Cпілка археологів України

  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

Археологічні дослідження

Полтавські археологи набирають охочих на розкопки старовинного городища

Інститут керамології НАН України запрошує всіх охочих долучитися до шостого польового сезону на Глинському археологічному комплексі, пам’ятці національного значення ІХ—XIV ст. Із 17 червня по 10 липня 2016 року на базі польового табору в с. Глинське Зіньківського району Полтавської області буде проведено черговий сезон археологічних досліджень за підтримки ГС «Останній Бастіон».

Докладніше >>

Полтавське обласне відділення ВГО "Спілка археологів України" (facebook.com)

Флотація й промивання. Інструкція

Необхідні предмети:

1) антимоскітна сітка з розмірами комірки 1 × 1 мм розміром приблизно 1 × 1 м;
2) невеликі шматочки сітки розмірами приблизно 10 × 10 см;
3) відро стандартне;
4) таз не менше ніж на 2 відра.

Послідовність дій.
* Якщо ґрунт має дрібнозернисту структуру (супісок), його можна частково просіяти на антимоскитній сітці (30—95 %).

1. Набрати на сітку приблизних розмірів 1 × 1 м близько 1 відра ґрунту.
2—3. Помістити сітку з ґрунтом у таз.
2—3. Налити води у таз.
4. Обережно перемішувати й подрібнювати ґрунт вручну хвилин 10—20 (за відчуттями).
5. Зібрати невеликими сіточками все з поверхні води (1—4 сіточки — за відчуттями).
* Якщо на поверхні води виникла піна (результат взаємодії з глиною (?)), зібране на сіточці можна обережно промити, тримаючи сіточку з пробою на долоні над тазом, поливаючи з іншої долоні водою прямо з тазу.
6. Після флотації (п. 5) решту обережно переминати / промивати через сітку хвилин 30—40 (за відчуттями). У кінцевому результаті, на дотик у сітці не має залишатися нічого мсякого.
7. Розкласти сіточки й сітку для просушування проб.

Оскільки мокрі проби погано знімаються з сітки, їх слід підсушити до стану, коли їх можна буде згребти з сітки з мінімальними втратами (за відчуттями).

Результати флотації: бажано вручну відібрати й викинути рештки сучасного виду (переважно коріння), решту (усе чорного кольору, можливо трохи з брудом сіруватого кольору) складати, наприклад, у скляну посудину з кришкою. Тримати зазвичай краще відкритою, щоб не накопичувався конденсат. Можна загорнути зразок у цупкий папір.

Результати промивання: частково на сітці для промивання залишаються матеріали з флотації; бажано їх зібрати до банки з результатами флотації. Решту можна перебрати в таборі. Для цього зручно використовувати стіл, одноколірний (бажано світлий) папір, дрібні предмети типу ножа для перебирання.
Результати промивання можна зберігати у будь-якій зручній упаковці.

Встановлення пріоритетів.
Для визначення інформативності проб, варто на початковому етапі провести фільтрацію по одному відру з об’єктів (для контролю, краще профільтрувати два відра), що викликали зацікавленість. Їх слід ретельно оглянути, після чого приймати рішення, які з об’єктів найпрдуктивніші. Якщо, наприклад, у результатах промивання не виявиться іхтіології, то, можливо, від промивання слід відмовитися.

Увага! Усі ці дії на практиці навіть простіші, ніж здається після прочитання інструкції.


Флотація і промивання: що це таке, і навіщо це потрібно

Флотація і промивання — такі самі методи археологічних досліджень, як і звичайне ретельне розбирання об’єктів. Такі методи досліджень не нові, однак в Україні постійно використовуються лише на пам’ятках кам’яного віку. Одні з перших робіт із застосуванням промивання в Україні проведено у 1970-х рр. на мезолітичному поселенні Мирне, що в рази збільшило обсяг дрібних седиментів з культурного шару. Нині промивання є одним зі звичних методів дослідження культурного шару пам’яток кам’яного віку.

Проведення флотації і промивання задля отримання палеоетноботанічних матеріалів розпочалося на Близькому Сході ще у 1970-х рр. Це був революційний прийом, що вивів палеоетноботанічні дослідження на якісно новий рівень розвитку. Ці методи понад 40 років стали звичними під час археологічних досліджень на широких теренах, у тому числі майже усієї Європи. В Україні цей метод Г.О. Пашкевич застосовувала з 1980-х рр., і спорадично продовжує дослідження дотепер. В Росії понад 20 років флотацією займається Є.Ю. Лєбєдєва. Обидві дослідниці зосереджують увагу на флотації й пошуку саме палеоетноботанічних матеріалів. Однак, як показує досвід, послідовне застосування флотації й промивання не лише можливе (і несуттєво збільшує час обробітку проби), а й суттєво розширює джерельну базу.

Флотація (буквально — плавання на поверхні води) — процес розділення матеріалу на легку й важку фракції. Після перемішування у воді органічні рештки рослинного походження спливають на поверхню і їх лише треба зібрати.

Промивання — процес розділення матеріалу на розчинну й нерозчинну фракції. Після промивки ґрунту залишається певна кількість нерозчинних матеріалів. До них належать дрібні фрагменти кісток звірів і птахів, кераміки, обмазки тощо; дрібні предмети (напр., намисто). А також іхтіологічний матеріал.

Результати флотації: матеріали для палеоетноботанічних визначень; вуглики — для визначення порід дерев. Перші дають змогу відтворити зернове господарство; другі — дещо доповнюють картину природного середовища, частково можуть відповісти на питання пріоритетності використання деревної сировини. Результати промиванн: найважливіші — іхтіологічний матеріал. Дає змогу оцінити рівень риболовлі, користування харчових можливостей водних ресурсів.


Перепоховання радянських воїнів у Мощеній

10 травня 2015 року на військовому меморіалі біля с. Мощена Ковельського району відбулося урочисте перепоховання останків 19 невідомих червоноармійців, що були виявлені під час пошукових робіт та ексгумовані членами пошукового загону «Відродження» ДП «Волинські старожитності». Останки були виявлені ще минулого року у селах Городилець, Миляновичі Турійського району, Гішин Ковельського району, Мовчанів Локачинського району та Кадище Ківерцівського району та тимчасово депоновані,. оскільки керівник пошукового загону — Дорофєєнко Вадим Сергійович та ще декілька пошуковців були відкликані до діючої армії. Пошукові роботи проводилися відповідно до відкритого листа Інституту археології, дозвілу Міністерства культури України, Дозволу на здійснення ексгумації та перепоховання Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, виданих на ім’я Златогорського Олексія.

Перепоховання здійснили у дні Перемоги. Участь у перепохованні взяли голова Ковельської райдержадміністрації Віктор Козак, блогочинний храмів УПЦ м. Ковель протоієрей Володимир Ровінський,  генерал-майор СБУ у відставці, краєзнавець Олександр Булавін, краєзнавець Геннадій Гулько, пошуковці, представники громади села Мощене.

Пошуковий загін «Відродження» ДП «Волинські старожитності» планує і надалі проводити роботи з пошуку та ексгумації визволителів Ковеля. Але наразі його керівник — Вадим Дорофєєнко перебуває у зоні АТО.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»



МІЖНАРОДНА ПОШУКОВО-АРХЕОЛОГІЧНА ЕКСПЕДИЦІЯ В С. ТИННЕ

З 6 по 10 листопада 2014 року проходила спільна пошуково-археологічна експедиція за участю ДП «Волинські старожитності» (Олексій Златогорський, Тарас Верба), ДП «Рівненська старовина» (Юрій Харковець), Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва (Домініка Семінська, Адам Кучинські) Товариства ветеранів польських прикордонних формувань (Вальдемар Бохенські), волонтерів з числа польських прикордонних військ, за підтримки віце-консула республіки Польща в Україні Кшиштофа Васілевського, місцевого краєзнавця Світлани Коток, «Фундації незалежності» з Любліна (Ян Федірко).

Метою пошукових робіт було виявлення місць поховань офіцерів Корпусу оборони прикордоння Польщі, які були взяті в полон Радянськими військами та розстріляні в районі села Тинне в вересні 1939 року. Роботи ускладнювались відсутністю документальних чи архівних даних, у пошуках науковці покладались на свідчення старожилів.

7 листопада було закладено траншею розмірами 1х10 м в місці найбільш вірогідного місця розстрілу, яка засвідчила відсутність будь яких слідів могили.

8—9 листопада проводилось шурфування в інших перспективних місцях, яке також не дало результатів. Була проведенна урочиста месса в Преображенському костелі.

Хоча, на жаль, роботи не дали результатів, та всі організації сподіваються в майбутньому на плідну співпрацю та продовження пошуків в селі Тинне.

Дослідження з георадаром Учасники експедиції біля польського ДОТу
Обстеження польських ДОТів Обстеження польських ДОТів

У МЕЛЬНИКАХ ШАЦЬКОГО РАЙОНУ ВІДБУЛОСЬ ПЕРЕПОХОВАННЯ ПОЛЬСЬКИХ ПРИКОРДОННИКІВ

9 жовтня 2014 року на кладовищі у с. Мельники Шацького району відбулося урочисте перепоховання останків польських військових, що загинули у вересні 1939 року, і були виявлені та ексгумовані спільною українсько-польською експедицією ДП "Волинські старожитності" (керівник — Олексій Златогорський) та Ради Охорона Пам'яті Боротьби і Мучеництва (керівник — Домініка Сємінські). Дослідження проводилось у с. Положеве (виявлено три поховання прикордонників, встановлено ім'я одного — поручика Яцека Томашевського), у с. Глинянка (поховання польського прикордонника), у с. Мельники (три поховання польських прикордониик і одного поліцейського). Участь в пошукових роботах взяли доктор Леон Попек, представник "Фундації незалежності" з Любліна Ян Федірко, реконструктор Анджей Мазурек. Як волонтери виступили прикордонники Надбужанського відділу прикордонної служби Речі Посполитої (керівник — генерал Ярослав Фрончек).
Участь у церемонії перепоховання взяли Сергій Кошарук — радник голови Волинської облдержадміністрації, Олександр Кусько — голова Шацької райдержадміністрації, Олександр Кравчук — завідувач сектору у справах національностей управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації, Олексій Златогорський — директор ДП "Волинські старожитності", Олександр Остапюк — директор Любомльського краєзнавчого музею, Андрій Ягодинець — Олеський сільський голова, Микола Боярчук — в.о. Шацького селищного голови, Василь Голядинець — Грабівський сільський голова, Іван Бранчук — Піщанський сільський голова, Адам Дударчук — голова районної ради ветеранів війни, Володимир Носуліч — вчитель-історик, краєзнавець Шацького району, а також прикордонники Луцького загону, громадськість району, ЗМІ та інші. Від польської делегації виступили професор Анджей Кунерт — секретар Ради Охорони Пам’яті Боротьби і Мучеництва, Тереза Барановські — голова Бюро Ради Охорони Пам'яті Боротьби і Мучеництва.
У відправі поминальної панахиди взяли участь ксьондз Ян Бурас, ксьондз Збігнєв Кемпа, єпископ Віталій Скомаровський, ординарій Луцької дієцезії, а також священики територіальних громад Шацького району отці Петро, Михайло та Богдан.
До підніжжя меморіалу польських прикордонників, в пам’ять загинувших військових представники обох держав поклали вінки, корзини із живими квітами і в знак шани  пролунали три бойові вистріли в гору салютною групою українських прикордонників.
"Роботи ще не завершені — зазначив Олексій Златогорський — нам не вдалося виявити поховання близько 50-ти розстріляних полонених польських прикордонників у с. Піща, невдалося виявити і розстріляну родину польського офіцера у с. Грабове. Плануємо продовжити дослідження у наступному вже році".
Вічна слава тим, які віддали свої життя захищаючи нашу країну! Вічна пам’ять!



ПЕРЕПОХОВАННЯ У ВОЛОДИМИРІ-ВОЛИНСЬКОМУ 23 ВЕРЕСНЯ

23 вересня 2014 року на Федорівському кладовищі м. Володимира-Волинського відбулося перепоховання останків жертв масових розстрілів, виявлених і ексгумованих спільною українсько-польською експедицією на давньоруському городищі, поруч із володимирською в’язницею НКВС та гестапо.

Проект дослідження злочинів цієї катівні виник у 1997 році, коли львівські археологи спільно із Володимир-Волинським музеєм ексгумували 99 останків воїнів польської армії, розстріляних у 1941 році. У наступному році роботи не були продовжені – керівник експедиції раптово помер… І у місті, і у всьому світі про трагедію «забули».

2010 році Олексій Златогорський та Сергій Панишко із ДП «Волинські старожитності» вирішили провести дослідження рештків загадкового замку XIVст. Казимира Великого на території городища. Місце розкопу планували таким чином, щоб не зачепити поховань середини ХХ століття. Але кати, що знищували людей, перетворили городище у суцільний могильник – поруч із стіною замку було виявлено могильну яму.

З 2011 року у Володимирі-Волинському працює спільна українсько-польська експедиція ДП «Волинські старожитності» та Ради Охорони Пам’яті Боротьби і Мучеництва. До цих досліджень долучилася низка організацій, зокрема ВГО «Союз «Народна Пам’ять» (до складу якого увійшло ДП «Волинські старожитності»), Східноєвропейський університет ім.Лесі України, Фонд розвитку Волинського національного університету, Фундація Незалежності з Любліна. Виявлено 11 могильних ям, з яких ексгумовано 2634 жертви. Це і поляки, і українці, і євреї, знищені як НКВС, так і гестапо. «Давня трагедія об’єднала народи» - так підсумував польський історик Анджей Мазурек.

На церемонії перепоховання виступили міський голова Володимира-Волинського Петро Саганюк, секретар Ради Охорони Пам’яті Боротьби і Мучеництва Анджей Кунерт, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, заступник міністра оборони Республіки Польщі Мацей Янковські, перший заступник голови Волинської облдержадміністрації Сергій Кудрявцев, директор кабінету Шефа бюро Національної безпеки Республіки Польща Кшиштоф Шиманьскі, народний депутат України Євген Мельник, відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії України у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета. Духовенство різних конфесій відслужило заупокійну службу за загиблими.

«Комуністична та нацистські репресивні машини були дуже подібні, - зазначив у виступі Володимир В’ятрович. - Вони навіть займали одні й ті ж приміщення, які стали символом терору для місцевих мешканців, ховали сліди своїх страшних злочинів у тих самих безіменних могилах. … Нинішня подія містить не лише трагічні символи, але й оптимістичні. Перепоховання стало можливим завдяки співпраці між українськими та польськими дослідниками. Спільна українсько-польська експедиція провели колосальну роботу із виявлення та ексгумації замордованих.Сьогодні тут на цвинтарі присутні офіційні представники української та польської держави. Ми спільно вшановуємо пам’ять наших земляків, вбитих комуністичним та нацистським режимами. Це пам’ять і біль, які нас єднають.І це єднання потрібне нам не лиш час до часу, коли ми згадуємо про минуле. Його потребує наше майбутнє. Українці та поляки – народи, які чи не найбільше постраждали від нацизму та комунізму. Тож ми зобов’язані поєднати зусилля, аби довести світові їх однакову злочинність.Мільйони життів принесли в жертву комуністи та нацисти, які вирішили, що світ можна змінити смертями, а не ідеями. Сьогодні перед нашими країнами знову постає виклик зі Сходу, знову гинуть люди, які мали б творити. Сьогодні від нового світового зла захищає світ зброя, піднята українськими героями на східному кордоні України. Сьогодні наші герої відчувають польську підтримку.Але не менший захист для нас становить пам’ять про мертвих. Бо лише там, де пам’ятають про загиблих, буде кому захищати живих. Тому ми спільно – українці та поляки – віддаємо нині шану пам’яті вбитим тоталітарними режимами, аби не дати шансу відродитися страшним монстрам минулого».

Цього року було перепоховано 1593 жертви володимирської катівні – 1494 останки, виявлених на городищі і 99 – з досліджень 1997 року, які були поховані у іншому місті. Але роботи нажаль ще не завершені. Вони будуть продовжені наступного року. На місці ж перепоховання планується побудувати меморіал.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»


23 ВЕРЕСНЯ ВІДБУДЕТЬСЯ ПЕРЕПОХОВАННЯ ОСТАНКІВ ЖЕРТВ МАСОВИХ РОЗСТРІЛІВ У ВОЛОДИМИРІ-ВОЛИНСЬКОМУ

23 вересня 2014 року на комунальному кладовищі міста Володимира-Волинського "Федорівське" відбудеться перепоховання останків жертв масових розстрілів, виявлених та ексгумованих спільною українсько-польською експедицією ДП "Волинські старожитності" та Ради Охорони Пам'яті Боротьби і Мучеництва на території городища Вали.

Дослідження на городищі «Вали» у місті Володимирі-Волинському проводяться експедицією ДП «Волинські старожитності» з 2010 року. Метою розкопок було виявлення, дослідження та реставрація залишків мурів замку Казимира Великого XIV ст. Археологи знали, що раніше на території пам’ятки була в’язниця НКВС та гестапо і проводились масові розстріли. У 1997 році експедицією львівської фірми "Доля" було ексгумовано 99 останків польських воїнів. Тому розкоп наша експедиція заклала за 50 м на південь від могильної ями. Але вже у 2010 році було виявлено одиночні поховання (6), при яких знайдено жетон польського поліцейського та польські військові гудзики і монети.

У 2011 році була сформована спільна українсько-польська експедиція ДП «Волинські старожитності» (керівник — Олексій Златогорський) та Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва (керівник – професор Анджей Кола). Було виявлено могильну яму розмірами 16 х 4,5 м, в якій виявлено і ексгумовано 367 останків цивільних громадян. При них виявлено також ще один жетон польського поліцейського, польські військові гудзики і монети.


ЗАВЕРШЕНО ДОСЛІДЖЕННЯ У ОСТРІВКАХ НА ВОЛИНІ

З 1992 року на території колишньго села Острівки Рівненської сільської ради Волинської області проводяться пошуково-розвідкові дослідження, метою яких є локалізація могил жерт громадян польської національності, що загинули  у 1943 року. Перші археологічно-ексгумаційні дослідження проведено у 1992 році на теритіторії садиби Трусиків. У 2011 році проведено ексгумацію очередної поховальної ями в урочищі "Трупне поле", неподалік від села Воля Островецька.

У 2014 році спільна українсько-польська експедиції Ради Охорони Пам'яті Боротьби і Мучеництва та ДП "Волинські старожитності" за участю доктора Леона Попека (Люблін) - ініціатора робіт 1992 року розпочала систематичні праці з пошуку могил на околицях села Острівки.

Роботи 2014 року стосувалися вже не пошуку поховань - а відтворення забудови довоєнних Острівких. Під час опитування свідків, вдалося виявити, що одна поховальна яка знаходилась за останнім будинком у селі. Зокрема, Софія Сушко та Тадеуш Трусик окресили приблизні розміри ями 2,5х6,0 м і місце її розташування.

Під час робіт виконано 3616 бурних ям та викопано 5 шурфів.. В результаті стверджено, що на терені досліджень існує забудова садиб. Залишилося лише виявити, де закінчується ряд забудови, щоб знайти власне поховальну яму. Роботи будуть продовжені наступного року.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»

Дослідження у Острівках Леон Попек

ДОСЛІДЖЕННЯ У ГАЙКАХ-СИТЕНСЬКИХ

У понеділок 1 вересня, у сімдесят п’яту річницю початку Другої світової війни, міжнародною експедицією ДП «Рівненська старовина» (директор Ю. Харковець), ДП «Волинські старожитності» (директор О. Златогорський, Україна) та Радою охорони пам’яті, боротьби та мучеництва (представник докторр Д. Семінська, Республіка Польща) провели ексгумацію солдатів Війська Польського, що загинули у вересні 1939 року внаслідок радянського бомбардування на станції Гайки, нині село Гайки-Ситенські Радивилівського району Рівненської області. В експедиції взяли участь Юрій Харковець, Тарас Верба, Михайло Вашета, Сергій Шабловський, Руслан Форманюк, Анастасія Данилюк та Віталій Затворніцький з боку України та Домініка Семінська, Адам Кучинські та Міхал Семінські з польського боку.

В ході досліджень було виявлено останки 15 вояків, укладених у дві невеликих могили, 5 осіб у могилі №1 та 10 у могилі №2. Поховані мали ознаки численних травм, отриманих очевидно при бомбардуванні. Поховані солдати були разом з військовою формою, про що свідчать численні знахідки ґудзиків, залишків військової форми, ременів та взуття. З особистих речей було виявлено люстерка, монети часів ІІ Речі Посполитої, католицькі хрестики та іконки, а також чотири особистих жетони, що маємо надію дозволять встановити особи похованих. Нажаль всі вони сильно короновані, що значно ускладнює роботу з цим важливим матеріалом. Триває робота з очистки виявлених матеріалів, а також антропологічне дослідження останків загиблих.

Також хочемо подякувати голові Ситенської сільської ради Гуменюку Андрію Дмитровичу в організації та проведенні даного дослідження. Завдяки таким людям та праці дослідників маємо надію буде встановлено імена багатьох невідомих солдатів, що загинули на нашій території в роки Другої світової війни.

Прес-центр ДП "Волинські старожитності"


ЗАВЕРШЕНО ДОСЛІДЖЕННЯ У ЦЕНТРІ ЛУЦЬКА

У Луцьку під час рятівних археологічних досліджень знайшли старі підвали XVII-XVIII століть.

Про це розповів директор державного підприємства «Волинські старожитності» Олексій Златогорський.

За його словами, на вулиці Лесі Українки, 33 будується новий будинок. Археологи проводять там рятівні дослідження. Під час пошуків у шарі глини розкопали підвали будівлі. Характерні особливості знахідки дають можливість припустити, що це споруда XVII-XVIII століть.

За словами археолога, це підвали житлової дерев’яної будівлі. Вона розташовувалася не впритул до самої нинішньої вулиці Лесі Українки, а стояла на віддалі приблизно 20-30 метрів. Це вказує на те, що біля будівлі була якась прилегла територія, двір. Ширина підвалу – 3 метри. Довжина – 4-5.

У стінах підвалу є особливість – ніші для зберігання продуктів. Крім того, в самому підвалі є заглиблений на 1,5 метра погрібець. Імовірно, його використовували як «холодильник», адже в таких спорудах зберігається стабільно низька температура.

Зараз археологи проводять фото та графічну фіксацію. Після завершення наукових робіт будівельники продовжать рити котлован.

Златогорський зазначив, що цінність знахідки полягає в тому, що вона розширює джерельну базу до вивчення історії Луцька.

Нагадаємо, підземна частина історико-культурного заповідника "Старий Луцьк" помережана різними типами підземель.

У експедиції приймали участь Артур Альошин, Володимир Войцехівський, Юрій Мазурик. Виявлено також чисельний матеріал давньоруського періоду. Після його вивчення та обробки археологи будуть робити окремі висновки про те, де ж насправді зароджувався Лучеськ.

Олександр Котис

http://www.volynpost.com/news/38044-u-centri-lucka-arheology-znajshly-stari-pidzemellia ("ВолиньPost")


З ПОЛУМ’Я ВІЙНИ У СТАРУ БИТВУ

Ще у квітні 2014 року відповідно до відкритого листа Інституту археології, дозвілу Міністерства культури України, Дозволу на здійснення ексгумації та перепоховання Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, виданих на ім’я Златогорського Олексія, пошуковий загін «Відродження» ДП «Волинські старожитності» провів пошук та ексгумацію червоноармійців-визволителів Волині, які загинули під час визволення Ковеля. У с. Дольськ Турійського району археологами-пошуковцями було виявлено два невідомих солдата 240 стрілецького полка 117 стрілецької дивізії 69-армії 1-го Білоруського фронту, невідомий солдат-снайпер 69-армії 1-го Білоруського фронту, невідомий офіцер тієї ж армії (під час ексгумації виявлено його ложку з ініціалами «Р.Н.С.»), червоноармієць-кулеметник Биков Даниїл Гаврилович (1900-8.07.1944), родом із Рязані. Ім’я останнього вдалося установити завдяки капсулі смертника, але пошук його ймовірної рідні – ще триває. У с. Миляновичі Турійського району виявлено два невідомих солдата 69-армії 1-го Білоруського фронту, невідомий солдат-кулеметник тієї ж армії.

Останки були тимчасово депоновані, оскільки керівник пошукового загону – Дорофєєнко Вадим Сергійович та ще декілька пошуковців були відкликані до діючої армії. Приймали участь у подіях в Криму, а потім – в АТО. Нещодавно підполковник Дорофєєнко повернувся на 10 днів зі Сходу і вирішив провести урочисте перепоховання останків визволителів Волині. Перепоховання здійснили на День Незалежності України 24 серпня 2014 року на військовому меморіалі біля с. Мощена Ковельського району. Участь у перепохованні взяли пошуківці загону «Відродження», його керівник – Вадим Дорофєєнко, директор ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський, краєзнавець Геннадій Гулюк, представники Ковельської райдержадміністрації, громади села Мощене. Панахиду відслужив місцевий священник.

«Війна закінчується тоді, коли буде похований останній солдат, - промовив Дорофєєнко. – І  це дуже важливо зрозуміти українцям для виховання і самовиховання - війна у реальності, у наших думках і серцях завершиться тоді, коли ми почнемо шанувати своїх героїв. Минулого і сучасного.»

Пошуковий загін «Відродження» ДП «Волинські старожитності» планує і надалі проводити роботи з пошуку та ексгумації визволителів Ковеля. Але наразі Дорофєєнко знову повертається на фронт в АТО, у полум’я війни… «Дуже прошу владу довести документацію стосовно меморіалу у Мощеній до логічного кінця, тут вже поховано майже 200 солдатів та офіцерів, виявлених нами. — підкреслив Вадим Дорофеєнко. — І прошу друзів, якщо я раптом загину, захищаючи Україну, — поховайте мене тут, у Мощеній, біля цих сиротинушек».

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»


У ТОЙКУТІ НА КЛАДОВИЩІ ПОРУШИЛИ СПОКІЙЗАГИБЛИХ ЄВРЕЇВ

Підприємець Семенюк В.П., який за часів Януковича незаконно отримав право власності на земельну ділянку в Тойкуті Ковельського району, знову почав на ній будівництво. Знаючи, що ділянка знаходиться на місці розстрілу євреїв - він не зупинився, викинув кістки з могил...

Тойкут - це колишнє містечко Несухоїжі, в якому тривалий час проживала єврейська громада. У 1942 році близько 2000 євреїв були розстріляні гітлерівцями. У радянський час могильні плити вивезли з кладовища на будівництво ферм. У 1990-х роках єврейська громада поставила на місці розстрілу капличку та пам'ятний знак. Територія отримала статус пам'ятки історії місцевого значення.

І це все рівно не зупинило підприємця. Кістки він частково викинув з могил, частково "прикопав" назад.

Готуємо матеріали для прокуратури.

Прес-центр ДП "ВОЛИНСЬКІ СТАРОЖИТНОСТІ"


Дослідження поховання Першої світової війни на Ковельщині

Інформація про те, що на території Радошинского піщаного кар'єру було поховання кількох загиблих солдатів Австро-Угорської імперії надходила від численних старожилів села Радошин. У 1914-16 роках в цьому місці велися бойові дії - у 1914 наступали війська Австро-Угорщини, в 1916 - Російська Імператорська Армія в ході Брусилівського прориву.

Під час ексгумаційних робіт 28 липня 2014 року на території Радошинського піщаного кар'єру експедицією ДП «Волинські старожитності» були виявлені сліди людських поховань. За розміщення окремих кісток, наявності залишків трун, а також враховуючи рівні проміжки між могилами і їх розміщення в одному ряду по лінії північ-південь можна зробити висновок, що це було кладовище з окремими похованнями, а не братською могилою.

Нажаль, всі поховання були знищені технікою, а наявність одиничних кісток на території ділянки свідчить повне руйнування основної частини поховань під час знесення верхнього шару грунту. Це робить неможливим повне дослідження могильника і встановлення історичної приналежності скелетів.

Всі поховання належали дорослим людям, однак враховуючи відсутність будь-якого супровідного матеріалу неможливо встановити чи є поховані солдатами Австро-Угорської армії. По залишках трун, які не перегнили в піщаному грунті можна сказати, що поховання є не старше XIX століття.

Однак ніяких відомостей про наявність кладовища в цих місцях немає, а враховуючи існування старого кладовища в іншій частині села, можна зробити висновок, що найбільш вірогідною версією походження ексгумованих останків можна вважати загиблих у боях військових часів Першої чи Другої світових воєн. Національну приналежність встановити поки що неможливо.

Прес-центр ДП "Волинські старожитності"


Нелюди добивали дітей прикладами

ДП "Волинські старожитності", які входять до ВГО "Союз "Народна Пам'ять", спільно із Радою Охорони Пам'яті Боротьби і Мучеництва та Волинським краєзнавчим музеєм продовжують дослідження на городищу Володимирі-Волинському і, де поруч із залишками замка Казимира Великого XIV ст. відбувалися масові розстріли громадян польської національності.

Цього року пошуковцями виявлено поховальну яму №6, розмірами 5,5х6,2 м, в якій знайдені і ексгумовані більш 500 цівільних і військових осіб польської національності. Серед супровідних матеріалів виявлено польські військові ґудзики до мундира, підкови до військових польських чоботів, католицькі іконки, 9 золотих монет.

Про те, що злочин здійснила НКВС свідчить велика кількість (більше 70) гільз від пістолета ТТ. Нелюди розстрілювали і жінок, і дітей в потилицю, опісля добивали прикладами і засипали тіла вапном.

У могилі відсутній анатомічний уклад тіл, масово потрощені черепа — дивитися на все це навіть професійному археологу важко.

Але вже на сьогоднішній день можна з впевненістю сказати, що, як і у попередні роки, виявлено жертви НКВС. Не євреїв, розстріляних УПА чи нацистами, а саме поляків. Архіви, на жаль, про цю страшну трагедію мовчать.

Пошук буде продовжено.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»


У Рованцях були половці?

Нещодавно експедицією ДП «Волинські старожитності» завершено дослідження на ділянці гр. Н. в селі Рованці Луцького району. У складі експедиції працювали О.Златогорський, М. Вашета, Т. Верба, В. Затворніцький, Р. Фурманюк.

На ділянці внаслідок роботи скрепера було виявлено поховання невідомого часу, внаслідок чого власником ділянки до робіт було запрошено працівників «Волинських старожитностей». В ході досліджень виявлено об’єкт Х-XІ ст. та  40 різночасових поховань, в більшості своїй безінвентарних, похованих за християнським звичаєм. Найбільш цікавими були три з них, що мали супровідний інвентар.

Поховання №5 виявлено у західній частині розкопу, кістяк випростаний на спині з випростаними руками, орієнтований головою на захід опущено в материк на 0,3 м. У верхніх шарах поховання на рівні тазу та ніг було виявлено деталі кінської збруї та тваринні кістки, очевидно, коня. Також безпосередньо на похованні було виявлено деталі поясного набору (42 предмети) та три монети білого металу, попередньо інтерпретовані як куфічні дирхеми ХІІІ-ХІV ст.

Поховання №12 виявлено в західній частині розкопу, кістяк випростаний на спині з руками складеними на животі, орієнтований головою на захід, опущено в материк на 0,2 м. На північ від черепа було виявлено дві посудини Х-ХІ ст., одна з них, імовірно, східного походження.

Поховання № 19 також виявлено в західній частині розкопу, кістяк випростаний на спині з випростаними руками, орієнтований головою на захід, опущено в материк на 0,2 м. На північ від черепа було виявлено посудину ХІ ст., з клеймом у вигляді тризуба на денці.

Решта поховань інвентарю не мали, проте велика кількість була похована в деревяних трунах, частина з них збережені, що дозволяє припускати їх датування XVII-XIX ст. Тими ж таки похованнями було знищено об’єкт № 1, збережена частина якого мала округлий черінь діаметром близько 1 м. Серед виявлених матеріалів в об'єкті - фрагменти кераміки Х-ХІ ст.

Таким чином в ході робіт було виявлено невідомі раніше могильник Х-ХІ ст., ХІІІ-XIV ст., кладовище  XVII-XIX ст. та об’єкт періоду давньоруської держави. Цікавим матеріалом є виявлений інвентар поховань, куфічні дирхеми східного походження. Можливо, що археологи натрапили на невідомий могильник половців, які загинули в середньвічну добу десь під Луцьком і були поховані у Рованцях. Письмові джерела принаймні про це мовчать. Але самі знахідки вже дозволяють говорити про активні зв’язки Волинської землі з сусідніми державами.

Прес-центр ДП "Волинські старожитності"


Цікава археологічна знахідка

З дня свого створення навчальна археологічна лабораторія СГФ підтримує тісні зв’язки з Бердянським краєзнавчим музеєм. Нещодавно до лабораторії звернулася директор Бердянського краєзнавчого музею Людмила Ноздріна с проханням про допомогу. Вона розповіла, що три роки тому під час туристичної мандрівки узбережжям Азовського моря співробітник музею знайшов антропоморфну стелу. У цьому році виникла нагальна потреба перевезти знахідку до музею. Ми з радістю погодились допомогти.

Читати далі (на сайті газети "Університетське слово", БДПУ) >>


ПІДЗЕМЕЛЛЯ У КАМ’ЯНЦІ-ПОДІЛЬСЬКОМУ

Однією з цікавих та завжди інтригуючих тем з історії Кам’янець-Подільського, як давнього середньовічного міста, є його підземелля. Ось і цього разу з’явилася можливість згадати про них. Під час проведення археологічних робіт по відкриттю фундаментів колишнього будинку Конецпольского (пізніш — військового цейхгаузу) по вулиці Францисканська, працівниками ДП «ОАСУ Подільська археологія» було відкрито підземелля вибите у скельній породі. Підземелля являє собою коридор шириною 2,06—2,2 м й довжиною 9,0 м. Далі хід перемурований. На кінці, за 7,0 метрів від входу підземелля має дві ніші по бокам. Ширина ніш 1,7 м, товщина — 1,1—1,2 м. Підземелля знаходиться біля західного муру фундаменту на глибині близько 5,0—6,0 м від денної поверхні. Висота підземелля при вході становить 1,96 м. Нажаль, поки що, більша частина підземелля засипана землею, тому результати дослідження попереду. Щодо функціонування підземелля є дві робочі версії:

1) Підземелля використовувалось як морозильна камера для зберігання продуктів.

2) Підземелля функціонувало як підземний хід.

Вхід у підземелля

Підземелля з частиною північної ніші

Археолог Петро Болтанюк
ДП «ОАСУ Подільська археологія»
19.11.201


Волинські археологи виявили скарб срібних прикрас у Володимирі-Волинському

Наприкінці серпня 2012 року у місті Володимирі-Волинському на території гімназії № 4 розпочали земляні роботи з метою прокладання нових комунікацій. Роботи проводились на території посаду літописного Володимира в урочищі Апостольщина. ДП «Волинські старожитності» спільно з управлінням культури Волинської облдержадміністрації уже у перший день земляних робіт призупинили їх. І відразу ж розпочали археологічне дослідження у межах наявних траншей. Експедиція під керівництвом Златогорського Олексія, працівників Вашети Михайла (керівник розкопу), Сергія Панишка, Тараса Верби, Новака Назара, Балика Олексія, Чопюка Володимира та студентів-музеєзнавців І курсу Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки (Масловський Юрій, Штець Юрій) виявила і дослідила 14 об’єктів давньоруського часу.

В одному з об’єктів, знищеному траншеями, прокладеними у 1960—1970-і рр. було виявлено скарб срібних прикрас давньоруського періоду. Скарб сильно пошкоджений і потребує негайної реставрації. Він складається з срібних шийної гривні, пластинчастого браслета, витого браслета, скроневих кілець (сережки так званого «київського» типу), колтів, хрестиків та намиста. Зокрема, скроневі кільця виготовлені з срібла, оздоблені зерню, пустотілі в середині, розміром близько 1 см в діаметрі, за аналогіями датуються ХІ — першою половиною ХІІІ ст.

Намисто, з пустотілих срібних пластин, з пласкою стороною з одного боку і випуклою — з іншого, на кінцях оздоблені фігурками у вигляді голови змії, мають три отвори з кожного боку, виготовлені з тонкого срібла, довжиною 2—2,5 см. Аналогії даним виробам потребують додаткових пошуків. Хрест мармуровий, рівносторонній, оздоблений на раменах срібними пластинами, прикрашеними зерню, за аналогіями є виробом візантійського походження. Фрагмент срібної шийної гривні, виготовленої з дроту, що налічує більше 6 витків, товщиною 0,5 см, в перетині прямокутний, за аналогіями датується ХІ — першою половиною ХІІІ ст. Фрагмент колта, пустотілого всередині, складеного з двох спаєних пластин, має бронзову дужку, ймовірно орнаментований фігурою птаха.
Поруч зі скарбом виявлено фрагмент верхньої частини гончарного горщика ХІІ — першої половини ХІІІ ст., що містив сліди окислення кольорового металу.

На сьогоднішній день роботи завершено, скарб передано на реставрацію. Найближчим часом на цю ділянку у центрі Володимира-Волинського було виготовлено пам’яткоохоронну документацію, яка забезпечить охорону цієї території від будь-яких земляних робіт та будівництва.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»
5.09.201


Завершено дослідження на берегах Хрінницького водосховища

На берегах Хрінницького водосховища у Рівненській області завершила роботу Волинська рятівна археологічна експедиція Інституту археології НАН України під керівництвом доктора історичних наук Дениса Никодимовича Козака. Це був ювілейний, двадцятий сезон, роботи експедиції, в якій приймали участь працівники ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський, Сергій Панишко, Григорій Охріменко, Віктор Баюк, Сергій Демедюк, Дмитро Дем’янчук, Віталій Затворніцький, Микола Собуцький, працівники ДП «Рівненська старовина» Юрій Харьковець, Богдан Прищепа, Віталій Ткач та студенти двох рівненських університетів (керівник — Богдан Прищепа), Львівського національного університету ім. Івана Франка, Волинського національного університету ім. Лесі Українки (керівники — Олексій Златогорський, Сергій Панишко, Григорій Охріменко).

Археологічні розкопки були проведені на двох поселеннях: в урочищі «Шанків Яр» між селами Хрінники та Набережне і в урочищі «Високий берег» на околиці с. Хрінники. А на поселенні ранніх слов’ян в урочищі «За лісом» на околиці с. Товпижин закладено розвідкову траншею.

В урочищі «Шанків яр» знаходиться багатошарове поселення, на якому найбільш ранні знахідки датуються ІV тисячоліттям до н. е. (мідний вік), а заключні етапи заселення у середньовіччі охоплюють період від VІІ—VІІІ ст. до ХV ст. Значне поселення тут існувало у пізньоримський час (ІІІ — початок V ст. н. е.). Під час цьогорічних досліджень на поселенні виявлено споруди раннього залізного часу поморсько-кльошової культури другої половини І тис. до н. е. та вельбарської культури ІІІ—ІV ст. н. е. Появу цих поселень на Волині археологи пояснюють переселенням значної кількості населення із заходу, з території сучасної Польщі. Вперше під час досліджень поморсько-кльошових об’єктів на території Польщі та у України у Хрінниках цьогоріч виявлено майстерню косторіза. Цікавою знахідкою є і виявлене житло вельбарської культури — так званий штальхауз. Воно було законсервоване для подальших досліджень у наступному році.

На поселенні в урочищі «Високий берег» відкрито цікавий заглиблений в ґрунт об’єкт бронзового віку. В ньому зібрано уламки посудин, які віднесені до культури кулястих амфор та вироби з кременю, зокрема, масивний серп. Це один з найдавніших серпів подібного типу, серед тих, які виявлені на території Волині. Знахідки датовані першою половиною ІІІ тис. до н. е. Тут же вдалося повністю дослідити два слов’янські житла-напівземлянки із глинобитними печами. Одне житло датоване Х ст. В ньому виявлено уламки гончарного горщика та прясельце, виготовлене із щільної крейди (мергелю). Інше житло загинуло від пожежі приблизно в першій половині ХІІ ст. Збереглися обвуглені рештки дерев’яних деталей, які дозволяють вивчити особливості конструкцій стін середньовічного слов’янського житла.

Подивитися відео

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»,
Прес-центр ДП «Рівненська старовина»
5.09.201


Сторінка 2 з 4

Пошук

Контакти

spilka.arch.ukraine@gmail.com
Ми в соцмережах
Ви знаходитесь тут: Новини Археологічні дослідження