У липні—серпні 2020 р. ми продовжили розкопки пам’ятки Національного значення — фортеці Тягинь (начальник експедиції д. і. н. С. О. Біляєва). Завдяки топографічній зйомці, здійсненої О. В. Манігдою та О. В. Грабовською, плану отриманому за допомогою квадрокоптера О. В. Чубенко та М. М. Ієвлевим під час експедиційних досліджень 2018 р. маємо можливість проводити польові роботи на ділянках фортеці. Стратегія досліджень останніх років полягала у встановленні характеру укріплень фортеці за її абрисом, в процесі яких були встановлені залишки стін фортеці завдовжки 35 м. Розкопки північно-східного кута фортеці цього року відзначилися надзвичайно важливими та масштабними відкриттями. Вперше знайдено кам’яну вежу прямокутної форми, стіни якої збереглися заввишки до 1,75 м. У її внутрішньому просторі простежено конструктивні деталі другого поверху: ями від трьох потужних стовпів діаметром до 20 см, які підтримували другий поверх. Зберіглася частина настилу з дошок та потужні залізні елементи кріплення, які впали на підлогу. На думку архітектора А. С. Луцика така вежа могла сягати висоти 9 м. Північно-східний парадний бік вежі ззовні був опоясаний різьбленою вставкою з вапняку, прикрашеною декором у сельджуцькому стилі. Такий орнамент зустрічається в оздобленні монументальних споруд Північного Причорномор’я, Криму, Сельджуцької Анатолії. Але як архітектурна пам’ятка, у сполученні конструктивного обличчя та оздоблення, вежа не має аналогів. Зберіглися і залишки штукатурки та побілки на зовнішньому боці стіни вежі. Серед нумізматичних знахідок монета польського короля Владислава Варненчика (1434—1444 рр.), вже вдруге знайдена на фортеці. Слід відмітити, що на вежі не зафіксовано слідів військових дій. Каміння будівельних розвалів навколо неї також не мають наслідків перебування вогню і добре зберегли сліди функціонального призначення. Речові знахідки цього сезону представлені фрагментами кухонного та столового посуду, зокрема мисок та тарілок стилю сграфіті, широко відомого у багатьох районах Європи і Азії, уламками коштовного імпортного посуду зі скла, й поступово формують колекцію престижних речей замку-фортеці одного з найвизначніших Європейських князів кінця 14 — початку 15 ст. Архітектурні залишки законсервовано шаром річкового піску, зверху викладено макет вежі, що є тимчасовим засобом музеєфікації об’єкту. Тепер, разом із частково законсервованою ділянкою східної стіни ми отримали певний оглядовий майданчик, мприятливий для туристичного використання. Цінні архітектурні деталі та знахідки польового списку передані за описом до музею фортеці, який створюється у с. Тягинка.

Фортеця, яку побудував Великий князь Вітовт наприкінці XIV — на початку XV ст., уособлювала південніший форпост в системі фортифікації Причорноморського кордону Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, федеративної держави, яка охоплювала простір від Балтійського до Чорного моря. ЇЇ дослідження відкривають нові реалії розвитку регіону, у якому яскраво перетиналися культурні впливи Заходу та Сходу. Вони дозволяють розкрити фактори, що мали вплив на історичну долю Південного регіону князівства та його української частини, отримати нове бачення історії Литви та України періоду пізнього середньовіччя на основі нерухомих пам’яток та колекцій артефактів.

Д. і. н.,
начальник експедиції С. О. Біляєва

Декоративна вставка із сельджуцьким орнаментом

Залишки вежі

Залишки підлоги між першим та другим поверхом вежі

Наша експедиція