Львівська область

Замок в Поморянах

Руйнується ще одна фортеця!

Приєднуємось до заклику до небайдужих зібрати гроші на те, щоб укріпити дах замку в Поморянах, що неподалік від Золочева.

Подробиці >>

Руйнування культурного шару при будівництві в м. Самбір

Кілька днів тому нам надійшов лист від мешканців м. Самбір про руйнування культурного шару при будівництві. Нижче подаємо текст листа і сподіваємося на відповідну реакцію державних установ.

В місті Самборі знищуються культурний шар історії. На місці старої пожежної частини підприємець Мандюк планує звести нову будову. Виривається великий котлован під гаражі. Те, що натрапили на археологічні знахідки, йому байдуже. Видумавши легенду я за 3 хв. встиг відчистити фрагменти горщиків і сфотографувати, мене одразу вигнали. Вночі заліз і в темноті по пам’яті кілька штук знайшов. Поряд стоїть його новобудова, під нею він знищив унікальні винні пивниці. Чому б не дати археологам кілька днів попрацювати. Інакше як варваром його не назвеш. Це унікальна можливість подивитись в минуле, думаю за 2 дня ця можливість втратиться назавжди!

30.03.2011

Останнє оновлення на П'ятниця, 29 березня 2013, 19:36

ЯК НАМ ВРЯТУВАТИ ЛЬВІВ?

Львів... Неперевершена архітектурна перлина України. Місто, яке можна вважати одним з чудес України, архітектурні шедеври якого знаходиться в одному ряду з шедеврами Праги, Кракова, Кельна, Каркассона... Площа Ринок, міський арсенал, Порохова вежа, вірменська церква, чорна кам’яниця, каплиця Боймів і ще десятки унікальних архітектурних пам’яток, зосереджених в одному місті. Львів — це підручник архітектури, це сама історія України, відтворена у камені. Місто, яке залишено нам у спадок нашими пращурами, людьми багатьох культур, що тут мешкали. Місто, яке ми повинні зберегти нащадкам.
Ще з дитинства мені пощастило ходити цими бруківками, вулицями, тримаючи в руці довідники, історичні книги. Потім до нас повернулись «Історичні проходи по Львові» Івана Крип’якевича. Разом із цим закоханим у Львів ученим я осягав його історію і долучався до його аристократичної краси. Кожна маленька вуличка, кожний сквер є закінченим архітектурним шедевром. Над зовнішнім виглядом Львова працювало сотні років десятки архітекторів, художників, будівельників. Цим містом захоплювались великі письменники, музиканти, вчені. Це місто надихало їх на створення нових шедеврів.
Величезне культурне надбання міста. Картинна галерея, унікальний історичний музей, його філії: музеї зброї, меблів, природничий музей, етнографічний музей , музей-аптека, численні собори, церкви, костели XIII—XVIII ст. створють неповторний колорит. А такі парки Львова як Стрийський, Залізні Води, Погулянка назавжди залишаються у пам’яті тих, хто хоч раз проходив по їх алеях. Мабуть, саме камені Львова, його музеї значною мірою сприяли вибору мого життєвого шляху, виховали мої мистецькі смаки і уподобання.
І за Австро-угорщини, і за Польщі, і за Радянського Союзу влада міста намагалася зберегти його історичне обличчя. Чорний колір башти Корнякта був обов’язковим елементом краєвиду міста з оглядового майданчика Високого замку, так само як і крилатий венеціанський лев на фронтоні будинку на площі Ринок, як вишукана дзвінниця костелу Кларісок на початку Глинянського шляху. Треба визнати, що фасади будівель на площі Ринок пофарбовано в усі кольори веселки. Та чи було так у XVI столітті? Башта Корнякта стоїть біла-біленька. Але ж відомо, що білі стіни навмисно фарбували спеціальним розчином, щоб мури набули чорного чи темнокоричневого кольору.
Мабуть не варто було все це писати. Речі ці відомі і добре описані фахівцями архітекторами, краєзнавцями, істориками. Але те, що коїться із цим містом останні роки, змусило взятися на перо. Львів завжди виглядав таким собі трохи збіднілим аристократом, у якого не вистачає коштів на те, щоб підтримувати свій колишній блиск. Але те, що спостерігається зараз, викликає не просто сум, а обурення, місто руйнується, ми його втрачаємо. Історичний центр Львова, пам’ятка, що є об’єктом ЮНЕСКО, просто розвалюється на очах. Кожного року приїжджаючи до Львова, я з жахом спостерігаю, як на будинках з’являються все нові пошкодження, відвалюється тинька, замість каріатид та атлантів попід балконами стирчать залізні рейки.

Фото 1. Подвір’я башти Корнякта
Фото 2. Вул. Вірменська, 30

На подвір’ї над брамою, де знаходиться каплиця Трьох Святителів, ще три роки тому на моїх очах впав пласт тиньки (метра півтора довжиною) ледь не вбивши молодика, що проходив попід брамою. У цьому році ця стіна вже в трьох місцях позбавлена штукатурки (фото 1). І це подвір’я постійно відвідують туристи з різних країн, які йдуть до каплиці! На вулиці Вірменській поруч із свіжопофарбованими будівлями, світять цеглою як ребрами, будинки із фронтонами, що обвалилися (буд. № 30) (фото 2, 3). Гроші на реставрацію статуї діви Марії знайшлися, а ось зробити свіжу тиньку біля неї — ні (фото 4). На вулиці Короленка з-під шару фарби виглядають ще польські написи (буд. № 11) (фото 5).

Фото 3. Вул. Вірменська, 30
Фото 4. Вул. Вірменська, 13

Може є сенс їх відреставрувати як часточку польського Львова. На тій же вулиці балкони у будинку № 15 у жахливому стані (фото 6). Біля Соборної площі по вулиці І. Франка, 2 на фронтоні будинку жиноча статуя ше сяк так збереглася, а ось чоловіча скульптура вже перетворилася на невідомо що (фото 7). Трохи далі по вулиці Івана Франка (буд. № 28) у ніші будинку стоїть скульптура Адама Міцкевича з книжкою віршів у руці. Але балкон над ним у жахливому стані (фото 8). З чотирьох балок лише одна має первинний вигляд. Замість двох стирчать лише рейки, третя напівзруйнована.

Фото 5. Вул. Короленка, 11
Фото 6. Вул. Короленка, 15

А що сталося із львівськими тротуарами! Ще у центрі, в історичній частині міста вони якось існують. А на решті вулиць? Різнокаліберна плитка, пошматована в результаті багаторазових прокладань різноманітних підземних комунікацій покладена так, що треба постійно дивитися собі під ноги, щоб не потрапити у яму, на камінь.

Фото 7. Вул. Франка, 2
Фото 8. Вул. Франка, 28

Я пройшов лише по трьох вулицях Львова: Івана Франка, Городоцькій та Пекарській. Архітектурне оздоблення кожного будинку є неповторним. Але у якому воно стані! На дахах ростуть дерева (вул. Франка, 83) (фото 9), палаци польських магнатів (вул. Пекарська, буд. 19) (фото 10), будівлі у стилі ампір, неповторний львівський модерн руйнуються на очах (вул. Городоцька, 87; 117; Франка, 83) (фото 9, 11, 14, 15). А ставок у Стрийському парку перетворився на смердючу калюжу, до якої не ризикують заходити навіть лебеді (фото 12). Дивлюся на безногу дитину та безрукого Мефістофеля на будинку по вулиці Городоцькій, 117 і бачу у них всю нашу культуру, яка жебракує попід стінами владних офісів. І це у місті, яке отримує допомогу від ЮНЕСКО? Та на що йдуть ці гроші?

Фото 9. Вул. Франка, 83
Фото 10. Вул. Пекарська, 19
Фото 11. Вул. Городоцька, 87
Фото 12. Ставок у Стрийському парку
Фото 13. Вул. Городоцька, 68
Фото 14. Вул. Городоцька, 117

Фото 15. Вул. Городоцька, 117

За межами кордонів історичної частини міста будівлі того ж таки XVII—XVIII ст. просто позбавлені штукатурки. На вулиці Просвіти, 1/2 у будинку, який належить монастирю, під сучасні вікна у стіні пробиті отвори (фото 16). Ця картина і розчаровує, і обурює, і дивує! Місто Лева завжди славилось висококваліфікованими реставраторами. То де ж вони поділися, що роблять, за які кошти існують? !
За десяток кроків від площі Ринок на вулиці Федорова ідуть розкопки. Археологи ретельно досліджують дерев’яний Львів XIII—XIV ст. У розкопі стоїть вода — і дощова, і ґрунтова (фото 17). Питаю, чому ведуться роботи. Відповідають, що розкопки рятівні. На цьому місці будуватимуть готель до Евро-2012.

Фото 16. Вул. Просвіти, 1/2
Фото 17. Вул. Федорова, 20—28
Фото 18. Вул. Федорова, 30

— Як? У центрі міста, у заповідній зоні? А що станеться із виявленими спорудами?
— Мають законсервувати. І зробити експозицію.
Але ж для того, щоб зберегти якийсь клаптик, треба зруйнувати все інше? Як це можливо? Стіна сусіднього будинку вивалилася прямо у розкоп (фото 18). Значна частина роботи археологів зіпсована. Я дивлюся на бридкий малюнок на напівзруйнованій стіні і мені здається, що саме ця потвора руйнує давнє місто. Ось так невдовзі і весь стародавній Львів буде купою сміття та цегли. А на його місці постануть офіси з скла та бетону, як це сталося на площі Міцкевича. І стоїть тепер великий польський поет не на тлі будинку у стилі ампір, а на тлі заможного потворного банку. Мені можуть зауважити, що Ейфелева вежа теж не відразу всім сподобалась. Але, мені здається, що цим будівлям дуже далеко до неї. До того ж руйнується архітектурний ансамбль старого вишуканого міста.
Невже культурна деградація та комерціалізація суспільного життя зруйнує наш Львів, який вистояв і облоги, і війни, і бомбардування? На жаль, треба констатувати, що перед шаленими прибутками всі моральні норми відступають. Дивлячись на те, що робиться зі Львовом, боляче усвідомлюєш, наскільки тонким є культурний шар у нашій країні, наскільки він є беззахисним перед надприбутками.
До Львова завжди з великою цікавістю відносились кінематографісти. Невже ми допустимо, що це місто може перестати приваблювати їх, туристів.
Місто Львів є багатонаціональним та багатоконфесійним. Так склалося історично. Львів — надбання всіх громадян України. І всі громадяни України, всі, кому не байдужа доля України, мають сказати своє слово на захист Львова.

Канд. іст. наук С.Ж. Пустовалов

Останнє оновлення на Четвер, 28 березня 2013, 20:28

Пошук

Контакти

Матеріали на сайт надсилайте на адресу: support@vgosau.kiev.ua
Ми в соцмережах
Ви знаходитесь тут: Гарячі точки Захід Львівська область