Наші новини

Археологічні дослідження в Україні 2020 р.

Шановні колеги!

Польовий комітет нагадує, що продовжується формування щорічника «Археологічні дослідження в Україні» за 2020 р. Усі дослідники, яким вдалося провести роботи, мають до кінця грудня надати свої тексти та ілюстрації. Обсяг статей цього року збільшено до 10 сторінок та до 5 рисунків.

Оскільки група підготовки, щорічника змінила авральний спосіб обробки статей на поетапний і більш системний, то Ваші статті чекаємо вже зараз. Ми змінили підхід до формування щорічника і надолужили на тому близько пів року.

Відтепер ви зможете щотижня переглядати оновлений зміст щорічника на сторінці АДУ що на сайті Спілки археологів України, та дізнаватись про стан роботи на вашою публікацію. Оновлення змісту заплановано раз на тиждень, щоп’ятниці.

Ми плануємо отримати ISSN (International Standard Serial Number), тобто вийти на міжнародний стандартний серійний номер і отримати статус широковідомого періодичного видання. Тому успіх залежить від кожного з нас!

З повагою, головний редактор Ю. В. Болтрик


Останнє оновлення на Вівторок, 27 жовтня 2020, 20:50

Археологічні розкопки пізньосередньовічного Литовежа на Волині

Дослідження на городищі у с. Литовеж Іваничівського райну Волинської області восени 2020 р. провів Литовезький загін охоронної археологічної експедиції від Інституту археології НАН України під керівництвом Сергія Панишка. Ці роботи продовжили минулорічне вивчення оборонних укріплень пізньосередньовічного міста Литовежа. Нині дослідники зосередили основну увагу на вивченні мисової центральної укріпленої частини комплексу в урочищі «Замок». Литовезьким замком свого часу володів князь Олександр Чорторийський — перший волинський воєвода і перший представник Чорторийських у Литовежі.

Особливості культурних нашарувань на краю вірогідного розміщення замку пізньосередньовічного Литовежа свідчать: на цій ділянці замок не мав масштабних земляних укріплень. Вірогідно, Литовезький замок був схожий на інші деревинно-земляні замки Чорторийських у родовому маєтку та Жукові.

На сусідній ділянці укріпленого комплексу городища, найвірогідніше — міській, археологи дослідили оголення цегляної кладки у березі Західного Бугу. Конструкція завширшки 1,15 м була збудована із фрагментів цегли XIV—XV століть та шматків вапняку на глиняному розчині. На багатьох фрагментах цегли є сліди міцного вапнякового розчину, що свідчить про їх повторне використання у дослідженому об’єкті. Автори розкопок припускають, що це був фундамент якоїсь монументальної споруди, можливо — церкви.

«Несподіванкою стало відкриття раніше невідомого валу та рову, що охоплювали стрілку мису городища з північного та західного боку і розміщувались на рівні заплави Західного Бугу. У разі підтвердження оборонного призначення цих об’єктів та їх датування отримаємо кардинально нову картину укріплень давнього Литовежа», — зазначив Сергій Панишко, керівник розкопок, доцент кафедри археології, давньої та середньовічної історії України Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, член Волинського підрозділу САУ.

Археологічні дослідження на городищі проводяться на замовлення та коштом Литовезької ОТГ.

Останнє оновлення на Вівторок, 20 жовтня 2020, 13:51

Археологічні дослідження в Кам’янці-Подільському

У серпні—вересні 2020 року ділянку по вул. Зарванська, 7/2 досліджували співробітники Кам’янець-Подільської архітектурно-археологічної експедиції ДП «НДЦ «Охоронна археологічна служба України» під керівництвом Павла Нечитайла, голови Хмельницького підрозділу САУ.

На початку ХХ століття тут існував одноповерховий кам’яний будинок, зруйнований під час Другої світової війни. Згідно історико-архітектурного опорного плану Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець» на ділянці передбачається відновлення втраченої історичної забудови. Залишки фундаментів цього будинку, найвірогідніше зведеного у другій половині XVIII століття, мали прямокутну форму. Зберіглась його підвальна камера з проваленим склепінням, засипана сміттям з матеріалами 1920—1940-х років та невелика тонкостінна прибудова (вбиральня?) кінця ХІХ — першої половини ХХ століття.

Найцікавіші об’єкти, що охоплюють період XIV—XVIII століть, науковці виявили вздовж північної стіни будинку. Насамперед, це господарські ями часів Кам’янецького ейялету (1672—1699). Цей складний період характеризується модернізацією й розбудовою міських укріплень та комунікацій водночас із стрімким скороченням населення, занепадом житлових будинків та їх археологізацією. Це пов’язано з активними діями Речі Посполитої, спрямованими на повернення Кам’янця, а також військовою блокадою міста. Опис Кам’янця 1700 року фіксує: більше третини садиб залишилось без будівель, а збережені будинки стояли напівзруйнованими. Серед знахідок доби Кам’янецького ейялету — уламки місцевого та імпортного гончарного посуду, фрагменти порцелянових та фаянсових кавових чашечок, люльок для паління тютюну, цвяхів, підківок для взуття, тощо.

Інша група об’єктів відноситься до першої половини XVII століття. За цінні спостереження щодо інтерпретації цих об’єктів, дякуємо к. і. н. Ігорю Старенькому, старшому науковому співробітнику Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. До цієї групи відносяться залишки споруди овальної форми та витягнута яма завдовжки 6 м. Вони були заповнені уламками цегли, підлогових плиток, кахлів та фрагментів керамічного посуду — горщиків, мисок, макітер, тарілок. Такий посуд був досить популярним в тогочасному Кам’янці. Уся кераміка — червоноглиняна, без слідів використання. Великий розмір ями та присутність тут гончарних виробів без слідів ужитку можуть свідчити про використання комплексу для потреб гончарного виробництва. Довгі глибокі ями виникали внаслідок добування глини, а пізніше їх заповнювали бракованими виробами та мішаним ґрунтом. Тут же фіксуються потужні поклади суглинку. Найвірогідніше, на початку XVII століття на вулиці Зарванській розміщувались гончарні майстерні.

Найраніші об’єкти з досліджень на Зарванській датуються в межах другої половини ХІІІ — першої чверті XV століть. Їх розташування дозволяє припускати, що в цей час планування міста було іншим, а вулиці Зарванської з сучасним трасуванням не існувало. Одна з ям мала цікаву форму біконічних обрисів. В ній знайдено керамічний посуд червоного та бежевого кольорів, виготовлений на швидкообертовому гончарному крузі, а також грубу кераміку темних кольорів, підправлену на повільному крузі. Із ями також походить коронний денарій Владислава Ягайла. За визначення монети дякуємо к.і.н. Ірині Хромовій, науковій співробітниці Інституту історії НАН України. Кістки птахів, знайдені в ямі, опрацював д. б. н. Леонід Горобець, старший науковий співробітник палеонтологічного відділу Національного науково-природничого музею НАН України. Він зазначив: «матеріал має наукову цінність, оскільки на території України вкрай рідкісні знахідки птахів XІV—XV століть. Окрім Зарванської, відомо лише дві пам’ятки: Сокільці (8 кісток), Хоров (5 кісток), в яких знайдено ще меншу кількість решток птахів. Більшість кісток належала курці домашній (Gallus domestica), щонайменше трьом різним особинам. Усі кури були вбиті молодими: одна у віці приблизно 6 місяців, дві у віці приблизно 1 року. Представленість всіх решток виключно молодими птахами є нетиповим, зазвичай навіть при малих вибірках, переважають рештки дорослих птахів. Споживати виключно молодих курей було дорожче ніж дорослих, що опосередковано вказує на заможність мешканців пам’ятки Зарванська, 7/2».

Археологічні дослідження на ділянці Зарванська 7/2 відображають важливі етапи розвитку Кам’янця-Подільського як міста, а також дозволяють краще зрозуміти цікаві деталі давнього життя — якими були раціон кам’янчан, особливості їх посуду, домобудування, архітектури та міського планування впродовж XIV–XVIII століть.

Павло Нечитайло



Дослідження Хотинського городища

Дослідження Хотинського городища Хотинське городище — пам’ятка давньоруського часу неподалік міста Рівне, одне із численних та малознаних Погоринських міст Волині.

У серпні 2020 року Рівненська археологічна експедиція ОАСУ під керівництвом Олексія Войтюка на замовлення Шпанівської об’єднаної територіальної громади провела попередні археологічні дослідження на території пам’ятки, взятої на облік відповідно до рішення Рівненської обласної ради народних депутатів № 102 від 17.02.1970.

Розвідковий шурф, закладений цього сезону, дозволив дослідити культурні нашарування та зафіксувати стратиграфію ділянки. Серед найцікавіших знахідок — кілька горщиків ранньозалізного часу із характерним оздобленням у вигляді наліпних валиків та округлих вдавлень. Ці матеріали засвідчують довготривалу історію локації, що не обмежується давньоруською добою.

Історія вивчення Хотинського городища розпочалась наприкінці ХІХ століття. Саме тоді пам’ятка увійшла до наукового обігу, про що свідчить згадка в «Археологічній карті Волинської губернії», підготовленій видатним істориком та археологом Володимиром Антоновичем. У міжвоєнний час пам’ятку обстежували Роман Якимович (1931) та Левко Чикаленко (1933). Згодом, у 1960 р., Павло Раппопорт здійснив обміри та виконав рисунки об’єкта на місцевості. Він також прокопав на городищі шурф та зафіксував гумусний ґрунт, насичений керамікою ХVІІ—ХVІІІ ст. Повторно городище обстежили Ігор Свєшніков (1961) та Юзеф Нікольченко (1976) у рамках складання «Довідника з археології. Рівненська область». 1986 року археолог Богдан Прищепа провів обстеження майданчика городища і прилеглих території. І вже зовсім нещодавно, у 2012 р., Микола Хомич перевірив тут культурний шар. Тоді у шурфі, закладеному в центральній частині городища, було знайдено уламки гончарних горщиків ХІІ—ХІІІ ст. і залізні черешкові ножі.

Хотинське городище — унікальна багатошарова пам’ятка із значним потенціалом для подальшого вивчення та перетворення її як елементу культурної спадщини на ресурс для місцевої громади.

Останнє оновлення на Вівторок, 20 жовтня 2020, 13:15

Археолого-архітектурні дослідження Барського замку

З 11 по 16 червня співробітники ДП «НДЦ "ОАСУ"» ІА НАН України і державного історико-культурного заповідника «Меджибіж» провели шурфування стін Барського замку-фортеці. У дослідженнях брали активну участь мер міста Артур Цицюрський, голова благодійного фонду з відродження Барського замку Ігор Лозінський та численні волонтери, мешканці міста Бар.

Метою робіт було встановлення глибини залягання фундаменту фортечних стін та вивчення культурних шарів, які накопичувались під стінами оборонної споруди. Було закладено чотири шурфи. Перший і четвертий з боку міста, зі східної сторони, другий з південної, і третій із заходу — зі сторони річки Рів. З’ясовано, що з боку ріки та з південного боку, на глибині 1,5—1,7 м від денної поверхні стіни мали ступінчасту структуру. Ці сходинки в основі стіни, виявлені в шурфах 2 і 3 виконували функцію відмостки й гідроізоляції та були муровані на розчині з великим домішком суглинку. Стіни замку, що знаходились над землею, муровані на вапняно-міщаному, білому розчині.

У шурфах 1 і 4, закладених з боку міста, зі східної сторони замку, було досягнуто глибини 5,5 м від денної поверхні. На глибину 2,8—3,2 м заповнення складалось з мішаних ґрунтів з матеріалами середини ХІХ—ХХ століття. Під сміттєвою засипкою зафіксовано шар будівельного сміття, що складався з мілкого каменю пісковику, битої цегли і світлого піщано-вапняного розчину. Цей шар містив матеріали середини XVII століття, дослідники інтерпретують його як горизонт, що виник внаслідок будівництва фортеці. Відсутність культурного шару XVIII — першої половини ХІХ століття пояснюється тим, що тоді фортечний рів з боку міста дбайливо вичищали. З середини ХІХ століття рів використовували як міський смітник. У шурфі 2 вдалось простежити траншею під фундамент та стовпову яму, використану для фіксації опорного стовпа будівельних «лісів». Знахідка стовпової ями є важливим елементом для розуміння технології будівництва подібних фортець. Відкриття подібних елементів трапляються в історії фортифікації нечасто.

Рухомий матеріал з шурфів представлений знахідками двох періодів. Перший стосується другої половини ХІХ—ХХ століття, коли фортечний рів було перетворений на міський смітник. Другий — періоду побудови й активного використання фортеці середини — другої половини XVII століття. Серед знахідок цього часу трапився фрагмент кулелійки у вигляді щипців, свинцева куля, скляне ядро, фрагмент скляної пляшечки зі свинцевим горлом, фрагменти кахель та керамічного посуду.

Павло Нечитайло


Сторінка 1 з 32

Пошук

Контакти

Матеріали на сайт надсилайте на адресу: support@vgosau.kiev.ua
Ми в соцмережах

Інтернет-ресурси

Відлуння віків
Український пам’яткоохоронний інтернет-ресурс.

Волинські старожитності
Сайт дочірнього підприємства «Охоронної археологічної служби України» ІА НАН України.

Stratum plus
Архів журналу "Stratum plus".

National Archaeological Record of Romania (RAN)
Великий архів румунської археологічної та історичної літератури.

Сайт "Историческая библиотека"
Великий обсяг літератури з археології в html-форматі.

Ви знаходитесь тут: Наші новини