Випуск 22. Михайлівський Золотоверхий собор: вкрадене, понівечене, привласнене
Михайлівський собор у Києві збудовано на честь Архистратига Михаїла у 1108—1113 роках за часів правління князя Святополка Ізяславича. Первинно це був шестистовпний тринавний хрестокупольний храм із золотим куполом, за що отримав назву Золотоверхий. Стіни собору прикрашали золочені мозаїки і фрески. Тут зберігали мощі святої великомучениці Варвари, привезені 1108 року до Києва дружиною князя Святополка Ізяславича, дочкою візантійського імператора Олексія І Комніна Варварою. Святополк збудував Михайлівський собор в ім’я свого хрестильного патрона. Одночасно Архистратиг Михаїл був покровителем святого воїнства, тож можливо, будівництво храму також пов’язане із перемогою князя над половцями.
Вважається, що сам монастир, де пізніше постав золотоверхий храм, заснував батько Святополка князь Ізяслав ще у 1050-х рр. Один з найбільших у давньому Києві, монастир на честь Архистратига Михаїла був княжим й протягом ХІІ ст. слугував місцем поховання київських князів.
Під час монгольського погрому 1240 р. обитель поруйнували й пограбували. Залишилася згадка про те, що монголи здерли і вивезли золото з покрівлі собору. Тривалий час потому практично все Верхнє місто Києва було пусткою, утім на територіях монастирів життя тривало. З кінця ХІV ст. місто починає відроджуватися, а монастирське життя активізується.
Одним із перших про мозаїки Михайлівського Золотоверхого собору без уточнення сюжетів згадує Еріх Лясота у своїх щоденникових записах 1594 р. Мозаїчні сюжети описав архідиякон Павло Алепський у 1654 р.
Золочений верх собору відновлено 1655 р. за сприяння гетьмана Богдана Хмельницького. Оздоби собору кількаразово поновлювали, а більшість фресок ХІІ ст. відкрили у 1888 р. під час капітального ремонту храму, яким керував київський архітектор, художник та мистецтвознавець Адріян Прахов.
У 1918 р., коли російські більшовики обстрілювали Київ, екстер’єри Михайлівського собору постраждали. На щастя тоді імперські варвари не пошкодили інтер’єрів храму.
Однак, після остаточного встановлення радянської влади в Україні, більшовицькі посадовці не лише домоглися припинення релігійного життя, а й призвели до фізичного знищення архітектурного ансамблю обителі. Так 1922 року тоталітарна влада ліквідувала монастир й пристосувала пам'ятки історії та культури для потреб різних установ. Після перенесення столиці підрадянської України з Харкова до Києва 1934 року радянські можновладці вирішили знести низку будівель (у тому числі Михайлівський Золотоверхий собор) для розбудови урядового центру.
У постанові Політбюро ЦК КП(б)У від 18 лютого 1934 року вказано: «Взяти за основу нового будівництва центральних установ [у Києві] район Софійського майдану і Михайлівського монастиря з тим, щоб зараз розпочати розробку проектів». А в протоколі засідання того ж Політбюро від 27 березня 1934 р. конкретизовано: «Відповідно до постанови від 18 лютого про нове будівництво центральних установ в районі Софійської площі і Михайлівського монастиря запропонувати Всеукраїнському Центральному виконавчому комітету видати постанову (без опублікування в пресі) про знесення Михайлівського монастиря».
Чимало діячів культури і науки висловилися про недоцільність цього рішення й неприпустимість знищення унікального історико-культурного об'єкту. На що нарком Володимир Затонський відповів: «Вчені любителі мотлоху всіляко домагаються збереження собору в цілісності. <…> повідомляю, що питання про знесення <…> вирішене. Може йтися лише про зняття мозаїк і фресок. Чим довше будуть зволікати, тим менше часу залишиться для цієї операції. <…> Винні будуть самі лахмітники» (більше про це читайте в матеріалах виставки «Наказано не знати» uinp.gov.ua).
До обміру та демонтажу мозаїк та фресок князівської доби залучили сили Київського художнього інституту. Втім роботами зі зняття фресок керували російські фахівці — з червня до середини вересня 1934 р. проф. Дмітрій Кіплік з Ленінградської Академії мистецтв, а з жовтня 1934 р. — реставратор Павєл Юкін. Демонтаж мозаїк з кінця червня до серпеня 1934 р. здійснив керівник мозаїчної майстерні ленінградської Академії мистецтв проф. Владімір Фролов. Обміри, закріплення і зняття мозаїк та фресок завершили 1935 року. Значна частина монументального оздоблення храму (перенесена на нові основи) поповнила колекцію Лаврського заповідника — Всеукраїнського музейного городка.
Імперська радянська влада знищила вибухівкою Михайлівський Золотоверхий собор 14 серпня 1937 р. Протягом 1935—1937 рр. знесли й майже усі історичні будівлі Михайлівського монастиря, а також розташовану неподалік Василівську (Трисвятительську) церкву (нині там знаходиться будівля Міністерства закордонних справ України).
Навесні 1937 року в Державному Українському музеї у Києві (тепер — Національний художній музей України), відкрили виставку пам’яток мистецтва Київської Русі. Зокрема там експонували мозаїки, фрески та два стародавні шиферні рельєфи з Михайлівського Золотоверхого собору. Однак директора Українського музею Пимона Рудякова того ж року звинуватили в українському буржуазному націоналізмі та репресували, а тогочасну експозицію музею розформували. Частину експонатів передали до Софійського собору, що на той час уже був музеєм, а частину мозаїк та фресок разом з одним сланцевим різьбленим рельєфом відправили до Москви на тимчасову виставку, організовану Державною Третьяковською галерею, звідки росіяни їх уже не повернули.
У часи Другої світової війни майже усі фрески та кілька мозаїчних фрагментів з Михайлівського Золотоверхого монастиря, що зберігалися у Києві, вивезли до Німеччини. Після реституції 1945—1946 рр. частину експонатів радянська влада розпорошила по кількох музеях СРСР, насамперед — Новгорода і Ленінграда. У процесі транспортування деякі з них загинули, а збережені пам’ятки монументального мистецтва отримали значні пошкодження.
Повні списки мозаїк та фресок Михайлівського собору оприлюднили Юрій Коренюк та Сергій Кот (Коренюк, Ю., Кот, С. 2007. Мозаїки та фрески Михайлівського Золотоверхого собору в Києві. Сучасний стан мистецької спадщини. Пам’ятки України, 4, 1, с. І—ХХХVIII).
Наприкінці 1990-х рр. Михайлівський собор відтворили у барокових архітектурних формах. Відроджений храм освячено 2000 р.
Попри те, що частину унікальних мозаїк і фресок збережено в Україні, а на початку 2000-х рр. кілька пам'яток вдалося вивільнити з російського полону й повернути до Києва, низку творів монументального мистецтва доби Київської Русі росіяни й не збираються повертати законному власникові. Сьогодні країна-агресор продовжує хизуватися українською спадщиною князівської доби, безсоромно видаючи її за своє коріння, зокрема у Третьяковській галереї фрески, мозаїки й сланцеву плиту з Михайлівського монастиря демонструють у постійній експозиції “Дрєвнєрусскоє іскусство. Домонгольскій пєріод” (зала 56).
Наталя Хамайко,
молодший науковий співробітник відділу Наукові фонди Інституту археології України та співробітниця Ляйбніц-Інституту історії та культури Центральної та Східної Європи (ГВЦО)
Анна Яненко,
кандидатка історичних наук, заступниця начальника науково-дослідного відділу історії та археології Національного заповідника “Києво-Печерська лавра”, членкиня Правління ВГО “Спілка археологів України”
Release 22. St. Michael's Golden-Domed Cathedral: stolen, mutilated, appropriated
St. Michael's Cathedral in Kyiv was built in honor of Archangel Michael in 1108—1113 during the reign of Prince Svyatopolk Izyaslavych. Initially, it was a six-pillar three-nave cross-domed temple with a golden dome, which is why it was called Golden-Domed. Gilded mosaics and frescoes decorated the walls of the cathedral. The relics of the Holy Great Martyr Barbara lay there. Barbara, the wife of Prince Svyatopolk Izyaslavych, daughter of the Byzantine emperor Alexios I Comnenus, brought the relics to Kyiv in 1108. Svyatopolk built St. Michael's Cathedral in the name of his baptismal patron. At the same time, Archangel Michael was the holy army's patron, so the temple construction may also be connected with the victory of the prince over the Polovtsy.
It is believed that Svyatopolk’s father, Prince Izyaslav, founded the monastery, where the golden-domed church was later erected, in the 1050s. One of the largest in ancient Kyiv, the monastery in honor of Archangel Michael was a princely monastery. During the 12th century, it served as a burial place for the Kyiv princes.
During the Mongols’ invasion in 1240, they destroyed and looted the monastery. There is a mention that the Mongols stripped and removed the gold from the cathedral's roof. For a long time later, almost the entire Upper City of Kyiv was a wasteland. However, life continued on the territories of the monasteries. From the late 14th century, the city begins to revive, and monastic life intensifies.
Erich Lyasota was one of the first to mention the mosaics of St. Michael's Cathedral in his diary in 1594. Archdeacon Pavlo of Aleppo described the mosaic sсenes in 1654.
Hetman Bohdan Khmelnytskyi renovated the cathedral's gilded top in 1655. The decorations of the cathedral were restored several times, and most of the frescoes of the 12th century were opened in 1888 during the major repair of the temple under the guidance of Adrian Prakhov, the Kyiv architect, painter, and art critic.
In 1918, when the Russian Bolsheviks shelled Kyiv, the exteriors of St. Michael's Cathedral were damaged. Fortunately, the imperial barbarians did not damage the church's interior.
However, after the final establishment of Soviet power in Ukraine, Bolshevik officials managed to end religious life and achieved the physical destruction of the monastery's architectural ensemble. Thus, in 1922, the totalitarian authorities liquidated the monastery and adapted the historical and cultural monuments to the needs of various institutions. After the transfer of the capital of Soviet Ukraine from Kharkiv to Kyiv in 1934, the Soviet authorities decided to demolish several buildings (including St. Michael's Gold-Domed Cathedral) to build a government center.
In the resolution of the Politburo of the Central Committee of the CP(b)U dated February 18, 1934, it was stated the following: “To plan the new construction of central institutions [in Kyiv] the area of Sophia Maidan and St. Michael’s Monastery and start the development of projects”. The protocol of the Politburo meeting dated March 27, 1934, stated: “According to the resolution of February 18 on the new construction of central institutions in the area of Sophia Square and St. Michael’s Monastery, it is proposed to the All-Ukrainian Central Executive Committee to issue a resolution (without publication in the press) on the demolition of St. Michael’s monastery”.
Many figures of culture and science considered the decision to destroy a unique historical and cultural property impractically and unreasonable. Volodymyr Zatonskyi, People's Commissar, replied to them: “Scientific lovers of junk are trying in every possible way to preserve the integrity of the cathedral. <…> I inform you that the decision to demolish <…> has been approved. It can only be about removing mosaics and frescoes. The longer they delay, the less time will remain for this operation. <…> The ragpickers themselves will be to blame” (You can find more information in the materials of the exhibition “Ordered not to know” at the link uinp.gov.ua).
The staff of the Kyiv Art Institute was involved in measuring and dismantling the mosaics and frescoes of the princely era. However, the work on removing frescoes was managed by Russian specialists - from June to mid-September 1934 by prof. Dmitry Kiplik from the Leningrad Academy of Arts, and since October 1934 by restorer Pavel Yukin. Prof. Vladimir Frolov, the head of the Leningrad Academy of Arts mosaic workshop, dismantled the mosaics from the end of June to August 1934. Measurements, fixation and removal of mosaics and frescoes were completed in 1935. A significant part of the monumental decoration of the temple (transferred to a new basis) was added to the collection of the Lavra Preserve — the All-Ukrainian Museum Town.
The Imperial Soviet authorities destroyed St. Michael's Golden-Domed Cathedral with explosives on August 14, 1937. During 1935—1937, almost all the historical buildings of St. Michael's Monastery were demolished, as well as the nearby St. Basil’s (Three Saints) Church (now the building of the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine is located there).
In the spring of 1937, the State Ukrainian Museum in Kyiv (now the National Art Museum of Ukraine) opened an exhibition of art monuments of Kyivan Rus. In particular, mosaics, frescoes and two ancient slate reliefs from St. Michael’s Golden-Domed Cathedral were displayed there. However, in the same year, Pymon Rudyakov, the director of the Ukrainian Museum, was accused of Ukrainian bourgeois nationalism and repressed. The museum's exhibition at that time was dismantled. Part of the exhibits was transferred to St. Sophia Cathedral, which was already a museum at that time. Part of the mosaics and frescoes, together with one slate carved relief, was sent to Moscow for a temporary exhibition organized by the State Tretyakov Gallery. The Russians never returned them.
During the Second World War, almost all the frescoes and several mosaic fragments from St. Michael’s Monastery, which were kept in Kyiv, were taken to Germany. After the restitution of 1945—1946, Soviet authorities distributed some of the exhibits in several museums of the USSR, primarily in Novgorod and Leningrad. In the process of transportation, some of them perished, and the preserved monuments of monumental art were significantly damaged.
Yurii Korenyuk and Serhiy Kot published the complete lists of mosaics and frescoes of St. Michael’s Cathedral (Yurii Korenyuk, Serhiy Kot. 2007. Mosaics and frescoes of St. Michael's Golden-Domed Cathedral in Kyiv. Current state of conservation of artistic heritage. Ukrainian artworks, 4, 1, s. I—XXVIII)
At the end of the 1990s, St. Michael's Cathedral was reconstructed in Baroque architectural forms. The revived temple was consecrated in 2000.
In the early 2000s, several monuments were freed from Russian captivity and transferred back to Kyiv. Even though some of the unique mosaics and frescoes have been preserved in Ukraine, the Russians are not going to return several works of monumental art from the time of Kyivan Rus to their rightful owner. Today, the aggressor country continues to flaunt the Ukrainian heritage of the princely era, shamelessly passing it off as its roots. In particular, frescoes, mosaics and a slate slab from St. Michael’s Monastery are displayed in the permanent exhibition on the “Ancient Rus Art. Pre-Mongol period” (hall 56) in the Tretyakov Gallery.
Natalya Khamayko,
junior researcher of the Research Funds Department of the Institute of Archeology of Ukraine and employee of the Leibnitz Institute of History and Culture of Central and Eastern Europe
Anna Yanenko,
PhD in history, deputy head of the research division of history and archeology of the National Preserve “Kyiv-Pechersk Lavra”, member of the Board of the Ukrainian Association of Archaeologists
Михайлівський монастир у Києві. Фото початку ХХ ст., з колекції Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», інв. № КПЛ-Ф-4242
St. Michael's Monastery in Kyiv. Photo of the early 20th century from the Collection of the National Preserve “Kyiv-Pechersk Lavra”, inventory Nr. KPL-F-4242
Вигляд на Михайлівський монастир у Києві. Фотографічний знімок 1920-х — початку 1930‑х рр., з колекції Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», інв. № КПЛ-Н-3360
View of St. Michael's Monastery in Kyiv. Photo of the 1920s — early 1930s from the Collection of the National Preserve “Kyiv-Pechersk Lavra”, inventory Nr. KPL-N-3360
Михайлівський Золотоверхий собор у Києві. Фото першої половини 1930-х рр., з колекції Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», інв. № КПЛ-Ф-4308
St. Michael's Golden-Domed Cathedral in Kyiv. Photo of the first half of the 1930s from the Collection of the National Preserve “Kyiv-Pechersk Lavra”, inventory Nr. KPL-F-4308
Руйнування Михайлівського Золотоверхого собору. Фото 1930-х рр., з колекції Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», інв. № КПЛ-Ф-4344
Destruction of St. Michael's Cathedral. Photo of the 1930s from the Collection of the National Preserve “Kyiv-Pechersk Lavra”, inventory Nr. KPL-F-4344
Сланцеві плити з рельєфами часів Київської Русі, вмонтовані на фасаді Михайлівського Золотоверхого собору. Фото 1930-х рр., з колекції Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», інв. № КПЛ-Ф-4426
Carved slate slabs from the time of Kyivan Rus, mounted on the facade of St. Michael’s Golden-Domed Cathedral. Photo of the 1930s from the Collection of the National Preserve “Kyiv-Pechersk Lavra”, inventory Nr. KPL-F-4426
Фреска «Святитель Миколай» початку ХІІ ст. з Михайлівського Золотоверхого собору у Києві. Фотографічний знімок 1930-х рр., з колекції Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», інв. № КПЛ-Н-1629
“Saint Nicholas” fresco of the early 12th century from St. Michael's Cathedral in Kyiv. Photo of the 1930s from the Collection of the National Preserve “Kyiv-Pechersk Lavra”, inventory Nr. KPL-N-1629
Фрагмент мозаїки «Невідомий апостол» з Михайлівського собору в Києві. Фотографічний знімок 1930-х рр., з колекції Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», інв. № КПЛ-Н-2017
Fragment of the "Unknown Apostle" mosaic from St. Michael's Cathedral in Kyiv. Photo of the 1930s from the Collection of the National Preserve “Kyiv-Pechersk Lavra”, inventory Nr. KPL-N-2017
Фреска та мозаїчне зображення Димитрія Солунського з Михайлівського Золотоверхого собору в експозиції Всеукраїнського музейного городка в інтер’єрі Благовіщенської церкви Києво-Печерської лаври. Фотографічний знімок середини 1930-х рр., з колекції Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», інв. № КПЛ-Н-3056
Fresco and mosaic image of Demetrius of Thessalonica from St. Michael's Golden-Domed Cathedral in the exposition of the All-Ukrainian Museum Town in the interior of the Annunciation Church of the Kyiv-Pechersk Lavra. Photo of the mid-1930s from the Collection of the National Preserve “Kyiv-Pechersk Lavra”, inventory Nr. KPL-N-3056
Мозаїки і фрески Михайлівського Золотоверхого собору, представлені на російському ресурсі «ARTEFACT» у розділі «Давньоруське мистецтво. Домонгольський період». Ці пам’ятки монументального мистецтва доби Київської Русі поцуплені росіянами до Третьяковської галереї у Москві
Mosaics and frescoes of St. Michael's Cathedral, presented on the Russian resource “ARTEFACT” in the “Ancient Rus art. Pre-Mongol period” section. The Russians brought these monuments of monumental art of the time of Kyivan Rus to the Tretyakov Gallery in Moscow
Михайлівський Золотоверхий собор. 2013 р.
St. Michael's Golden-Domed Cathedral. 2013
Джерело | Source: commons.wikimedia.org
23.01.2023
Проєкт здійснено за підтримки Стабілізаційного фонду культури й освіти Федерального міністерства закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut. goethe.de
The project is funded by the Stabilisation Fund for Culture and Education of the German Federal Foreign Office and the Goethe-Institut. goethe.de
