На сайті Державної служби з питань регуляторної політики та підприємництва з’явилося повідомлення про те, що голова цього органу Михайло Бродський висловив зауваження стосовно проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони археологічної спадщини» (реєстр. № 3416).
Основним інформаційним посилом цього повідомлення є думка М. Бродського, що науковій археологічній експертизі мають підлягати лише землі історико-культурного призначення. Таке зауваження свідчить про те, що керівник такого важливого органу як Державна служба з питань регуляторної політики та підприємництва, а також чисельний апарат його радників, будучи абсолютно некомпетентними у проблематиці нормативного регулювання охорони археологічної спадщини, не спромоглися навіть прочитати пояснювальну записку до законопроекту.
Обмеження сфери проведення археологічної експертизи виключно землями історико-культурного призначення є повним безглуздям, адже основним завданням наукової археологічної експертизи є визначення наявності чи відсутності на певній земельній ділянці археологічних об’єктів. Унікальні пам’ятки й інші археологічні  знахідки можуть бути виявлені  будь-де, незалежно від того, чи віднесено органами влади відповідні території до категорії земель історико-культурного призначення. Крім того, згідно з українським законодавством навіть землі, на яких визначено й зареєстровано археологічні пам’ятки, зони їх охорони, охоронювані археологічні території чи історичні ареали населених місць, не стають автоматично землями історико-культурного призначення. Це пов’язано з тим, що наявність археологічних об’єктів на ділянці породжує обов’язок держави й суспільства забезпечити облік та охорону відповідних об’єктів, а для цього не завжди потрібно використовувати земельну ділянку виключно в історико-культурних цілях.
Таким чином, ми наполягаємо на тому, що сфера проведення археологічної експертизи має визначатися не кадастровою документацією, а дійсними потребами розвитку археологічної науки й збереження об’єктів археологічної спадщини, більшість з яких досі невідомі науці, а приблизно 99% тих об’єктів, що вже виявлені, ще потребують виділення значних коштів для визначення їх дійсних меж, паспортизації та реєстрації як пам’яток археології.
Так само необґрунтованим і навіть неправомірним є зауваження щодо запропонованої в законопроекті системи отримання дозволів на використання в Україні металошукачів, детекторів неоднорідності ґрунту чи будь-якого іншого пошукового обладнання або відповідної технології з метою пошуку рухомих археологічних предметів. М. Бродський виступає проти самої ідеї таких дозволів, керуючись тим, що, мовляв, це створюватиме додаткові навантаження на підприємців. Але цікаво з якого ж саме часу українська держава офіційно визнала пошук рухомих археологічних предметів законною підприємницькою діяльністю? Ми вже звикли, що держава не веде боротьби з чорною археологією, але є просто верхом цинізму фактичне визнання з вуст керівника високого державного органу, що пограбування археологічних пам’яток не лише не засуджується, а й потребує дерегуляції. Насправді, запровадження процедури видання попереднього спеціального дозволу на використання в археологічних дослідженнях детекторів металу та будь-якого іншого обладнання чи методів виявлення археологічних об'єктів є імперативною вимогою статті 3 ратифікованої Україною Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини. У більшості європейських країн процедура одержання відповідних дозволів набагато жорсткіша, ніж та, що пропонується законопроектом № 3416. Але зрозуміло, що міжнародні конвенції не є аргументом для М. Бродського та всього легіону наших відважних «дерегуляторів».
Ми закликаємо усі здорові сили нашого суспільства до протидії таким проявам невігластва й некомпетентності вітчизняного бюрократичного апарату, а також до відстоювання засад професіоналізму й фахового підходу стосовно сфери охорони археологічної спадщини.

Схвалено на засіданні правління ВГО САУ (протокол № 2 від 10.12.2013).