23 жовтня 2014 р. пішов з життя відомий археолог, професор, доктор історичних наук, заступник директора Інституту археології НАН України, голова ВГО «Спілки археологів України», завідувач відділу археології ранніх слов’ян та регіональних польових досліджень Денис Никодимович КОЗАК.
Народився Денис Никодимович 2 квітня 1944 р. у с. Кречовичі Ярославського повіту (тепер — Польща). У 1972р. з відзнакою закінчив історичний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка. Працював учителем історії у середній школі села Підберізці на Львівщині. В 1974р. вступив до аспірантури Інституту археології, по закінченню якої став науковим співробітником відділу ранньослов’янської археології. У 1978 р. він успішно захистив кандидатську дисертацію на тему: “Племена пшеворської культури в межиріччі Дністра і Західного Бугу”, у 1988 р. — докторську: “Етнокультурний розвиток населення Північно-Західної України в першій половині І тис. н.е.”.
Наукову роботу Д.Н.Козак успішно поєднував з науково-організаторською. З 1974 р. працював в Інституті археології НАН України: аспірант, науковий співробітник, вчений секретар, заступник директора (з 1991), завідувач відділу археології ранніх слов’ян (з 2002). Член-кореспондент Центрального німецького інституту археології (з 1998).
З 2001 р. — професор кафедри археології та історії стародавнього світу (з 2010 р. — кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки) Львівського національного університету ім. І. Франка.
Двічі лауреат Державної премії в галузі науки і техніки (1991, 2002).
Сферою наукових зацікавлень Дениса Никодимовича були етнокультурна історія України першої половини І тис. н. е., етно- та культурогенез слов’ян, проблеми особливостей етнокультурного процесу в контактних зонах, взаємозв’язків давньослов’янських племен із германцями, дакійцями і сарматами, питання розвитку духовної культури ранніх слов’ян, пшеворська, зубрицька, вельбарська черняхівська культури, готи на території України.
Д. Н. Козак був досвідченим археологом-практиком. Протягом багатьох польових сезонів він вів широкі археологічні дослідження давніх поселень і могильників у західних регіонах України. Денис Никодимович - провідний дослідник ранньослов’янських пам’яток на Волині (Загаї, Городок, Гірка Полонка, Боратин, Баїв, Линів, П’ятидні, Маяки, Хрінники), Подністер’ї та Західному Побужжі (Підберізці, Сокільники, Гринів, Звенигород, Чишки, Пасіки-Зубрицькі, Велика Слобода). Видокремив зубрицьку археологічну культуру, що належала давньослов’янським племенам венедів, досліджував проблеми особливостей етнокультурного процесу в контактних зонах, взаємозв’язків давньослов’янських племен із германцями, дакійцями і сарматами, питання розвитку духовної культури ранніх слов’ян.
Найвагомішими напрямками в дослідженнях Д.Н.Козака стали проблеми етнокультурної історії Волині й України в цілому. Саме завдяки його дослідженням в арсеналі української археології постали нові типи археологічних пам’яток рубежу та першої половини I тис. н. е., які належали давньослов’янським племенам, відомим в історичних джерелах під назвою «венеди», і їх безпосереднім предкам.
У монографіях «Пшеворська культура у Верхньому Подніпров’ї та Західному Побужжі» (1984), «Етнокультурна історія Волині» (1991) аналізуються шляхи формування культурно-історичної спільності, представленої пам’ятками зубрицької культури, процес етнічної консолідації давньослов’янських племен, їх історична доля.
У монографії "Пам'ятки давньої історії України біля с. Линів на Волині" (1994) та колективних "Етногенез та етнічна історія українських Карпат" (1999), "Етнічна історія давньої України" (2000) Д.Н. Козак доводить, що давньослов'янська людність, як етнос, остаточно сформувалася на межі ер в ареалах зубрицької та зарубинецької культурно-історичних спільностей між Віслою та Дніпром, її розвиток відбувався внаслідок включення до основного складу дакійського, іранського, германського, балтського субстрату на ранніх етапах процесу.
Важливе значення в розробці методології етногенезу слов'ян мали теоретичні дослідження Д.Н. Козака. Створена ним наукова схема особливостей етнічного процесу в контактних зонах відіграла і відіграє важливу роль у дослідженнях етнологів і є одним із ключів до розуміння механізму утворення нових етнокультурних спільностей.
Помітне місце у дослідженнях Д.Н. Козака займає германська проблематика.
Д.Н. Козак обґрунтував наявність в Україні готських племен і пов'язав їх з відомою у центральноєвропейській археології вельбарської культурою, показав історію походження цих племен в Україні, рівень їх господарського та соціального розвитку, внесок у розвиток культури місцевого населення, їх військові виправи, харак¬тер взаємозв'язків зі слов'янською людністю.
Значним є внесок Дениса Никодимовича у вивчення духовної культури ранньослов'янських общин. Він уперше у вітчизняній науці узагальнив всі наявні культові археологічні пам'ятки І—X ст. н.е., визначивши основні риси міфологічних уявлень давніх слов'ян, просте¬жив їх еволюцію, вивівши їх співвідношення з рівнем соціально-економічного розвитку (колективні монографії "Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственныїй период" (1990), "Давня історія України". Т. З (2000), "Історія української культури". Т. 1 (2001).
Д.Н. Козак — автор понад 240 наукових праць. Денис Никодимович був членом редколегій численних наукових видань, в т.ч. “Археологія”, “Археологічні дослідження Львівського університету”, “Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині”, “Археологічні студії”, “Археологічні дослідження в Україні” та ін., учасник і організатор міжнародних наукових конференцій та виставок з давньої історії України в країнах Європи і Америки.
Усі його розкопки важко перелічити. Він виявив і увів у науковий обіг сотні житлових і господарських комплексів, тисячі рухомих предметів епохи бронзи і ранньозалізного часу, слов’янських, германських і дакійських культур, давньоруського періоду. Археологічними матеріалами, здобутими Д.Н.Козаком у процесі польових досліджень, заповнені експозиції музеїв у Львові, Києві, Луцьку, Рівному, Чернівцях, Кам’янці-Подільському.
Активну дослідницьку роботу Денис Никодимович Козак гармонійно поєднував з педагогічною діяльністю. Він – професор Львівського державного університету ім. Івана Франка, де систематично читав лекції та вів практичні заняття, працював зі студентами Волинського університету та Рівненського філіалу Слов’янського університету. Був науковим керівником багатьох аспірантів. Багато колег – археологів були учнями Дениса Никодимовича Козака, переймаючи його великий досвід роботи. Вони завжди з пошаною та вдячністю згадуватиме свого талановитого наставника.
Поховання Дениса Никодимовича відбулося 25 жовтня на Лісовому кладовищі м. Києва. У пам’ятному слові директор Інституту археології НАН України, академік Петро Толочко висловив співчуття родині, близьким і друзям. «Ми втратили не лише видатного археолога-дослідника, — зазначив академік, — а й великого організатора археологічної науки, охоронних служб, законотворця. Ми втратили ще й щиру людину… Вічна пам’ять!»
