Випуск 16. Гетьманські гармати в полоні російських музеїв
За століття колоніальної залежності українських земель від Москви, росіяни вивезли до метрополії безліч історико-культурних цінностей. Якщо поява археологічних знахідок у російських музеях зумовлена курганною лихоманкою та пошуком золотих скарбів, то речі мистецької цінності, здебільшого, росіяни привласнили наприкінці гетьманування Івана Мазепи (початок 18 ст.) через планомірний варварський грабунок українських міст.
Серед речей, що їх вкрали російські «вельможі», особливе місце посідають козацькі гармати — видатні зразки українського барокового людвисарства. Зокрема, це стосується творів українських майстрів з Глухова — Йосифа та Карпа Балашевичів. Нині відомо близько десяти творів цих майстрів-людвисарів, що виготовлені на замовлення гетьмана Івана Мазепи та гадяцького полковника Михайла Бороховича. Левова частка цих пам'яток ливарництва зберігається у музейних установах Санкт-Петербурга (Центральний військово-морський музей, Російський Державний Ермітаж, Воєнно-історичний музей артилерії, інженерних військ і військ зв’язку) та у Москві (Російський державний історико-культурний музей-заповідник «Московський Кремль»).
Так російська імперія привласнила бронзову довгоствольну 16-фунтову гармату «Лев».
Карп Йосифович Балашевич відлив її 1705 року у Глухові на замовлення Івана Мазепи й рясно оздобив бароковими орнаментами та геральдичними знаками Гетьмана. Як і інші українські гармати та клейноди мазепинської доби, ці вироби московити захопили, коли громили українські міста у 1708—1709 роках. Після цих подій з України було вивезено не лише генеральну артилерію, а й більшу частину сотенної. Частину гармат великого калібру було знищено в Батурині. Всю запорозьку артилерію було конфісковано після штурму Січі 14 травня 1709 р. За повідомленням сучасника тих подій, ганноверського дипломата Фрідріха Вебера «Московський генерал Мєньшиков приніс Україні всі страхіття помсти та війни. Всіх приятелів Мазепи безчесно катовано. Україна залита кров’ю, зруйнована грабунками і виявляє скрізь страшну картину варварства переможців». Варварство переможців яскраво виявилося, зокрема, у діяльності «московського генерала Мєньшикова» який знищив і розграбував у Батурині бібліотеку гетьмана та величезну колекцію творів мистецтва та зброї.
Надалі, вкрадені в Гетьмана та української старшини речі, склали основу приватної збірки Мєньшикова його резиденції у Санкт-Петербурзі. Згодом, ці речі, серед яких були безцінні артефакти української історії, почасти потрапили до Ермітажу, частково до інших музеїв Росії і стали фундаментом, на якому розвивалася музейна справа імперії.
Вже за часів радянської влади, на хвилі вдаваної боротьби з імперським минулим, уряд Української СРР 1929 року звернувся до Російської СФРР з вимогою повернути в підрадянську Україну низку мистецьких історико-культурних цінностей, вивезених свого часу царськими урядниками у Москву та Санкт-Петербург. Однак навіть попри домовленості Паритетної комісії у 1930 році, чимало старожитностей пов’язаних з Україною та її історією, росіяни так і не повернули. Це стосується і виробів українських майстрів-людвисарів з Глухова, які досі зберігаються в російських музейних установах.
Юрій Пуголовок,
кандидат історичних наук, заступник Голови правління ВГО “Спілка археологів України”
Release 16. Hetman cannons in captivity of Russian museums
During the centuries of colonial dependence of the Ukrainian lands on Moscow, the Russians removed many historical and cultural values to the metropolis. The appearance of archaeological finds in Russian museums is a result of the burial mound excavation rush and the search for gold treasures. On the other side, the Russians appropriated the artworks for the most part, at the end of the Ivan Mazepa hetmanship (the early 18th century) through systematic barbarian looting of Ukrainian cities.
Among the items stolen by the Russian “nobles”, Cossack cannons hold a special place as outstanding examples of Ukrainian baroque foundry. In particular, this concerns the works of Ukrainian masters from Glukhov — Yosyf and Karp Balashevych. At present, about ten works of these foundry masters are known, made by order of Hetman Ivan Mazepa and Gadyach colonel Mykhailo Borohovych. The lion's share of these works of foundry art are kept in museum institutions in St. Petersburg (the Central Naval Museum, the Russian State Hermitage, the Military-Historical Museum of Artillery, Engineer Troops and Signal Troops) and in Moscow (the Moscow Kremlin State Museum-Preserve of History and Culture).
Thus, the Russian Empire appropriated the bronze long-barreled 16-pounder Lev (Lion) cannon.
Karp Balashevych cast it in 1705 in Glukhiv by order of Ivan Mazepa and richly decorated it with baroque ornaments and heraldic signs of the Hetman. Like other Ukrainian cannons and kleynods of the Mazepa era, these works were captured by Muscovites when they smashed Ukrainian towns in 1708-1709. After these events, not only the general but also most of the sotnia artillery was exported from Ukraine. Some of the large-caliber guns were destroyed in Baturin. All Zaporozhian artillery was confiscated after the storming of Sich on May 14, 1709. According to a contemporary of those events, Hanoverian diplomat Friedrich Weber, “Moscow General Menshikov brought to Ukraine all the horrors of revenge and war. All of Mazepa's friends were dishonorably tortured. Ukraine is drenched in blood, destroyed by looting, and shows everywhere a terrible picture of the barbarism of the victors”. The barbarism of the victors was clearly manifested, in particular, in the actions of the “Moscow general Menshikov”, who destroyed and looted the hetman's library and a huge collection of works of art and weapons in Baturin.
Later, the things stolen from the Hetman and the Ukrainian foreman formed the basis of Menshikov's private collection at his residence in St. Petersburg. Subsequently, these things, which included priceless artifacts of Ukrainian history, part went to the Hermitage, and partly to other museums of Russia and became the backbone for the development of the museum affair of the empire.
Already during the time of Soviet power, in the wake of the pretended struggle with the imperial past, the government of the Ukrainian SSR in 1929 appealed to the Russian SFRY with the demand to return to the sub-Soviet Ukraine a number of artistic, historical, and cultural values, which had been taken by tsarist officials to Moscow and St. Petersburg. However, even despite the agreement of the Parity Commission in 1930, the Russians didn’t return many antiquities related to Ukraine and its history. That includes the works of Ukrainian foundry masters from Glukhiv, which are still kept in Russian museum institutions.
Yuriy Pugolovok,
PhD in History, Deputy Chairman of the Board of the Ukrainian Association of Archaeologists
Бронзова довгоствольна гармата «Лев» (1705 рік), роботи майстра Карпа Балашевича. Зберігається в Російському державному історико-культурному музеї-заповіднику «Московський Кремль»
Bronze long-barreled Lev (Lion) cannon (1705), the work of master Karp Balashevych. Stored in the Moscow Kremlin State Museum-Preserve of History and Culture
Джерело | Source: radiosvoboda.org
Фрагменти ствола гармати полтавського полковника П. Герцика (1692 р.), роботи майстра Йосифа Балашевича. Зберігається у Воєнно-морському музеї Санкт-Петербурга
Fragments of the cannon barrel of the Poltava colonel Pavlo Hertsyk (1692), the work of master Yosyf Balashevych. Stored in the Naval Museum of St. Petersburg
Гармати гадяцького полковника М. Бороховича (1693, 1697 р.), роботи майстра Йосифа Балашевича. Зберігається в Російському Державному Ермітажі, Санкт-Петербург
Guns of Gadyach colonel Mykhailo Borohovych (1693, 1697), the work of master Yosyf Balashevych. Stored in the Russian State Hermitage, St. Petersburg
Бронзова мортира Генеральної артилерії Івана Мазепи (1698 р), роботи майстра Карпа Балашевича. Зберігається в Артилерійському музеї Санкт-Петербурга
Bronze mortar of the General Artillery of Ivan Mazepa (1698), the work of master Karp Balashevych. Stored in the Artillery Museum of St. Petersburg
Джерело, решта | Source, rest: Мальченко, О. 2007. Художнє лиття гармат у Гетьманщині за часів правління Івана Мазепи. Київ: Інститут української археографії та джерелознавства НАНУ
26.12.2022
Проєкт здійснено за підтримки Стабілізаційного фонду культури й освіти Федерального міністерства закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut. goethe.de
The project is funded by the Stabilisation Fund for Culture and Education of the German Federal Foreign Office and the Goethe-Institut. goethe.de
