Випуск 18. Інженерні дива, або як Ермітаж гончарний водовід з Солхата вивіз
Масове вивезення археологічних знахідок з кримських пам’яток, яке розпочав Державний Ермітаж ще у ХІХ столітті, було й є частиною колоніальної політики, спрямованої на вилучення матеріальної складової минулого з контексту його побутування. Здавалося б, перепоною цьому грабунку мало стати набуття Україною незалежності 1991 року і розділення музейних фондів та академічних інституцій. Але “Геть від Москви!” не стало гаслом молодої української археології, залежність якої від імперських “академічних центрів” формувалась протягом майже двох століть.
Одна з ознак цієї токсичної колоніальної залежності — продовження розкопок на території незалежної України експедиціями російських дослідників, зокрема експедицією Марка Крамаровського в Солхаті (Старому Криму). Обов’язковою вимогою — передавати знахідки до кримських музеїв як частини музейної мережі України — російські археологи відверто нехтували. Унікальні артефакти з розкопок накопичували на базі Старокримської археологічної експедиції Державного Ермітажу в Криму, й тишком вивозили до російського імперського музейного центру. Таким чином вже після 1991 року з поцуплених артефактів росіяни сформували представницьку колекцію зі Старого Криму.
Окупація Криму 2014 року розв’язала російським крадіям-археологам руки — вивезення знахідок з Солхату до Державного Ермітажу набуло розмаху.
Одними з ключових маркерів технологічного розвитку та зв’язків Криму із Середземномор’ям є збережені елементи системи водопостачання середньовічного міста: керамічні труби, розподільчі і поворотні блоки. Стала традиція формування міського середовища в Криму, зокрема інфраструктури, налічувала понад тисячу років і мала свій початок в античних полісах. В центральних містах Російської Імперії централізовані водогони почнуть з’являтися лише на 450 років пізніше, ніж Кримському улусі Золотої Орди, який російською історіографією буде всіляко зображатися “диким регіоном”. При цьому залишки водогонів XIV століття було розкопано не лише в тодішній столиці — Солхаті, але й в Кафі, Гезлеві, Солдайї, в тому числі експедиціями Ермітажу.
Під час незаконних розкопок під орудою російських археологів у 2016 році в північно-східній частині городища Солхат виявили фрагмент середньовічного водоводу завдовжки майже 20 метрів, окремі секції якого, були в стані “близькому до ідеального”. Марк Крамаровський, враховуючи глибину залягання водогону (2 метри від сучасної денної поверхні), припустив, що воду в цій частині городища відбирали за допомогою чигира (механізм для піднімання води, у вигляді колеса із розташованими на ньому черпаками) із використанням сили тяглової худоби. Окрім труб, росіяни розкопали “технологічний блок”, який дозволяв змінювати напрямок водогону під кутом. Втім, жодної спроби консервації і музеєфікації виявленого водогону “in situ” (тобто на місці), грабіжники з російської метрополії не здійснили, а 6 фрагментів і “технологічний блок” вивезли до Санкт-Петербурга.
Цими ж фрагментами середньовічного водогону, вилученими під час незаконних археологічних розкопок в тимчасово окупованому Криму 2016 року і нелегально включеними до колекції Ермітажу, росіяни хизувалися на виставці “Золота Орда і Причорномор’я. Уроки Чингизидської імперії”, що проходила у Казані.
Тож вкотре Росія безкарно вкрала й привласнила собі безцінні археологічні джерела, що засвідчують сталий цивілізаційний розвиток на теренах сучасної України.
Денис Яшний,
кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Національного заповідника “Києво-Печерська лавра”, аналітик ГО “Кримський інститут стратегічних досліджень”
Release 18. Engineering marvels, or how the Hermitage took out the clay aqueduct from Solkhat
The State Hermitage initiated the mass removal of archaeological finds from Crimean sites as long ago as the 19th century in line with the colonial policy aimed at removing the material component of the past from the context of its existence. It would seem that Ukraine’s independence in 1991 and the separation of museum funds and academic institutions should have prevented this looting. But “Keep away from Moscow!” did not become the slogan of young Ukrainian archaeology, whose dependence on imperial “academic centers” was formed for almost two centuries.
One of the signs of this toxic colonial dependence is that expeditions of Russian researchers continued to excavate on the territory of independent Ukraine, notably Mark Kramarovsky’s expedition in Solkhat (Staryi Krym). Russian archaeologists openly neglected the mandatory requirement to transfer finds to Crimean museums as part of the museum network of Ukraine. Unique artifacts discovered during excavations were accumulated at the base of the Staryi Krym Archaeological Expedition of the State Hermitage in Crimea. They were transported underhand to the Russian Imperial Museum Center. Thus, after 1991, the Russians formed a representative collection of the Staryi Krym composed of collected artifacts.
The occupation of Crimea in 2014 gave a free hand to Russian thieves-archaeologists. The removal of finds from Solkhat to the State Hermitage gained momentum.
One of the key indicators of the technological development and connections of Crimea with the Mediterranean Sea are the preserved elements of the water supply system of the medieval city: clay pipes, distribution and rotary units. The established tradition of the urban environment formation in Crimea, particularly infrastructure planning, is more than a thousand years old and goes back to the ancient polis. Public water supply appeared in the central cities of the Russian Empire 450 years later than in the Crimean ulus of the Golden Horde, which Russian historiography will represent as an “uncivilized region” in every possible way. At the same time, along with other expeditions, the Hermitage expeditions excavated the remains of aqueducts of the 14th century not only in the then capital — Solkhat, but also in Kafi, Gezlev, and Soldaiya. During illegal excavations conducted by Russian archaeologists in 2016, in the northeastern part of the Solkhat hill-fort, a fragment of a medieval aqueduct almost 20 meters long was discovered. Its separate sections were in close to perfect condition. The depth of the aqueduct was two meters from the present daylight surface. Mark Kramarovskyi assumed that the water in this part of the hillfort was extracted with the help of a water wheel (a mechanism for the water drawing, in the form of a wheel with dippers) using the physical force of draft cattle. In addition to the pipes, the Russians dug up a “process unit” that allowed changing the direction of the water line at an angle. However, the robbers from the Russian metropolis did not attempt to conserve and museify the discovered water pipe “in situ”. They took six fragments and a “process unit” to St. Petersburg.
Russians flaunted the same fragments of the medieval water supply, removed during illegal archaeological excavations in the temporarily occupied Crimea in 2016 and illegally included in the Hermitage collection, at the “Golden Horde and the Black Sea. Lessons of the Chingizid Empire” Exhibition in Kazan.
So, once again, with impunity, Russia has stolen and appropriated invaluable archaeological evidence of the steady development of civilization on the territory of modern Ukraine.
Denys Yashnyi,
PhD in history, leading research worker of the National Preserve “Kyiv-Pechersk Lavra”, analyst of the Crimean Institute for Strategic Studies NGO
Кам’яний блок “розводки” водогону з розкопок Солхата 2016 р. «Державний Ермітаж» інв. № Сол-186
Stone block of the water supply distribution. From Solkhat excavations in 2016. State Hermitage inv. Nr. Sol-186
Шість секцій глиняного водогону з розкопок Солхата 2016 р. «Державний Ермітаж» інв. № Сол-170—175
Six sections of clay aqueduct. From Solkhat excavations in 2016. State Hermitage inv. Nr. Sol-170—175
Золотая Орда и Причерноморье: уроки Чингисидской империи: каталог выставки [2 апреля — 6 октября 2019 г., Казань] / авт. вступ. ст. М. Г. Крамаровский, кат. № 275, 277.
Golden Horde and the Black Sea: lessons from the Chingizid Empire: Exhibition catalogue [April 2 — October 6, 2019, Kazan] / author’s introduction art by Mark Kramarovsky, cat. Nr. 275, 277.
7.01.2023
Проєкт здійснено за підтримки Стабілізаційного фонду культури й освіти Федерального міністерства закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut. goethe.de
The project is funded by the Stabilisation Fund for Culture and Education of the German Federal Foreign Office and the Goethe-Institut. goethe.de
