Жадібність породжує бідність
Конфуцій
Шановні колеги!
Так склалося, що спростовувати облуду завжди складніше, ніж її наводити. Тому заздалегідь перепрошую за нудні довгі тексти. Йдеться про «конфлікт» між «видавцем» і автором Е. Овчинниковим через монографію останнього «Трипільська культура Канівського Подніпров’я (етапи В ІІ—С І)» (Київ: Видавець Олег Філюк, 2014).
Щоб не відсилати читача на фейсбук, де відбувся «вибух праведного гніву» О. Філюка, у кінці цієї сторінки наведено усі його тексти. Тут зосередимося на спотворенні фактів від «видавця».
Про що «забув» Філюк:
1. Автор замовив і повністю оплатив усі етапи виготовлення книги. Фактично, автор виступив Замовником, а видавець лише Виконавцем замовлення. І тут в принципі недоречні просторікування про права видавця.
2. Розпорядження твором регулюється на підставі договору між автором і видавцем у межах чинного Законодавства України. Договору укладено не було (відбулася «джентльменська угода»), отже навіть за прийняття форми «видавець — автор» звинувачення у порушенні прав видавця безпідставні.
3. Крім замовленого й отриманого автором тиражу, «видавець» на власний розсуд додруковує і продає книги автора без обмежень, геть забуваючи про права автора.
4. «Видавець» не сплачує при цьому авторові будь-яких грошей, чомусь не згадуючи при цьому про права автора.
5. «Видавець» порушив Закон України про обов’язковий примірник, чим перешкоджає вільному доступу до наукової інформації.
6. Автор оприлюднив свій твір згідно чинного Законодавства для загального доступу лише після того, як «видавець» навіть не спромігся ПРОДАТИ книгу автора колегам за рубіж (ЄС), пояснюючи це відсутністю банківського рахунку!
7. «Видавець» «звинувачує» третю особу у поширенні твору (це вже й зовсім дивина!), тоді як будь-хто може переконатися, що монографію оприлюднив сам автор (https://independent.academia.edu/EduardOvchinnikov). Цей пункт найяскравіше демонструє, що "видавець" знаходиться у "власному світі", видаючи його за справжній.
Отже, думаю, розмову про мораль, етику й права слід почати з їх оцінки у самого «видавця».
Шановні колеги, нам варто знати свої права і обов’язки! Для уникнення таких ситуацій, слід укладати договори. Однак, їх слід не лише уважно читати, але й наполягати на внесенні до договорів детальних пунктів про обов’язкове виконання Законодавства України, а також відстежувати виконання пунктів договору належним чином:
Законодавство України із питань інтелектуальної власності (https://uk.wikipedia.org/wiki/Законодавство_України_із_питань_інтелектуальної_власності);
Закон України про авторське право і суміжні права (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3792-12);
Закон України про обов’язковий примірник документів (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/595-14);
Частина цього закону щодо обов’язкових примірників друкованих видань (http://www.ukrbook.net/obov_prym.html).
І тоді жодні "видавці" не зможуть знущатися над авторами.
Про якість і ставлення до виконання замовлених робіт напишу якось наступного разу.
Дуже прошу поширювати цю інформацію: проти невігластва, пліток і наклепів можна боротися лише інформованістю!
З повагою, Сергій Горбаненко
Так написав Філюк (кола на воді):
«Шановні панове! Звертаємо Вашу увагу на недопустимий з точки зору права, моралі, не говорячи вже про етику - прецедент. Оскільки я, як видавець не давав згоди на викладення для вільного доступу до видатного твору даного науковця, але мав необережність видати його працю 2 з половиною роки тому (рік витративши на підготовку до виходу в світ цієї геніальної книги) залишаю на Ваш розсуд - користуватися цими файлами чи ні. Але прошу всіх, хто дотримується принципу авторського права, права видавця з розумінням поставитися до подальших наших кроків в даному напрямку. Дякую. З повагою, приватний підприємець - Видавець Олег Філюк. Р.S. "Трипільська культура Канівського Подніпров’я" не є хітом продажів Видавця Олега Філюка 2014-2016 рр.
…
Трохи не так. Виклав не автор, а "сочувствующий в любви к личности - Филюк". Ну а автор.... Тут порушені права видавця.
…
Це неперевершено. Викладати чужі праці без згоди видавця - в цьому ми сміливі. В цивілізованому світі ці питання вирішені давно. Радий, що маски скинуті . не заважайте працювати. За кермом. Дякую всім за увагу. Сподіваюсь колись право - таки буде панувати в нашій краіні.
…
Обидно и досадно, но с таким подходом и такими "дописами" не вижу себя в этой группе, где нарушаються авторские и издательские права, а также права человека. Хочу видеть где в какой цивилизованной стране - безнаказанно вывешиваються ПДФ файлы. Прошу вспомнить тех, кто издавался за рубежем о той ответственности, которую берет на себя автор, нарушая общепринятые нормы права. До побачення.»