Це, напевно, дуже дивний збіг обставин, що кримінальну справу про розкрадання бюджетних коштів проти Василя Петрика відкривають саме тоді, коли він активно бореться проти піщаного кар’єру на Миколаївській фортеці. До того ж, обирається ідеальний спосіб тиску — утримування під вартою. Щоб людина добре подумала, чи хоче вона й далі йти проти приватної фірми, що планує займатися видобутком піску.
На своїй сторінці пан Василь вже давно привертав увагу до цієї справи: «Перше завдання моїх опонентів — через тиск, кримінальні справи змусити мене відмовитись від роботи над документацією щодо внесення Миколаївської фортеці до переліку пам’яток. Друге завдання — знищити мене як новопризначеного начальника управління охорони об’єктів культурної спадщини Львівської ОДА. Все дуже просто: я — єдиний очільник цього управління за останні роки, який вийшов з середовища пам’яткоохоронців і готовий активно боротись за збереження кожної пам’ятки, а не домовлятись і погоджувати їхню забудову чи знищення» Миколаївська фортеця складається з комплексу споруд XIX—XX ст.: з 21 об’єкта. Після розголосу у Львівській обласній державній адміністрації інформації про те, що фортецю хочуть знищити заради облаштування піщаного кар’єру, ініціювали надання цьому об’єкту пам’яткоохоронного статусу. Розпочалось виготовлення необхідної документації. Здавалося б, вдала ситуація: захищати історичний об’єкт не коли вже по ньому екскаватори їздять, а коли лише планується його руйнування. І тут з’являється цей тиск. Півмільйона застави — і ви тимчасово вільні.
Це тиск не лише особисто на Василя Петрика. Ми усі маємо право на свою культурну спадщину. І ми маємо право його відстоювати.
