16 червня 2024 р. Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» отримав у дар від колекціонера Олексія Шереметьєва печатку князя Русі Святослава, сина Ярослава Мудрого (http://surl.li/uslsm). Ця подія була радо сприйнята не лише керівництвом Заповідника і медійниками (http://surl.li/uslss; http://surl.li/usltu), а й Міністерством культури та інформаційної політики, про що повідомлено на офіційній сторінці Міністерства у FB (http://surl.li/uslum).

Щоправда, чомусь ані МКІП, ані усіх інших не зацікавило яким чином археологічний предмет опинився у приватному зібранні. Закон України «Про охорону археологічної спадщини» жодним чином не передбачає такої можливості, тож походження «дару» вбачається, м’яко кажучи, сумнівним.

Особливої пікантності ситуації додає те, що в колекції Заповідника вже багато років наявний власний екземпляр печатки Святослава Ярославича. Ця печатка не лише надійно атрибутована, але й значно кращої збереженості, ніж отримана від колекціонера. Вона знайдена під час археологічних досліджень відомого українського науковця, чл.-кор. НАН України Олександра Петровича Моці, що здійснювалися у 2003 р. в Чернігові по вул. П’ятницькій, на території літописного Передгороддя.

Відповідно до норм діючого законодавства України печатка, разом з іншими матеріалами досліджень, була передана на зберігання до Заповідника. Повідомлення про знахідку оприлюднені у книзі «Давньоруський Чернігів» авторства О. Моці та А. Казакова, що вийшла друком ще у 2011 році (http://surl.li/usluv).

Постає питання, чому ЦЯ печатка із зібрання Заповідника була нікому не цікава, її не експонували, нею не хизувалися, а сумнівного походження презент, викликав ажіотаж?

Не менш сумнівним виглядає й укладання державною установою (Заповідником) угоди про «наукове співробітництво» з приватною структурою (Sigillum. Музей Шереметьєвих), про яку було оголошено під час «дарування». Угода передбачає «наукові дослідження, просвітницьку роботу та підготовку унікального журналу, присвяченого історії Спасо-Преображенського собору». Невже аби популяризувати доробок українських вчених і власні колекції вкрай необхідна співпраця з власниками приватних колекцій?

Останнім часом повідомлення про «дарунки» музеям України предметів сумнівного походження з’являються все частіше. Вони широко висвітлюються у засобах масової інформації як позитивний приклад меценатства і сприяння музейній діяльності. Однак відповідно до законодавства, речі археологічного походження з моменту їх знахідки є частиною Музейного фонду України, національним надбанням, яке не можна ані привласнювати, ані дарувати.

Неузгодженості у вітчизняних законодавчих актах і положеннях роблять боротьбу за це надбання надзвичайно складною справою. «Дарунки» колекціонерів музеям (а дарують найчастіше цікаві, проте не унікальні речі) допомагають їм легалізувати власні зібрання сумнівного, з огляду на закон, походження. Таке «меценатство» не лише підтримує у суспільства приязне ставлення до фактично незаконної діяльності, а й нівелює значення вітчизняної музейної справи і вітчизняної археологічної науки.

ВГО «САУ» закликає музейників дотримуватися чинного українського законодавства і кодексу музейної етики ICOM (http://icom.in.ua/kodeks-muzejinoyi-etiki/), а комунікаційну команду МКІП — відповідальніше ставитися до контенту офіційної сторінки Міністерства.

Ілюстрація з монографії О. Моці, А. Казакова «Давньоруський Чернігів», Київ: Стародавній Світ, 2011

Міністерство освіти і науки України
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
Уманський педагогічний університет імені Павла Тичини
Інститут археології Національної академії наук України
Національний історико-культурний заповідник «Чигирин»
Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура»
Черкаський обласний краєзнавчий музей
Черкаський міський археологічний музей Середньої Наддніпрянщини
ВГО Спілка археологів України
Національний природний парк «Холодний Яр»

ШАНОВНІ КОЛЕГИ!
17 травня 2024 року відбудеться ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція
АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ НА ЧЕРКАЩИНІ ОСТАННІХ РОКІВ: ПІДСУМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

До участі у Всеукраїнській науково-практичній конференції запрошуються археологи, історики, представники закладів вищої освіти України, викладачі, вчителі, державні та громадські діячі, аспіранти, студенти, науковці.

У програмі конференції передбачено ознайомлення її учасників із останніми досягненнями у дослідженні археологічних пам’яток Черкащини.

Матеріали виступів на конференції (тези) будуть опубліковані в електронному збірнику тез конференції.

Заявки на участь у конференції потрібно надіслати до оргкомітету не пізніше 10 травня 2024 року.

Конференція відбудеться 17 травня 2024 р. за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 81, навчальний корпус № 1. Початок реєстрації о 09:00. Також передбачена можливість дистанційної участі через платформу Google Meet.

Проїзд, проживання — за рахунок учасників конференції.

Контактна особа: Касян Андрій Іванович (0967786207) е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

28 березня 2024 року у Скарбниці Національного музею історії України відбулася презентація наукового видання «Мистецька стилістика, техніка та змістовність за доби раннього заліза Євразії: На пошану Юрія Полідовича» за редакцією Станіслава Заднікова, Ірина Шрамко та Валентина Панковського.

Під час засідання, модератором котрого був сам Юрій Богданович, археологи та музейники з Києва, Харкова, Котельви / Більська мали змогу роздивитися щойно видану друком новинку під супровід вітань, вдячних слів та спогадів, що їх виголосили Л. С. Клочко, В. Б. Панковський, С. А. Скорий, О. Є. Фіалко, І. Б. Шрамко. Організаційно-технічне та інформаційне забезпечення події постійно здійснювали С. А. Задніков, І. І. Корост.

Подяка «БФ “Меценатська фундація OLOS”» за фінансову підтримку проєкту. Видання присвячено питанням скіфського звіриного стиля, а також археології, історії та культури Євразії IX ст. до н. е. — I ст. н. е.

Доступ до pdf книжки — за посиланням:
http://www.vgosau.kiev.ua/load_period-sb/Polidovych_2023.pdf.

Звідки у нас така любов до прикрас? Можливо, її нам передали скіфи чи греки? Чи був у них культ золота та який стосунок мають скіфи до змієногої діви? Про це все розкажемо у відео.

Дивитися на Ютубі