Високошановний Віктор Федорович!

Говорити я буду про охорону історико-культурної спадщини, котра, на жаль, ніколи не була серед державних пріоритетів. Не все гаразд з нею і в даний час. Негативні тенденції мають місце як у законодавчій сфері, так і в адміністративній практиці.
так, згідно з поправками до Закону України «Про охорону археологічної спадщини», (ст. 9') від 09.09.2010 року можливість приватизувати земельні ділянки без попередньої археологічної експертизи одержали «фізичні особи». Виходячи з того, що ними приватизується близько 90 % земельних ділянок, неважко передбачити долю археологічних пам’яток. викликає занепокоєння і проект Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», поданий Кабінетом міністрів на розгляд Верховної ради України. У ньому пропонується вилучити із законодавства не тільки проведення наукової археологічної експертизи земельних ділянок, відведених під будівництво, але й унеможливити контроль за цим органів охорони культурної спадщини. Їхні представники, згідно проекту, будуть залучатися до погоджень лише у випадку, коли під приватизацію потраплять землі історико-культурного призначення. В умовах відсутності повного кадастру земель і невизначеності земель історико-культурного призначення, це безперечно також призведе до значних втрат.
Спрощення погоджувально-дозвільної системи будівництва, що в цілому є правильним, може спричиниться до того, що зміст нового закону увійде в суперечність із Європейською конвенцією «Про охорону археологічної спадщини», ратифікованою Верховною Радою України 10.ХІІ.2003 р. стаття 5 цієї Конвенції чітко визначає, що плани облаштування територій мають бути узгоджені і поєднані з відповідними потребами археології.
Насторожує негативне ставлення високих представників виконавчої влади до охорони історико-культурної спадщини і людей, що її здійснюють. Одні звинувачують археологів у набиванні ними своїх кишень мільйонами гривень під, начебто, надуманим приводом необхідності проведення археологічної експертизи, інші заявляють: «А навіщо взагалі платити археологам за початок будівництва?» Маємо елементарне нерозуміння того, що археологи провадять охоронні роботи не для задоволення своїх професійних інтересів, а на виконання відповідних законоположень і є такими ж державними людьми, як і високопосадовці, що мають до них претензії.
І ще про одну культурно-охоронну проблему, яка перейшла у спадщину від попередньої президентської адміністрації. Мова про відбудову Десятинної церкви. І в минулому, і тепер я дотримуюся думки, що цього робити не можна. По-перше, тому, що ми не знаємо, якою вона була в давньоруські часи, а по-друге, нове будівництво неминуче призведе до нищення того оригінального, що лишилося від церкви.
Мені доводилося чути спекулятивні заяви, що відновленням Десятинної церкви опікується сам патріарх Руської православної церкви Кирилло, який отримав певні обіцянки щодо цього від президента України. Я порушив це питання на Патріаршій раді з культури і отримав цілком конкретну і розумну відповідь від патріарха. «Якщо спеціалісти не знають якою була Десятинна церква в давнину, — сказав він, — ні про яку відбудову не може бути й мови. Це був би своєрідний архітектурний кітч, який нікому не потрібний».
Я розумію, що нинішній владі доводиться вирішувати надзвичайно складні економічні і політичні проблеми, і очевидно, що культуро-охоронная сфера далеко не на першому місці. Але цілком очевидно, що абстрагуватися від неї влада не повинна.

23.12.2011