До уваги громадськості

Про таврів, трупик зайця і «Іскателей» пригод (з приводу одного «епічного» твору)

У 2010 році на цілком шановному каналі «Культура» Російського телебачення вийшов науково-популярний фільм під назвою «Іскателі». Основна проблема, поставлена авторами, торкається наших знань і уявлень про зниклий народ, що проживав у Криму за ранньої залізної доби, відомий за античними писемними джерелами як «таври».
Автори фільму залучили, як ми бачимо на його початку, до висвітлення поставленої проблеми цілий ряд дослідників-археологів, без врахування думки яких такий жанр як науково-популярне кіно перетворюється у епічно-фантасмагоричні оповідки, або просто байки.
Однак відмітимо, що головною умовою будь-якого завдання, пов’язаного з науковими дослідженнями, чи то створення наукової роботи або ж адоптація її до широкого кола читачів (у чому і полягає основне завдання науково-популярних робіт) це вірно окреслене коло джерел, слідування основним методичним підходам під час їх аналізу і, відповідно, коректно поставлене питання, на яке і має відповісти така робота.
Нажаль вже на другій хвилині фільму я із сумом констатувала повну відсутність спеціальної освітньої підготовки у авторів фільму. Некоректно сформульоване завдання — пошуки храму Діви / — таврської богині/ на святилищі Гурзуфське Сідло, виглядає як результат байки Крилова «Лебідь, рак та щука». Поясню — чому. Храм Діви, а точніше Партенос або Артеміди Таврополос і його пошуки — окреме завдання, яке не варто пов’язувати з археологічними культурами варварів Криму, а саме, кизил-кобинською, назва якої, між іншим, так і не пролунала у авторському викладі. Не буду пояснювати чому, просто пошлюся на літературу [1]. Висловлена авторами фільму точка зору (вони, тобто автори, цього, звичайно ж, знати не могли) побутувала у Російській науці у першій половині ХІХ століття завдяки декільком строчкам із поезії А. Пушкіна. З того часу наука все-таки дещо просунулась уперед (sic!).
З приводу богині — відсилаю до Івана Івановича Толстого. Почитайте. З приводу таврської — треба розділяти поняття писемне джерело і артефакт — археологічне джерело. Не завжди написане давніми авторами, що жили на берегу Егеїди, відповідає реаліям археологічних пошуків на березі Понта. Панове, почитайте Фукідіда, він громив логографів, до яких відноситься і Геродот, нещадніше за сучасних вчених, аж він був їх сучасником! І трете у байковій трійці — Гурзуфське Сідло. Коли у фільмі приводяться уривки із інтерв’ю з канд. іст. наук Наталею Новіченковою, яка чітко означила нечисельність знахідок предметів кизил-кобинської культури на святилищі, акцент режисера робиться все ж таки на святилище таврів. І режисеру, мабуть, однаково, якому народу воно належить.
Таким чином, у поставленому завданні не міститься нічого, що надає сучасна наука для відповіді на питання про зниклий народ, відомий за античними джерелами як «таври».
А далі наш науково-популярний шедевр перетворюється у типову епічно-фантастичну тисяча двадцяту оповідку у стилі Фоменка. Повідомлення про: Крим, як колиску людських цивілізацій, світову унікальність колекції зброї з Ялтинського музею, про срібні статуетки, як невід’ємний атрибут жертвоприношень, зображення богині Діви на Херсонеській монеті, мабуть також за задумкою унікальному (кожен студент знає, що на більшості херсонеських монет зображена Партенос) коментувати не буду. Особливо вражає знання авторів фільму античних писемних джерел. Окрім геродотових «Історій» таври згадуються у щонайменш десяти авторів. Але навіть Геродота було прочитано неуважно. У IV книзі «Історій» він вказував, що таври заселяють гористу країну від міста Керкінітіда (суч. Євпаторія) до Скелястого (Керченського) півострова [Herod., IV, 99]. А яке чудове трактування Геродота! Схоже на стиль Бонч-Бруєвича. Між іншим, він (Геродот, а не Бонч-Бруєвич) жив у V, а не у ІІІ ст. до н.е. Ще оригінальнішим є свідоцтво Овідія, якщо врахувати, що народ таврів зійшов з історичної арени у середині — кінці IV ст. до н. е.
Що таке транспортна система таврів, для мене особисто лишилося загадкою. Але у повне зачарування я прийшла, коли автори фільму спробували висвітлити релігійні уявлення таврів.
Велику зацікавленість являє спелеологічна частина оповіді: археологічне визначення етнічної належності кістяка і його залізне! Датування — час таврів, — сльози нагортаються від такого новаторського підходу. Аж основні постулати археології проголошують — джерело можливо проаналізувати за умови чіткої фіксації місця знахідки і визначенні часу її побутування і відкладення у шар. Далеко ж ми підемо з такою фіксацією і визначенням. Ні одна з пам’яток кизил-кобинської культури у фільмі не названа правильно, так само помилково вказано їх географічне розташування. Але це дійсно на краще. Не хочеться, аби юрби шукачів кинулися до і так вже пограбованих у давнину могильників у пошуках міфічного золота.
Чимало «нового» я узнала про культуру давнього народу від спелеолога — і про «шаманів», і про «поховальний» чорнолискований посуд, але особливо мене вразила родзинка його оповіді — «про трупик зайця». Шановне панство! Яке ж лихо Вас спіткало, що Ви це, не знаю як назвати, дали у ефір центрального телеканалу!
Лікбез з посуду: у археологічних культурах чорнолискований посуд з’являється ще у неоліті і існує аж до сучасного етнографічного. Посуд, виготовлений спеціально як поховальний супровід дійсно існує, але чорне лискування не є обов’язковим його атрибутом. Чорнолискований — це парадний посуд, що виготовлявся із застосуванням методу відновлювального випалу і попереднього лискування поверхні по ангобу. Попіл тут ні до чого. «Шіманів» і «трупик зайця» я, з вашого дозволу, коментувати не буду. Що стосується поховань у понорах печер — це доволі розповсюджене явище.
Далі, з приводу спільного греко-таврського некрополя у Херсонесі відсилаю до праць В. М.Зубаря і А.В. Буйських [2], які чимало робіт присвятили аналізу поховального звичаю херсонеситів. Від себе можу додати, що скорчені поховання у херсонеському некрополі на Північному березі не містять специфічних кизил-кобинських рис. Ну а пасаж про об’єднання грецьких колоній у Боспорське царство — це вже елементарне незнання шкільної програми, що тільки підкреслює дилетантство творців цього телевізійного шедевра.
І останнє. Задокументований на плівці злочин вінчає усю кіношну епопею. Нехай буде відомо режисерам і продюсерам фільму, що незаконне проведення археологічних досліджень у землі чи під водою без ліцензії — Відкритого листа і дозволу Міністерства культури України на її території карається позбавленням волі від двох до восьми років (карна відповідальність за такі дії, наскільки мені відомо, є і у Російській Федерації). А відзнятий епізод припадає ще і на прибережну, відповідно, прикордонну зону. І тут я ну аж зовсім не розумію, який стосунок до таврів має горло середньовічної амфори?
Те, як переймаються автори музейними колекціями Криму на цьому фоні виглядає якось непереконливо. Археологічні колекції з розкопок пам’яток кизил-кобинської культури у дуже малій кількості зберігаються у Москві і у ще меншій у Києві (три скриньки із розкопок 50-х років минулого століття). Усі інші тисячі знахідок зберігаються як раз у кримських музеях, але повірте мені, золота там нема і бути не може. А фільм «Іскателі» закликає перш за все до пошуків неіснуючого золота у неіснуючому святилищі. Чи подумали його автори, яка кількість пам’яток археології буде знищена грабіжниками після його перегляду?
Все, про що йшлося вище, написано аж ніяк не для того, щоб довести дилетантський рівень представленого фільму. Найчастіше я таким речам уваги не приділяю. Але все-таки хотілося б, щоб журналісти, працюючи у такому непростому жанрі, як науково-популярне кіно, максимум інформації черпали у спеціалістів, які можуть пролити світло на чималу кількість відкриттів, що стали вже повсякденними подіями у науковому середовищі, тому подаються самими вченими спокійно і розсудливо, аніж ганятися за смішними історіями про поховання із трупиками зайців.

Евеліна Кравченко,
канд. іст. наук, наук. співр.
Відділу археології раннього залізного віку
Інституту археології НАН України,
начальник Інкерманської експедиції ІА НАНУ

1 Толстой И.И. Остров Белый и Таврика на Эвксинском Понте. — Пг., 1918. — 164  с.; Ростовцев М.И. Новая книга о Белом острове и Таврике  // ИАК.  — Пг., 1918. — Вып. 65. — С. 15—18; Русяева А.С., Русяева М.В. Верховная богиня античной Таврики. — К.: Шлях, 1999. — 208 с.; Зубарь В.М., Буйских А.В., Кравченко Э.А., Русяева М.В. Херсонес Таврический в третьей четверти VI — середине I вв. до н. э. — К.: Академпериодика, 2005. — 626 с.; Кравченко Е.А. Таври у писемних джерелах про Крим і Таврику // Надчорномор’я. Студії з історії та археології (з ІХ ст. до н. е. по ХІХ ст. н. е.). — К.: Інститут історії України НАНУ, 2008. — С. 99—106; Кравченко Е.А. До історії вивчення тубільного населення Криму доби раннього заліза // Боспорские исследования. — Симферополь; Керчь, 2009. — Вып. 23. — С. 133—154.

2 Зубар В.М. Скорчені поховання із некрополя Херсонеса IV ст. до н. е. // Археологія. — 1995. — № 3. — С. 137—146; Зубарь В.М. Некоторые вопросы истории тавров и Херсонеса в конце ІІ — начале І в. до н. э. // Старожитності степового Причорномор’я і Криму. — Запоріжжя: ЗДУ, 2002. — Вип. 10. — С. 197—211; Зубар В.М. Херсонес і таври: протистояння чи взаємодія? // Археологія. — 2005. — № 1. — С. 16—28; Зубарь В.М. По поводу попытки возрождения одной устаревшей исторической концепции: Херсонес и тавры // ВДИ. — 2007. — № 3. — С. 87—100; Буйських А.В. До питання про надмогильні пам’ятники некрополя Херсонеса Таврійського IV—III ст. до н. е. // Археологія. — 2005. — № 1. — С. 47—58.

Останнє оновлення на Понеділок, 09 березня 2015, 22:35

У Дніпропетровському історичному музеї відкрилась виставка скіфського золота з фондів Інститута археології НАНУ

http://www.youtube.com/watch?v=JzkcsHGav14&feature=youtu.be

Останнє оновлення на Неділя, 08 березня 2015, 18:06

Незабаром відкриється виставка про археологічні дослідження на городищі Володимира-Волинського 2010-2012 років

5 березня 2013 року о 12 годині у приміщенні Волинського краєзнавчого музею відбудеться відкриття виставки «Прихована історія: археологічні дослідження на городищі Володимира-Волинського 2010-2012 років» та презентація книги С.Д.Панишка, О.Є.Златогорського «Археологічні дослідження на городищі Володимира-Волинського в 2010-2012 роках».

Протягом сезонів 2010-2012 рр. тривали археологічні дослідження ДП «Волинські старожитності» ДП «НДЦ «ОАСУ» ІА НАН України на городищі в м. Володимир-Волинський. Першочерговим завданням експедиції було дослідження замку Казимира, відомого в писемних джерелах, але прихованим нашаруваннями століть.

В 2010 р. було проведено роботи з розкриття східної частини фундаменту замкових мурів. Знахідки княжих часів поряд зі стінами впевнено підтверджували високий статус міста, відображений у писемних джерелах. Поодинокі знахідки ХХ ст. вважались результатом перекопу, аж поки під кінець сезону не було виявлено поховання. Після розчистки верхніх кістяків стало зрозуміло, що їх десятки, і це лише на невеликій ділянці досліджень.
В 1997 році на городищі проводились ексгумаційні роботи львівським обласним товариством «Пошук» спільно з Володимир-Волинським історичним музеєм. Тоді дослідники дійшли висновку, що поховані є полоненими воїнами Війська Польського, розстріляними у 1939-1940 рр. підрозділами НКВС. З огляду на цей факт до робіт було запрошено польських дослідників з Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва на чолі з професором А. Колою. Міжнародною експедицією за два польові сезони ексгумовано останки близько 750 жертв розстрілів.

Організаторами виставки виступили Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Волинський краєзнавчий музей, ДП «Волинські старожитності», Володимир-Волинський історичний музей. Виставка розповідає про результати ексгумаційних робіт протягом 2010-2012 рр., розкриває перед відвідувачами основні віхи історії ще одного великого замку на Волині та страхітливого злочину, прихованих від людського ока.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»

Останнє оновлення на Четвер, 28 лютого 2013, 13:41

Виставка «Втрачена хронологія»: археологічні дослідження на Волині 2011 року

Протягом 2011 року археологічні експедиції ДП «Волинські старожитності» ДП «НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України працювали в різних куточках історичної Волині. Дослідження проведені у Луцьку, Володимирі-Волинському, Шацьку, Любомлі, Світязі, Жидичині, Богушівці, Крупі, Підгайцях, Шеплі, Зимному, Колодниці Волинської області та у Пересопниці Рівненської області. Нові цікаві матеріали, що отримані під час розкопок, доповнюють історію нашого краю. Проте і під час дослідження й опісля, під час опрацювання здобутих матеріалів, виникають певні складнощі їх наукової інтерпретації.
Кожна досліджена пам’ятка має багатошаровий характер — «складається» з трьох або більше історичних періодів. Об’єкти пізніших періодів (ХІХ—ХХ ст., а у 2011 році досить часто і XVII—XVIII ст.) не лише перекривають раніші (давньоруського періоду, ранньослов’янського часу, епохи бронзи тощо), а й часто знищують їх. Це особливо помітно на ділянці дослідженій у Світязі, де споруда давньоруського часу майже повністю знищила споруду ранньослов’янського часу, у Богушівці — споруда XVI ст. знищила житло і споруду давньоруського часу тощо. У дослідника виникає своєрідне відчуття «втраченої хронології» в одному розкопі чи навіть в одному археологічному об’єкті. Реконструювати минуле та провести наукову інтерпретацію знахідок дозволяє музейна експозиція — як цілісний образ конкретного дослідження, пам’ятки, об’єкта.
На виставці показано матеріали, що увійшли до рейтингу «Топ-5 волинської археології 2011 року»: дослідження у Володимирі-Волинському, Крупі, Шацьку, Богушівці, Пересопниці, а також дослідження у Шеплі, Городищі, Луцьку, на Шацькому поозер’ї. Особлива увага приділена реконструкції давньоруського житла кінця ХІ — початку ХІІ ст. з Богушівки, що знищене під час будівництва господарської споруди у XVI ст.
Музейна експозиція дозволяє розставити всі крапки над «і» та «повернути втрачену хронологію на місце». В експозиції поступово розкрито хронологічні «пласти» епохи бронзи, ранньозалізного віку, римського часу, ранньослов’янського періоду, давньоруського часу та XVI—XVII ст. В рамках виставки відбудеться круглий стіл «Археологія Заходу України» та презентація наукового збірника «Волино-подільські археологічні студії».
Відкриття виставки 24 лютого о 12.00 у приміщенні Волинського краєзнавчого музею.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»
28.02.2012


Археологічні скарби виставили у Волинському краєзнавчому музеї

У краєзнавчому музеї відкрилася виставка «Втрачена хронологія: археологічні дослідження 2011 року». Там представлено матеріали з розкопок ДП «Волинські старожитності» у Луцьку, Володимирі-Волинському, Шацьку, Любомлі, Світязі, Жидичині, Богушівці, Крупі, Підгайцях, Шеплі, Зимному, Колодниці Волинської області та у Пересопниці Рівненської області. Відвідувачі мають змогу побачити унікальні знахідки волинських археологів: торговельний медальйон з Крупи, давньоруські вироби з Шацька, медальйони польських поліцаїв з поховання у Володимирі-Волинському та інші.
Увагу привертає і реконструйоване житло давніх слов’ян із розкопок у Богушівці. Хоча воно і було зруйноване пізнішою будівлею, але археологам вдалося його реконструювати. Тепер можна побачити нехитрий побут наших далеких пращурів: піч, на якій слов’янки сушили зерно, миска та горщик.
Іще одна експозиція присвячена власне людям, які працюють на ниві археології. На фотокартках зафіксовано робочі моменти з розкопок: розчищення знахідок, закладання розвідкових траншей. Усього на виставці представлено більше 120 артефактів.
Участь у відкритті взяли заступник начальника управління культури і туризму Валерій Дмитрук, директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк. Директор ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський, проректор ВНУ імені Лесі Українки, доктор історичних наук Світлана Гаврилюк, директор Рівненського краєзнавчого музею Олександр Булига.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»
28.02.2012

Останнє оновлення на Понеділок, 18 лютого 2013, 16:22

Сторінка 7 з 8

Пошук

Контакти

Матеріали на сайт надсилайте на адресу: support@vgosau.kiev.ua
Ми в соцмережах

Інтернет-ресурси

Русский Фонд Содействия Образованию и Науке
На сайті вміщено велику кількість інформації про нові книжки гуманітарного профілю.

Книги за Македония
Література з історії та етнографії Болгарії й Македонії.

Blue Shield
Робота для охорони культурної спадщини у світі з координації підготовки і реагування на надзвичайні ситуації (сайт англійською мовою).

Аматор
Російський громадський рух на захист археологічної спадщини.

Ви знаходитесь тут: До уваги громадськості