Для чого трипільцям були «біноклі» та яке їхнє призначення? Де в Україні можна побачити ці археологічні знахідки наживо? Відповіді шукайте у відео.

Дивитися на Ютубі

Чи замислювались ви коли-небудь, перетинаючи кордон, чому у паспорті залишають печатку? А що, якби ті печатки віддзеркалювали б не лише вашу подорож, а й ваше коріння, зв'язки з минулими століттями? Сьогодні у відео ми відправляємося у захопливу подорож у світ старовинних печаток. Заглянемо у давні написи та символи, які збереглись на печатках.

Дивитися на Ютубі

Яку історичну пам’ятку знесли заради будівництва цієї споруди? Коли в будинку оселилося Міністерство закордонних справ? І до чого тут 75-метровий л*нін? Відповіді — у відео.

Дивитися на Ютубі

Коли з’явився паспорт і чому він називається саме так? Яким цей документ був за часів УНР і що там нині з цифровою версією? У цьому відео ви знайдете відповіді майже на всі ці питання.

Дивитися на Ютубі

У багатьох містах України з'явилися постери нашої інформаційної кампанії «Паспорт твоєї ідентичності». Побачити їх ви можете у вагонах поїздів Інтерсіті, на сітілайтах в Одесі, Чернігові, Сумах, а також у метрополітені Києва та Харкова. Ця ініціатива розпочала свій шлях з бажання надихнути наших громадян пізнати об’єкти, що зображені на сторінках нашого паспорта. Закликаємо вас активно долучатися та стежити за оновленнями! Скануйте QR-код на постерах і отримуйте доступ до інформаційних матеріалів, вивчайте історію, а також діліться своїми враженнями у соціальних мережах.

Ми постійно працюємо над створенням нового контенту, тому заходьте частіше, щоб не пропустити цікаві матеріали. Ініціатива дозволить розкрити українську історію та пам’ятки з різних боків, щоб кожен знайшов щось цікаве для себе.

Сьогодні розповімо про половецьких камʼяних баб. До наших днів їх збереглося понад дві тисячі. Камʼяних баб можна побачити майже по всій території України і в музеях, і «наживо», де вони розповідають історію українських земель.

Дивитися на Ютубі

У відео поговоримо про середмістя Києва, де велич історії та архітектурна краса зливаються в одне неповторне диво — Золоті ворота! Перший погляд на цю епічну споруду на виході з метро залишає враження, що час зупинився, а ми опинилися у вирі подорожі століттями. Ці камʼяні ворота пережили великі випробування часом. А чи ви знали, що це насправді реконструкція, створена до святкування 1500-ліття Києва у 1982 році? Руїни оригіналу — всередині.

Дивитися на Ютубі

На початку кожен громадянин УНР мав єдиний паспорт, що виконував подвійні функції — внутрішнього та закордонного. Перші паспорти УНР являли собою книжечку на 24 сторінки з обгортками у синьому, сірому та фіолетовому кольорах. Сторінки були жовтого кольору і мали рамку зеленуватого відтінку з тризубом всередині. А чи знали ви, що у паспортах УНР і ЗУНР був детальний опис власника? Не просто ім'я та дата народження, а повний портрет особистості. В паспортах містилася інформація про стать, форму обличчя, колір волосся та очей, і навіть про форму носа! Крім того, окремо фіксували наявність вусів, бороди та інших унікальних особливостей. У радянську епоху українці отримували ті самі закордонні паспорти, що і громадяни інших республік СРСР. Це був непростий період в історії, коли подорож за кордон вимагала обов'язкових віз на виїзд, а сам паспорт мав дуже обмежений термін дії — один рік. У 1994 році з'явився перший зразок паспорта незалежної України. Це був початок нашої власної паспортної історії. Тоді цей документ мав темно-синю обкладинку, фотографії вклеювали вручну, а після заповнення полів ламінували першу сторінку. Найновіша версія українського закордонного паспорта побачила світ 1 січня 2015 року. Це біометричний паспорт з вбудованим спеціальним мікропроцесорним чипом, що містить інформацію про свого власника. Український закордонний паспорт має 32 сторінки, на кожній з яких зображені різні історичні пам’ятки: від археологічних артефактів і до ракетоносія «Зеніт». З 2020 року цифрова версія закордонного паспорта доступна у додатку Дія. Тепер інші країни створюють свої діджитал-документи, використовуючи досвід нашої Дії. Закордонний паспорт — це наша власна енциклопедія в минуле. На її сторінках розміщена унікальна культурна спадщина: від архітектурних пам’яток до символів національного значення. Кожен образ, кожне зображення культурного надбання — це відображення великої унікальної історії, частиною якої ми є. Наша історія набагато ближча, ніж ви думаєте! Переконайтеся самі, просто відкрийте свій закордонний паспорт.

Як з’явився наш герб — Тризуб, який є на всіх українських документах? Він має багатовікову історію та символізує українську ідентичність.

У першому відео серії «Паспорт твоєї ідентичності» ми розкажемо, звідки бере початок історія Тризуба, як він пережив століття забуття і став символом свободи та незалежності України.

Дивитися на Ютубі

13 грудня о 10:00 відбулася пресконференція-презентація кампанії «Паспорт твоєї ідентичності». Проєкт має на меті дослідити матеріальну культурну спадщину українців та популяризувати її серед широкої аудиторії. Понад 16000000 українців мають закордонний паспорт. Але далеко не всі можуть назвати хоча б половину пам’яток, зображених на його сторінках. Тож завдяки комунікаційній кампанії, інформація про ці об’єкти та артефакти стане відомою широкому колу громадян, сприятиме розширенню їхніх знань про українську історію та культуру.

Учасники:
✔ Юрій Пуголовок — керівник проєкту, археолог, кандидат історичних наук, заступник голови правління ВГО «САУ», старший науковий співробітник ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України;
✔ Наталія Кривда — докторка філософських наук, професорка Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
✔ Ірина Шостак — СЕО та маркетинговий лід linza agency;
✔ Олена Зенченко — артдиректорка linza agency;
✔ Анна Яненко — історикиня, музейниця, кандидатка історичних наук, членкиня правління ВГО «САУ», заступниця завідувача відділом Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра»;
✔ Євген Синиця — історик, археолог, кандидат історичних наук, голова правління ВГО «САУ», доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Чому це цікаво?
Замки, скіфське золото та ракета «Зеніт». Що об’єднує ці речі та до чого тут закордонний паспорт? Під час прес-конференції ви зможете отримати відповіді на ці та інші питання.

Залучені експерти-спікери:
▪ розкажуть, як символічні речі формують нашу ідентичність;
▪ покажуть, яким чином планують провести глядача сторінками української історії, відображеними в закордонному паспорті.

Кожне зображення в закордонному паспорті має певне символічне значення. До прикладу — Софія Київська — символ Княжої Русі-України та сучасного Києва. Колони Херсонесу є не лише історичним об’єктом, а й місцем Хрещення та символом українського Криму.

Формат заходу: офлайн та онлайн.
Захід відбуватиметься в прес-центрі Український кризовий медіа-центр за адресою: м. Київ, Український дім, вул. Хрещатик, 2. Захід транслюватиметься на сайті, Facebook та YouTube-каналі Українського кризового медіа-центру, а також на нашій сторінці Facebook. Проєкт реалізується за підтримки урядів Великої Британії, Канади, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швеції та Швейцарії.

Продовжуючи тему старту нового проєкту «Об’єднані історією: культурна спадщина України на сторінках закордонного паспорта», хочемо познайомити вас з баченням авторки ідеї Вікторія Колеснікова. Тому підготували коротке інтерв'ю.

— Вікторіє, як виникла ідея проєкту?

— Кілька років тому я звернула увагу на те, чим оздоблені сторінки закордонного паспорта. Тоді й з’явилася ідея створення проєкту. Спершу думали про реалізацію його у виставковому форматі. Потім вирішили зробити серію коротких відео. Навесні цього року звернулися з пропозицією до донора, за підтримки якого зараз і реалізуємо кампанію. Також під час подорожей мої колеги проводили точкові інтерв’ю, в результаті яких виявилось, що більшість громадян не знали, що зображено на сторінках їхнього закордонного паспорту. І це підтверджувало актуальність проєкту.

— Які заходи плануються в межах цього проєкту?

— У середу, 13 грудня, ми презентували проєкт, коротко розказали про суть ініціативи. Також наші експерти розказали про зв’язок історії з сьогоденням. І про те, чому символічні речі в нашій свідомості, в нашій пам'яті є одним з чинників формування нашої ідентичності.

— Чому важливо зараз говорити про такі речі, створювати подібні проєкти?

— Бо ми чудово розуміємо, що сьогоднішня війна точиться не за території, а за ідентичність. Ми пересвідчилися, що наш ворог, заходячи в будь-який населений пункт, починає нищити матеріальні ознаки нашої культури. Розгромлені і розграбовані музеї, спалені бібліотеки, розтрощені пам’ятки — це не просто ознака відсутності цивілізованості, це абсолютно свідома політика нашого ворога. Ворог доволі часто не лише нищить нашу спадщину, а і присвоює нашу пам’ять. Наприклад, один з об’єктів, який є на закордонному паспорті, це Херсонес — місце хрещення князя Володимира, територія українського Криму. Ця територія зараз тимчасово окупована і росіяни намагаються підтягнути нашу спадщину під свою історію, фактично крадуть її в нас, бо добре розуміють значення символів. Тому дуже важливо розповідати, доносити у різних форматах інформацію про нашу історію, її символи, артефакти та об’єкти. Зокрема, й через такі проєкти.

— Який символ ви б зобразили на додатковій сторінці паспорту, якщо він мав би символізувати сучасну історію України, сучасний етап розвитку?

— Перше, що спадає на думку, це образ українського воїна. Зрозуміло, що це не конкретна людина, радше узагальнений образ захисника. Варто також зазначити, що об’єкти й артефакти, які є в нашому паспорті, це не про історію українців, але про історію України. Трипільці, скіфи, половці та українці не є етнічно спорідненими, але це частина нашої спільної історії, нашої держави. Хто б не були люди, які населяли ці території, з етнічної точки зору, вони все одно були нашими пращурами, бо жили на цій землі.

А чи розглядали ви коли-небудь уважно сторінки свого закордонного паспорта? Мабуть, ви і не здогадувались, що вони насправді приховують. Ваш закордонний паспорт — це не просто документ для подорожей. Це справжня енциклопедія, що розкриває велич історії нашої країни. Кожна сторінка — це не просто місце для печаток та віз, це ще й можливість дізнатися про багатовікову культурну спадщину України! Закордонний паспорт — це наша власна подорож у минуле. На його сторінках зафіксована унікальна культурна спадщина: від архітектурних пам’яток до символів національного значення. Кожен образ, кожне зображення культурного надбання — це відображення великої унікальної історії, частиною якої ми є. «Паспорт твоєї ідентичності» допоможе вам відчути зв'язок зі своїм минулим, детальніше розглянути кожен окремий етап у створенні великої книги української історії. Ваша історія набагато ближча, ніж ви думаєте! Переконайтеся самі, просто погортавши свій закордонний паспорт. Проєкт реалізується за підтримки урядів Великої Британії, Канади, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швеції та Швейцарії.

Наш новий проєкт, що розповість про культурну спадщину на сторінках закордонного паспорту.

Ми не завжди відчуваємо зв’язок зі своїм минулим. Проте наша спільна історія ближче, ніж нам здається: біля улюбленого кафе, на вулицях міст і навіть на сторінках закордонного паспорта — «Паспорта твоєї ідентичності». Спротив російській агресії підсилив наше відчуття спільності. Це надихає нас поринути у власну історію, осягнути її велич та відчути гордість за багатовікові здобутки. Проєкт «Об'єднані історією: культурна спадщина України на сторінках закордонного паспорта» — це рефлексивна подорож крізь спільну історію, яка надихне українців досліджувати своє коріння, ділитися новими знаннями та плекати своє минуле, адже нам є чим пишатися! Кампанія покликана сприяти утвердженню української ідентичності через популяризацію предметів та об'єктів культурної спадщини, які зображені на сторінках закордонного паспорта громадянина України. Разом з Linza agency ВГО «Спілка археологів України» створить серію відеороликів «Паспорт твоєї ідентичності». З них ви дізнаєтесь про віхи історії України від виникнення дивосвіту Трипілля, будівництва Брами Золотої до створення ракетоносія «Зеніт» та інше. Минувшина нагадує про нашу спільність, єднання та взаємопідтримку, навіть у найважчі часи. Проєкт допоможе зрозуміти, що ми маємо бути горді за нашу спільну історію, яка є підґрунтям ідентичності українців усіх національностей та віросповідань. Завдяки проєкту ви зможете ділитися своїми відкриттями з друзями та знайомими, де б ви не були і куди б не подорожували. Проєкт реалізується за підтримки урядів Великої Британії, Канади, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швеції та Швейцарії.

З повагою, Юрій Пуголовок

«Археологічна спадщина, вкрадена Росією: інформаційно-просвітницька кампанія».
Настав час підбивати підсумки.

Тому, ми організували зустріч з командою проєкту, представництвом від Гете-інституту, дирекцією Музею Ханенків, музейниками та захисниками культурної спадщини.

Локація заходу не випадкова — Музей Ханенків, стіни якого вже вкотре змушені пустувати, а детективні історії повернення художніх цінностей якого, водночас захоплюють і надихають.

Випуск 22. Михайлівський Золотоверхий собор: вкрадене, понівечене, привласнене

Михайлівський собор у Києві збудовано на честь Архистратига Михаїла у 1108—1113 роках за часів правління князя Святополка Ізяславича. Первинно це був шестистовпний тринавний хрестокупольний храм із золотим куполом, за що отримав назву Золотоверхий. Стіни собору прикрашали золочені мозаїки і фрески. Тут зберігали мощі святої великомучениці Варвари, привезені 1108 року до Києва дружиною князя Святополка Ізяславича, дочкою візантійського імператора Олексія І Комніна Варварою. Святополк збудував Михайлівський собор в ім’я свого хрестильного патрона. Одночасно Архистратиг Михаїл був покровителем святого воїнства, тож можливо, будівництво храму також пов’язане із перемогою князя над половцями.

Випуск 21. “Стою я, відваги пам’ятник…”:
“евакуйована” стела з Херсонського краєзнавчого музею

У жовтні 2022 року російська окупаційна влада оголосила про “евакуацію” Херсонського обласного краєзнавчого музею. Росіяни розграбували археологічну й історичну експозиції, викравши різночасові археологічні знахідки, колекцію нумізматики, історичну зброю. І хоч більша частина археологічної колекції музею, яка містилася у фондосховищі, збереглася, деякі знакові і впізнаванні предмети звідти зникли.

Випуск 20. Чоловічок із Чорної могили

Славетну Чорну могилу, насип якої до сьогодні височіє у Чернігові, можна без перебільшення назвати найвизначнішим з розкопаних давньоруських курганів. Цей курган чи не єдиний, який можна класифікувати як князівський. Датовано комплекс широко — другою половиною Х ст., — і належить до часу, який дав нам найяскравіші комплекси періоду ранньої Русі (див. випуск 19).

Випуск 19. Чорна могила

Історія ранньої Русі — її зародження, вибір Середнього Подніпров’я географічним центром, а Києва столицею, утвердження князівської династії, становлення Київської Русі як держави — один із наріжних етапів української історії, який привертає значну увагу навіть людей фахово далеких від цього. Але чи можемо ми показати бодай одну могилу когось із перших князів?

Випуск 18. Інженерні дива, або як Ермітаж гончарний водовід з Солхата вивіз

Масове вивезення археологічних знахідок з кримських пам’яток, яке розпочав Державний Ермітаж ще у ХІХ столітті, було й є частиною колоніальної політики, спрямованої на вилучення матеріальної складової минулого з контексту його побутування. Здавалося б, перепоною цьому грабунку мало стати набуття Україною незалежності 1991 року і розділення музейних фондів та академічних інституцій. Але “Геть від Москви!” не стало гаслом молодої української археології, залежність якої від імперських “академічних центрів” формувалась протягом майже двох століть.

Випуск 17. Сасанідське срібло з Луганщини

Історія виявлення та подальшої долі двох срібних сасанідських посудин з території сучасної Луганщини дуже стисла і не містить жодних важливих деталей. Відомо лише, що врешті решт знахідки опинилися у Державному Ермітажі.

Сенмурв і «дерево життя». У 1823 році поблизу с. Павлівки Старобільського повіту Слобідсько-Української губернії (тепер — с. Павлівка Старобільського району Луганської області) під час оранки невеликого кургану місцеві селяни «випадково» знайшли комплекс речей: срібний з позолотою глек для вина із зображенням міфічного божества Сенмурва, дві срібні чаші та дерев’яне сідло.