8 липня 2012 р. у Харкові пішов із життя видатний український археолог і історик, скіфолог, вчений світового рівня доктор історичних наук, професор Борис Андрійович ШРАМКО.

Борис Андрійович народився 17 січня 1921 р. у м. Гомель. 1939 року вступив до історичного факультету Харківського університету. У 1942—1944 роках воював на фронтах Великої Вітчизняної, артилерист. Закінчив війну командиром батареї, нагороджений багатьма орденами і медалями, серед яких два ордени Червоної Зірки. 1949 року закінчив університет. З 1950 року — викладач, а з 1966-го — професор стародавньої історії й археології Харківського університету.
У доробку Бориса Андрійовича є глобальні віхи на шляху вивчення проблематики вітчизняної і світової скіфології, у першу чергу — це дослідження Більського городища, яке він ототожнив з геродотівським містом Гелоном, загальні розробки у галузі скіфології і археології пізньої бронзи—раннього заліза загалом, відкриття і визначення основних пріоритетів у дослідженні бондарихінської культури, ранньої металургії заліза на теренах України. Його ідея ототожнення міста Гелона з Більським городищем була підтримана не лише в професійних археологічних колах, але й широким загалом. Б.А. Шрамко доклав чимало зусиль до вивчення майже усіх культур Українського Лівобережжя, він є автором і співавтором більш ніж 200 наукових праць, з-поміж яких 6 монографій.
Борис Андрійович належав до блискучої плеяди українських археологів, на долю яких випали фронтові дороги Великої Вітчизняної — людей із кременю і криці, які врешті решт і сформували вітчизняну археологічну науку такою, якою вона є зараз, утворили наукові школи і підготували цілу плеяду фахівців-археологів, серед яких є вчені зі світовим ім’ям. Світла йому пам’ять.

(http://uk.wikipedia.org/wiki/Шрамко_Борис_Андрійович)

20 польовий сезон розпочався у Волинської рятівної археологічної експедиції Інституту археології НАН України під керівництвом Д.Н. Козака на березі Хрінницького водосховища. За 20 років досліджено десятки тисяч квадратів площі, сотні археологічних об’єктів, що відносяться до енеоліту, епохи бронзи, ранньозалізного віку, зубрицької, вельбарської, райковецької культур, давньоруського часу та литовсько-польської доби. Експедиція стала справжньою польовою науковою школою для багатьох волинських археологів: Олексія Златогорського, Віктора Баюка, Сергія Демедюка, Михайла Вашети, Дмитра Дем’янчука, для студентів українських вишів зі Львова, Рівного та Луцька. Написано вже три монографії про дослідження у Хрінниках: «Давні землероби Волині», «Венеди» та «Етюди давньої історії України». За роки експедиції в навколишніх селах народилася легенда про готську відьму, досліджену археологами: готи своїх покійників не ховали, а спалювали, лише чаклунів віддавали цілковито землі. Найвизначнішими знахідками експедиції за 20 років стали бронзова фігурка язичницького божка Сарапіса з житла-святилища гота, готське капище-жертовник, на якому приносилися в жертву тварини та люди, зображення рала на трипільській амфорі, споруда-коптильня рибака ранньозалізного віку, споруда-млин готів та багато інших унікальних для історії Європи знахідок.
Цьогоріч в експедиції під керівництвом Дениса Козака традиційно приймають участь працівники ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський, Сергій Панишко, Григорій Охріменко, Віктор Баюк, Сергій Демедюк, Дмитро Дем’янчук, Віталій Затворніцький, Микола Собуцький, працівники ДП «Рівненська старовина» Юрій Харьковець, Богдан Прищепа, Віталій Ткач та студенти двох рівненських університетів (керівник — Богдан Прищепа), Львівського національного університету ім. Івана Франка, Волинського національного університету ім. Лесі Українки (керівники — Олексій Златогорський, Сергій Панишко, Григорій Охріменко). Роботи будуть продовжені на селищі венедів в урочищі Шанків Яр та селищі готів в урочищі Високий Берег.

Прес-центр
ДП «Волинські старожитності»
3.07.2012

6—7 червня 2012 року у м. Кіровограді на базі місцевого державного педагогічного університету ім. В. Винниченка відбулася міжнародна наукова конференція, присвячена 650-річчю перемоги литовсько-руського війська над золотоординцями у битві на Синіх Водах.
Учасники конференції з України та Росії розглянули та обговорили широке коло питань, пов'язаних із золотоординським періодом на теренах Східної Європи, Синьоводською битвою в історичній долі України (Русі), Литви та Орди, литовською добою в історії України за даними історії та археології, а також експериментальною археологією. У ході роботи конференції була проведена екскурсія по археологічним об'єктам золотоординського міста на території сучасного села Торговиця Новоархангельського району, поблизу якого у 1362 році відбулася Синьоводська битва.
Від ДП «Волинські старожитності» на конференції виступив з доповіддю «Найдавніші лицарські двори Волині» заступник директора з наукових питань Сергій Панишко. На його думку, найдавнішими місцями проживання лицарів на Волині були городища типу «мот і бейлі», відомі у Коршеві під Луцьком, Фалемичах і П’ятиднях під Володимиром-Волинським. На Волині лицарські замки-двори, на думку С. Панишка, набувають поширення з другої половини ХІІІ ст. — з часу будівництва так званих волинських веж. Не слід також виключати можливості будівництва таких городищ «мот і бейлі» в околицях Володимира у період короткотермінового входження цього міста до складу Польщі 1366—1370 рр. Прагнення польського короля Казимира Великого до міцного закріплення колишнього стольного міста Волині за собою виразилось у будівництві великого мурованого замку у Володимирі. У розрізі цієї політики могли споруджуватись і невеликі лицарські двори в околицях волинської столиці.

Під час пленарного засідання конференції

Городище — лицарський замок у Фалемичах.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»
11.06.2012

Нещодавно у відділі археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (м. Львів) відбулася ІХ Міжнародна наукова конференція «Археологія заходу України», активну участь в якій прийняли працівників ДП «Волинські старожитності»: Олексій Златогорський, Сергій Панишко, Віктор Баюк, Андрій Бардецький.
Загалом «волинська» тематика на конференції була досить широко представлена. Про початки археологічних досліджень на Кременеччині розповів заступник директора ДП «Подільська археологія» Сергій Грабовий, нові дослідження волинських городищ княжої доби висвітлив Святослав Терський, дослідження сільських поселень Волині цього ж часу, зокрема археологічних пам’яток у селі Боратин Луцького району, стали темою виступу Василя Оприска, а ґрунтові могильники також цього часу у Погоринні (Пересопниця і Басів Кут) — заступника директора ДП «Рівненська старовина» Богдана Прищепи. Науковий співробітник ДП «Рівненська старовина» Віталій Ткач охарактеризував нові пам’ятки доби бронзи в межиріччі Стиру та Горині. А Василь Чекурков проаналізував результати досліджень культурних нашарувань литовсько-польської доби у місті Корці.
Жваве обговорення викликала доповідь Сергія Панишка про городища типу «мотль-енд-бейлі», як про перші лицарські замки Волині. Зокрема, дослідник виділив такі пам’ятки у селах П’ятидні, Фалемичі та Городище 1 Волинської області і заанонсував проведення досліджень на них експедицією ДП «Волинські старожитності» у 2012 році.
Широкий аналіз комплексних досліджень, проведених волинськими археологами на пам’ятках в Рованцях, Шацьку, Луцьку, Жидичині провів у своєму виступі про дослідження пам’яток лужицької та поморської культур на території Волині у 2009—2011 роках молодший науковий співробітник ДП «Волинські старожитності» Андрій Бардецький. Викликала зацікавлення у присутніх науковців і доповідь наукового співробітника підприємства Віктора Баюка про нову знахідку «ульвівецької» посудини під час археологічних досліджень у селі Підгайці Луцького району. Доповідь директора підприємства Олексія Златогорського стосувалася аналізу стану пам’яток археології під час суцільного археологічного обстеження Корецького району 2010 року.
За матеріалами конференції Інститут українознавства планує видати збірник наукових статей.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»
28.05.2012