У 2011 році Недайводська експедиція ІА НАН України продовжила дослідження святилища і ґрунтового могильника доби пізньої бронзи, що розкопувався в 2008—2010 роках Криворізьким історико-краєзнавчим музеєм. Комплекс розташований на плато першого водоподілу, в 0,3 км на схід від лівого берега р. Інгулець. З півночі пам’ятка обмежена Поповою балкою, що впадає у вказану річку. До південної окраїни с. Недайвода Криворізького району по прямій лінії відстань складаає 3,4 км. Земельну ділянку, де проводяться розкопки, планується передати під кар’єр для видобутку граніту. У сезони 2008—2010 рр. було розкопано курганоподібне святилище площею 254 кв.м, та частину прикурганного простору загальною площею 40 кв. м. У 2011 р. було розширено розкоп ІІ, де була знайдена антропоморфна гранітна стела розмірами 4,1 х 1,2 х 0,7 м, до 36 кв. м. Закладено розкоп ІІІ площею 56 кв. м і розкоп ІV — 350 кв. м, і розпочато роботи у розкопі V на ділянці 35 кв. м. Могильник розташовувався на південь і захід від святилища. Роботи проводилися вручну, суцільними розкопами, з поквадратною фіксацією знахідок. Проміжні бровки товщиною 0,2—0,3 м залишалися через 4 м.
Кам’яні викладки і закладки могил
Під дерновим шаром і шаром чорнозему залягав культурний шар могильника, який складався з темно-сірого і сірого щільного чорнозему з домішкою дрібнозернистого піску. Шар містив велику кількість викладок, конструкцій, одиноких брил і невеликих кусків, переважно граніту, заклади поховань, фрагменти кераміки і кісток тварин. Рівень сучасної денної поверхні субгоризонтальний, переважаючий нахил зі сходу на захід (до –0,6 м) від репера, що знаходився у східній частині розкопу ІІ.
Поховання доби пізньої бронзи
У розкопі ІІІ розчищено гранітну плиту-стелу підпрямокутних обрисів, із загостреною короткою (західною) стороною і звуженою східною. Максимальні розміри складають 4,6 х 2,2 х 0,7 м. Орієнтована по лінії ЗПнЗ — СПдС. Найбільша товщина — на заході, на протилежному боці звужується до 0,3 м. Плита лежала на рівні передматерика (–0,7 м від реперу). Під її краями, по всьому периметру і навколо неї, знаходилися куски каменів від 0,1 м до 0,5 м у поперечнику. Особливо потужною (0,5 м) була закладка під західним краєм («головою»), відповідно стела лежала під кутом 100 із заходу на схід. Зовнішня поверхня пласка, тріщинувата, внизу ввігнута. Північний довгий бік більш-менш рівний, протилежний — з рваними краями. При прокопці знайдені невеликі (до 0,3 м у поперечнику) фрагменти ліпної кераміки з червонуватою зовнішньою поверхнею та фрагменти тазових кісток великої тварини.
Під західною закладкою, нижче материка, залягав пісок. Можливо, плита спочатку стояла вертикально і впала на кам’яні викладки, що є характерними для досліджуваного могильника. На це вказує перепад висот у 0,56 м зі сходу на захід.
Гранітна плита-стела вагою до 10 т
Розкоп ІV площею 350 кв. м був розбитий на південь і північ від траншеї довжиною 20 м (С—З), закладену у травні експедицією Є.Л. Фещенка. В ній були зафіксовані скупчення каменів. В результаті розкопок у квадратах розмірами 4 х 4 м і 4 х 5 м з проміжними бровками шириною 0,2—0,3 м було зафіксовано 10 суцільних скупчень каменів і велику кількість одиноких брил та груп з 3—7 уламків. Їх більша частина залягала на глибинах 0,28—0,3 м від денної поверхні, що, вірогідно, відповідає рівню давнього горизонту.
Антропоморфна гранітна стела, що у давнину стояла орфостатно
У могильнику виявлено 9 поховань, з яких два (№ 2, 5) — кенотафи. Деякі поховання супроводжувалися кам’яними викладками на рівні давньої поверхні в 1—2 шари (№ 1, 2, 6, 7), в інших (№ 3, 4, 5, 8) були компактні заклади-запечатки, що продовжувалися майже до дна (№ 1, 4, 6) по всій площі.
Кам’яна конструкція поховання із двома стелами доби пізньої бронзи
В одному випадку скупчення (№ 9) не було пов’язане з похованням. В його центрі (0,42—0,45 м від поверхні) знаходилися фрагменти трьох (?) ліпних посудин: одна мала горизонтальні «ялинки», нанесені штампом, друга з горизонтальними відбитками перевитого шнура, третя — з горизонтальних подвійних і потрійних ліній, від яких вгору і вниз через 2—2,5 см відходять похилі риски у дві—три лінії.
Відстань між похованнями коливалася від 4 м (№ 5—6, 7—8) до 7 м (№ 4—5, 1—3, 6—1).
Керамічний комплекс є типовим для пізньої бронзи. Могильник попередньо можливо датувати 14—12 ст. до н. е.
В межах оконтуреного розкопу V площею 400 кв. м, у південній і західній частинах виявлено три скупчення каміння розмірами від 5 м до 8 м у поперечнику. Це підтверджує думку про продовження ареалу могильника у північному і західному напрямках.
Заступник начальника експедиції,
науковий співробітник Криворізького
історико-краєзнавчого музею
О.О.Мельник
17.11.201