Останні публікації на сайті

Оголошення 27-10-2020
Археологічні дослідження в Україні 2020 р.

Шановні колеги!

Польовий комітет нагадує, що продовжується формування щорічника «Археологічні дослідження в Україні» за 2020 р. Усі дослідники, яким вдалося провести роботи, мають до кінця грудня надати свої тексти та ілюстрації. Обсяг статей цього року збільшено до 10 сторінок та до 5 рисунків.

Оскільки група підготовки, щорічника змінила авральний спосіб обробки статей на поетапний і більш системний, то Ваші статті чекаємо вже зараз. Ми змінили підхід до формування щорічника і надолужили на тому близько пів року.

Відтепер ви зможете щотижня переглядати оновлений зміст щорічника на сторінці АДУ що на сайті Спілки археологів України, та дізнаватись про стан роботи на вашою публікацію. Оновлення змісту заплановано раз на тиждень, щоп’ятниці.

Ми плануємо отримати ISSN (International Standard Serial Number), тобто вийти на міжнародний стандартний серійний номер і отримати статус широковідомого періодичного видання. Тому успіх залежить від кожного з нас!

З повагою, головний редактор Ю. В. Болтрик



Звернення ВГО "САУ" 21-10-2020
Спілка археологів України: науковці проти «золотої лихоманки»

21 жовтня, м. Київ: Всеукраїнське громадське об’єднання «Спілка археологів України» провело брифінг «Спілка археологів України: науковці проти "золотої лихоманки"», присвячений підсумкам проєкту «Посилення спроможності професійної спільноти задля адвокації археологічної спадщини України», реалізованого за підтримки Українського культурного фонду.

Україна посідає одне з провідних місць у світі за наявністю унікальних об’єктів археологічної спадщини. Однак, ситуація зі станом пам’яток археології в державі критична, нашу територію охопила «золота лихоманка» нелегальних розкопок та легковажного ставлення до спадщини як до розмаїття об’єктів «блискучого» вигляду. Чи може цьому зарадити мережа професіоналів, об’єднаних у громадську організацію? І що для цього потрібно? З точки зору Спілки археологів України — системний підхід. Тому ми розпочали переосмислення діяльності Спілки та розробили стратегію її подальшого розвитку та посилення спроможності мережі.

«Чому громадській організації важливо мати стратегію? Щоб прокласти шлях від сьогоднішнього до бажаного стану. Попри стрімкий розвиток громадянського суспільства в Україні, значна частина організацій досі рухається за інерцією, а отже не діє достатньо ефективно. Спілка археологів України стратегію розробляє вперше, завдяки програмі Українського культурного фонду “Мережі й аудиторії”. За час проєкту ми сформулювали місію Спілки, визначили основні стратегічні цілі. Ключові аспекти, які охоплює стратегія — це фахова етика, потужна мережа, адвокація захисту археологічної спадщини та зміна суспільного ставлення до неї. Ми прагнемо трансформувати суспільні уявлення та донести до загалу, що сенс археології — не видобувати коштовні предмети з землі, а збагачувати наші знання про минуле», — зазначила Катерина Чуєва, членкиня Правління ВГО «Спілка археологів України».

Учасники брифінгу презентували підготовлені в межах проєкту матеріали: рекомендації для об’єднаних територіальних громад та для військовослужбовців, які натрапляють на археологічні пам’ятки в зоні ООС. Також розроблено популярний контент для соцмереж. Серія промо-відео від Спілки надасть відповіді на поширені питання, наприклад: для чого потрібна археологія, чому скарбошукацтво — це погана розвага, як створювати атрактивні туристичні об’єкти на базі археологічних пам’яток тощо. Переосмислено й айдентику Спілки археологів України та створено новий логотип, шрифти й кольори.

«Методичні матеріали для військових в зоні ООС створені не для того, аби ускладнити їх роботу, адже немає нічого ціннішого за людське життя. Але археологічні реалії нерідко втручаються у життя на лінії фронту. Ця брошура допоможе краще зрозуміти, як діяти задля збереження пам’яток в умовах збройної агресії. Ми роз’яснюємо, що таке спадщина, що найчастіше пошкоджується, як діяти в разі виявлення археологічних артефактів під час розмінувань. Все описано у доступній формі питань-відповідей», — наголосив Яків Гершкович, голова Правління ВГО «Спілка археологів України».

На стан пам’яткохоронної справи суттєво впливає й реформа з децентралізації. Україна потребує системного підходу до обліку археологічних пам’яток: наявна нині інформація дуже нерівномірна для різних регіонів, немає загальної бази даних, належної охорони потребують щойновиявлені та невиявлені об’єкти. На жаль, ані центральна влада, ані органи обласного рівня не мають достатньої спроможності виконувати все необхідне. Зараз на перший план виходять ОТГ — нижня ланка, яка відтепер несе відповідальність за стан, паспортизацію та належний державний облік пам’яток. В методичці є відповіді на поширені питання, наприклад: що таке об’єкти археологічної спадщини, як їх розпізнавати, як залучати фахівців для дослідження та які алгоритми інвентаризації застосовувати.

«Ми підкреслюємо: належне використання пам’яток громадами може бути потужним ресурсом їх розвитку. Культурна спадщина — той інструмент, який допомагає громаді вирізнятись з-поміж багатьох інших, мати власну “візитівку”. Серед успішних кейсів співпраці громад із професіоналами можна навести приклади міста Полонне на Хмельниччині, де мешканці спільно з археологами досліджували підземні споруди. Або ж приклад Дніпра: тут громада провела дослідження у Севастопольському парку, де знайдено могилу видатного містянина Олександра Поля. Є успішні історії громад з Овруча та Малина на Поліссі, де співпраця міської влади з археологами вже призвела до підвищення туристичної привабливості цих малих міст», — повідомив Антон Корвін-Піотровський, член Правління ВГО «Спілка археологів України». «Розуміння власної стратегії розвитку дасть можливість Спілці археологів України перейти від режиму “швидкого реагування на виклики” до системної роботи та застосування “профілактичних механізмів”, насамперед — формування відповідального ставлення до спадщини в суспільстві, без якого жоден законодавчий механізм не діятиме повноцінно. Стаття 298 Кримінального кодексу, що встановлює відповідальність за незаконні розкопки, передбачає штраф у розмірі лише 100 неоподатковуваних мінімумів (близько 1700 гривень), однак застосування її на практиці дуже часто неможливо здійснити. Сфера відповідальності правоохоронних органів потребує підсилення, шлях до якого лежить через формування пам’яткоохоронної свідомості у громадян», — наголосив Євген Синиця, заступник голови Правління ВГО «Спілка археологів України».

У брифінгу взяли участь:
- Яків Гершкович — голова Правління ВГО «Спілка археологів України», доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту археології НАН України
- Євген Синиця — заступник голови Правління ВГО «Спілка археологів України», кандидат історичних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка
- Катерина Чуєва — членка Правління ВГО «Спілка археологів України», генеральна директорка Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, преиздентка Українського комітету Міжнародної ради музеї (ІСОМ)
- Антон Корвін-Піотровський — член Правління ВГО «Спілка археологів України», директор державного підприємства «Науково-дослідний центр "Охоронна археологічна служба України"» Інституту археології НАН України.

Трансляція на фб:

Всеукраїнська громадська організація «Спілка археологів України» — добровільна, самоврядна некомерційна організація фахівців у сфері дослідження, охорони, збереження, управління, адвокації та промоції археологічної спадщини. Створена 2010 року, нині Спілка археологів включає понад 400 членів — фахов археологів з академічних інституцій, музеїв та закладів освіти. Мережа Спілки складається з 26 регіональних підрозділів. Проєкт «Посилення спроможності професійної спільноти задля адвокації археологічної спадщини України» реалізовано за підтримки Українського культурного фонду. Позиція Українського культурного фонду може не збігатись з думкою членів ВГО «Спілка археологів України». Український культурний фонд — державна установа, створена у 2017 р. як нова модель надання на конкурсних засадах державної підтримки та промоції ініціатив у сфері культури та креативних індустрій. Діяльність Фонду, відповідно до чинного законодавства, є невід’ємною частиною політики і визначених пріоритетів діяльності Міністерства культури та інформаційної політики України.


Археологічні дослідження 20-10-2020
Археологічні розкопки пізньосередньовічного Литовежа на Волині

Дослідження на городищі у с. Литовеж Іваничівського райну Волинської області восени 2020 р. провів Литовезький загін охоронної археологічної експедиції від Інституту археології НАН України під керівництвом Сергія Панишка. Ці роботи продовжили минулорічне вивчення оборонних укріплень пізньосередньовічного міста Литовежа. Нині дослідники зосередили основну увагу на вивченні мисової центральної укріпленої частини комплексу в урочищі «Замок». Литовезьким замком свого часу володів князь Олександр Чорторийський — перший волинський воєвода і перший представник Чорторийських у Литовежі.

Особливості культурних нашарувань на краю вірогідного розміщення замку пізньосередньовічного Литовежа свідчать: на цій ділянці замок не мав масштабних земляних укріплень. Вірогідно, Литовезький замок був схожий на інші деревинно-земляні замки Чорторийських у родовому маєтку та Жукові.

На сусідній ділянці укріпленого комплексу городища, найвірогідніше — міській, археологи дослідили оголення цегляної кладки у березі Західного Бугу. Конструкція завширшки 1,15 м була збудована із фрагментів цегли XIV—XV століть та шматків вапняку на глиняному розчині. На багатьох фрагментах цегли є сліди міцного вапнякового розчину, що свідчить про їх повторне використання у дослідженому об’єкті. Автори розкопок припускають, що це був фундамент якоїсь монументальної споруди, можливо — церкви.

«Несподіванкою стало відкриття раніше невідомого валу та рову, що охоплювали стрілку мису городища з північного та західного боку і розміщувались на рівні заплави Західного Бугу. У разі підтвердження оборонного призначення цих об’єктів та їх датування отримаємо кардинально нову картину укріплень давнього Литовежа», — зазначив Сергій Панишко, керівник розкопок, доцент кафедри археології, давньої та середньовічної історії України Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, член Волинського підрозділу САУ.

Археологічні дослідження на городищі проводяться на замовлення та коштом Литовезької ОТГ.


Археологічні дослідження 17-10-2020
Археологічні дослідження в Кам’янці-Подільському

У серпні—вересні 2020 року ділянку по вул. Зарванська, 7/2 досліджували співробітники Кам’янець-Подільської архітектурно-археологічної експедиції ДП «НДЦ «Охоронна археологічна служба України» під керівництвом Павла Нечитайла, голови Хмельницького підрозділу САУ.

На початку ХХ століття тут існував одноповерховий кам’яний будинок, зруйнований під час Другої світової війни. Згідно історико-архітектурного опорного плану Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець» на ділянці передбачається відновлення втраченої історичної забудови. Залишки фундаментів цього будинку, найвірогідніше зведеного у другій половині XVIII століття, мали прямокутну форму. Зберіглась його підвальна камера з проваленим склепінням, засипана сміттям з матеріалами 1920—1940-х років та невелика тонкостінна прибудова (вбиральня?) кінця ХІХ — першої половини ХХ століття.

Найцікавіші об’єкти, що охоплюють період XIV—XVIII століть, науковці виявили вздовж північної стіни будинку. Насамперед, це господарські ями часів Кам’янецького ейялету (1672—1699). Цей складний період характеризується модернізацією й розбудовою міських укріплень та комунікацій водночас із стрімким скороченням населення, занепадом житлових будинків та їх археологізацією. Це пов’язано з активними діями Речі Посполитої, спрямованими на повернення Кам’янця, а також військовою блокадою міста. Опис Кам’янця 1700 року фіксує: більше третини садиб залишилось без будівель, а збережені будинки стояли напівзруйнованими. Серед знахідок доби Кам’янецького ейялету — уламки місцевого та імпортного гончарного посуду, фрагменти порцелянових та фаянсових кавових чашечок, люльок для паління тютюну, цвяхів, підківок для взуття, тощо.

Інша група об’єктів відноситься до першої половини XVII століття. За цінні спостереження щодо інтерпретації цих об’єктів, дякуємо к. і. н. Ігорю Старенькому, старшому науковому співробітнику Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. До цієї групи відносяться залишки споруди овальної форми та витягнута яма завдовжки 6 м. Вони були заповнені уламками цегли, підлогових плиток, кахлів та фрагментів керамічного посуду — горщиків, мисок, макітер, тарілок. Такий посуд був досить популярним в тогочасному Кам’янці. Уся кераміка — червоноглиняна, без слідів використання. Великий розмір ями та присутність тут гончарних виробів без слідів ужитку можуть свідчити про використання комплексу для потреб гончарного виробництва. Довгі глибокі ями виникали внаслідок добування глини, а пізніше їх заповнювали бракованими виробами та мішаним ґрунтом. Тут же фіксуються потужні поклади суглинку. Найвірогідніше, на початку XVII століття на вулиці Зарванській розміщувались гончарні майстерні.

Найраніші об’єкти з досліджень на Зарванській датуються в межах другої половини ХІІІ — першої чверті XV століть. Їх розташування дозволяє припускати, що в цей час планування міста було іншим, а вулиці Зарванської з сучасним трасуванням не існувало. Одна з ям мала цікаву форму біконічних обрисів. В ній знайдено керамічний посуд червоного та бежевого кольорів, виготовлений на швидкообертовому гончарному крузі, а також грубу кераміку темних кольорів, підправлену на повільному крузі. Із ями також походить коронний денарій Владислава Ягайла. За визначення монети дякуємо к.і.н. Ірині Хромовій, науковій співробітниці Інституту історії НАН України. Кістки птахів, знайдені в ямі, опрацював д. б. н. Леонід Горобець, старший науковий співробітник палеонтологічного відділу Національного науково-природничого музею НАН України. Він зазначив: «матеріал має наукову цінність, оскільки на території України вкрай рідкісні знахідки птахів XІV—XV століть. Окрім Зарванської, відомо лише дві пам’ятки: Сокільці (8 кісток), Хоров (5 кісток), в яких знайдено ще меншу кількість решток птахів. Більшість кісток належала курці домашній (Gallus domestica), щонайменше трьом різним особинам. Усі кури були вбиті молодими: одна у віці приблизно 6 місяців, дві у віці приблизно 1 року. Представленість всіх решток виключно молодими птахами є нетиповим, зазвичай навіть при малих вибірках, переважають рештки дорослих птахів. Споживати виключно молодих курей було дорожче ніж дорослих, що опосередковано вказує на заможність мешканців пам’ятки Зарванська, 7/2».

Археологічні дослідження на ділянці Зарванська 7/2 відображають важливі етапи розвитку Кам’янця-Подільського як міста, а також дозволяють краще зрозуміти цікаві деталі давнього життя — якими були раціон кам’янчан, особливості їх посуду, домобудування, архітектури та міського планування впродовж XIV–XVIII століть.

Павло Нечитайло



Археологічні дослідження 12-10-2020
Дослідження Хотинського городища

Дослідження Хотинського городища Хотинське городище — пам’ятка давньоруського часу неподалік міста Рівне, одне із численних та малознаних Погоринських міст Волині.

У серпні 2020 року Рівненська археологічна експедиція ОАСУ під керівництвом Олексія Войтюка на замовлення Шпанівської об’єднаної територіальної громади провела попередні археологічні дослідження на території пам’ятки, взятої на облік відповідно до рішення Рівненської обласної ради народних депутатів № 102 від 17.02.1970.

Розвідковий шурф, закладений цього сезону, дозволив дослідити культурні нашарування та зафіксувати стратиграфію ділянки. Серед найцікавіших знахідок — кілька горщиків ранньозалізного часу із характерним оздобленням у вигляді наліпних валиків та округлих вдавлень. Ці матеріали засвідчують довготривалу історію локації, що не обмежується давньоруською добою.

Історія вивчення Хотинського городища розпочалась наприкінці ХІХ століття. Саме тоді пам’ятка увійшла до наукового обігу, про що свідчить згадка в «Археологічній карті Волинської губернії», підготовленій видатним істориком та археологом Володимиром Антоновичем. У міжвоєнний час пам’ятку обстежували Роман Якимович (1931) та Левко Чикаленко (1933). Згодом, у 1960 р., Павло Раппопорт здійснив обміри та виконав рисунки об’єкта на місцевості. Він також прокопав на городищі шурф та зафіксував гумусний ґрунт, насичений керамікою ХVІІ—ХVІІІ ст. Повторно городище обстежили Ігор Свєшніков (1961) та Юзеф Нікольченко (1976) у рамках складання «Довідника з археології. Рівненська область». 1986 року археолог Богдан Прищепа провів обстеження майданчика городища і прилеглих території. І вже зовсім нещодавно, у 2012 р., Микола Хомич перевірив тут культурний шар. Тоді у шурфі, закладеному в центральній частині городища, було знайдено уламки гончарних горщиків ХІІ—ХІІІ ст. і залізні черешкові ножі.

Хотинське городище — унікальна багатошарова пам’ятка із значним потенціалом для подальшого вивчення та перетворення її як елементу культурної спадщини на ресурс для місцевої громади.


Археологічні дослідження 09-10-2020
Археолого-архітектурні дослідження Барського замку

З 11 по 16 червня співробітники ДП «НДЦ "ОАСУ"» ІА НАН України і державного історико-культурного заповідника «Меджибіж» провели шурфування стін Барського замку-фортеці. У дослідженнях брали активну участь мер міста Артур Цицюрський, голова благодійного фонду з відродження Барського замку Ігор Лозінський та численні волонтери, мешканці міста Бар.

Метою робіт було встановлення глибини залягання фундаменту фортечних стін та вивчення культурних шарів, які накопичувались під стінами оборонної споруди. Було закладено чотири шурфи. Перший і четвертий з боку міста, зі східної сторони, другий з південної, і третій із заходу — зі сторони річки Рів. З’ясовано, що з боку ріки та з південного боку, на глибині 1,5—1,7 м від денної поверхні стіни мали ступінчасту структуру. Ці сходинки в основі стіни, виявлені в шурфах 2 і 3 виконували функцію відмостки й гідроізоляції та були муровані на розчині з великим домішком суглинку. Стіни замку, що знаходились над землею, муровані на вапняно-міщаному, білому розчині.

У шурфах 1 і 4, закладених з боку міста, зі східної сторони замку, було досягнуто глибини 5,5 м від денної поверхні. На глибину 2,8—3,2 м заповнення складалось з мішаних ґрунтів з матеріалами середини ХІХ—ХХ століття. Під сміттєвою засипкою зафіксовано шар будівельного сміття, що складався з мілкого каменю пісковику, битої цегли і світлого піщано-вапняного розчину. Цей шар містив матеріали середини XVII століття, дослідники інтерпретують його як горизонт, що виник внаслідок будівництва фортеці. Відсутність культурного шару XVIII — першої половини ХІХ століття пояснюється тим, що тоді фортечний рів з боку міста дбайливо вичищали. З середини ХІХ століття рів використовували як міський смітник. У шурфі 2 вдалось простежити траншею під фундамент та стовпову яму, використану для фіксації опорного стовпа будівельних «лісів». Знахідка стовпової ями є важливим елементом для розуміння технології будівництва подібних фортець. Відкриття подібних елементів трапляються в історії фортифікації нечасто.

Рухомий матеріал з шурфів представлений знахідками двох періодів. Перший стосується другої половини ХІХ—ХХ століття, коли фортечний рів було перетворений на міський смітник. Другий — періоду побудови й активного використання фортеці середини — другої половини XVII століття. Серед знахідок цього часу трапився фрагмент кулелійки у вигляді щипців, свинцева куля, скляне ядро, фрагмент скляної пляшечки зі свинцевим горлом, фрагменти кахель та керамічного посуду.

Павло Нечитайло


Археологічні дослідження 08-10-2020
Дослідження Гощанського городища давньоруського часу на Рівненщині

У серпні—вересні 2020 року науковці досліджували городище в смт Гоща. Основні роботи проводились на північному краї площадки посаду. Вивчена цього сезону ділянка знаходиться в межах двох укріплених площадок (дитинця та посаду) городища. Вона відмежована від решти пагорбів ярами, а на східній частині посаду розміщені адміністративні приміщення, котрі належать ветеринарній лабораторії. Західна частина посаду та весь дитинець задерновані й до 2017 року використовувались як сільськогосподарські угіддя. Серед найцікавіших знахідок — металеві знаряддя праці, астрагали (таранні кістки суглоба задньої кінцівки парнокопитних, що використовувались для ігор) та мушлі із отворами. Історія вивчення Гощанського городища — доволі давня. Вперше у науковій літературі воно згадується на початку ХХ століття. Тоді видатний історик та археолог Володимир Антонович локалізував урочище Виноград, зафіксувавши помітні залишки укріплень. У післявоєнний період пам'ятку вивчав Юрій Кухаренко, який виділив основні археологічні культури на ділянці. У 1960-х роках Павло Раппопорт провів заміри та зарисовку обох площадок й опублікував ці дані у своїй монографії. Впродовж 2000-х років городище періодично обстежували розвідками Богдан Прищепа й Олексій Войтюк.

Цьогорічні роботи Рівненської археологічної експедиції Охоронної археологічної служби України відбулись під керівництвом Олексія Войтюка, завідувача відділу давньої історії та археології Рівненського обласного краєзнавчого музею й голови Рівненського підрозділу САУ, за наукового сприяння й консультацій Богдана Прищепи, дослідника Погоринських міст Волині.

Фото: Олексій Войтюк


Видавнича діяльність 08-10-2020
Іллінська Варвара Андріївна — видатна дослідниця Скіфії (до 100-річчя від дня народження). Всеукраїнська археологічна конференція

Зміст

Тупик, С. В. Діяльність Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі по дослідженню та збереженню культурної спадщини (5—8)
Бабенко, Л. І. Щодо одного типу поховань у населення Дніпро-Донецького Лісостепу у скіфську добу (8—11)
Буйнов, Ю. В. До питання про участь пізньососницького компоненту у ґенезі пам’яток малобудківського типу (11—16)
Величко, Є. О., Полідович, Ю. Б. Невідомий комплекс з розкопок С. А. Мазаракі поблизу с. Будки Роменського повіту Полтавської губернії (16—19)
Гаврилюк, Н. О. «Криза ІІІ ст. до н. е.» та «сучасний стан проблеми» (про еколого-економічні причини кризового періоду) (19—23)
Гречко, Д. С. Про основні типи поселенських пам’яток Дніпровського лісостепового Лівобережжя скіфського часу (23—28)
Гуцал, А. Ф. Чорноліські гребені із Рудковець (28—30)
Задніков, С. А. Про одну категорію знахідок з Більського городища (31—34)
Каравайко, Д. В. Поселення скіфського часу Ширяєве (35—38)
Клочко, В. І. Знову про стріли типу «Мала Цимбалка» (38—40)
Клочко, Л. С. Гюнівська пластина: образи та сюжет (40—43)
Корост, І. І., Коротя, О. В. Неруйнівні методи досліджень курганного могильника «Скоробір» (43—50)
Котенко, В. В., Гречко, Д. С. Античний імпорт в Дніпровське лісостепове Лівобережжя (на прикладі херсонеської кераміки) (51—55)
Крютченко, О. О. Стадії розвитку та можлива систематизація укріплених поселень скіфського часу Дніпро-Донського Лісостепу (55—59)
Lifantii, O. The Problem of Early-Scythian Elite Costume Decoration Origin (59—62)
Махортих, С. В. Предмети скіфського типу з фортець Урарту (62—64)
Ольговський, С. Я. Бродячі металурги у Північному Причорномор’ї (64—67)
Пеляшенко, К. Ю. Дослідження курганного могильника «Дергачі» (2018—2019 рр.) (68—69)
Приймак, В. В., Скирда, В. В. Городище і курганне поховання біля с. Кошари (деякі уточнення до хронології та атрибуції) (70—73)
Ржевуська, С. С. Городища милоградської культури на території України (73—76)
Скорий, С. А., Зимовець, Р. В., Окатенко, В. М. Скіфський архаїчний курган 524 у с. Жаботин у світлі нових досліджень (76—79)
Шелехань, О. В. Якушинці — поселення чорноліської культури на Побужжі (79—82)
Шрамко, І. Б. Про один вид залізних знарядь Більського городища (83—85)

Перейти до перегляду.


Археологічні дослідження 24-09-2020
Унікальні знахідки в середмісті Полтави

Нещодавно фахівці Полтавської археологічної експедиції ДП «НДЦ «Охоронної археологічної служби України» Інституту археології НАН України завершили розкопки в історичному центрі Полтави, по проспекту Першотравневому.

Матеріали цьогорічних досліджень підтверджують та значно розширють джерельну базу для вивчення давньої історії Полтави та більш широкого регіону Дніпровського лісостеповго Лівобережжя. Науковці отримали підтвердження існування селища скіфського часу на Інститутській горі, що попередньо датоване VI ст. до н. е.

Доба середньовіччя представлена житловими та господарськими комплексами часу літописних сіверян та Київської Русі — коли літописна Лтава досягла свого найбільшого розквіту.

Досить рідкісним стало виявлення житла другої — третьої чверті ХІ ст. та комплексу господарських ям цього часу, що спростовує попередні твредження про запустіння Лтави після погрому сіверня на початку ХІ ст. дружинами київських князів. Сліди цієї військової акції були зафіксовані і в цьогорічних дослідженнях.

Ширше представлені знахідки ХІІ — першої половини ХІІІ ст. До цього часу, крім кераміки, належить виразна колекція виробів із заліза та мідного сплаву: це речі побутового призначення, зброя, прикраси. На особливу увагу заслуговує виявлення котсорізної майстерні. Про жваві економічні звязки Лтави свідчать знахідки амфорної тари та довізного столового посуду з Візантії.

У невеликій кількості виявлені комплекси та знахідки післямонгольського часу.

Значний масив артефактів та об’єктів належить до ранньомодерної доби. Зокрема, отримані матеріали для розширення знань про історичну топографію Полтави. Відповідно до історичних джерел, дялінка на якій проводилися дослідження знаходилися на перетині володінь полкового писаря Демяна Беньковського, полковго судді Григорія Сахновського та генерального обозного Семена Кочубея. На користь цього свідчить значана кількість речей пов’язаних із побутом заможних містян. На особливу увагу заслуговують залишки житлової споруди, датованої попередньо, кінцем XVII початком XVIII ст. В її заповненні окрім місцевих гончарних виробів, виявлено значну кількість іграшок, в тому числі й імпортного походження (Нідерланди). В кульутрних нашарування знайдено виразну колекцію виробів з глини, нумізматичних знахідок, вироібв із заліза, турецької порцеляни та люльок з території османських володінь у Болгарії та Малоазійських центрів.

Також зібрані цікаві матеріали, що ілюструють побут полтавців у ХІХ — початку ХХ ст. Серед них на особиву увагу заслуговують знахідки традиційних українських «пасківників» — форм для випікання великоднього хліба.

Кандидат історичних наук,
заступник голови Правління
ВГО «Спілка археологів України» Юрій Пуголовок


Археологічні дослідження 21-09-2020
Дослідження на косі Арабатська стрілка: сліди моделювання на черепі та поховання катакомбної й бабинської культур

Хвіст-добудову до кургану з похованнями доби ранньої бронзи у селі Щасливцеве дослідила цього року Арабатська експедиція Інституту археології НАН України під керівництвом Юрія Болтрика. Дослідження розпочались з вивчення ділянки довкола провалу поховальної катакомби, про який повідомив місцевий мешканець Дмитро Борисенко.

Поховальний комплекс складався з невеликої круглої вхідної ями, із якої вузький лаз вів до великої поховальної камери площею 5,2 кв. м. Подальші дослідження добудови до кургану дозволили відкрити іще п’ять поховань: одне катакомбної культури та чотири — бабинської культури (з них двоє — немовлят). У центральній частині камери випростано, головою на захід, розміщувались залишки кістяка. Небіжчик з центральної камери, вочевидь, був особою високого соціального статусу. Про це свідчить набір предметів, який поклали з тілом: добре відполірований кам’яний молоток з просвердленим отвором та дерев’яним руків’ям, розфарбований червоною фарбою посох (стрекало?) із круглим навершям, 7 наконечників стріл зі світло-жовтого прозорого кременю.

Надзвичайно цікавим є спосіб поховання — зі слідами традиції «моделювання черепів». Голову померлого відокремили від тіла та піддали обряду мацерації, тобто позбавлення черепа м’яких тканин шляхом виварювання чи вимочування у спеціальних розчинах. На черепі померлого виявлено сліди ритуального моделювання обличчя сумішшю глини та вохри.

Дослідження відбуваються за підтримки Віктора Плохушка — голови Щасливцевської сільської ради. У майбутньому планується зберегти історичний ландшафт Арабатської стрілки, відтворивши курганні насипи, а матеріали передати на експонування до Генічеського краєзнавчого музею.

Детальніше за посиланням: iananu.org.ua


Головна сторінка. Спілка археологів України.

Новини з Чернігівщини

Розкопки роменського городища на Чернігівщині завершила Мезинська археологічна експедиція Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка.

Городище Свердловське 1 знаходиться поблизу с. Деснянське Коропського району, на територїі Мезинського національного природного парку. Дослідження пам’ятки здійснює експедиція Чернігівського університету з 2014 р.

Цього року були розкриті залишки споруди роменськогої археологічної культури із рештками печі. За знахідками давньоруської гончарної кераміки у черені печі споруду можна датувати Х століттям. Серед знахідок також фрагменти ліпних горщиків та сковорідок роменськоі культури, пряслиця, проколки та інші побутові речі.

Раніші періоди заселення пам'ятки представлені наконечниками скіфських бронзових стріл, фрагментами ліпної кераміки та грузил юхнівської культури, уламком пальчастої фібули. Майже усі ці предмети вдалось виявити у відвалах старого розкопу 1968 р.

«Городище Свердловське 1 репрезентує важливий та цікавий період в історії Подесення — перехід від племінного до державного устрою, що стався на межі І та ІІ тисячоліть. У результаті систематичних комплексних досліджень пам’ятки, що здійснюються протягом кількох польових сезонів, вдалось отримати нові дані, які дозволяють охарактеризувати матеріальну культуру та біогосподарську діяльність тогочасного населення регіону», — зазначила Олена Черненко, керівниця експедиції та голова Чернігівського осередку САУ.

Розкопки здійснено на виконання «Обласної цільової програми археологічних досліджень» на замовлення Чернігівського обласного історичного музею імені В. В. Тарновського.

Фото: Олена Черненко

Останнє оновлення на Четвер, 20 серпня 2020, 20:11

Човен, що приплив з минулого. Новини з Полісся

На Житомирщині тривають дослідження давнього човна. Човен-добванка проходить етап розчистки, тож наразі обстежено лише загальні риси технології його виготовлення — способом вибивання порожнини у стовбурі дерева.

«Це перша знахідка човна на Житомирщині. Довбанка — дуже архаїчної форми, якою люди послуговувались від часів неоліту до ХІХ століття. На сьогодні це єдиний надійно задокументований човен з території Древлянської землі. Проте говорити про датування нашої знахідки поки що зарано. До якого б часу вона не належала — це унікальна річ для Полісся», зазначає Андрій Петраускас, керівник Житомирської археологічної експедиції ІА НАНУ та голова місцевого осередку САУ.

Цікава й історія виявлення човна. Кілька років тому місцевий житель, Володимир Іванович Дворецький, випадково надибав несподівану знахідку, обстежуючи колоди мореного дубу на березі Уборті. Володимир Іванович — бортник, який до сьогодні практикує традиційний промисел в його архаїчному вигляді, а також працює пасічником. Секрети бортництва він опанував у родинному колі, від свого батька, а нині традицію продовжує і його син — Іван Володимирович, якій презентував знахідку фахівцям Житомирської археологічної експедиції. Ось так носії традиційного ремесла та стародавній артефакт зустрілись на березі сучасної Уборті.

Останнє оновлення на Неділя, 02 серпня 2020, 13:59

Археологічне відкриття у Луцьку

Археологічні дослідження. Ліворуч знизу — початок замурованої галереї від підземель Башти до Переправи міста

У Луцьку продовжуються археологічні дослідження віднайдених підземель Башти Чарторийських та Колегіуму єзуїтів.

Башта князів Чарторийських — єдина збережена башта Окольного замку Луцька

Це найбільше за часів Незалежності відкриття невідомих підземель оборонно-культового комплексу середньовічного Луцька зазначає Віктор Баюк, заступник директора Луцького заповідника, керівник Волинської археологічної експедиції ІА НАН України, науковий співробітник Охоронної археологічної служби України та голова Волинського відділення САУ.

Віктор Баюк під час досліджень Башти

Наразі, завершуючи розчистку підземель Башти (рубіж ХІV—ХV ст.), дослідники вийшли до засипаних та закладених аркових галерей, котрі поєднують нововідкриті споруди Башти із так само невідомими донині підземними спорудами Колегіуму єзуїтів (середина ХVІІ ст.). Ще більш вражаючим є відкриття замурованої вузької галереї з підземель Башти у напрямку Домініканського монастиря (середина ХVІІІ ст.) та берегу Стиру, до місця нещодавно локалізованої та попередньо дослідженої давньої переправи міста. Рухомий матеріал із заповнення підземель представляє все різноманіття пізньосередньовічного побуту: кераміка, скло, метали, різноманітні керамічні та цегляні декори та багато іншого. За кілька днів роботи у підземеллях Башти буде завершено, далі робота буде зосереджена на дослідженні віднайдених підземних споруд єзуїтського колегіуму та невідомої галереї оборонного призначення.

Засипаний перехід від підземель Башти до підземель Кляштору єзуїтів

Команду дослідників складають Охоронна археологічна служба України, Адміністрація Державного історико-культурного заповідника у місті Луцьку, Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки та Спілка археологів України. Роботи проводяться у складі проекту «Ревіталізація пам’яток історико-культурної спадщини Луцька та Любліна» по Програмі транскордонного співробітництва Польща—Білорусь—Україна 2014—2020 «CBC Programme Poland—Belarus—Ukraine».

Керамічні декори каміну із заповнення підземель Башти;
Фрагмент англійського фаянсу із заповнення підземель Башти

Оформлення рисунків

Основні параметри періодичних / продовжуваних видань Інституту археології НАН України.

Назва / сайт, приклади * Полоса
набору, мм **
Тип верстки *** Кількість
колонок
Рекомендовані
розміри
ширини, мм
Шрифт ****
Археологічні дослідження в Україні 165 × 247 Відкрита 2 80, 165 Book Antiqua
Археологія і давня історія України 165 × 247 Переважно закрита 2 80, 165 Century Schoolbook
Археологія 162 × 252 Закрита 2 78, 162 Newton
Історична антропологія та біоархеологія України, 2020, ІІ
167 × 247 Закрита 2 81, 167 Times New Roman
In Sclavenia terra 162 × 217 Відкрита 1 до 167 Book Antiqua
Oium 166 × 246 Відкрита 2 до 166 Calibri

* Варто орієнтуватись на найновіші випуски.

** Фактично — максимальний розмір розташування рисунків. Розмір рисунка залежить від двох обставин:
1) типу верстки (змінна складова);
2) підрисункового підпису (постійна складова).
Розташування підрисункового підпису забирає від висоти рисунка кілька міліметрів:
- 3 мм — відстань від підпису до рисунка +
- 3 мм × на кількість рядків підрисункового підпису.

*** Відкрита верстка — без використання рамок для рисунків; закрита — з використанням.
Увага! Авторові в жодному з випадків не треба ставити рамки. Це — справа верстальщика.

Для обох випадків є загальні винятки.
- «Викадрувані» зображення. До них належать видові фото (не фото матеріалу), частини карт (виняток — карта із чітко вираженим кордоном, поза межами якого нічого не зображено). Ці зображення будуть в рамках, в обох типах верстки.
- Діаграми. Оскільки діаграми фактично вже містять обмежувальну рамку, ці зображення будуть без рамок, в обох типах верстки.

Від типу верстки залежить розмір рисунка (див. полосу набору).
- При відркитому типі розмір може бути максимальним, без полів.
- При закритому типі від максимального розміру слід віднімати поля — принаймні по 5 мм з кожного боку.
Щоб орієнтуватись у фізичних розмірах файлу, слід працювати з увімкненими «лінійками». Для фотошопу, щоб з'явились лінійки, треба натиснути «ctrl» + «r»; її також можна знайти через «View» (Вигляд / Вид).

Параметри файлу.
- Режим, колір, розподільна здатність:
-- штрихові рисунки (винятково чорний колір на білому тлі) — Bitmap, 600 dpi;
-- тонові рисунки (відтінки сірого і повнокольорові зображення) — 8 Bits/Channel, 300 dpi:
--- сірий — Grayscale;
--- кольоровий:
---- RGB — якщо рисунок буде кольоровим лише у *.pdf (а не на папері);
---- CMYK — якщо передбачено кольоровий друк.
Увага. Не слід зловживати використанням кольору там, де він не має змістового навантаження.
- Формат *.tiff.
- Зжимання (Compression) LZW.
Тип зжимання вибирають у діалоговому вікні «TIFF Option». Воно з'являється на стадії першого збереження нового файлу. Якщо Ви працювали зі старим файлом, треба вибрати опцію «Зберегти як», зберегти файл знову, у результаті чого діалогове вікно «TIFF Option» знову з'явиться.
Якщо файл створено у Photoshop, краще надати його у пошаровому («несклеєному») варіанті.
Якщо Ви працювали в інших програмах, слід надати і початкові файли, і результати у форматі *.tiff.

**** Написи на рисунок наносять в останню чергу, по завершенні компонування й масштабування.
Параметри шрифта.
- Кегль 9.

Останнє оновлення на Неділя, 18 жовтня 2020, 13:32

Русизми-бюрократизми

Неправильно Правильно Примітки
(великий)
більш (великий)
найбільш (великий)
(великий)
більший
найбільший
висотою (1 м)
довжиною (1 м)
шириною (1 м)
(1 м) заввишки
(1 м) завдовжки
(1 м) завширшки
віднести
(Матеріал слід) віднести (до ... культури)
зарахувати
(Матеріал слід) зарахувати (до ... культури)
Віднести — перемістити у просторі
Відтак (рос. «итак»)
Отже, тому
«Відтак» вказує на часовий зв’язок, а не на причинно-наслідковий
Даний (об'єкт) Цей, той, вказаний, описаний, згаданий (об'єкт) [тощо]
датується
(матеріал) датується
датовано
(матеріал) датовано, можна датувати
[найгірше з допустимого] може бути продатований
Матеріал неживий, датуватися (самотійно вказати
дату народження) він неспроможний. Замість нього,
щоразу це вчиняє певний конкретний дослідник
дозволяє
(Метод / спосіб) дозволяє
(у значенні рос. «позволяет»)
дає, забезпечує, створює умови / підстави / змогу / можливість, допомагає
(Метод / спосіб) дає, забезпечує, створює умови / підстави / змогу / можливість, допомагає
«Дозволяє» означає дає дозвіл (рос. «разрешает», а не «позволяет»);
дозволяти може закон або керівник
зустрічаються
(рештки) зустрічаються (нечасто)
трапляються
(рештки) трапляються (рідко)
Зустрічатися — бачитися
на предмет (визначень) для (визначень)
На протязі (року) Упродовж, протягом (року) «На сквозняке года»
Напрям (руху) Напрямок (руху) Напрям — сфера діяльності, «шлях» розвитку
Напрямок (досліджень) Напрям (досліджень) Напрямок — винятково просторове поняття
Наразі натепер, сьогодні, нині, зараз, у цьому випадку, в такому разі
Слово «наразі» є просторіччям і значить дослівно «цього разу»
окремий
деякий, цей, такий, певний, конкретний, досліджуваний, розглянутий, описуваний
* У словосполученнях окреме місто, окрема територія, окрема група це слово взагалі можна вилучити без шкоди змістові, адже місто, територія, група і так виокремлені з загального тла
період незалежності України
(у значенні часу, що продовжується)
від здобуття Україною незалежності
Період має початок і закінчення
при
(температурі / тискові / вологості / впливу / умовах)
за
(температури / тиску / вологості / впливу / умов)
Скальковане з російської
Прийняти (рішення) Ухвалити (рішення) * Якщо не йдеться про рішення, котре вже хтось ухвалив
Співставлення Зіставлення «На половину відношення»
так як оскільки
являється
(Предмет) являється (ножем)
є
(Предмет) є (ножем)
Абсолютна калька з російської
являє собою
(Предмет) являє собою (ніж)
є
(Предмет) є (ножем)
Абсолютна калька з російської
Останнє оновлення на Вівторок, 20 жовтня 2020, 13:10

Пошук

Контакти

Матеріали на сайт надсилайте на адресу: support@vgosau.kiev.ua
Ми в соцмережах
Ви знаходитесь тут: Головна