Геоархеологічний підхід — вивчення похованого ґрунту під датованим археологічним об’єктом та порівняння із сучасним ґрунтом за його межами.

Спосіб збору матеріалу: стратиграфічне визначення похованого ґрунту, встановлення набору генетичних горизонтів та типу ґрунту.

Результат: відтворення природних умов часу утворення археологічного об’єкту та порівняння їх з сучасними, виключаючи проміжний етап.

Методи інтерпретації: природничо-історичний порівняльний аналіз, що ґрунтується на принципі актуалізму в розвитку природи.

Дослідники в Україні: Жанна Матвіїшина, Юрій Дмитрук, Олександр Пархоменко, Сергій Дорошкевич, Анатолій Кушнір.

Приклади праць (доступні в Інтернеті):

Сорокіна, Л. Ю., Дорошкевич, С. П., Кушнір, А. С. 2014. Давні та сучасні ландшафти Більського городища як середовище існування людини. Український географічний журнал, 3, с. 25—34. http://dx.doi.org/10.15407/ugz2014.03.025.

Кушнір, А. С. 2014. Природні обстановки проживання людини на території сучасного Лівобережнодніпровського лісостепу в пізньому плейстоцену — голоцені (за палеопедологічними даними). Український географічний журнал, 4, с. 30—37. http://dx.doi.org/10.15407/ugz2014.04.030.

Анатолій КУШНІР

Мікроморфологічний аналіз — вивчення будови (складу, текстури, агрегатного стану, пористості) і речовинного складу (гумусу, високо- і грубодисперсної частин, новоутворень, включень) ґрунтів.

Спосіб збору матеріалу: вивчення зразків ґрунту під мікроскопом у тонких зрізах з непорушеною структурою завтовшки 0,02—0,04 мм.

Інструменти для визначення: поляризаційний мікроскоп.

Результат: визначення мікробудови та ґрунтоутворюючих процесів на мікрорівні, і як наслідок можливість визначити генетичні горизонти з виходом на тип ґрунту.

Методи інтерпретації: мікроморфологічний опис будови та речовинного складу ґрунту.

Дослідники в Україні: Жанна Матвіїшина, Сергій Кармазиненко, Сергій Дорошкевич, Анатолій Кушнір.

Приклади праць (доступні в Інтернеті):

Кармазиненко, С. П. 2010. Мікроморфологічні дослідження викопних і сучасних ґрунтів України. Київ: Наукова думка. igu.org.ua.

Матвіїшина, Ж. М., Дорошкевич, С. П., Кушнір, А. С. 2014. Реконструкція ландшафтів часу існування Трипільської культури на основі палеопедологічних досліджень. Вісник Львівського університету. Серія географічна, 48, с. 107—117. publications.lnu.edu.ua.

Анатолій КУШНІР

Палеопедологія (палеоґрунтознавство) — наука про викопні, давні ґрунти, що сформувалися в минулому і з часом фосилізувалися в товщах різних порід.

Спосіб збору матеріалу: визначення стратиграфічного положення та макроморфологічний опис товщ відкладів, що виходять на денну поверхню.

Отримуваний матеріал: зразки ґрунту для подальших лабораторних досліджень.

Лабораторні аналізи: мікроморфологічний, гранулометричний, геохімічний, спектральний, мінералогічний.

Результат: характеристика властивостей ґрунтового покриву певного часового інтервалу, і як наслідок природніх умов часу його утворення. Створення палеопедологічних карт.

Методи інтерпретації: макро- та мікроморфологічний опис ґрунту, визначення вмісту гумусу та карбонатів, вмісту важких металів, мінералів та окремих дрібних частинок ґрунту.

Дослідники в Україні: Жанна Матвіїшина, Наталія Герасименко, Богдан Рідуш, Андрій Богуцький, Сергій Кармазиненко, Сергій Дорошкевич, Анатолій Кушнір.

Приклади праць (доступні в Інтернеті):

Матвіїшина, Ж. М. 2017. Палеоґрунтознавство в інституті географії національної академії наук України. Український географічний журнал, 1, с. 12—18. https://doi.org/10.15407/ugz2017.01.012.

Матвіїшина, Ж. М., Кармазиненко, С. П., Дорошкевич, С. П., Мацібора, О. В., Кушнір, А. С., Передерій, В. І. 2016. Палеогеографічні передумови та чинники змін умов проживання людини на території України у плейстоцені та голоцені. Український географічний журнал, 1, с. 19—30. https://doi.org/10.15407/ugz2017.01.019.

Анатолій КУШНІР

Петрографія — геологічна наука, що вивчає мінеральний склад і структурні особливості гірських порід, а також займається їх класифікацією.

Спосіб збору матеріалу — взяття проб гірських порід, достатніх для виготовлення прозорих або полірованих шліфів, а також для проведення інших аналізів.

Методи визначення — макроскопічний; мікроскопічний; методи рентгеноструктурного, спектрального, термічного та хімічного аналізів; електронна мікроскопія із застосуванням мікроаналізатору (мікрозондовий аналіз); мікропалеонтологічний.

Інструменти для петрографічного вивчення: лупа, бінокуляр, мікроскоп поляризаційний, фотоапарат.

Результат: визначення матеріалу кам’яних артефактів, визначення походження кам’яної сировини.

Методи інтерпретації: петрографічний опис; порівняльний метод.

Інтерпретації: петрографічний аналіз дозволяє точно визначати гірські породи, що слугували сировиною для виготовлення кам’яних знарядь, предметів дрібної та монументальної пластики з каменя, а також використовувались як будівельне каміння. Оскільки різні гірські породи мають різне поширення, за допомогою петрографічного методу можна визначати приблизне, а іноді й точне місце походження кам’яної сировини. Петрографічний метод дозволяє реконструювати стародавні торговельні шляхи, а також визначати місця розробки кам’яної сировини, що існували в давнині.

Дослідники в Україні: Ігор Нікітенко; Володимир Баранов.

Приклади праць:

Нікітенко І.С. Кам’яна сировина Криворіжжя доби бронзи // Археологія. — 2009. — № 2. — С. 75—83.
Нікітенко І.С., Черненко О.Є. Результати петрографічного дослідження фундаментів Спасо-Преображенського собору в м. Чернігові // Геолог України. — 2013. — № 2. — С. 147—154.
Нікітенко І.С., Куцевол М.Л., Ходас В.О. Про походження сировини кам’яних стел доби енеоліту—бронзи з колекції Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького // Коштовне та декоративне каміння. — 2015. — № 4. — С. 16—21.

Ігор НІКІТЕНКО

Структура археологічного дослідження

1. Польові археологічні дослідження.
1.1. Археологічні розвідки.
1.2. Археологічні розкопки.
1.3. Недеструктивні дослідження.
1.4. Сучасні методи фіксації під час натурних археологічних робіт.
1.5. Забір зразків для природничо-наукових аналізів.

2. Камеральне опрацювання археологічного матеріалу.
2.1. «Камералка» в полі (бірка — шифр — польовий опис — первинна статистика).
2.2. Реставрація та консервація артефактів.
2.3. Археологічний рисунок та фото артефакту (з акцентами на можливості сучасних технологій в цих аспектах).
2.4. Комп’ютер як археологічний інструмент (бази даних, статистичний аналіз, ГІС, 3D-моделювання тощо).

3. Кабінетна археологія.
3.1. Типологія (що?).
3.2. Хронологія (коли?).
3.3. Картографування (де?).
3.4. Археологічне моделювання (що? де? коли?).
3.5. Археологічна інтерпретація (що? де? коли? чому?).
3.6. Історична інтерпретація на підставі археологічної.

Євген СИНИЦЯ

Що таке археологія?

1. Що?
1.1. Артефакт.
1.2. Об’єкт (комплекс).
1.3. Археологічна пам’ятка.
1.4. Археологічна культура.

2. Де?
2.1. Типи археологічних пам’яток за функціональним розподілом.
2.1.1. Пам’ятки мешкання.
2.1.2. Пам’ятки господарювання.
2.1.3. Пам’ятки культових відправ (могильники насамперед).
2.1.4. Пам’ятки інфраструктури (дороги, канали, порти / пристані тощо).
2.1.5. Скарби.
2.2. Зв’язок певних типів пам’яток із ландшафтними одиницями.
2.2.1. Топографія пам’яток як відбиття палеоландшафтів.
2.2.2. Топографія пам’яток як відбиття видів активності суспільств давнини.
2.2.3. Епізоди використання ділянки.
2.2.3.1. Поняття стратиграфії.
2.2.3.2. Одношарові та багатошарові пам’ятки.

3. Коли?
3.1. Археологічна періодизація.
3.1.1. «Система трьох віків».
3.1.2. Сучасна дрібна періодизація.

4. Навіщо?
4.1. Пізнавальні можливості / інформаційний потенціал археології.
4.2. Пам’яткоохоронна функція археології.

5. Як?
Елементарна схема археологічного дослідження:
- натурні роботи (у всьому різноманітті, зокрема архітектурно-археологічні, а також недеструктивні методи);
- лабораторія (камералка)
- інтерпретація.

Варто на всіх трьох етапах (і особливо на останньому) акцентувати увагу на неможливості досягнення пристойних результатів без міждисциплінарного підходу.

Євген СИНИЦЯ

Антракологія — науковий напрям, який займається вивченням викопного вугілля. В археології термін застосовується зазвичай у вузькому значенні: дослідження деревного вугілля для визначення деревних порід. До останнього часу термін антракологія був поширений переважно в західноєвропейській археології.

Спосіб забору матеріалу: флотація, просіювання, ручний забір зразків з ґрунту.

Отримуваний матеріал: рештки горілого дерева (деревне вугілля), які є залишками конструкцій, виробів, палива та інших залишків діяльності людини.

Методи визначення: вивчення мікроструктури деревини по трьох розрізах з подальшим порівнянням з даними існуючих визначників деревини.

Інструмент для визначення: мікроскоп.

Результати: при  задовільній збереженості структури деревини, породу дерева можна визначити до роду або й виду.

Методи інтерпретації: порівняльний аналіз, статистичні методи, картографування (останнє — при порівнянні матеріалів з різних пам’яток на великій території).

Інтерпретації: реконструкція рослинності і палеоландшафтів конкретних мікрорегіонів (матеріали з археологічних комплексів і культурного шару), виявлення локальних відмінностей сировинної бази деревообробки і визначення основних видів ділової деревини (матеріали з археологічних об’єктів, горілі залишки конструкцій), видів палива для опалення житла і виробничих процесів (матеріали з опалювальних пристроїв).

Дослідники в Україні: Марина Сергєєва.

Приклади праць:
Болтрик Ю.В., Горбаненко С.А., Кублій М.В., Сергеєва М.С., Яніш Є.Ю. Северинівське городище скіфського часу: екогосподарський аспект досліджень // Археологія і простір. — К., 2015. — С. 155—192 (АДІУ. — Вип. 4 (17))
Пуголовок Ю.О., Володарець-Урбанович Я.В., Горбаненко С.А., Сергєєва М.С., Яніш Є.Ю. Міждисциплінарні дослідження Глинського археологічного комплексу в 2014 році // Археологічні дослідження Більського городища — 2014. — Київ; Котельва, 2015. — С. 107—128.
Пуголовок Ю.О., Горбаненко С.А., Сергєєва М.С., Яніш Є.Ю. Палеоекологія околицьГлинського археологічного комплексу ХІІІ—XIV ст. // Археологія. — 2015. — № 4 — С. 109—128.
Сергеева М.С. Результаты определения пород древесины, происходящей с поселения Уч-Баш / Кравченко Э.А., Горбаненко С.А., Горобец Л.В., Кройтор Р.В., Разумов С.Н., Сергеева М.С., Яниш Е.Ю. От бронзы к железу: хозяйство жителей Инкерманской долины / Э.А. Кравченко (ред.). — К.: ІА НАНУ, 2015 — С. 295—296.

Марина СЕРГЄЄВА

Палеопатологія — наука, яка вивчає захворювання давніх людей та адаптацію людини до зовнішнього середовища через реакцію організмів на соціальні та природні впливи. Палеопатологія є синтезом медицини, антропології, історії та екології.

Спосіб збору матеріалу: ретельний відбір ПОВНИХ, по можливості до найдрібніших фрагментів кісток, скелетів з поховань, знайдених в процесі архeологічних розкопок або розвідок. Критично важлива ретельна фіксація археологічного контексту.

Методи визначення: морфологічні спостереження; рентгенологія; електронна мікроскопія, гістологія; визначення ДНК збудника захворювання; біохімічний аналіз.

Інструменти для морфологічного спостереження: лупа, бінокуляр, мікроскоп, штангенциркуль, фотоапарат.

Результат: діагностика посмертних змін, захворювань та станів на межі норми та патології на кістках та зубах людей з поховань, знайдених в процесі археологічних розкопок.

Методи інтерпретації: диференційний діагноз, порівняльний і статистичний методи.

Інтерпретації: поширення зубних, метаболічних, інфекційних захворювань, травм та морфологічних особливостей скелету на певній території в певну епоху дозволяє визначити родинні зв'язки, рівень пристосованості популяції до природних умов середовища та соціальних стресів, встановити приналежність людини чи групи людей до певного соціального прошарку, реконструювати основні заняття, професії на індивідуальному рівні, та тип господарювання на популяційному рівні.
Вивчення присмертних та посмертних змін на кістках дозволяє визначити причину смерті, особливості поховальних ритуалів а, отже й дає вихід на певні елементи духовної культури взятої групи населення. Дослідження прижиттєвих маніпуляцій з людським тілом (наслідки хірургічного втручання — трепанацій, ампутацій), процесів загоєння травм, хабітуальних змін на зубах й кістках, дає уяву про рівень медичних знань та гігієнічних звичок в певний період часу на взятій території.
Посмертними змінами на скелеті займається тафономія.
Важливими напрямками палеопатології є військова антропологія або антропологія полів битв та остеобіографія.

Дослідники в Україні: Олександра Козак, Ольга Мінейко, Юлія Ушкова.

Приклади праць:
Козак О.Д. Кияни княжої доби. Біоархеологічні студі. — Київ, 2010.
Козак О., Шульц М. Палеопатологія та діагностика цинги (на антропологічних матеріалах з давньоруського Києва) // Археологія. — 2007. — № 4. — С. 60—69.
Kозак О. Захворювання жителів Переяслава ХІ—ХІІ ст. та можливості біо-соціальних реконструкцій // Наукові записки з української історії. — Переяслав-Хмельницький, 2008 — Вип. 20. — С. 104—116.
Козак О.Д. Жителі сотенного містечка Стайки XVII—XVIII ст. (за матеріалами біоархеології) // Історична антропологія та біоархеологія України. — Київ, 2014. — Вип. 1. — С. 116—130.

Олександра КОЗАК

Дендрохронологія: науковий метод датування, який базується на аналізі річних кілець дерева. В його основі лежить врахування впливу погодно-кліматичних умов на змінність товщини річних кілець дерева.

Спосіб забору матеріалу: забір відповідних фрагментів дерева під час археологічних досліджень: відрізків деревних стовбурів або великих предметів, в якій видні річні кільця.

Отримуваний матеріал: деревина, придатна для дендрохронологічного аналізу.

Методи визначення: вивчення послідовності річних кілець різної ширини у відібраному зразку дерева з наступним зіставленням з існуючою дендрохронологічною шкалою.

Інструменти для визначення: збільшувач зображення (мікроскоп), вимірювальні пристрої (лінійка, штанген-циркуль).

Результати: отримання абсолютних та / або відносних датувань для об’єктів або культурного шару, звідки походить зразок дерева.

Методи інтерпретації: порівняльний аналіз.

Дослідники в Україні: Михайло Сагайдак, Северин Сагайдак.

Приклади праць: Сагайдак М.А. Давньокиївський Поділ: Проблеми топографії, стратиграфії, хронології. — К.: Наукова думка, 1991.

Окремим розділом дендрохронології є дендрокліматологія — наука, яка вивчає взаємозв’язок між річними кільцями дерев і метеорологічними величинами. В українській археології зазначений метод не практикується.

Марина СЕРГЄЄВА

Палеоетноботаніка — підрозділ палеоботаніки, що вивчає рослини у взаємодії «людина—рослина» у давнину: культурні рослини і бур’яни-супутники людської діяльності. Як альтернативу використовують також термін «археоботаніка», що вказує на походження матеріалів з археологічних досліджень.

Спосіб забору матеріалу: флотація, огляд кераміки, випадкові знахідки скупчень у ході археологічних досліджень.

Отримуваний матеріал: зернівки і насіння або їх відбитки на кераміці культурних рослин і антропохорів (бур’янів-супутників людської діяльності); диких рослин, що входили до раціону харчування давньої людини й були об’єктом збиральництва.

Методи визначення: за параметрами (розміри і їх співвідношення), морфологічними ознаками.

Інструменти для визначення: збільшувач зображення (лупа, мікроскоп, тощо), вимірювальний пристрій (лінійка, міліметрівка, точна масштабована фото фіксація тощо).

Результати: встановлення по можливості видової приналежності зернівок і насіння культурних і диких рослин-антропохорів.
Методи інтерпретацій: статистичні методи, порівняльний аналіз тощо.

Інтерпретації: встановлення асортименту вирощуваних рослин, комплексу зернового господарства (за культурними рослинами), рівня техніки обробітку ґрунту визначення періодів вирощування (ярові й озимі культури) (за бур’янами і культурними рослинами), засміченості полів — тривалості їх використання, частково аналіз палеоекології [екології у давнину] (за бур’янами) тощо.

Дослідники в Україні: Сергій Горбаненко, Наталія Козловська, Галина Пашкевич.

Приклади праць (доступні в інтернеті):
Пашкевич, Г. О., Відейко, М. Ю. 2006. Рільництво племен трипільської культури. Київ, 145 с. eknigi.org | michael-engel.io.ua (фото сторінок) | academia.edu | chtyvo.org.ua
Горбаненко, С. А., Журавльов, О. П., Пашкевич, Г. О. 2008. Сільське господарство жителів Пастирського городища. Київ: Академперіодика, 188 с. academia.edu | chtyvo.org.ua
Горбаненко, С. А., Пашкевич, Г. О. 2010. Землеробство давніх слов’ян (кінець І тис. до н. е. — І тис. н. е.). Київ: Академперіодика, 316 с. academia.edu | ua.bookfi.org | bookre.org | chtyvo.org.ua

Сергій ГОРБАНЕНКО

Шановні колеги! Список має поповнюватися й уточнюватися. Приєднуйтесь!

Я знаю, що нічого не знаю (scio me nihil scire).
Сократ

Шановні друзі!

Запропонований вашій увазі проект націлений на професійне спілкування передусім. Однак спочатку ми вирішили обмежитися висвітленням методичних питань з акцентом на природничі методи в археології.

Сучасність втілила багато з ідей письменників-фантастів ХХ століття (не вистачає тільки телепортації як повсякденної реальності). Можливості сучасної науки спроможні задовільнити найдопитливіший розум. На шляху корисної інформації до допитливих розумів є лише дві перепони: величезний багатомовний інформаційний потік (пам’ятаєте притчу про Вавілонську вежу?) і вузькість обраної теми. Вузька спеціалізація, хронологічні, географічні межі кожного конкретного дослідження обмежують професійний виднокіл. У кращому випадку дослідник не розкриває тему відповідно до сучасних вимог, у гіршому може й нашкодити. Не можна забувати, що археологічні розкопки — процес незворотній. Тут помилки непоправні.

Тому з’явилася ідея створення інтернет-проекту. Від нього очікуються такі результати: короткі по можливості, але ємкі нариси з описами відповідних методик і результатів їх застосування з наступним обговоренням. Пропонуємо таку структуру проекту:
• Що таке археологія?
• Структура археологічного дослідження.
• Класичні методи в археології.
• Природничі методи в археології.
• Археологічна реконструкція: як це робиться?
• Експериментальна археологія: наука і практика.
• Археологічні «фантазії»: уява плюс, наукоподібність мінус.

Запрошуємо до співробітництва кваліфікованих фахівців. Заздалегідь вдячні за Ваш внесок в загальну корисну Справу.
Отже, друзі, почнемо?

З повагою, Оксана ГОПКАЛО