16 червня 2024 р. Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» отримав у дар від колекціонера Олексія Шереметьєва печатку князя Русі Святослава, сина Ярослава Мудрого (http://surl.li/uslsm). Ця подія була радо сприйнята не лише керівництвом Заповідника і медійниками (http://surl.li/uslss; http://surl.li/usltu), а й Міністерством культури та інформаційної політики, про що повідомлено на офіційній сторінці Міністерства у FB (http://surl.li/uslum).

Щоправда, чомусь ані МКІП, ані усіх інших не зацікавило яким чином археологічний предмет опинився у приватному зібранні. Закон України «Про охорону археологічної спадщини» жодним чином не передбачає такої можливості, тож походження «дару» вбачається, м’яко кажучи, сумнівним.

Особливої пікантності ситуації додає те, що в колекції Заповідника вже багато років наявний власний екземпляр печатки Святослава Ярославича. Ця печатка не лише надійно атрибутована, але й значно кращої збереженості, ніж отримана від колекціонера. Вона знайдена під час археологічних досліджень відомого українського науковця, чл.-кор. НАН України Олександра Петровича Моці, що здійснювалися у 2003 р. в Чернігові по вул. П’ятницькій, на території літописного Передгороддя.

Відповідно до норм діючого законодавства України печатка, разом з іншими матеріалами досліджень, була передана на зберігання до Заповідника. Повідомлення про знахідку оприлюднені у книзі «Давньоруський Чернігів» авторства О. Моці та А. Казакова, що вийшла друком ще у 2011 році (http://surl.li/usluv).

Постає питання, чому ЦЯ печатка із зібрання Заповідника була нікому не цікава, її не експонували, нею не хизувалися, а сумнівного походження презент, викликав ажіотаж?

Не менш сумнівним виглядає й укладання державною установою (Заповідником) угоди про «наукове співробітництво» з приватною структурою (Sigillum. Музей Шереметьєвих), про яку було оголошено під час «дарування». Угода передбачає «наукові дослідження, просвітницьку роботу та підготовку унікального журналу, присвяченого історії Спасо-Преображенського собору». Невже аби популяризувати доробок українських вчених і власні колекції вкрай необхідна співпраця з власниками приватних колекцій?

Останнім часом повідомлення про «дарунки» музеям України предметів сумнівного походження з’являються все частіше. Вони широко висвітлюються у засобах масової інформації як позитивний приклад меценатства і сприяння музейній діяльності. Однак відповідно до законодавства, речі археологічного походження з моменту їх знахідки є частиною Музейного фонду України, національним надбанням, яке не можна ані привласнювати, ані дарувати.

Неузгодженості у вітчизняних законодавчих актах і положеннях роблять боротьбу за це надбання надзвичайно складною справою. «Дарунки» колекціонерів музеям (а дарують найчастіше цікаві, проте не унікальні речі) допомагають їм легалізувати власні зібрання сумнівного, з огляду на закон, походження. Таке «меценатство» не лише підтримує у суспільства приязне ставлення до фактично незаконної діяльності, а й нівелює значення вітчизняної музейної справи і вітчизняної археологічної науки.

ВГО «САУ» закликає музейників дотримуватися чинного українського законодавства і кодексу музейної етики ICOM (http://icom.in.ua/kodeks-muzejinoyi-etiki/), а комунікаційну команду МКІП — відповідальніше ставитися до контенту офіційної сторінки Міністерства.

Ілюстрація з монографії О. Моці, А. Казакова «Давньоруський Чернігів», Київ: Стародавній Світ, 2011

Міністерство освіти і науки України
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
Уманський педагогічний університет імені Павла Тичини
Інститут археології Національної академії наук України
Національний історико-культурний заповідник «Чигирин»
Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура»
Черкаський обласний краєзнавчий музей
Черкаський міський археологічний музей Середньої Наддніпрянщини
ВГО Спілка археологів України
Національний природний парк «Холодний Яр»

ШАНОВНІ КОЛЕГИ!
17 травня 2024 року відбудеться ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція
АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ НА ЧЕРКАЩИНІ ОСТАННІХ РОКІВ: ПІДСУМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

До участі у Всеукраїнській науково-практичній конференції запрошуються археологи, історики, представники закладів вищої освіти України, викладачі, вчителі, державні та громадські діячі, аспіранти, студенти, науковці.

У програмі конференції передбачено ознайомлення її учасників із останніми досягненнями у дослідженні археологічних пам’яток Черкащини.

Матеріали виступів на конференції (тези) будуть опубліковані в електронному збірнику тез конференції.

Заявки на участь у конференції потрібно надіслати до оргкомітету не пізніше 10 травня 2024 року.

Конференція відбудеться 17 травня 2024 р. за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 81, навчальний корпус № 1. Початок реєстрації о 09:00. Також передбачена можливість дистанційної участі через платформу Google Meet.

Проїзд, проживання — за рахунок учасників конференції.

Контактна особа: Касян Андрій Іванович (0967786207) е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

28 березня 2024 року у Скарбниці Національного музею історії України відбулася презентація наукового видання «Мистецька стилістика, техніка та змістовність за доби раннього заліза Євразії: На пошану Юрія Полідовича» за редакцією Станіслава Заднікова, Ірина Шрамко та Валентина Панковського.

Під час засідання, модератором котрого був сам Юрій Богданович, археологи та музейники з Києва, Харкова, Котельви / Більська мали змогу роздивитися щойно видану друком новинку під супровід вітань, вдячних слів та спогадів, що їх виголосили Л. С. Клочко, В. Б. Панковський, С. А. Скорий, О. Є. Фіалко, І. Б. Шрамко. Організаційно-технічне та інформаційне забезпечення події постійно здійснювали С. А. Задніков, І. І. Корост.

Подяка «БФ “Меценатська фундація OLOS”» за фінансову підтримку проєкту. Видання присвячено питанням скіфського звіриного стиля, а також археології, історії та культури Євразії IX ст. до н. е. — I ст. н. е.

Доступ до pdf книжки — за посиланням:
http://www.vgosau.kiev.ua/load_period-sb/Polidovych_2023.pdf.

Звідки у нас така любов до прикрас? Можливо, її нам передали скіфи чи греки? Чи був у них культ золота та який стосунок мають скіфи до змієногої діви? Про це все розкажемо у відео.

Дивитися на Ютубі

Для чого трипільцям були «біноклі» та яке їхнє призначення? Де в Україні можна побачити ці археологічні знахідки наживо? Відповіді шукайте у відео.

Дивитися на Ютубі

Чи замислювались ви коли-небудь, перетинаючи кордон, чому у паспорті залишають печатку? А що, якби ті печатки віддзеркалювали б не лише вашу подорож, а й ваше коріння, зв'язки з минулими століттями? Сьогодні у відео ми відправляємося у захопливу подорож у світ старовинних печаток. Заглянемо у давні написи та символи, які збереглись на печатках.

Дивитися на Ютубі

Яку історичну пам’ятку знесли заради будівництва цієї споруди? Коли в будинку оселилося Міністерство закордонних справ? І до чого тут 75-метровий л*нін? Відповіді — у відео.

Дивитися на Ютубі

Коли з’явився паспорт і чому він називається саме так? Яким цей документ був за часів УНР і що там нині з цифровою версією? У цьому відео ви знайдете відповіді майже на всі ці питання.

Дивитися на Ютубі

У багатьох містах України з'явилися постери нашої інформаційної кампанії «Паспорт твоєї ідентичності». Побачити їх ви можете у вагонах поїздів Інтерсіті, на сітілайтах в Одесі, Чернігові, Сумах, а також у метрополітені Києва та Харкова. Ця ініціатива розпочала свій шлях з бажання надихнути наших громадян пізнати об’єкти, що зображені на сторінках нашого паспорта. Закликаємо вас активно долучатися та стежити за оновленнями! Скануйте QR-код на постерах і отримуйте доступ до інформаційних матеріалів, вивчайте історію, а також діліться своїми враженнями у соціальних мережах.

Ми постійно працюємо над створенням нового контенту, тому заходьте частіше, щоб не пропустити цікаві матеріали. Ініціатива дозволить розкрити українську історію та пам’ятки з різних боків, щоб кожен знайшов щось цікаве для себе.

Сьогодні розповімо про половецьких камʼяних баб. До наших днів їх збереглося понад дві тисячі. Камʼяних баб можна побачити майже по всій території України і в музеях, і «наживо», де вони розповідають історію українських земель.

Дивитися на Ютубі

Орденом “За мужність” ІІІ ступеня нагороджений член Спілки археологів України, директор Національного історико-археологічного заповідника “Ольвія” НАН України кандидат історичних наук Роман Козленко. Пишаємось та дякуємо!

За інформацією: nas.gov.ua

У відео поговоримо про середмістя Києва, де велич історії та архітектурна краса зливаються в одне неповторне диво — Золоті ворота! Перший погляд на цю епічну споруду на виході з метро залишає враження, що час зупинився, а ми опинилися у вирі подорожі століттями. Ці камʼяні ворота пережили великі випробування часом. А чи ви знали, що це насправді реконструкція, створена до святкування 1500-ліття Києва у 1982 році? Руїни оригіналу — всередині.

Дивитися на Ютубі

Сьогодні відійшла в інший світ Ірина Миколаївна Шарафутдінова (04.12.1929 р., м. Київ — 03.01.2024 р.) — кандидат історичних наук, дослідниця доби бронзи України. Навчалася на історико-­філо­софському факультеті Київського державного (нині — національного) університету імені Тараса Шевченка (1948— 1953). Протягом 1953—1956 рр. працювала в Державному історичному музеї (нині — Національний музей історії України). У 1956—1960 рр. була аспіранткою Інституту археології (керівники М. Я. Рудин­ський, С. М. Бібіков), надалі працю­вала тут. У 1968—1978 рр. очолювала науковий архів Інституту археології. 1975 р. захистила дисертацію «Племена Степного Поднепровья в эпо­ху поздней бронзы». По виходу на пенсію (1991) працювала за дого­ворами та на громад­ських засадах старшим науковим співробітни­ком відділу археології енеоліту — бронзової доби. І. М. Шарафутдінова відіграла ключову роль у виділенні сабатинів­ської культури, дослідила чимало поселень цієї культури (Чикалівка, Дереївка, Новорозанівка, Новогригорівка, Степове, Виноградний Сад та ін.), а також курганів у Побужжі. Упродовж 1950—1994 рр. працювала в багатьох експедиціях. Особливо плідною й тривалою була участь у розкопках Миколаївської (Інгуль­ської) новобудовної експедиції, якою накопичено найпотужнішу базу джерел до вивчення сабатинів­ької культури. Автор 50 праць, зокрема осіб­ної та колективної монографій.

3.01.2024

На початку кожен громадянин УНР мав єдиний паспорт, що виконував подвійні функції — внутрішнього та закордонного. Перші паспорти УНР являли собою книжечку на 24 сторінки з обгортками у синьому, сірому та фіолетовому кольорах. Сторінки були жовтого кольору і мали рамку зеленуватого відтінку з тризубом всередині. А чи знали ви, що у паспортах УНР і ЗУНР був детальний опис власника? Не просто ім'я та дата народження, а повний портрет особистості. В паспортах містилася інформація про стать, форму обличчя, колір волосся та очей, і навіть про форму носа! Крім того, окремо фіксували наявність вусів, бороди та інших унікальних особливостей. У радянську епоху українці отримували ті самі закордонні паспорти, що і громадяни інших республік СРСР. Це був непростий період в історії, коли подорож за кордон вимагала обов'язкових віз на виїзд, а сам паспорт мав дуже обмежений термін дії — один рік. У 1994 році з'явився перший зразок паспорта незалежної України. Це був початок нашої власної паспортної історії. Тоді цей документ мав темно-синю обкладинку, фотографії вклеювали вручну, а після заповнення полів ламінували першу сторінку. Найновіша версія українського закордонного паспорта побачила світ 1 січня 2015 року. Це біометричний паспорт з вбудованим спеціальним мікропроцесорним чипом, що містить інформацію про свого власника. Український закордонний паспорт має 32 сторінки, на кожній з яких зображені різні історичні пам’ятки: від археологічних артефактів і до ракетоносія «Зеніт». З 2020 року цифрова версія закордонного паспорта доступна у додатку Дія. Тепер інші країни створюють свої діджитал-документи, використовуючи досвід нашої Дії. Закордонний паспорт — це наша власна енциклопедія в минуле. На її сторінках розміщена унікальна культурна спадщина: від архітектурних пам’яток до символів національного значення. Кожен образ, кожне зображення культурного надбання — це відображення великої унікальної історії, частиною якої ми є. Наша історія набагато ближча, ніж ви думаєте! Переконайтеся самі, просто відкрийте свій закордонний паспорт.

Як з’явився наш герб — Тризуб, який є на всіх українських документах? Він має багатовікову історію та символізує українську ідентичність.

У першому відео серії «Паспорт твоєї ідентичності» ми розкажемо, звідки бере початок історія Тризуба, як він пережив століття забуття і став символом свободи та незалежності України.

Дивитися на Ютубі

Сьогодні в рубриці "Ми рекомендуємо" проєкт "Твоя підпільна гуманітарка". Він не є власне історичним, а присвячений ширшому колу гуманітарних питань. Та для тих, хто прагне вивчати історію в ширшому контексті, — неабияка знахідка, адже тут і про розвиток української мови, літератури, культури в найрізноманітніших проявах. Тут цікаво розповідають про історичні постаті (про які ви могли навіть не чути, а вони таке робили…).

ТПГ піднімає чимало дискусійних питань, тож читайте коментарі й знаходьте однодумців! Зверніть увагу на те, як пропаганда калічила українську класику.

YouTube
Фейсбук
Телеграм
Сайт

Ведучий рубрики Я. Володарець-Урбанович

Вже друге Різдво нам доводиться святкувати в умовах повномасштабної війни. Святковий настрій сильно змінився, але різдвяний дух все одно знаходить свій шлях. І хоч немає новорічних ярмарків, ялинка є. Головна ялинка країни сяє на Софійській площі у Києві. Про цю площу ми ще не раз згадаємо протягом наступних місяців. Адже тут розташовані і головна святиня України, і один з найстаріших пам’ятників Києва. Але це буде пізніше… А поки зичимо тихого святкового періоду. Зберіться з родиною та проведіть цей час з найріднішими. Вітаємо вас з прийдешніми Різдвом та Новим роком!

13 грудня о 10:00 відбулася пресконференція-презентація кампанії «Паспорт твоєї ідентичності». Проєкт має на меті дослідити матеріальну культурну спадщину українців та популяризувати її серед широкої аудиторії. Понад 16000000 українців мають закордонний паспорт. Але далеко не всі можуть назвати хоча б половину пам’яток, зображених на його сторінках. Тож завдяки комунікаційній кампанії, інформація про ці об’єкти та артефакти стане відомою широкому колу громадян, сприятиме розширенню їхніх знань про українську історію та культуру.

Учасники:
✔ Юрій Пуголовок — керівник проєкту, археолог, кандидат історичних наук, заступник голови правління ВГО «САУ», старший науковий співробітник ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України;
✔ Наталія Кривда — докторка філософських наук, професорка Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
✔ Ірина Шостак — СЕО та маркетинговий лід linza agency;
✔ Олена Зенченко — артдиректорка linza agency;
✔ Анна Яненко — історикиня, музейниця, кандидатка історичних наук, членкиня правління ВГО «САУ», заступниця завідувача відділом Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра»;
✔ Євген Синиця — історик, археолог, кандидат історичних наук, голова правління ВГО «САУ», доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Чому це цікаво?
Замки, скіфське золото та ракета «Зеніт». Що об’єднує ці речі та до чого тут закордонний паспорт? Під час прес-конференції ви зможете отримати відповіді на ці та інші питання.

Залучені експерти-спікери:
▪ розкажуть, як символічні речі формують нашу ідентичність;
▪ покажуть, яким чином планують провести глядача сторінками української історії, відображеними в закордонному паспорті.

Кожне зображення в закордонному паспорті має певне символічне значення. До прикладу — Софія Київська — символ Княжої Русі-України та сучасного Києва. Колони Херсонесу є не лише історичним об’єктом, а й місцем Хрещення та символом українського Криму.

Формат заходу: офлайн та онлайн.
Захід відбуватиметься в прес-центрі Український кризовий медіа-центр за адресою: м. Київ, Український дім, вул. Хрещатик, 2. Захід транслюватиметься на сайті, Facebook та YouTube-каналі Українського кризового медіа-центру, а також на нашій сторінці Facebook. Проєкт реалізується за підтримки урядів Великої Британії, Канади, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швеції та Швейцарії.

Продовжуючи тему старту нового проєкту «Об’єднані історією: культурна спадщина України на сторінках закордонного паспорта», хочемо познайомити вас з баченням авторки ідеї Вікторія Колеснікова. Тому підготували коротке інтерв'ю.

— Вікторіє, як виникла ідея проєкту?

— Кілька років тому я звернула увагу на те, чим оздоблені сторінки закордонного паспорта. Тоді й з’явилася ідея створення проєкту. Спершу думали про реалізацію його у виставковому форматі. Потім вирішили зробити серію коротких відео. Навесні цього року звернулися з пропозицією до донора, за підтримки якого зараз і реалізуємо кампанію. Також під час подорожей мої колеги проводили точкові інтерв’ю, в результаті яких виявилось, що більшість громадян не знали, що зображено на сторінках їхнього закордонного паспорту. І це підтверджувало актуальність проєкту.

— Які заходи плануються в межах цього проєкту?

— У середу, 13 грудня, ми презентували проєкт, коротко розказали про суть ініціативи. Також наші експерти розказали про зв’язок історії з сьогоденням. І про те, чому символічні речі в нашій свідомості, в нашій пам'яті є одним з чинників формування нашої ідентичності.

— Чому важливо зараз говорити про такі речі, створювати подібні проєкти?

— Бо ми чудово розуміємо, що сьогоднішня війна точиться не за території, а за ідентичність. Ми пересвідчилися, що наш ворог, заходячи в будь-який населений пункт, починає нищити матеріальні ознаки нашої культури. Розгромлені і розграбовані музеї, спалені бібліотеки, розтрощені пам’ятки — це не просто ознака відсутності цивілізованості, це абсолютно свідома політика нашого ворога. Ворог доволі часто не лише нищить нашу спадщину, а і присвоює нашу пам’ять. Наприклад, один з об’єктів, який є на закордонному паспорті, це Херсонес — місце хрещення князя Володимира, територія українського Криму. Ця територія зараз тимчасово окупована і росіяни намагаються підтягнути нашу спадщину під свою історію, фактично крадуть її в нас, бо добре розуміють значення символів. Тому дуже важливо розповідати, доносити у різних форматах інформацію про нашу історію, її символи, артефакти та об’єкти. Зокрема, й через такі проєкти.

— Який символ ви б зобразили на додатковій сторінці паспорту, якщо він мав би символізувати сучасну історію України, сучасний етап розвитку?

— Перше, що спадає на думку, це образ українського воїна. Зрозуміло, що це не конкретна людина, радше узагальнений образ захисника. Варто також зазначити, що об’єкти й артефакти, які є в нашому паспорті, це не про історію українців, але про історію України. Трипільці, скіфи, половці та українці не є етнічно спорідненими, але це частина нашої спільної історії, нашої держави. Хто б не були люди, які населяли ці території, з етнічної точки зору, вони все одно були нашими пращурами, бо жили на цій землі.

Захист та безпека наших членів є важливим аспектом діяльності нашої організації. Ми зобов’язуємося забезпечувати необхідною інформацією всіх членів та співробітників стосовно захисту та безпеки. Ми прагнемо до чіткої, релевантної та відповідної політики безпеки ВГО "Спілка археологів України". У зв'язку з цим ми рекомендуємо усім членам ВГО "САУ" ознайомитися з курсом "Особиста фізична безпека для журналістів, громадських активістів та волонтерів в умовах війни", що доступний для перегляду на платформі "Prometheus".