До уваги громадськості

ЗАПРОШУЄМО НА ТВОРЧУ ЗУСТРІЧ З ГОЛОВНИМ РЕДАКТОРОМ ЖУРНАЛУ «А+С» БОРИСОМ ЄРОФАЛОВИМ

Запрошуємо на творчу зустріч з головним редактором журналу «А+С» Борисом Єрофаловим 7 квітня 2015 р. о 16:00 год.

Місце проведення: читальна зала Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В.Г.Заболотного, Київ, просп. Перемоги, 50 (м. Шулявська)

Борис Єрофалов — архітектурознавець, архітектурний критик, академік Української академії архітектури, лауреат Державної премії України в галузі архітектури, професор Міжнародної академії архітектури.

На зустрічі переважно мова йтиме про два видання, що присвячені Києву. Автором «Архітектурного атласу Києва» є Борис Єрофалов, а в другому виданні — «Kiev otherwhere» — він є упорядником спільно з Андрієм Шалигіним.

Ці дві книжки доповнюють і продовжують одна одну. В «Архітектурному атласі Києва» представлено сто найбільш цікавих, відомих, а іноді й зовсім неочікуваних та екзотичних об’єктів, що поділені на десять епох — від періоду Київської Русі до років Незалежності. Кожна епоха супроводжуються оригінальною мапою відповідного періоду.

В іншому виданні зібрано й представлено графічні й архітектурні матеріали про Київ за дві тисячі років, які сьогодні своїми очима побачити в місті неможливо. У книжці йдеться про: проспективні міркування щодо Києва, якого ніколи не було; просторово-пластичні символи, що залишилися в історичній і культурній пам’яті міста; роздуми про нереалізовані архітектурні проекти.

Згадані видання будуть корисними не лише архітекторам і будівельникам, представникам інших суміжних професій, але й усім, хто закоханий у наше місто — прекрасний і вічний Київ.

Під час проведення презентації маленьких дітей віком до 7 років можна буде залишити під наглядом спеціалістів в ігровій кімнаті.

Контакти:

Тел.: 456-01-72

Адреса веб-сторінки: dnabb.org

Останнє оновлення на Понеділок, 06 квітня 2015, 13:46

ТІЛА 34 ВІЙСЬКОВИХ ВОЛОНТЕРИ ВИВЕЗЛИ З ЗОНИ АТО

Протягом 10 днів у зоні АТО в складі місії «Евакуація—200» («Чорний тюльпан») перебували волиняни Олексій Златогорський, Андрій Трофімук, Микола Собуцький та Юрій Сковорода.

Як повідомляє сайт ВГО «Союз «Народна пам’ять» їм на зміну виїхала нова команда пошуковців, які продовжать евакуацію тіл загиблих військових.

На протязі вказаних десяти днів наші хлопці змогли вивезти на територію, що підконтрольна українським військовим, 34 загиблих українських військовослужбовців: 22 «кіборга» з Донецького аеропорту і 12 тіл з інших бойових точок (Дебальцево, Старобешево, Авдіївка, Комсомольське тощо).

Всі вони передані органам судово-медичної екпертизи для подальшої ідентифікації осіб.

Є надія, що всі будуть опізнані і відправлені у рідні краї, щоб родичі могли гідно відправити в останню путь своїх синів, батьків, чоловіків.

Волонтери забирають бійців не тільки з моргів — з приходом весни роботи проводяться і на полях битв.

Місія «Евакуація—200» проходить в зоні АТО під керівництвом Управління військово-цивільного співробітництва Міністерства оборони України, Національного військово-історичного музею. Її мета — пошук і евакуація тіл військовослужбовців, які загинули під час збройного конфлікту на сході країни.

З вересня минулого року волонтери місії «Чорний Тюльпан» виявили та евакуювали близько 535 загиблих військовослужбовців.

Волиняни, які приймали участь в місії, висловлюють щиру подяку за підтримку і допомогу Волинському відділенню ВО «Свобода», ГО «Автомайдан України», Благодійному фонду «Волинь—2014», ПП «Лінник», Ігору Алєксєєву та Юрію Цейко.


КНЯЗІВСЬКІ ПЕЧАТКИ З ШАЦЬКОГО ГОРОДИЩА, ЩО В УРОЧИЩІ САД

Давньоруські князівські печатки опинились в колі інтересів істориків ще з кінця ХІХ ст., коли їх зростаюча кількість надала можливість зробити перші спроби узагальнень. З цього часу  атрибуція та класифікація печаток почали відігравати роль цінного історичного джерела. Інші  назви печаток – булли, молівдовули, привісні печатки. Використовувались вони для закріплення важливих документів чи грамот, які часто відсилались на віддалені території. Зображення на буллі сприяли ідентифікації власника, а неможливість прочитання документу до зірвання печатки гарантувало конфіденційність.

Важливими знахідками з Шацького городища є три вислі печатки, опис яких проведений в хронологічній послідовності їх появи.

Перша печатка на лицевій стороні має погрудне зображення святого Андрія, на звороті напис «WT АНДРЕЯ». Стилістично вона близька до печаток Ратібора, що може бути свідченням їх синхронності. Можна припустити, що вона належала комусь з княжих намісників рубежу ХІ—ХІІ століть.

Варто відзначити, що боярин Ратібор був довіреною особою князя Всеволода Андрія Ярославовича, який задля контролю віддалених князівств призначає боярина удільним князем (1079—1081 рр.). Після смерті Всеволода Ратібор вірно служить його сину — Володимиру Мономаху. Що стосується намісника Всеволода Ярославовича з іменем Андрій, то варто зазначити, що в літописах така постать ні разу не згадується. Хто ж є власником неідентифікованої печатки? Можливо, сам князь, хресне ім’я якого Андрій? Ця загадка є досі актуальна для сучасних сфрагістів.

На лицевій стороні другої печатки зображено погруддя архангела Михаїла, а на звороті — напис в три рядки «ДЪНЪСЛОВО». Ця печатка належить полоцькому, новгородському, турівському, а пізніше і великому київському князю Святополку Михайлу Ізяславовичу (1050—1113). Такий тип печатки використовувався після Любецького з’їзду князів 1094 року в місті Любечі, метою якого було домовитися про припинення міжусобиць і об’єднання для боротьби проти половців, які плюндрували руські землі. Учасниками Любецького з’їзду були великий князь київський — Святополк Ізяславович, переяславський — на той час князь Володимир Мономах, смоленський князь Давид Ігорович, теребовльський князь Василько Ростиславович. На з’їзді князі домовились про припинення міжусобних війн і проголосили засаду вотчинності, на підставі якої кожний князь мав володіти тими землями, що ними володів його батько, і зобов’язувався не зазіхати на володіння інших князів. Таким чином напис «ДЪНЪСЛОВО» використовувався на печатках всіх князів — учасників з’їзду, як нагадування про домовленості.

Останнє оновлення на Понеділок, 16 березня 2015, 20:45 Детальніше...

ВИСТАВКА "КОЛЕСО ІСТОРІЇ: ДОСЛІДЖЕННЯ ДП "ВОЛИНСЬКІ СТАРОЖИТНОСТІ" У 2014 РОЦІ"

12 лютого о 12.00 годині у приміщенні Волинського краєзнавчого музею у м.Луцьку по вулиці Шопена, 20 відбудеться відкриття виставки "Колесо історії: Дослідження ДП "Волинські старожитності" у 2014 році".

Виставка створена працівниками відділу давньої історії Волині Волинського краєзнавчого музею  та ДП "Волинські старожитності" ДП НДЦ "ОАСУ" Інституту археології НАН України, що входить до складу ВГО "Союз "Народна Пам’ять" за матеріалами розвідок, розкопок, ексгумаційних робіт на території Волинської, Рівненської, Донецької областей України та Угорщини.

Експонати виставки розповідають про спільну роботу волинських археологів з Радою Охорони Пам’яті Боротьби і Мучеництва та Фундацією Незалежності з Польщі у Володимирі-Волинському (дослідження залишків стіни замку Казимира Великого XIV ст., дослідження і егсумації польських громадян, розстріляних НКВС у 1940—1941 роках), Шацькому регіоні (пошуково-ексгумаційні роботи з метою виявлення останків польських прикордонників, що загинули у вересні 1939 р. у селищі Шацьк, селах Мельники, Піща, Грабове, Глинянка, Положеве) та на Рівненщині (пошуково-ексгумаційні роботи з метою виявлення останків польських військових і прикордонників, що загинули у вересні 1939 р. у селах Тинне і Гайки Ситенські), співпрацю з польською Фундацією культурної спадщині під час досліджень у Олиці, про дослідження та ексгумацію на Волині у Луцьку (археологічні розкопки багатошарового поселення у центрі міста по вулиці Лесі Українки, 35 та пошуково-ексгумаційні роботи на місці табору радянських військовополонених "Шталаг 365z"), Володимирі-Волинському (дослідження на Михайлівщині і у центрі міста), Ратневі (археологічні розкопки на багатошаровому поселенні в урочищі "Ріписько" та на середньовічному могильнику), Рованцях (дослідження могильника угорських воїнів IХ—Х ст.), Жидичині (дослідження гончарного горна XIV ст.), Качині (дослідження пізньосередньовічного лицарського городища), Поничеві (пошуково-ексгумаційні роботи з метою виявлення останків В.Мосійчука, розстріляного у 1943 р.), Радошині (пошуково-ексгумаційні роботи на австрійському військовому кладовищі часів Першої світової війни), Тойкуті (пошукові роботи з метою встановлення меж єврейського кладовища), роботи пошукового загону "Відродження" ДП "Волинські старожитності" у Турійському районі, участь від Державної міжвідомчої комісії у справі вшанування жертв війни, політичних репресій та депортацій в моніторингу пам’яток ІІ світової війни та ексгумації на території Угорщини, участь у гуманітарній місії "Чорний тюльпан" ВГО "Союз "Народна Пам’ять" з пошуку загиблих українських військових.

Запрошуємо всіх бажаючих на відкриття виставки!

Прес-центр ДП "Волинські старожитності"

Останнє оновлення на Середа, 13 травня 2015, 13:19

МІСІЯ «ЧОРНИЙ ТЮЛЬПАН» — ЦЕ РОБОТА ПІД ДУЛАМИ АВТОМАТІВ

Але водночас — і остання надія повернути солдата додому...

«Чорний тюльпан» виник після Іловайського котла, коли дуже багато бійців залишилися на полі бою непохованими. Саме тоді громадська організація «Союз «Народна пам’ять» взялася за важку, але таку потрібну місію — шукати і повертати додому тіла загиблих українських солдатів. Нещодавно участь в експедиції взяли й працівники ДП «Волинські старожитності», яке є асоційованим членом «Союзу «Народна пам’ять»

— З'ясувати, де поховані бійці, повернути їхні останки рідним — це головне завдання місії «Чорний тюльпан», — розповідає директор ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський. — Причому не беремо до уваги належність до військових формувань: ексгумуємо і українських, і деенерівських. Хоча робимо акцент на солдатах Збройних сил України. А ми, зрозуміло, на волинянах, що загинули на Сході. За час роботи місії понад 200 тіл українських військовослужбовців вивезено з «ДНР» і перепоховано на нашій території. Діяльність місії базується на тонкій межі — на домовленості між Міноборони України та представниками так званих ДНР та ЛНР.

Археологічні розвідки та ексгумації доводиться проводити на місці. Частину українських солдатів поховали місцеві, але за похованнями ніхто не доглядав. Часто на могилі стоїть невеликий хрестик із прутиків, перемотаних шнурочком. Такий навіть до весни може зникнути. Тому волонтери поспішають, інакше поховані у таких могилах можуть назавжди залишитися зниклими безвісти.

— Скажімо, був бліндаж, у якому загинули солдати. Трактором просто зрівняли його, засипали землею, поставивши паличку чи хрестик, — оце й уся могила, — каже ще один учасник місії «Чорний тюльпан» Андрій Трофімук. — Місцеві часто не знають або не хочуть розповідати. Мовляв, не бачили, бо ховалися. Якось почули від них: «А, укропы? Пусть лежат и гниют там». Або ж запитують: ви по наших чи по укропів? І ти розумієш, що «наші» — це інша сторона.

Останнє оновлення на Понеділок, 09 березня 2015, 20:05 Детальніше...

Сторінка 4 з 7

Пошук

Контакти

Матеріали на сайт надсилайте на адресу: support@vgosau.kiev.ua
Ми в соцмережах

Інтернет-ресурси

National Archaeological Record of Romania (RAN)
Великий архів румунської археологічної та історичної літератури.

Русский Фонд Содействия Образованию и Науке
На сайті вміщено велику кількість інформації про нові книжки гуманітарного профілю.

Stratum plus
Архів журналу "Stratum plus".

Волинські старожитності
Сайт дочірнього підприємства «Охоронної археологічної служби України» ІА НАН України.

Археология.РУ
Російський інтернет-ресурс, великий обсяг різнопланової інформації з археології.

Ви знаходитесь тут: До уваги громадськості