До уваги громадськості

ЗУСТРІЧ З АРХЕОЛОГАМИ В ЕФІРІ ПЕРЕДАЧІ «ТАКТИ ТА ФАКТИ»

8 листопада на Волинському телебаченні чергову передачу «Такти і факти» журналіст Василь Ворон присв’ятив пам’яті  видатного українського археолога, відомого дослідника Волині Дениса Никодимовича Козака.

Спогадами про видатного науковця та археолога, вчителя та наставника з телеглядачами поділилися  директор ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський, кандидат історичних наук Сергій Панишко, археологи Тарас Верба та Сергій Теліженко.

Передача розпочалася переглядом фото Дениса Никодимовича на розкопках в Хрінниках. Адже, як зазначив директор ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський: «Хрінники це пісня Дениса Никодимовича. Тут понад 20 археологічних сезонів ним досліджувалися слов’янські та готські поселення, — продовжує Олексій.  Для нас археологів він став дороговказом та провідним дослідником  ранньослов’янських пам’яток на Волині (Загаї, Городок, Гірка Полонка, Боратин, Баїв, Линів, П’ятидні, Маяки, Хрінники), Подністер’ї та Західному Побужжі (Підберізці, Сокільники, Гринів, Звенигород, Чишки, Пасіки-Зубрицькі, Велика Слобода). Будемо намагатися, при наймі  не повторювати його шлях, а доповнити тому що перевершити такого маестро у вітчизняній  археології  неможливо…».

«Чи можливе здійснення музеїфікації всіх артефактів у Хрінниках та створення музейного комплексу?»  поцікавився Василь Ворон.

«У Хрінниках ми маємо стратиграфію з певними обмеженнями - навколо Хрінницького водосховища  не спадає рівень води. Окрім того, багато стародавніх поселень на сьогодні знаходяться на забудованих ділянках землі, або там, де проводиться оранка (на жаль, так сталося, в нашому законодавстві). А при таких, м’яко кажучи, несприятливих  моментах, як можна створити повноцінний музейний комплекс?

Так, є Шанків Яр, де було знайдено відоме святилище готів, жертовник готів і бог Сарапіс. Як зробити музеєфікацію, щоб люди могли бачити як жили готи на нашій землі більше тисячі років тому? Потрібно мабуть думати і діяти владі, музейним працівникам та науковцям разом,  на благо збереження археологічної спадщини. А подальше наше бажання продовження справи Д.Н. Козака дослідження Хрінників залежить від Інституту археології України», відповів Олексій Златогорський.

Штрихами до портрету видатного археолога стали і спогади кандидата історичних наук Сергія Панишко.

«Фактично, починаючи з середини 70-х років подальші покоління студентів історичного факультету, Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки проводили розкопки по Волині з Денисом Никодимовичем. Він був не лише провідним науковцем в археології, а й хорошим організатор. Адже, Денис Никодимович був заступником директора Інституту археології НАН України, головою ВГО «Спілки археологів України.

В часи економічної нестабільності в нашій державі, що не сприяло проведенню археологічних експедицій і по Україні працювало всього декілька експедицій. Козаку Д.Н. вдавалося  кожний рік  проводити розкопки. Тому він найбільше за площею здійснив розкопів. Оскільки він багато працював, то йому і щастило із знахідками. Серед археологічної спадщини, яку залишив нам Денис Некодимович, продовжив Сергій Панишко - це його безцінні знахідки під час розкопок. Він знайшов на Львівщині піхви меча, перше язичницьке святилище в Загаях, виробничі споруди в Хрінниках, найдавніше зображення плуга на стінці горщика. Він виокремив зубрицьку археологічну культуру, що належала давньослов’янським племенам венедів. Відкриттів дуже багато, цілий комплекс, вони будуть використовуватись науковцями ще сотні років і дозволять зробити ще не один історичний висновок».

На прохання Василя Ворона Сергій Дмитрович окремо зупинився на археологічних знахідках Володимир-Волинська, адже цього року ми будемо вшановувати пам'ять короля Данила Романовича.

«У дослідженні епохи правління короля Данила саме археологія дає багато зрозуміти про симбіоз західної та східної культур в нашому регіоні, зазначав Сергій Дмитрович . Так, в Хелмі проводяться  нові розкопки укріплення даного періоду, але для нас волинян цікаво розкопки в с . Новоугрузьке ( літописний Угровськ) в Любомльському районі, бо це були доменіальні володіння короля Данила. Як прояв західноєвропейської культури слід відмітити класичні лицарські замки (городища типу «motte аnd baily» у селах Фалемичі і П’ятидні у Володимир-Волинському р-ні). Подібне укріплення було знайдено в селі Качин. Разом з тим археологами виявлені знахідки XIII ст. характерні для типової східної цивілізації кашинна кераміка  іранського походження.

Згадуючи про Володимир-Волинський окремо зупинилися на виявлені та ексгумації останків жертв масових розстрілів спільною українсько-польською експедицією на давньоруському городищі, поруч із володимирською в’язницею НКВС та гестапо. Кати, що знищували людей, перетворили городище у суцільний могильник  поруч із стіною замку було виявлено могильну яму.

Щодо проведення ексгумації останків жертв археолог Тарас Верба відмітив: «Завдяки Олексію Златогорському та його колегам з Польщі у нас почалась створюватись  база для ДНК, що дасть можливість кожному знайти своїх предків, родичів. Хоча це кропітка робота і спрямована на перспективу».

Олексієм Златогорським були  згадані  на передачі нещодавні події 9 жовтня 2014 року  перепоховання останків польських військових, що загинули у вересні 1939 року, і були виявлені та ексгумовані спільною українсько-польською експедицією ДП «Волинські старожитності» та Ради Охорона Пам'яті Боротьби і Мучеництва (керівник  Домініка Сємінські). Дослідження проводилось у с. Положеве (виявлено три поховання прикордонників, встановлено ім'я одного  поручика Яцека Томашевського), у с. Глинянка (поховання польського прикордонника), у с. Мельники (три поховання польських прикордоників і одного поліцейського). «Роботи ще не завершені  зазначив Олексій Златогорський  нам не вдалося виявити поховання близько 50-ти розстріляних полонених польських прикордонників у с. Піща, невдалося виявити і розстріляну родину польського офіцера у с. Грабове. Плануємо продовжити дослідження у наступному вже році».

Щодо питання останніх археологічних досліджень на Волині, які на сьогодні проводяться в с. Ратнів Луцького району археолог Сергій Теліженко продовжив: «Буквально нещодавно, під час розкопок, на правому березі Чорногузки, нами знайдено частину давньоруського житла з добре збереженою глинобитною піччю, купол якої, на жаль, обвалився. Крім того, нами була зроблена промивка сигменту з неолітичного об’єкта, для встановлення палеоботанічних знахідок. Так, були виявлені численні рештки, схожі на зерна пшениці. Подальші висновки щодо їх визначення буде залежати від спеціалістів археоботаніки з Литви, які в подальшому будуть їх досліджувати. Адже, за цими зернами можна буде встановити час існування неолітичного об’єкта».

«Хочу зауважити,  продовжив Сергій,  що на цих розкопках в Ратневі здебільшого матеріали були виявлені на поверхні грунту (переореному) і це має велику перспективу для подальших досліджень.

Василь Ворон як приклад, пригадав всім, як в Устилузі вдалося завдяки втручанню Олексія Златогорського врятувати давньоруське городище, і поцікавився чи складно буде сьогодні вберегти від знищення археологічні пам’ятки на Волині. На що Олексій з нотою песимізму відповів: «Людям, а особливо чиновникам, завжди було важко довести  різницю між пам’яткою  архітектури та археологічною пам’яткою. Для них це чомусь, як Ви зазначили, це чомусь «архіскладно». Я маю надію, що сьогодні прямуючи до європейських загальноприйнятих світових норм, наші урядовці не дозволять, щоб будівельники, або хтось інший вирішували, чи є на місці археологічні пам’ятки, чи ні. Це повинні робити тільки науковці, проводячи експертизи. Інакше ми втратимо цінну джерельну базу нашої історії».

http://youtu.be/NvoEAhRK6zQ

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»

ПОЛЬСКЕ РАДІО ПРО СПІЛЬНУ УКРАЇНО-ПОЛЬСЬКУ ЕКСПЕДИЦІЮ

Острівки

У дописі Кшиштофа Кота на сайті польського радіо RMF FM з’явилася інформація про роботу спільної українсько-польської експедиції 2014 р. ДП «Волинські старожитності» та Ради Охорони Пам’яті Боротьби і Мучеництва в Любомльському та Шацькому районах Волинської області. Зокрема, у селі Острівки, Положево, Мельники.

Місце поховання польських прикордонників у селі Положево

Село Острівки нині не існує. На місці  села залишилось кладовище, де поховані загиблі поляки з сіл Острівки, Воля Островецька, Янковичі, Кути, Бірки, Чмикос. Багато поховань залишилось також на полях згаданих сіл і, зокрема, неподалік від кладовища в Острівках, на місцевості, де колись існував костел.

Літом цього року проведено на цьому місті пошукові роботи. Так, було зроблено біля 10 тисяч зондів за допомогою бура. Жодного поховання виявлено не було. Ян Федірко представник Люблінської «Фундації Незалежності» вважає, що роботам археологів мають передувати дослідження істориків та архівістів, оскільки на сьогоднішній день майже не залишилось свідків тих кривавих подій.

Надалі у дописі Кшиштоф Кот згадує дослідження спільної експедиції в околицях Шацька. Історія цього регіону тісно пов’язана з історією польських прикордонників. Тут відбулися дві битви поляків з більшовиками в вересні 1939 року. Пам'яттю  про загиблих поляків займаються сучасні польські прикордонники, зокрема, підполковник Яцек Козак.

Ексгумаційні дослідження у с. Глинянка

«Для нас є досить принципово і важливим, що можемо прийняти участь у дослідницьких експедиціях і ексгумаціях  останків колишніх прикордонників, які загинули тут на Волині, - розповідає полковник Яцек Козак — не помирає той хто залишається в пам’яті живих. Власне тому їздимо на Волинь і проводимо ексгумаційні дослідження. Літом цього року ексгумували останки семи польських прикордонників та одного поліцейського, проводили також пошукові дослідження в районі сучасного Шацька і села Піщі. Після битви під Витичне багато польських прикордонників були розстріляні більшовиками у Піщі. На сьогоднішній день не відомо місце їх поховання. Але будемо його шукати. Плануємо також знати імена тих, хто загинули і були ексгумовані нами цього року. Заради цього брали зразки ДНК померлих. Вважаємо, що місць поховань на дорозі маршу групи прикордонників генерала Орліка- Рюкеманна досить багато, особливо в районі Шацька на Україні і в Витичне під Влодавою  в Польщі».

Поховання польських прикордонників
у с. Мельники

Далі у дописі Кшиштоф Кот згадав ексгумаційні роботи в селі Положево Шацького району. Зокрема, тут у лісі, в урочище  Гузне, ексгумовано останки поручника Яцека Томашевського. Довгі роки поховання оточувала дерев’яна огорожа. Старожили зберегли ім’я прикордонника, а також місце його поховання. Запам’ятали також, що той солдат був похований без ніг. Цей факт підтвердила ексгумація. Окрім того, за метрів 700 від могили Томашевського у самому селі Положево знаходилась могила двох польських прикордонників. Опікувалась нею місцева мешканка, яка померла рік тому. Отже, лише цього року прикордонники були ексгумовані спільною експедицією.

Всі виявлені останки прикордонників і поліцейського були з урочистостями перепоховані 9 жовтня цього року на місцевому кладовищі у селі Мельники Шацького району під символічним дерев’яним хрестом. Можливо колись будуть встановленні їхні імена.

«Наша історія - трагічна історія, — говорить Яцек Козак  зрозуміло, що ми не претендуємо на Волинську землю, але останки наших солдатів там є. Те, що там немає нині Польщі не означає, що ми не повинні про них пам’ятати. Вони там лежать і забути про них не можемо».

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»

Останнє оновлення на Понеділок, 09 березня 2015, 20:16

Тернопільські археологи знайшли «англійську булавку» часів бронзової доби

Читати далі >>

Останнє оновлення на Понеділок, 09 березня 2015, 20:15

ЕКСПОНАТИ З АТО ПЕРЕДАНО ДО КОВЕЛЬСЬКОГО МУЗЕЮ

Пошуковий загін «Відродження» ДП «Волинські старожитності» передав до Ковельського історичного музею експонати, зібрані у зоні АТО – свідчення бойових дій на території України у наш час. Як зазначив Вадим Дорофєєнко – керівник загону, підполковник діючої армії, це необхідно у першу чергу для пам’яті про волинян, які воюють на Сході.Зокрема, передано до 40 листів на фронт нашим солдатам з різних куточків України і Європи, дитячі малюнки, бронежилети російські і сепаратистські,  3 українські прапори і 1 сепаратиський прапор м.Краматорська, шеврони і пагони сепаратистські і російські, шеврони українських підрозділів, підвіски, кулеметну стрічку, шолом сталевий українського десантника з кулевими отворами, шолом командира сепаратистського загону «Призрак» з м. Слов’янська, фрагмент обгорілого СКС і АК74, підствольний гранатомет,  тубус РПГ-18, тубус ПЗРК «Ігла», міна-обманка для знищення мирного населення, дерев’яний корпус протитанкової міни, саморобний міномет та інше – всього близько 100 експонатів. «За кожною такою знахідкою, - говорить Дорофєєнко, - стоїть своя історія. Колись розповім. По війні.»

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»

Листи на фронт Листи на фронт
Листи на фронт Шеврони ворога
Шеврони ворога Шеврони ворога
Страшні експонати Передача експонатів
Передача експонатів
Останнє оновлення на Вівторок, 02 вересня 2014, 00:36

ДОПОМОГА ВОЛИНЯНАМ В АТО

Тривалий час до мене дзвонив з передової АТО Вадим Сергійович Дорофєєнко – підполковник-десантник Збройних Сил України з проханнями про допомогу: немає ні бронежилетів, ні одягу, ні взуття, ні необхідної амуніції… Вадим Сергійович – очолює пошуковий загін «Відродження», що рік назад повним складом увійшло до лав ДП «Волинські старожитності» ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України. На території Волинської області нами були проведені спільні пошукові дослідження та ексгумації воїнів-червоноармійців у селах Адамчуки, Мощена, Поліське, Борзова, Паридуби, Дольськ, Городилець, Клевецьк, Новосілки, Волі-Ковельській, Мовчанові, Миляновичах, селищі Турійськ та місті Шацьк. Близько 200 воїнів було перепоховано з почестями або на місці виявлення, або на меморіалі біля Ковеля.

З початком подій у Криму В.С.Дорофєєнко у діючій українській армії. А з початку АТО – він і ще десять пошуковців з Волині – там. Жодної допомоги, жодної підтримки від держави за весь цей час не отримували. Я два тижні бігав коридорами влади, бо куди ж мені науковцю займатися нюансами військового спорядження? Вадим дзвонив щодня: люди гинуть, багато поранених… Нарешті терпець мені урвався. Завдяки пані Марії Доманської вдалося швидко закупити у Луцьку бронежилети 4 класу. Допомогли у цій справі Коцан І.Я. та ще двоє людей, які поки відмовляються називатися. Ну і кошти за археологічні дослідження пішли на цю закупку, а також закупівлю берців та одягу. Почав шукати транспорт – і, о чудо! – з’явилися бажаючі допомогти. Підключилася Волинська обласна державна адміністрація і волонтери із Володимира-Волинського. Зокрема, підполковник у відставці Сергій Володимирович Федотов.  Сергій Володимирович підключив низку волонтерських організацій, які почали термінову закупку необхідних речей для моїх волинських десантників. Особисту подяку хочу висловити керівнику Волинської обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану Павловичу Григорію Григоровичу: його організація зібрала велику кількість продуктів, одягу, карематів. Підключилися і заступник голови Волинської облдержадміністрації Микола Тихонович Собуцький та генерал Обласної ветеринарної служби Лозинський Богдан Васильович.

Від'їжджаємо з Луцька Від'їжджаємо з Луцька

2200 км за три дні по трасі Луцьк-Рівне-Київ-Лубни-Полтава-Харків-Слов’янськ-Краматорськ та назад. У дорогу нас вибралося четверо: М.Т.Собуцький, С.В.Федотов, шофер Андрій із Коршева та я. Перша зупинка була у Рівному, де місцева волонтерська організація в особі пані Оксани добавили до нашої допомоги велику кількість продуктів. А далі у Київі познайомились з цікавими людьми: Світланою Михайлівною Петренко та Денисом. Вони волонтери ще від січневих подій на Майдані. Світлана – відома художниця, її картину купують навіть олігархи та політики. Всі гроші від продажу – вона вкладає на закупівлі нашим хлопцям, зокрема у батальйоні «Айдар». Денис – для того, щоб надавати допомогу, продав власну квартиру у Києві, а кошти за продаж повністю витрачає на благодійництво солдатам української армії. Завдяки цим неординарним особистостям ми отримали силу-силенну військового одягу, взуття, ліків, а також біноклі, приціли до снайперських гвинтівок та іншу амуніцію. Низький уклін Вам, кияни!

Наш шлях пролягав до Лубен, де ми зупинилися на нічліг у приятеля Сергія Федотова Андрія Браги. Зранку він ще додав до нашого вантажу продуктів. У місті Чугуєв Харківської області нас вже чекав супровід десантників. У Слов’янську на пляжах тисячі людей, хоча ще зранку стріляли сепаратисти. Проїжджаємо через блокпост «Кандагар», де досі на асфальті лежить понівечена бронетехніка. У Краматорську – велика кількість молоді фарбує міст у жовто-блакитні кольори, у центрі – чисельний мітинг за єдину Україну. Заїжджаємо у штаб на аеродромі… Здравствуйте, браття! Вибачте, що так довго їхали до Вас…

Така важлива оптика від Світлани Петренко Білборд у Краматорську
Допомога приїхала Допомога приїхала

«Ми виконуємо чесно свій конституційний обов’язок по захисту держави, - говорить Вадим. – А держава? Ці «бронікі» нам так потрібні були 2 тижні тому хоча б… Скільки би життів вони зберегли!» Як кажуть бійці, продукти їм приносять місцеві досить часто, принесли і холодильник, і телевізор. Тому потребують більше одягу, взуття, бронежилетів, касок, різної військової амуніції. Вадим професійний сапер, вже розмінув більше 1000 мін. Мер Краматорська для цієї справи навіть виділив йому автомобіль. Але не вистачає рук спеціалістів. Нещодавно сам підірвався на міні, спасаючи молодого бійця, три дні відходив… «В сорочці народився, - каже,- як і тоді як підбили гелікоптер, в якому я летів. Добре, що пілот виявився справжнім майстром і посадив нас на землю живими». Як справжній пошуковець-археолог за час проведений у Краматорську, він зібрав силу-силенну експонатів: шефронів та прапорів ворога, різних зразків спорядження та амуніції, листів на фронт. «Все це хочу передати у Ковельський музей. Ні в якому разі у Київ. Хай волиняни знають, як ми тут воюєм». Цього року голова Ковельської райдержадміністрації Ігор Верчук та авантюрист Петро Вільчинський хотіли відкрити кримінальну справу проти В.Дорофєєнка, заявляюч, що він «чорний копач» і не український солдат. Для Вадима це був важкий удар: «Ми тут воюємо за Україну, а вони в тилу нам ніж у спину…» «Хай ці речі будуть у Ковелі – щоб мешканці міста побачили ким ми насправді є. Ми – патріоти, ризикуємо нині своїм життям, позбавлені будь-якої підтримки держави, хочемо принаймні розуміння і поваги від земляків». Хлопець із Мар’янівки каже: «Ми обов’язково переможемо. Бо на нашій стороні справедливість. Кістками тут всі поляжемо, але переможемо тую нечисть!»

Вадим Дорофєєнко показує експонати Микола Собуцький
на базі десантників у Краматорську

Вадим Дорофєєнко, Олексій Златогорський,
Микола Собуцький, Сергій Федотов

Бажаємо хлопцям берегти себе, знову вибачаємось, що так довго їхали. Та плануємо їхати ще…

Олексій Златогорський

Останнє оновлення на Субота, 23 серпня 2014, 18:35

Сторінка 5 з 7

Пошук

Контакти

Матеріали на сайт надсилайте на адресу: support@vgosau.kiev.ua
Ми в соцмережах

Інтернет-ресурси

"Библиотека истории"
Велика кількість історичної літератури.

Blue Shield
Робота для охорони культурної спадщини у світі з координації підготовки і реагування на надзвичайні ситуації (сайт англійською мовою).

Архів випусків журналу «Археологія» (з 2008 р.)
На сайті Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.

Книги за Македония
Література з історії та етнографії Болгарії й Македонії.

Германо-слов'янська археологічна експедиція ХНУ ім В.Н. Каразіна
Український пам’яткоохоронний інтернет-ресурс.

Археология.РУ
Російський інтернет-ресурс, великий обсяг різнопланової інформації з археології.

Ви знаходитесь тут: До уваги громадськості