У серпні—вересні 2020 року ділянку по вул. Зарванська, 7/2 досліджували співробітники Кам’янець-Подільської архітектурно-археологічної експедиції ДП «НДЦ «Охоронна археологічна служба України» під керівництвом Павла Нечитайла, голови Хмельницького підрозділу САУ.
На початку ХХ століття тут існував одноповерховий кам’яний будинок, зруйнований під час Другої світової війни. Згідно історико-архітектурного опорного плану Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець» на ділянці передбачається відновлення втраченої історичної забудови. Залишки фундаментів цього будинку, найвірогідніше зведеного у другій половині XVIII століття, мали прямокутну форму. Зберіглась його підвальна камера з проваленим склепінням, засипана сміттям з матеріалами 1920—1940-х років та невелика тонкостінна прибудова (вбиральня?) кінця ХІХ — першої половини ХХ століття.
Найцікавіші об’єкти, що охоплюють період XIV—XVIII століть, науковці виявили вздовж північної стіни будинку. Насамперед, це господарські ями часів Кам’янецького ейялету (1672—1699). Цей складний період характеризується модернізацією й розбудовою міських укріплень та комунікацій водночас із стрімким скороченням населення, занепадом житлових будинків та їх археологізацією. Це пов’язано з активними діями Речі Посполитої, спрямованими на повернення Кам’янця, а також військовою блокадою міста. Опис Кам’янця 1700 року фіксує: більше третини садиб залишилось без будівель, а збережені будинки стояли напівзруйнованими. Серед знахідок доби Кам’янецького ейялету — уламки місцевого та імпортного гончарного посуду, фрагменти порцелянових та фаянсових кавових чашечок, люльок для паління тютюну, цвяхів, підківок для взуття, тощо.
Інша група об’єктів відноситься до першої половини XVII століття. За цінні спостереження щодо інтерпретації цих об’єктів, дякуємо к. і. н. Ігорю Старенькому, старшому науковому співробітнику Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. До цієї групи відносяться залишки споруди овальної форми та витягнута яма завдовжки 6 м. Вони були заповнені уламками цегли, підлогових плиток, кахлів та фрагментів керамічного посуду — горщиків, мисок, макітер, тарілок. Такий посуд був досить популярним в тогочасному Кам’янці. Уся кераміка — червоноглиняна, без слідів використання. Великий розмір ями та присутність тут гончарних виробів без слідів ужитку можуть свідчити про використання комплексу для потреб гончарного виробництва. Довгі глибокі ями виникали внаслідок добування глини, а пізніше їх заповнювали бракованими виробами та мішаним ґрунтом. Тут же фіксуються потужні поклади суглинку. Найвірогідніше, на початку XVII століття на вулиці Зарванській розміщувались гончарні майстерні.
Найраніші об’єкти з досліджень на Зарванській датуються в межах другої половини ХІІІ — першої чверті XV століть. Їх розташування дозволяє припускати, що в цей час планування міста було іншим, а вулиці Зарванської з сучасним трасуванням не існувало. Одна з ям мала цікаву форму біконічних обрисів. В ній знайдено керамічний посуд червоного та бежевого кольорів, виготовлений на швидкообертовому гончарному крузі, а також грубу кераміку темних кольорів, підправлену на повільному крузі. Із ями також походить коронний денарій Владислава Ягайла. За визначення монети дякуємо к.і.н. Ірині Хромовій, науковій співробітниці Інституту історії НАН України. Кістки птахів, знайдені в ямі, опрацював д. б. н. Леонід Горобець, старший науковий співробітник палеонтологічного відділу Національного науково-природничого музею НАН України. Він зазначив: «матеріал має наукову цінність, оскільки на території України вкрай рідкісні знахідки птахів XІV—XV століть. Окрім Зарванської, відомо лише дві пам’ятки: Сокільці (8 кісток), Хоров (5 кісток), в яких знайдено ще меншу кількість решток птахів. Більшість кісток належала курці домашній (Gallus domestica), щонайменше трьом різним особинам. Усі кури були вбиті молодими: одна у віці приблизно 6 місяців, дві у віці приблизно 1 року. Представленість всіх решток виключно молодими птахами є нетиповим, зазвичай навіть при малих вибірках, переважають рештки дорослих птахів. Споживати виключно молодих курей було дорожче ніж дорослих, що опосередковано вказує на заможність мешканців пам’ятки Зарванська, 7/2».
Археологічні дослідження на ділянці Зарванська 7/2 відображають важливі етапи розвитку Кам’янця-Подільського як міста, а також дозволяють краще зрозуміти цікаві деталі давнього життя — якими були раціон кам’янчан, особливості їх посуду, домобудування, архітектури та міського планування впродовж XIV–XVIII століть.
Павло Нечитайло
