекає на своє виявлення, що з іншого боку не знімає з нас обов’язку зберегти ці пам’ятки для наступних поколінь.

Ми розуміємо, що оптимальне вирішення більшості порушених нами проблем має лежати у площині внесення змін до Закону України «Про охорону археологічної спадщини», утім законопроектом, який здебільшого намагається винести за дужки питання археології, не пропонується ніяких змін до цього закону, що неминуче створить прогалини в правовому регулюванні.

Маємо констатувати й той факт, що робота над проектом Закону України «Про охорону і збереження нерухомої культурної спадщини», попри його визначальний характер для всієї пам’яткоохоронної системи, здійснювалася в непублічний спосіб. Попри попередні домовленості, до розроблення проекту не були залучені представники нашої спілки. Разом з тим ми, навіть на шкоду перспективам власних законопроектних напрацювань, завжди були конструктивно налаштовані щодо узгодження наших позицій з Міністерством культури України і об’єднання зусиль заради реформ, яких так потребує наше суспільство.

Вик. Малишев О.О.


Консультації з Міністерством юстиції України

Ще влітку Інститут археології НАНУ, історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка та ВГО «Спілка археологів України» звернулись до Міністерства юстиції України з такими запитаннями:

1. Чи доцільна (законна) видача Польовим комітетом ІА НАНУ кваліфікаційних документів на розкопки в Криму?

2. Чи можуть кримські науковці, які зараз працюють в наукових або освітніх закладах Криму, захищати дисертації у НАНУ, бути членами спеціалізованих рад для захисту докторських дисертацій, затверджувати у НАНУ теми кандидатських або докторських дисертацій?

3. Чи може здійснюватись участь співробітників ІА НАНУ в наукових конференціях на території Криму або у конференціях з кримської тематики на території РФ?

4. Чи можливі (законні) спільні видання ІА НАНУ з археологічними установами окупованого Криму, зокрема «Археологічного альманаху», який видавався Кримським філіалом ІА НАНУ та Донецьким обласним краєзнавчим музеєм?

5. Як бути з поверненням в фонди або музей ІА НАНУ колекцій з розкопок, що проводились за рахунок спільних грантів та знаходились на науковій обробці в КФ ІА НАНУ?

Окремо у листі до Міністерства юстиції було зазначено, що, безумовно, мова йде про певне співробітництво лише з тими науковцями окупованого Криму чи РФ, які офіційно не виступали в підтримку анексії Криму та не займали антиукраїнської позиції з якихось інших питань.

27.10.2015 р. у Міністерстві юстиції відбулось обговорення всіх цих питань. В обговоренні прийняли участь представники ІА НАНУ, історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, ВГО «Спілки археологів України», фахівці з Міністерства культури, Міністерства закордонних справ, Міністерства освіти на науки, Головної прокуратури України, Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, представники кримськотатарської спільноти. Модерував обговорення заступник міністра з питань європейської інтеграції С. Пєтухов.

Під час обговорення була визначена доцільність та своєчасність Звернення ВГО «Спілка археологів України» до археологів РФ від 06.08.2015 р.

Пропонуємо відповіді на всі запитання, які надані нам Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького НАН України і повною мірою відображають результати зустрічі.


ЗВЕРНЕННЯ ВГО "СПІЛКА АРХЕОЛОГІВ УКРАЇНИ"

до Президента України

Порошенка П.О.

Високоповажний Петре Олексійовичу!

Всеукраїнська громадська організація "Спілка археологів України" глибоко занепокоєна ситуацією, яка склалася з Музеєм історичних коштовностей України у зв‘язку з прийняттям нової структури Національного музею історії України, філіалом якого є МІКУ. З необачних дій нового Генерального директора НМІУ Т.В. Сосновської випливає повне нерозуміння призначення і сутності МІКУ, що  веде  до втрати його  наукової репутації в колі  подібних установ світу.

Незважаючи   на статус філіалу, МІКУ відомий всій науковій та музейній спільноті України, а також у широких міжнародних колах як фактично самостійний та повноцінний музей. Декілька поколінь археологів України доклали багато зусиль до створення та поповнення його колекцій. Власне саме ідея спеціалізованого музею, де б зберігалися історичні скарби, виникла в Інституті археології після розкопок скіфського кургану в Мелітополі у 1954 р. Тоді золоті предмети цього кургану вдалося залишити в  Україні попри вимоги  перевезти їх до Ермітажу. Створення своєї, української "Золотої комори", стало справою честі багатьох науковців та музейників України 1950-60-х років, проявом мужності та гордості за свою рідну землю. Саме таким закладом із своїми спеціфічними функціями та завданнями і постав в 1963 р. Музей історичних коштовностей.

З того часу Інститут археології передав до музею понад 30 000 унікальних знахідок, здобутих його фахівцями. Серед них – вже всесвітньо знані  шедеври зі скіфських курганів Товста та Гайманова Могили, Огуз, Бердянський курган, сарматське золото з Ногайчинського кургану та Соколової могили, винятково важливі знахідки доби Середньовіччя з  Чингульського кургану.

Наголошуємо, що всі ці знахідки передавалися саме до спеціалізованої установи – Музею історичних коштовностей, – що мала свій чітко налагоджений облік, продуману систему збереження та експонування, науковий колектив з відповідним рівнем кваліфікації, знань та відповідальності. Вони ніколи не надавалися до Державного історичного музею (нині НМІУ), бо даний заклад має більш різнопланову структуру, фахівців іншого спрямування. І дирекція НМІУ протягом понад півстоліття це прекрасно розуміла, завжди діючи злагоджено зі своїм філіалом.

Теперішня авральна і не умотивована "перебудова" МІКУ призводить до руйнації колективу професіоналів, порушення багатьох відпрацьованих роками налагоджених функцій. Це неминуче призведе до численних непорозумінь та створить загрозу для збереження унікальних колекцій.  В таких умовах Інститут археології НАН України, більшість співробітників якого є членами Спілки археологів України, може підняти питання про повернення колекцій, що передавалися до МІКУ, або про передачу їх до більш спеціалізованих установ, скажімо – до Національного банку України та його музею.

Просимо Вас розглянути питання про можливість надання Музею історичних коштовностей України ознак юридичної особи та статусу Національного (він того вартий).  Музей, в якому зберігається культурний спадок всіх майбутніх  поколінь України, який є домівкою для славнозвісної пекторалі, музей, який відвідують перші особи іноземних держав, не має бути зведений до рівня пересічного музейного відділу.

Останнє оновлення на Понеділок, 23 листопада 2015, 21:29

Сторінка 3 з 7

Пошук

Контакти

Матеріали на сайт надсилайте на адресу: support@vgosau.kiev.ua
Ми в соцмережах

Інтернет-ресурси

Сайт "Историческая библиотека"
Великий обсяг літератури з археології в html-форматі.

Археология.РУ
Російський інтернет-ресурс, великий обсяг різнопланової інформації з археології.

Blue Shield
Робота для охорони культурної спадщини у світі з координації підготовки і реагування на надзвичайні ситуації (сайт англійською мовою).

"Библиотека истории"
Велика кількість історичної літератури.

Книги за Македония
Література з історії та етнографії Болгарії й Македонії.

Волинські старожитності
Сайт дочірнього підприємства «Охоронної археологічної служби України» ІА НАН України.

Ви знаходитесь тут: До уваги громадськості