Хто такі музейні археологи і де їх шукати? Чи «музейна археологія» відрізняється від «звичайної»? «Не скіфським золотом єдиним»: арехологічні скарби українських музеїв і проблеми зберігання колекцій. Кодекс музейної етики від ІКОМ та Кодекс археолога України: як фахова етика пов‘язана з історією і майбутнім нашої країни. Гості студії: Катерина Чуєва, Віра Павлова.

http://www.nrcu.gov.ua/schedule/play-archive.html?fbclid=IwAR0OPqtDGVPzfdbd_xhiIT4vVjKlRTt7P6mYo_ZbjhVvM7MW_cWrQ8Dyus4&periodItemID=2148447

UA: Радіо Культура та ВГО Спілка археологів України розпочали цикл радіозустрічей з провідними українськими археологами та істориками археології в межах авторського проекту Юлії Чаплінської "Імператив: теми, обов'язкові для осмислення".

Програми відбуваються раз на два тижні, по пореділках о 10.15—11.00.

Послухати записи ефірів можна тут:

7.06.2019
Дослідження пам’яток козацької доби в Києві. Гості студії: молодші наукові співробітники відділу археології Києва Інституту археології НАН України Андрій Оленич та Іван Зоценко.  Ведуча: Юлія Чаплінська

22.05 2019
Передача присвячена результатам роботи відкритого семінару "АРХЕОЛОГІЯ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ ТА У ЗОНАХ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ". У студії екс-генеральна директорка Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника, координаторка проектів Кримського інституту стратегічних досліджень Ельміра Аблялімова. На телефонному зв’язку — кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту археології НАНУ, голова Луганського територіального підрозділу ВГО САУ  Сергій Теліженко.  Ведуча: Юлія Чаплінська

22.04.2019
Чи повернеться до України унікальний металевий шолом? Гості студії: провідний науковий співробітник Інституту археології НАНУ, Голова правління Спілки археологів України, доктор історичних наук Яків Гершкович та Голова ради молодих учених і старший науковий співробітник Інститут держави й права імені В. М. Корецького НАНУ, член правління Спілки археологів України, кандидат юридичних наук Олександр Малишев. Ведуча: Юлія Чаплінська

8.04.2019
«Археологічна освіта: плюси, мінуси, підводні камені» Про археологічні освітні програми, що натепер існують у закладах вищої освіти в Україні (насамперед, київських) з ведучою Юлією Чаплінською говорили гості студії Олег Білинський, асистент кафедри археології Національного університету «Києво-Могилянська академія», та Євген Синиця, доцент кафедри археології та музеєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка

25.03.2019
Що таке палеопатологія? Які вона дає можливості для досліджень? Гості програми: кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу біоархеології Інституту археології НАН України Олександра Козак і завідувач відділу Археології Києва Інституту археології НАН України Всеволод Івакін.

11.03.2019
Тема: Скелети теж розмовляють.  Гості: співробітники Інститутуту археології НАНУ Інна Потєхіна, Тетяна Слободян.

25.02.2019
Проект просвітницько-оздоровчого центру «Інтеграція через історію та культуру». Гості:  Андрій Скиба, Тамара Кургіна-Коваленко

11.02.2019
Археологія і біологія: на стику наук — Не тільки артефакти. Йдеться про вивчення залишків рослин і тварин, знайдених під час розкопок. Гості: співробітники Інституту археології НАНУ Сергій Горбаненко та Марина Сєргєєва.

28.01.2019
Музейна археологія: просто про важливе — Археологія в музеї. Гості: Катерина Чуєва, директорка Музею Богдана й Варвари Ханенків, член президії ІСОМ України; Віра Павлова, музейний археолог, провідний фахівець Державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ".

31.01.2018
Київ — 2018: археологічні сенсації року. Ефір за участі завідувача науково-дослідного сектору археології Києво-Печерського заповідника, кандидата історичних наук Сергія Тараненка та археолога, пам’яткоохоронця, старшого наукового співробітника Національного заповідника «Софія Київська», кандидата історичних наук Тимура Бобровського.

18 червня цього року на сайті «Української правди» було опубліковане інтерв’ю кандидата політичних наук О. Андроса з «колишньою археологинею» Г. Заворотною. Відповідаючи на заклик редакції взяти участь у обговоренні цього тексту не можу не скористатися цією нагодою. Саме тому беру на себе відповідальність написати цього публічного листа, який буде розміщено на он-лайн ресурсах Інституту археології НАН України: офіційному сайті та ФБ-сторінці, а також на он-лайн ресурсах Спілки археологів України. Тобто говоритиму не лише від імені колективу Інституту археології НАН
України, а й від усього професійного археологічного загалу нашої країни.

Давньоруські князівські печатки опинились в колі інтересів істориків ще з кінця ХІХ ст., коли їх зростаюча кількість надала можливість зробити перші спроби узагальнень. З цього часу  атрибуція та класифікація печаток почали відігравати роль цінного історичного джерела. Інші  назви печаток – булли, молівдовули, привісні печатки. Використовувались вони для закріплення важливих документів чи грамот, які часто відсилались на віддалені території. Зображення на буллі сприяли ідентифікації власника, а неможливість прочитання документу до зірвання печатки гарантувало конфіденційність.

Важливими знахідками з Шацького городища є три вислі печатки, опис яких проведений в хронологічній послідовності їх появи.

Перша печатка на лицевій стороні має погрудне зображення святого Андрія, на звороті напис «WT АНДРЕЯ». Стилістично вона близька до печаток Ратібора, що може бути свідченням їх синхронності. Можна припустити, що вона належала комусь з княжих намісників рубежу ХІ—ХІІ століть.

Варто відзначити, що боярин Ратібор був довіреною особою князя Всеволода Андрія Ярославовича, який задля контролю віддалених князівств призначає боярина удільним князем (1079—1081 рр.). Після смерті Всеволода Ратібор вірно служить його сину — Володимиру Мономаху. Що стосується намісника Всеволода Ярославовича з іменем Андрій, то варто зазначити, що в літописах така постать ні разу не згадується. Хто ж є власником неідентифікованої печатки? Можливо, сам князь, хресне ім’я якого Андрій? Ця загадка є досі актуальна для сучасних сфрагістів.

На лицевій стороні другої печатки зображено погруддя архангела Михаїла, а на звороті — напис в три рядки «ДЪНЪСЛОВО». Ця печатка належить полоцькому, новгородському, турівському, а пізніше і великому київському князю Святополку Михайлу Ізяславовичу (1050—1113). Такий тип печатки використовувався після Любецького з’їзду князів 1094 року в місті Любечі, метою якого було домовитися про припинення міжусобиць і об’єднання для боротьби проти половців, які плюндрували руські землі. Учасниками Любецького з’їзду були великий князь київський — Святополк Ізяславович, переяславський — на той час князь Володимир Мономах, смоленський князь Давид Ігорович, теребовльський князь Василько Ростиславович. На з’їзді князі домовились про припинення міжусобних війн і проголосили засаду вотчинності, на підставі якої кожний князь мав володіти тими землями, що ними володів його батько, і зобов’язувався не зазіхати на володіння інших князів. Таким чином напис «ДЪНЪСЛОВО» використовувався на печатках всіх князів — учасників з’їзду, як нагадування про домовленості.