2.Х. ц.р. Верховна Рада поспіхом, без будь-якого обговорення, за ініціативою одного з депутатів від Партії регіонів Ю.Мірошниченка, прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок та зміни їх цільового призначення".
Законодавчими змінами створено механізм масової руйнації археологічних пам’яток, що завдасть нищівного удару археологічній спадщині України.
Згідно ст. 54, 66 Конституції України у державі діє з 2004 р. Міжнародна конвенція "Про охорону археологічної спадщини Європи", для реалізації якої у 2005-2010 рр. було прийнято ряд законодавчих актів, що створили систему охорони та дослідження об’єктів культурної спадщини в процесі забудови міських та сільських територій, при розробці проектів землеустрою.
Головним інструментом цієї системи було погодження таких проектів органами культурної спадщини, які через процедуру проведення археологічної  експертизи визначали наявність чи відсутність на земельній ділянці пам’яток археології  та рекомендації щодо їх охорони і використання власниками та виконавцями.
Згідно з внесеними змінами, обов’язковим при розробці проекту землеустрою тепер є лише висновок-погодження відповідного місцевого управління Держземагенства. Органи охорони культурної спадщини усунуті від цього процесу.
Це означає, що віднині землі будуть роздаватися безконтрольно, без врахування потреб охорони культурної спадщини. Пам’ятки археології, розташовані на таких землях будуть зруйновані чи віддані на поталу власникам. Поступово зникне історичний ареал України, під загрозою ліквідації опинилася археологічна наука України.

За даними вчених Інституту археології наша земля береже ще біля 30 тисяч пам’яток археології різних історичних епох.
В них закодована історична пам’ять не лише українців, але й усієї європейської спільноти. Ці пам’ятки складають культурне надбання людства і є безцінними. Злочином є будь-яке зазіхання будь-кого на їх існування.
Ми не повинні допустити руйнування цього скарбу заради ницих матеріальних вигод сьогодення.
Закликаємо Вас створювати у містах, селищах і селах громадські рухи по контролю за землевідводами місцевих органів влади. Станьте народними інспекторами по захисту нашої культурної спадщини. Треба надавати пресі інформацію про випадки знищення пам’яток археології і передачу їх у приватну власність. Ми чекаємо її на сайті "Спілки …". Звертайтеся з відповідною інформацією до депутатського корпусу, в тому числі, до депутатів Верховної Ради, місцевих правоохоронних органів, обласних і міських відділень Спілки археологів України.
Ми повинні добитися відміни цього жахливого за наслідками для духовної культури українців, антисоціального, антинародного закону.
Лише спільні дії всієї громади українців дадуть змогу притягати винних за руйнування об’єктів археології до відповідальності. Адже кримінальна відповідальність за це, передбачена Кримінальним кодексом України, ще не скасована.
Прийнято на засіданні Правління ВГО "Спілка археологів України" 7.ХІ.2012 р., Протокол № 4.

Лист до Агенства земельних ресурсів
Лист до територіальних органів влади

2.Х. ц.р. Верховна Рада поспіхом, без будь-якого обговорення, за ініціативою одного з депутатів від Партії регіонів Ю.Мірошниченка, прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок та зміни їх цільового призначення".
Законодавчими змінами створено механізм масової руйнації археологічних пам’яток, що завдасть нищівного удару археологічній спадщині України.
Згідно ст. 54, 66 Конституції України у державі діє з 2004 р. Міжнародна конвенція "Про охорону археологічної спадщини Європи", для реалізації якої у 2005-2010 рр. було прийнято ряд законодавчих актів, що створили систему охорони та дослідження об’єктів культурної спадщини в процесі забудови міських та сільських територій, при розробці проектів землеустрою.
Головним інструментом цієї системи було погодження таких проектів органами культурної спадщини, які через процедуру проведення археологічної  експертизи визначали наявність чи відсутність на земельній ділянці пам’яток археології  та рекомендації щодо їх охорони і використання власниками та виконавцями.
Згідно з внесеними змінами, обов’язковим при розробці проекту землеустрою тепер є лише висновок-погодження відповідного місцевого управління Держземагенства. Органи охорони культурної спадщини усунуті від цього процесу.
Це означає, що віднині землі будуть роздаватися безконтрольно, без врахування потреб охорони культурної спадщини. Пам’ятки археології, розташовані на таких землях будуть зруйновані чи віддані на поталу власникам. Поступово зникне історичний ареал України, під загрозою ліквідації опинилася археологічна наука України.

За даними вчених Інституту археології наша земля береже ще біля 30 тисяч пам’яток археології різних історичних епох.
В них закодована історична пам’ять не лише українців, але й усієї європейської спільноти. Ці пам’ятки складають культурне надбання людства і є безцінними. Злочином є будь-яке зазіхання будь-кого на їх існування.
Ми не повинні допустити руйнування цього скарбу заради ницих матеріальних вигод сьогодення.
Закликаємо Вас створювати у містах, селищах і селах громадські рухи по контролю за землевідводами місцевих органів влади. Станьте народними інспекторами по захисту нашої культурної спадщини. Треба надавати пресі інформацію про випадки знищення пам’яток археології і передачу їх у приватну власність. Ми чекаємо її на сайті "Спілки …". Звертайтеся з відповідною інформацією до депутатського корпусу, в тому числі, до депутатів Верховної Ради, місцевих правоохоронних органів, обласних і міських відділень Спілки археологів України.
Ми повинні добитися відміни цього жахливого за наслідками для духовної культури українців, антисоціального, антинародного закону.
Лише спільні дії всієї громади українців дадуть змогу притягати винних за руйнування об’єктів археології до відповідальності. Адже кримінальна відповідальність за це, передбачена Кримінальним кодексом України, ще не скасована.
Прийнято на засіданні Правління ВГО "Спілка археологів України" 7.ХІ.2012 р., Протокол № 4.

Лист до Агенства земельних ресурсів
Лист до територіальних органів влади

Президенту України
Януковичу В.Ф.

Лист-звернення ВГО «Спілка археологів України»
Про цілеспрямовані дії голови Волинської держадміністрації Бориса Климчука, направлені на порушення чинного законодавства у пам’яткоохоронній сфері, що веде до знищення  археологічної спадщини Волині

Шановний пане Президенте!
Від імені археологічного колективу України просимо Вас вжити термінових заходів щодо припинення цілеспрямованих дій Волинської держадміністрації під керівництвом її очільника Б. Климчука, направлених на знищення археологічної спадщини Волині.
Пан Климчук, від початку своєї роботи на цій посаді, відзначається несприйняттям діяльності вчених-археологів щодо охорони пам’яток археології від наступу забудовників, приватизаторів землі. З його боку постійно лунають погрози, організовуються систематичні перевірки підрозділу Інституту археології НАН України «Волинські старожитності», чиниться тиск на директора цієї структури. Про це неодноразово повідомлялося в пресі, зокрема в газеті «2000», на сторінках Інтернету та сайті «ВГО "Спілка археологів України"».
Сьогодні п. Климчук здійснює ще один «подвиг» на «полі битви» з археологічною спадщиною Волині.
Під його безпосереднім керівництвом в області, зокрема, Горохівському та Любомльському районах розпочався розпродаж земель запасу через аукціони. При цьому цілковито проігноровані потреби захисту пам’яток археології в цьому процесі. Спроби археологів звернути увагу керівництва області на цей факт зустріли шквал обурення п. Климчука та чергової серії погроз в сторону археологів.
За його безпосередньою вказівкою (звичайно ж, усною), районні комісії по підготовці документації на аукціон змушені були дати погодження на продаж ділянок, без проведення археологічної експертизи, а тому, в багатьох випадках з розміщеними на них пам’ятками археології. Це є прямим порушенням ст. 6—7 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» і ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Так само вчинило обласне управління культури, правда, з недолугим оправданням своїх дій через довільне трактування ст. 17 та ст. 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (лист додається).
Згідно ст. 37 цього Закону, з метою захисту об’єктів археології, в тому числі тих, що можуть бути виявлені, виділення земельних ділянок здійснюється за погодженням органів охорони культурної спадщини, які здійснюють повноваження через свого представника в районних комісіях по землеустрію.
Саме на етапі погодження документації із землеустрію мають проводиться необхідні археологічні дослідження. Проте, у листі начальника управління культури Волинської облдержадміністрації до Головного управління Держкомагенства в області, із посиланням на зазначену вище статтю, пропонується зобов’язати переможців аукціонів із продажу земельних ділянок, проводити обстеження на предмет виявлення нових об'єктів археологічної спадщини.
Але ж механізму, який би зобов’язав переможця аукціону (вже фактично власника земельної ділянки) проводити археологічні дослідження, не існує. Зрозуміло, що пам’ятка археології, що опинилася у такого власника, приречена на знищення.
Такою ж фікцією є вказівка обласного управління культури, в разі виявлення археологічних об’єктів на ділянках переможців аукціонів, зобов’язати їх укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини. Така процедура не передбачена чинним законодавством. Навпаки, згідно ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам’ятка археології не може перебувати у приватній власності.
Лише за приблизними підрахунками вчених-археологів на підготовлених до продажу і проданих ділянках у Горохівському районі знаходиться більше десятка пам’яток археології. Це лише початок діяльності Б. Климчука з продажу землі в області.
Практично, мова йде про грубе порушення посадовими особами Волинської області за безпосередньої участі і під керівництвом Б. Климчука чинних законодавчих норм, зокрема, Європейської конвенції «Про охорону археологічної спадщини», ряду статей Законів України «Про охорону культурної спадщини» і «Про охорону археологічної спадщини», що загрожує втратою національного культурного надбання, історичної пам’яті українців, її найглибших пластів.
Звертаємо Вашу увагу на те, що Волинь за визначенням українських та зарубіжних вчених є материнською утробою слов’янства. Саме на цій території римським істориком Тацитом зафіксовано проживання найдавніших праслов’янських племен венедів. Саме на Волині слов'янами дулібами було утворено перше на наших землях легендарне племінне протодержавне утворення. Всім освіченим людям, очевидно, відомо, що Волинь була центром потужного Гальцько-Волинського князівства.
Всі ці події, люди, залишили свій слід в пам’ятках археології краю. Більш інформативних свідоцтв немає.
Торгівля та розпродаж пам’яток археології, які є, по суті, безцінними історичними документами, започаткована Б. Климчуком є ганебним, злочинним і недопустимим вчинком.
Хочемо також відзначити, що відповідь на наше звернення до Держагенства земельних ресурсів України проілюструвала повне нехтування і цим відомством потреб охорони культурної спадщини в процесі підготовки і проведення приватизації землі (лист додається).
Пане Президенте!
Просимо Вашого термінового реагування на дії чинної влади Волинської області щодо порушеного питання.
Лист-звернення схвалено на засіданні Правління Всеукраїнської громадської організації «Спілка археологів України» 31.01.2012 р. протокол № 7.

31.01.2012

Додаток (в копіях):

1. Лист Держагентів земельних ресурсів України;

2. Лист ВГО «Спілка археологів України» до Голови Держкомзему;

3. Доповідна записка ДП ОАСУ «Волинські старожитності»;

4. Лист Управління культури Волинської області до Голови Управління Держкомзему Волинської області.

Голові Любомльської районної державної
адміністрації Волинської області
Дзедуку О.Г.

Шановний Олександр Григорович!
Звертаємо Вашу увагу на відповідальність за порушення чинного законодавства у пам’яткоохоронній сфері при продажі земельних ділянок району через аукціони без проведення археологічних досліджень (археологічної експертизи) таких ділянок. Результатом цього порушення є продаж землі разом з пам’ятками археології.
Згідно ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» приватизація пам’яток археології заборонена.
Згідно ст. 37 цього ж Закону України з метою захисту об’єктів археології, в тому числі тих, що можуть бути виявлені, виділення земельних ділянок здійснюється за погодженням органів охорони культурної спадщини. У ст.ст. 6—7 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» конкретизується, що погодження програм та проектів із землеустрою органи охорони культурної спадщини надають з урахуванням експертних висновків за результатами археологічної експертизи на предмет встановлення факту наявності чи відсутності пам’ятки археології.
Проведення археологічної експертизи є результатом імплантації в українське законодавство Європейської конвенції «Про охорону археологічної спадщини».
Надавши згоду на продаж земельних ділянок без висновків археологічної експертизи районна комісія із землеустрію, що працює під Вашим патронатом, грубо порушила міжнародні зобов’язання України та українське законодавство у пам’яткоохоронній сфері.
Зважаючи на увагу, яку приділяє охороні культурної спадщини Президент України Віктор Янукович, ми проінформували його про Ваші дії і дії обласної адміністрації під керівництвом Б. Климчука.
Ми залишаємо також за собою право на ознайомлення громадськості Волині з означеними вище порушеннями, на оскарження результатів аукціонів в суді, а також можливість притягнення до відповідальності службових осіб згідно статті 298 Кримінального кодексу України.

2.02.2012

Голові Горохівської районної
державної адміністрації Волинської області
Савчук Ж.Є.

Шановна Жанна Євгенівна!
Звертаємо Вашу увагу на відповідальність за порушення чинного законодавства у пам’яткоохоронній сфері при продажі земельних ділянок району через аукціони без проведення археологічних досліджень (археологічної експертизи) таких ділянок.
Результатом цього порушення є продаж землі разом з пам’ятками археології.
Згідно ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» приватизація пам’яток археології заборонена.
Згідно ст. 37 цього ж Закону України з метою захисту об’єктів археології, в тому числі тих, що можуть бути виявлені, виділення земельних ділянок здійснюється за погодженням органів охорони культурної спадщини. У ст.ст. 6—7 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» конкретизується, що погодження програм та проектів із землеустрою органи охорони культурної спадщини надають з урахуванням експертних висновків за результатами археологічної експертизи на предмет встановлення факту наявності чи відсутності пам’ятки археології.
Проведення археологічної експертизи є результатом імплантації в українське законодавство Європейської конвенції «Про охорону археологічної спадщини».
Надавши згоду на продаж земельних ділянок без висновків археологічної експертизи районна комісія із землеустрію, що працює під Вашим патронатом, грубо порушила міжнародні зобов’язання України та українське законодавство у пам’яткоохоронній сфері.
Зважаючи на увагу, яку приділяє охороні культурної спадщини Президент України Віктор Янукович, ми проінформували його про Ваші дії і дії обласної адміністрації під керівництвом Б. Климчука.
Ми залишаємо також за собою право на ознайомлення громадськості Волині з означеними вище порушеннями, на оскарження результатів аукціонів в суді, а також можливість притягнення до відповідальності службових осіб згідно статті 298 Кримінального кодексу України.

2.02.2012

Вельмишановний Віктор Федорович!

Інститут археології НАН України отримав проміжний текст Законопроекту «Про культурне надбання», з яким ознайомив археологів України.
Законопроект готується в Адміністрації Президента України групою юристів під керівництвом відомого колекціонера І.О.Воронова. За задумом авторів метою цього законопроекту є приведення правових норм у пам’яткоохоронній діяльності України до норм європейського законодавства.
Треба відзначити, що за останнє десятиліття вдалося встановити норми, які результативно регулюють пам’яткоохоронну сферу в країні. В них врахована національна специфіка охорони та дослідження археологічної спадщини, важлива роль науковців у цьому процесі, норми міжнародного права, чітке розмежування діяльності державних органів охорони культурної спадщини та наукових установ тощо. Законодавчого регулювання вимагає діяльність «чорних археологів» та пов’язаних з ними приватних колекціонерів.
Та замість того, щоб сконцентрувати на цьому увагу, І.О. Воронов вирішив піддати перегляду всі набуті ефективно діючи правові норми пам’яткоохоронної сфери. За зайво деталізованими, вкрай зарегульованими, нереальними для виконання нормами, однак, ми бачимо інтереси приватних колекціонерів (порядок відкриття пам’яток, порядок їх реєстрації державними органами, введення поняття державна експертиза та порядок її проведення тощо).
По суті, представлений законопроект є поєднанням найбільш невдалих на наш погляд норм зарубіжного законодавства у пам’яткоохоронній сфері з недоречними вставками чинних законодавчих та підзаконних актів, навіть тих, що мають вищу юридичну силу (наприклад, введення системи сервітутів при отриманні Дозволу на археологічні дослідження нерухомих об’єктів культурного надбання).
Невдало, з численними протиріччями виписано порядок отримання Дозволів та Кваліфікаційних документів на наукові дослідження. Між тим, цей порядок чітко відрегульований чинним законодавством. Так само нереальним для виконання є запропонований порядок здачі археологічних матеріалів виконавчим органам охорони культурного надбання (чому не музеям?). Цілком втрачено науковий підхід до охорони та дослідження археологічної спадщини, національну специфіку цієї сфери, незрозумілим є статус експерта об’єктів культурного надбання при проведенні експертизи, роль органів охорони культурної спадщини, які виступають в цьому процесі одночасно її замовниками і виконавцями при чому, за кошти державного бюджету??! Чи рахували автори законопроекту, в яку суму обійдеться державі введення у законодавство цієї норми? Проект грішить безліччю суперечностей, забюрократизованістю виписаних нормативних дій державних органів у пам’яткоохоронній сфері.
В цілому, нормами законопроекту повністю руйнується функціонуюча, відпрацьована на практиці, система охорони культурної спадщини. По суті, йдеться про спробу тотального знищення існуючої системи офіційної археологічної науки на догоду корумпованим бюрократам та недобросовісним колекціонерам, про своєрідну зачистку поля для їх діяльності.
Вимагаємо негайно припинити роботу групи І.О. Воронова по розробці цього законопроекту як такого, що є неактуальним і суперечить системі чинного законодавства у пам’яткоохоронній сфері. Крім того, вважаємо неприпустимими подальші хаотичні зміни до пам’яткоохоронного законодавства, які останнім часом є непоодинокими. У зв’язку з цим вважаємо, що реформування такої складної сфери, як охорона культурної спадщини, повинно провадитись після обговорення та затвердження Верховною радою України відповідної концепції, яка б змусила законодавця в подальшому принаймні рахуватися як із понад столітніми вітчизняними традиціями у сфері правового регулювання охорони археологічної спадщини, так і з вимогами міжнародно-правових документів з цього питання.

Від імені вчених археологів України:

Вельмишановний Віктор Федорович!

Інститут археології НАН України отримав проміжний текст Законопроекту «Про культурне надбання», з яким ознайомив археологів України.
Законопроект готується в Адміністрації Президента України групою юристів під керівництвом відомого колекціонера І.О.Воронова. За задумом авторів метою цього законопроекту є приведення правових норм у пам’яткоохоронній діяльності України до норм європейського законодавства.
Треба відзначити, що за останнє десятиліття вдалося встановити норми, які результативно регулюють пам’яткоохоронну сферу в країні. В них врахована національна специфіка охорони та дослідження археологічної спадщини, важлива роль науковців у цьому процесі, норми міжнародного права, чітке розмежування діяльності державних органів охорони культурної спадщини та наукових установ тощо. Законодавчого регулювання вимагає діяльність «чорних археологів» та пов’язаних з ними приватних колекціонерів.
Та замість того, щоб сконцентрувати на цьому увагу, І.О. Воронов вирішив піддати перегляду всі набуті ефективно діючи правові норми пам’яткоохоронної сфери. За зайво деталізованими, вкрай зарегульованими, нереальними для виконання нормами, однак, ми бачимо інтереси приватних колекціонерів (порядок відкриття пам’яток, порядок їх реєстрації державними органами, введення поняття державна експертиза та порядок її проведення тощо).
По суті, представлений законопроект є поєднанням найбільш невдалих на наш погляд норм зарубіжного законодавства у пам’яткоохоронній сфері з недоречними вставками чинних законодавчих та підзаконних актів, навіть тих, що мають вищу юридичну силу (наприклад, введення системи сервітутів при отриманні Дозволу на археологічні дослідження нерухомих об’єктів культурного надбання).
Невдало, з численними протиріччями виписано порядок отримання Дозволів та Кваліфікаційних документів на наукові дослідження. Між тим, цей порядок чітко відрегульований чинним законодавством. Так само нереальним для виконання є запропонований порядок здачі археологічних матеріалів виконавчим органам охорони культурного надбання (чому не музеям?). Цілком втрачено науковий підхід до охорони та дослідження археологічної спадщини, національну специфіку цієї сфери, незрозумілим є статус експерта об’єктів культурного надбання при проведенні експертизи, роль органів охорони культурної спадщини, які виступають в цьому процесі одночасно її замовниками і виконавцями при чому, за кошти державного бюджету??! Чи рахували автори законопроекту, в яку суму обійдеться державі введення у законодавство цієї норми? Проект грішить безліччю суперечностей, забюрократизованістю виписаних нормативних дій державних органів у пам’яткоохоронній сфері.
В цілому, нормами законопроекту повністю руйнується функціонуюча, відпрацьована на практиці, система охорони культурної спадщини. По суті, йдеться про спробу тотального знищення існуючої системи офіційної археологічної науки на догоду корумпованим бюрократам та недобросовісним колекціонерам, про своєрідну зачистку поля для їх діяльності.
Вимагаємо негайно припинити роботу групи І.О. Воронова по розробці цього законопроекту як такого, що є неактуальним і суперечить системі чинного законодавства у пам’яткоохоронній сфері. Крім того, вважаємо неприпустимими подальші хаотичні зміни до пам’яткоохоронного законодавства, які останнім часом є непоодинокими. У зв’язку з цим вважаємо, що реформування такої складної сфери, як охорона культурної спадщини, повинно провадитись після обговорення та затвердження Верховною радою України відповідної концепції, яка б змусила законодавця в подальшому принаймні рахуватися як із понад столітніми вітчизняними традиціями у сфері правового регулювання охорони археологічної спадщини, так і з вимогами міжнародно-правових документів з цього питання.

Від імені вчених археологів України:

Нова влада України стала на шлях руйнації національної культурної спадщини. Першим кроком у цьому напрямку було спроба надати землі із пам’ятками археології у власність фізичним особам. Згідно з поправками від 09.09.2010 року до Закону України «Про охорону археологічної спадщини», (ст. 91) «фізичні особи» можуть приватизувати земельні ділянки без попередньої археологічної експертизи. На щастя, інші положення українського законодавства все-таки перешкодили передачу пам’яток археології у власність і їх можливу руйнацію.
Тоді влада пішла далі. У жовтні 2010 року в газеті «Урядовий кур’єр» з’являється публікація прес-конференції першого віце-прем’єр-міністра А. П. Клюєва під промовистим заголовком («Навіщо платити археологам за початок будівництва?») (Віце-прем’єр міністр мав на увазі плату за охоронні розкопки на пам’ятках археології, яка передбачена українським пам’яткоохоронним законодавством). В такий спосіб була зроблена спроба створити негативний імідж археологам і охоронній археології.
Подальші події підтвердили побоювання, як пам’яткоохоронців, так і археологів. У проекті закону «Про регулювання містобудівної діяльності», розробленого під головуванням віце-прем’єр міністра України С.Л. Тігіпка і поданого Кабінетом Міністрів на розгляд Верховної Ради України на початку грудня 2010 року запропоновано вилучити із законодавства не тільки проведення наукової археологічної експертизи на усіх земельних ділянках, пов’язаних із майбутніми земляними роботами, а унеможливлено контроль за збереженням пам’яток з боку органів охорони культурної спадщини. Органи хорони культурної спадщини, згідно проекту нового закону, будуть залучатися до погоджень проекту лише у випадку, коли під приватизацію будуть потрапляти землі історико-культурного призначення. В умовах відсутності повного кадастру земель і невизначення проектами землеустрою земель історико-культурного призначення органи охорони культурної спадщини ніколи не будуть залучатися до погодження проектів земель, які приватизуються або на яких буде проводитись будівництво. Так, шляхом маніпуляції юридичними нормами, які не відповідають реальності нашого життя, вирішено відсунути пам’яткоохоронців від виконання їх прямих обов’язків і перетворити на статистів, які не будуть мати юридичного права втручатися в процес приватизації пам’яток і їх руйнації. Прийняття таких норм призведе до масштабної руйнації не лише пам’яток археології. Під загрозою руйнування опиниться вся національна культурна спадщина — невід’ємна складова світової культурної спадщини. На перешкоді авторам проекту не став навіть факт ратифікації 10 грудня 2003 року Верховною Радою України «Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини», де в ст. 5 є чітка вказівка на те, що плани облаштування територій мають бути узгоджені і поєднані з відповідними потребами археології.
У зв’язку з цим звертаємося до усіх, хто причетний до охорони та збереження світової культурної спадщини і просимо підтримати пам’яткоохоронців, археологів і громадян України в боротьбі за збереженням пам’яток.

3.12.2010

Нова влада України стала на шлях руйнації національної культурної спадщини. Першим кроком у цьому напрямку було спроба надати землі із пам’ятками археології у власність фізичним особам. Згідно з поправками від 09.09.2010 року до Закону України «Про охорону археологічної спадщини», (ст. 91) «фізичні особи» можуть приватизувати земельні ділянки без попередньої археологічної експертизи. На щастя, інші положення українського законодавства все-таки перешкодили передачу пам’яток археології у власність і їх можливу руйнацію.
Тоді влада пішла далі. У жовтні 2010 року в газеті «Урядовий кур’єр» з’являється публікація прес-конференції першого віце-прем’єр-міністра А. П. Клюєва під промовистим заголовком («Навіщо платити археологам за початок будівництва?») (Віце-прем’єр міністр мав на увазі плату за охоронні розкопки на пам’ятках археології, яка передбачена українським пам’яткоохоронним законодавством). В такий спосіб була зроблена спроба створити негативний імідж археологам і охоронній археології.
Подальші події підтвердили побоювання, як пам’яткоохоронців, так і археологів. У проекті закону «Про регулювання містобудівної діяльності», розробленого під головуванням віце-прем’єр міністра України С.Л. Тігіпка і поданого Кабінетом Міністрів на розгляд Верховної Ради України на початку грудня 2010 року запропоновано вилучити із законодавства не тільки проведення наукової археологічної експертизи на усіх земельних ділянках, пов’язаних із майбутніми земляними роботами, а унеможливлено контроль за збереженням пам’яток з боку органів охорони культурної спадщини. Органи хорони культурної спадщини, згідно проекту нового закону, будуть залучатися до погоджень проекту лише у випадку, коли під приватизацію будуть потрапляти землі історико-культурного призначення. В умовах відсутності повного кадастру земель і невизначення проектами землеустрою земель історико-культурного призначення органи охорони культурної спадщини ніколи не будуть залучатися до погодження проектів земель, які приватизуються або на яких буде проводитись будівництво. Так, шляхом маніпуляції юридичними нормами, які не відповідають реальності нашого життя, вирішено відсунути пам’яткоохоронців від виконання їх прямих обов’язків і перетворити на статистів, які не будуть мати юридичного права втручатися в процес приватизації пам’яток і їх руйнації. Прийняття таких норм призведе до масштабної руйнації не лише пам’яток археології. Під загрозою руйнування опиниться вся національна культурна спадщина — невід’ємна складова світової культурної спадщини. На перешкоді авторам проекту не став навіть факт ратифікації 10 грудня 2003 року Верховною Радою України «Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини», де в ст. 5 є чітка вказівка на те, що плани облаштування територій мають бути узгоджені і поєднані з відповідними потребами археології.
У зв’язку з цим звертаємося до усіх, хто причетний до охорони та збереження світової культурної спадщини і просимо підтримати пам’яткоохоронців, археологів і громадян України в боротьбі за збереженням пам’яток.

3.12.2010

125/01-8-289/1-24
від 10.05.2011

Голові ____________________
обласної державної адміністрації

«Роз’яснення з приводу проведення попередніх археологічних досліджень (археологічної експертизи) при землевідводах у зв’язку з вступом в дію Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності»

Шановний _______________________________________!

Інститут археології НАН України відповідно до законодавчих функцій визначених ст. 12 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» інформує:
Прийнятим Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачені зміни, в тому числі, до пам’яткоохоронного законодавства.
Законом, зокрема, скасовується ст. 91 Закону України «Про охорону археологічної спадщини», яка визначала перелік підстав для проведення наукової археологічної експертизи проектів землеустрою.
Археологічна експертиза продовжує бути обов’язковою складовою дозвільної процедури у випадках, передбачених статтями 6 і 7 Закону України «Про охорону археологічної спадщини», які у новій редакції зводяться до випадків погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, (слово «будівельних» в обох статтях вилучено), меліоративних, шляхових, земляних робіт, виконання яких може позначитися на стані пам’яток національного значення або місцевого значення їх територій і зон охорони.
Важливе значення має той факт, що ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» виключає можливість перебування пам’яток археології у приватній власності і передбачає можливість їх примусового викупу. Навіть у разі, якщо до такого викупу справа не дійде, особа, якій відведено ділянку без експертизи, може в подальшому зазнати незручностей, в тому числі фінансових, у зв’язку із можливим виявленням на відповідній ділянці стародавнього культурного шару.
Такій особі, зокрема, згідно із ч. 1 ст. 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини», слід буде оплатити вартість повного дослідження виявлених об’єктів. В противному випадку власник або користувач не зможе використовувати свою ділянку за цільовим призначенням.
Крім того, відповідно до ч. 3 цієї ж статті, з метою захисту об’єктів археології, в тому числі тих, що можуть бути виявлені, відведення земельних ділянок здійснюється за погодженням відповідних органів охорони культурної спадщини згідно із законом.
Таким чином, закон не позбавляє захисту ті об’єкти археології, які на момент погодження невідомі і лише тільки можуть бути виявлені. А виявлення нових об’єктів археології знаходиться майже у виключній компетенції археологічної експертизи.
Враховуючи вищезазначене, проведення наукової археологічної експертизи на стадії відведення земельної ділянки знаходиться у площині реалізації ч. 3 ст. 37, є повністю законним і таким, що відповідає законним інтересам сторін, в тому числі замовника експертизи.
Склад комісій з розгляду питань, пов’язаних з погодженням документації з землеустрою, визначений ст. 186-1 Земельного кодексу України залишається незмінним і до відповідних комісій надалі входитиме представник від місцевого органу охорони культурної спадщини, уповноважений, за необхідності, призначати археологічні експертизи земельних ділянок.
Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачається обов’язковість створення документації із зонування територій та планування забудови (ст. 18). Зонування території передбачає проведення всіх необхідних досліджень, в тому числі археологічних. В разі проведення таких досліджень і відображення їх результатів у містобудівній документації археологічна експертиза, в подальшому, не буде проводитись. Разом з тим, якщо зонування не проведено в належний спосіб, то єдиним способом визначення наявності або відсутності культурного шару на ділянці є археологічна експертиза.
Принагідно слід зазначити, що новим законом не скасовується відповідальність, в тому числі кримінальна (ст. 298 КК України), за знищення чи пошкодження пам’яток або об’єктів культурної спадщини.

1.06.2011

Всеукраїнська громадська організація «Спілка археологів України» висловлює глибоку стурбованість за долю археологічної спадщини України у зв’язку прийняттям Верховною Радою України Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», який зараз знаходиться на підписі у Президента України.
У пропонованому Законі (підпункт 19 пункту 11 розділу V «Прикінцеві положення») повністю виключається ст. 91 Закону України «Про охорону археологічної спадщини», яка встановлює і регулює проведення археологічної експертизи в процесі землевідводів.
Переслідуючи цілком зрозумілу мету — спростити процес підготовки до будівництва – автори закону вирішили діяти за методом «бульдозера» — ліквідувати все, що стоїть на цьому шляху.
А стоїть, в першу чергу, неоціниме багатство українців — їх культурна спадщина, втілена у пам’ятках археології та архітектури.
Для розробників цього Закону, ніякого значення не мала низка законодавчих актів України про охорону культурної спадщини, яка розроблялася роками Верховною Радою.
Авторам Закону на заваді не стали навіть міжнародні зобов’язання України, зокрема, Європейська конвенція «Про охорону археологічної спадщини», ратифікована у 2003 році. Ця конвенція прямо вимагає у держав, що приєдналися, запровадження процедур (наглядових, наукових) у політиці планування забудови міської та сільської території, (стаття 5). Цією конвенцією міжнародна спільнота покладає відповідальність за охорону археологічної спадщини безпосередньо на державу-учасницю, оскільки, на їх переконання, археологічна спадщина є надбання людської цивілізації і головним елементом пізнання історії людства.
Таким є постулат цивілізованого світу, до якого прилучилася і Україна, створивши систему законодавчих процедур, вміщених у Законі України «Про охорону археологічної спадщини».
Головним інструментом охорони пам’яток археології в процесі забудови в Україні, як і в інших Європейських країнах, і є наукова археологічна експертиза земельної ділянки на предмет наявності чи відсутності історичного культурного шару та його дослідження, в разі потреби перед забудовою.
Без сумніву, у випадку прийняття цього антидержавного, антиукраїнського, по суті, злочинного по відношенню до культурно-історичної спадщини законодавчого акту, Україна має шанс знову відзначитися «оригінальністю» у цивілізованому світі.
Дивує цинізм, односторонність, безоглядність авторів Закону, що лобіюють будівельну індустрію.
Ніякою метою не можна оправдати знищення національного надбання українців — їх історії.
Просимо Вас, високошановний пане Президенте, шляхом повторного вето зняти з Закону підпункт 19 пункту 11 розділу V «Прикінцеві положення», яке відміняє ст. 91 Закону України «Про охорону археологічної спадщини».
«Не можна допустити, щоб господарська діяльність ставила під загрозу інтереси збереження культурної спадщини», — сказав Президент України у своєму виступі на Засіданні Гуманітарної Ради при Президентові України 22 грудня 2010 року.
Сподіваємося, що Ви, пане Президенте, дотримаєтеся своїх слів.

24.02.2011

Всеукраїнська громадська організація «Спілка археологів України» висловлює глибоку стурбованість за долю археологічної спадщини України у зв’язку прийняттям Верховною Радою України Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», який зараз знаходиться на підписі у Президента України.
У пропонованому Законі (підпункт 19 пункту 11 розділу V «Прикінцеві положення») повністю виключається ст. 91 Закону України «Про охорону археологічної спадщини», яка встановлює і регулює проведення археологічної експертизи в процесі землевідводів.
Переслідуючи цілком зрозумілу мету — спростити процес підготовки до будівництва – автори закону вирішили діяти за методом «бульдозера» — ліквідувати все, що стоїть на цьому шляху.
А стоїть, в першу чергу, неоціниме багатство українців — їх культурна спадщина, втілена у пам’ятках археології та архітектури.
Для розробників цього Закону, ніякого значення не мала низка законодавчих актів України про охорону культурної спадщини, яка розроблялася роками Верховною Радою.
Авторам Закону на заваді не стали навіть міжнародні зобов’язання України, зокрема, Європейська конвенція «Про охорону археологічної спадщини», ратифікована у 2003 році. Ця конвенція прямо вимагає у держав, що приєдналися, запровадження процедур (наглядових, наукових) у політиці планування забудови міської та сільської території, (стаття 5). Цією конвенцією міжнародна спільнота покладає відповідальність за охорону археологічної спадщини безпосередньо на державу-учасницю, оскільки, на їх переконання, археологічна спадщина є надбання людської цивілізації і головним елементом пізнання історії людства.
Таким є постулат цивілізованого світу, до якого прилучилася і Україна, створивши систему законодавчих процедур, вміщених у Законі України «Про охорону археологічної спадщини».
Головним інструментом охорони пам’яток археології в процесі забудови в Україні, як і в інших Європейських країнах, і є наукова археологічна експертиза земельної ділянки на предмет наявності чи відсутності історичного культурного шару та його дослідження, в разі потреби перед забудовою.
Без сумніву, у випадку прийняття цього антидержавного, антиукраїнського, по суті, злочинного по відношенню до культурно-історичної спадщини законодавчого акту, Україна має шанс знову відзначитися «оригінальністю» у цивілізованому світі.
Дивує цинізм, односторонність, безоглядність авторів Закону, що лобіюють будівельну індустрію.
Ніякою метою не можна оправдати знищення національного надбання українців — їх історії.
Просимо Вас, високошановний пане Президенте, шляхом повторного вето зняти з Закону підпункт 19 пункту 11 розділу V «Прикінцеві положення», яке відміняє ст. 91 Закону України «Про охорону археологічної спадщини».
«Не можна допустити, щоб господарська діяльність ставила під загрозу інтереси збереження культурної спадщини», — сказав Президент України у своєму виступі на Засіданні Гуманітарної Ради при Президентові України 22 грудня 2010 року.
Сподіваємося, що Ви, пане Президенте, дотримаєтеся своїх слів.

24.02.2011

Тринадцятого січня 2011 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності». Пункт 19 Перехідних положень Закону містить речення, яке вилучає з Закону України «Про охорону археологічної спадщини» статтю 91. Це означає, що з прийняттям закону в нашій державі більше не існує археологічної експертизи відводів земельних ділянок. Українські археологи зверталися до Президента України з проханням накласти вето на новий Закон, попереджували про небезпечні для держави наслідки, які є неминучими через скасування археологічних експертиз.
Президент України В.Ф. Янукович 4 лютого 2011 року наклав вето на Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» і подав у Верховну Раду пропозиції по поліпшенню його змісту. Нажаль, пропозиції Президента України не містили поправок, які стосувалися б проблеми скасування процедур, пов’язаних з охороною і дослідженням пам’яток археології. У зв’язку з цим у археологів України виникає занепокоєння, що текст пункту 19 перехідних положень залишиться незмінним і при новому розгляді тексту Закону «Про регулювання містобудівної діяльності».
Археологи України ще раз нагадують народними депутатам України про ті наслідки, які настануть для держави в разі знищення археологічної експертизи:

У найближчий час під ніж бульдозерів і скреперів попадуть тисячі археологічних пам’яток, що призведе до унеможливлення подальшого повноцінного вивчення давньої історії України.

При нищенні цих пам’яток отримають надзвичайний зиск грабіжники, так звані «чорні археологи», які миттєво домовляться з забудовниками про спільну діяльність під час руйнування пам’яток, які за новим Законом залишаються незахищеними.

Держава, крім збитків, пов’язаних з руйнуванням науки, понесе й значні матеріальні збитки, адже кожна пам’ятка археології має грошову оцінку. Вже в перший рік дії Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» ці збитки досягнуть 9—10-значних цифр.

Пошириться практика відводів земельних ділянок під фіктивне будівництво. Метою таких відводів буде набуття вільного доступу до пам’яток археології, їх пограбування.

Вже протягом року припиняться всі археологічні дослідження, пов’язані з розкопками давніх поселень і могильників, які знаходяться на територіях, які потрапили під забудову.

У ситуації, коли будуть згорнуті програми новобудовних досліджень втратять роботу половина кваліфікованих археологів нашої країни, яких зараз і так налічується не більше двохсот. Останнє потягне за собою руйнування української археологічної школи, яка по праву вважається однією з провідних наукових шкіл світу.

Головним результатом прийняття Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» в тому вигляді, в якому він перебуває зараз, навіть якщо будуть прийняті поправки Президента України, стане нищення суспільної моралі, в основі якої лежить повага до історичного минулого нашої країни.

У зв’язку з викладеним, ми пропонуємо депутатам Верховної Ради відмовитися при повторному розгляді Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» від пункту 19 перехідних положень. Ми також наголошуємо, що змінювати законодавство по охороні археологічної спадщини можливо лише тоді, коли буде розроблена нова правова база. Не маючи зараз напрацьованих нових законів, не потрібно змінювати ті, що вже існують.
Ми також звертаємося особисто до Володимира Михайловича Литвина, який є Академіком НАН України, істориком за фахом і краще ніж будь-хто розуміє, які наслідки для вивчення давньої історії України несе нове містобудівне законодавство. Володимир Михайлович, ми просимо Вас не допустити того, щоб Верховна Рада України перетворилася на колективного Герострата української історії.

14.02.2011

Тринадцятого січня 2011 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності». Пункт 19 Перехідних положень Закону містить речення, яке вилучає з Закону України «Про охорону археологічної спадщини» статтю 91. Це означає, що з прийняттям закону в нашій державі більше не існує археологічної експертизи відводів земельних ділянок. Українські археологи зверталися до Президента України з проханням накласти вето на новий Закон, попереджували про небезпечні для держави наслідки, які є неминучими через скасування археологічних експертиз.
Президент України В.Ф. Янукович 4 лютого 2011 року наклав вето на Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» і подав у Верховну Раду пропозиції по поліпшенню його змісту. Нажаль, пропозиції Президента України не містили поправок, які стосувалися б проблеми скасування процедур, пов’язаних з охороною і дослідженням пам’яток археології. У зв’язку з цим у археологів України виникає занепокоєння, що текст пункту 19 перехідних положень залишиться незмінним і при новому розгляді тексту Закону «Про регулювання містобудівної діяльності».
Археологи України ще раз нагадують народними депутатам України про ті наслідки, які настануть для держави в разі знищення археологічної експертизи:

У найближчий час під ніж бульдозерів і скреперів попадуть тисячі археологічних пам’яток, що призведе до унеможливлення подальшого повноцінного вивчення давньої історії України.

При нищенні цих пам’яток отримають надзвичайний зиск грабіжники, так звані «чорні археологи», які миттєво домовляться з забудовниками про спільну діяльність під час руйнування пам’яток, які за новим Законом залишаються незахищеними.

Держава, крім збитків, пов’язаних з руйнуванням науки, понесе й значні матеріальні збитки, адже кожна пам’ятка археології має грошову оцінку. Вже в перший рік дії Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» ці збитки досягнуть 9—10-значних цифр.

Пошириться практика відводів земельних ділянок під фіктивне будівництво. Метою таких відводів буде набуття вільного доступу до пам’яток археології, їх пограбування.

Вже протягом року припиняться всі археологічні дослідження, пов’язані з розкопками давніх поселень і могильників, які знаходяться на територіях, які потрапили під забудову.

У ситуації, коли будуть згорнуті програми новобудовних досліджень втратять роботу половина кваліфікованих археологів нашої країни, яких зараз і так налічується не більше двохсот. Останнє потягне за собою руйнування української археологічної школи, яка по праву вважається однією з провідних наукових шкіл світу.

Головним результатом прийняття Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» в тому вигляді, в якому він перебуває зараз, навіть якщо будуть прийняті поправки Президента України, стане нищення суспільної моралі, в основі якої лежить повага до історичного минулого нашої країни.

У зв’язку з викладеним, ми пропонуємо депутатам Верховної Ради відмовитися при повторному розгляді Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» від пункту 19 перехідних положень. Ми також наголошуємо, що змінювати законодавство по охороні археологічної спадщини можливо лише тоді, коли буде розроблена нова правова база. Не маючи зараз напрацьованих нових законів, не потрібно змінювати ті, що вже існують.
Ми також звертаємося особисто до Володимира Михайловича Литвина, який є Академіком НАН України, істориком за фахом і краще ніж будь-хто розуміє, які наслідки для вивчення давньої історії України несе нове містобудівне законодавство. Володимир Михайлович, ми просимо Вас не допустити того, щоб Верховна Рада України перетворилася на колективного Герострата української історії.

14.02.2011

Президенту України
В.Ф. Януковичу

Вельмишановний Пане Президенте України!

13 січня 2011 року Верховна Рада України більшістю голосів ухвалила Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі — Закон).
Законом знищується усі правові механізми охорони археологічної спадщини, які поступово вибудовувались українським законодавством впродовж десяти років. Найбільш руйнівною для культурної спадщини держави є відміна статті 9—1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» (п. 19 Перехідних положень Закону). Ця стаття була введена в дію лише кілька місяців тому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини» (№ 2518-VI, 09.09.2010).
Ця стаття визначає поняття та статус наукової археологічної експертизи та закріплює перелік підстав для призначення такої експертизи. Оскільки ст. 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» не визначає поняття наукової археологічної експертизи, а це поняття неодноразово вживається в тексті закону, то виключення ст. 9—1 вже по факту створює прогалину в законодавстві.
Ратифікувавши 10 грудня 2003 року «Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини», Україна підтвердила важливість запровадження відповідних адміністративних і наукових наглядових процедур охорони археологічної спадщини і необхідність врахування потреб охорони археологічної спадщини в політиці планування забудови міської і сільської території та культурного розвитку.
Як результат впровадження Конвенції, відповідними науковими наглядовими процедурами в Україні є наукова археологічна експертиза, археологічні розкопки, розвідки та археологічний нагляд за будівництвом.
Археологічна експертиза на сьогоднішній день є єдиною гарантією виявлення і збереження об’єктів археологічної спадщини України. До того ж експертиза не потребує витрат з Державного бюджету України, оскільки її фінансування здійснюється коштом замовників проектів землеустрою.
Її скасування означатиме повну ліквідацію археологічної спадщини України в найближчі роки, а отже позбавлення нації її давньої історії.
Абзацом четвертим пункту 19 перехідних положень Закону планується виключити у тексті Закону України «Про охорону археологічної спадщини» слово «будівельних». Аналогічне стосовно Закону України «Про охорону культурної спадщини» пропонується пунктом 13 перехідних положень Закону. Наприклад у чинній редакції ст. 7 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» йдеться про повноваження місцевих органів охорони культурної спадщини, до яких зокрема належить погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт, виконання яких може позначитися на стані пам'яток місцевого значення, їх територій і зон охорони, з урахуванням експертного висновку за результатами наукової археологічної експертизи зазначених проектів.
Із вилученням слова «будівельних» із вищезазначених статей законів простежується нічим не обґрунтоване намагання надати будівельному бізнесу привілеї, яких не матимуть суб’єкти інших сфер господарської діяльності. Це свідчить про відверто лобістський характер відповідного положення і такий, що не витікає з загальних засад логіки законодавця. В той самий час саме будівельні роботи спричиняють левову шкоду археологічній спадщині, оскільки будівництво здійснюється здебільшого на тих місцях, які освоювалися людьми протягом тисяч років. Без приділення уваги будівельному чиннику пам’яткоохоронні механізми стають суто декоративними і не можуть забезпечити виконання своєї основної мети.

Пане Президенте України!

Відповідно до ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, а ст. 66 встановлює обов’язок кожного не заподіювати шкоду культурній спадщині та відшкодовувати завдані збитки.
Крім того, 22 грудня 2010 року на засіданні Гуманітарної ради при Президенті України, коментуючи зміни до законодавства про містобудівну діяльність, Ви, між іншим, зазначили: «Не можна допустити, щоб господарська діяльність ставила під загрозу інтереси збереження культурної спадщини».
Враховуючи вищезазначене, просимо Вас не підписувати Закон у пропонованій редакції, а у своїх пропозиціях до повторного голосування пропонувати Верховній Раді України пункти 13 та 19 Перехідних положень Закону виключити, як такі що суперечать Конституції України, міжнародному та вітчизняному законодавству.

З повагою,
Голова правління, доктор історичних наук, професор                                              Д.Н. Козак

17.01.2011

Президенту України
В.Ф. Януковичу

Вельмишановний Пане Президенте України!

13 січня 2011 року Верховна Рада України більшістю голосів ухвалила Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі — Закон).
Законом знищується усі правові механізми охорони археологічної спадщини, які поступово вибудовувались українським законодавством впродовж десяти років. Найбільш руйнівною для культурної спадщини держави є відміна статті 9—1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» (п. 19 Перехідних положень Закону). Ця стаття була введена в дію лише кілька місяців тому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини» (№ 2518-VI, 09.09.2010).
Ця стаття визначає поняття та статус наукової археологічної експертизи та закріплює перелік підстав для призначення такої експертизи. Оскільки ст. 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» не визначає поняття наукової археологічної експертизи, а це поняття неодноразово вживається в тексті закону, то виключення ст. 9—1 вже по факту створює прогалину в законодавстві.
Ратифікувавши 10 грудня 2003 року «Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини», Україна підтвердила важливість запровадження відповідних адміністративних і наукових наглядових процедур охорони археологічної спадщини і необхідність врахування потреб охорони археологічної спадщини в політиці планування забудови міської і сільської території та культурного розвитку.
Як результат впровадження Конвенції, відповідними науковими наглядовими процедурами в Україні є наукова археологічна експертиза, археологічні розкопки, розвідки та археологічний нагляд за будівництвом.
Археологічна експертиза на сьогоднішній день є єдиною гарантією виявлення і збереження об’єктів археологічної спадщини України. До того ж експертиза не потребує витрат з Державного бюджету України, оскільки її фінансування здійснюється коштом замовників проектів землеустрою.
Її скасування означатиме повну ліквідацію археологічної спадщини України в найближчі роки, а отже позбавлення нації її давньої історії.
Абзацом четвертим пункту 19 перехідних положень Закону планується виключити у тексті Закону України «Про охорону археологічної спадщини» слово «будівельних». Аналогічне стосовно Закону України «Про охорону культурної спадщини» пропонується пунктом 13 перехідних положень Закону. Наприклад у чинній редакції ст. 7 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» йдеться про повноваження місцевих органів охорони культурної спадщини, до яких зокрема належить погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт, виконання яких може позначитися на стані пам'яток місцевого значення, їх територій і зон охорони, з урахуванням експертного висновку за результатами наукової археологічної експертизи зазначених проектів.
Із вилученням слова «будівельних» із вищезазначених статей законів простежується нічим не обґрунтоване намагання надати будівельному бізнесу привілеї, яких не матимуть суб’єкти інших сфер господарської діяльності. Це свідчить про відверто лобістський характер відповідного положення і такий, що не витікає з загальних засад логіки законодавця. В той самий час саме будівельні роботи спричиняють левову шкоду археологічній спадщині, оскільки будівництво здійснюється здебільшого на тих місцях, які освоювалися людьми протягом тисяч років. Без приділення уваги будівельному чиннику пам’яткоохоронні механізми стають суто декоративними і не можуть забезпечити виконання своєї основної мети.

Пане Президенте України!

Відповідно до ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, а ст. 66 встановлює обов’язок кожного не заподіювати шкоду культурній спадщині та відшкодовувати завдані збитки.
Крім того, 22 грудня 2010 року на засіданні Гуманітарної ради при Президенті України, коментуючи зміни до законодавства про містобудівну діяльність, Ви, між іншим, зазначили: «Не можна допустити, щоб господарська діяльність ставила під загрозу інтереси збереження культурної спадщини».
Враховуючи вищезазначене, просимо Вас не підписувати Закон у пропонованій редакції, а у своїх пропозиціях до повторного голосування пропонувати Верховній Раді України пункти 13 та 19 Перехідних положень Закону виключити, як такі що суперечать Конституції України, міжнародному та вітчизняному законодавству.

З повагою,
Голова правління, доктор історичних наук, професор                                              Д.Н. Козак

17.01.2011

Всеукраїнська громадська організація «Спілка археологів України» висловлює глибоку стурбованість за долю культурної спадщини України у зв’язку з підготовкою Міністерством регіонального розвитку та будівництва проекту Закону України «По регулювання містобудівної діяльності».
У пропонованому Законі встановлені норми (ст. 20, ст. 37, Перехідні положення п. 20, 25), які повністю виключають участь державних органів охорони культурної спадщини наукових установ держави у містобудуванні, а отже, під загрозою знищення опиниться вся археологічна спадщина держави.
Переслідуючи цілком зрозумілу мету — спростити процес підготовки до будівництва — автори законопроекту вирішили діяти за методом «бульдозера» — ліквідувати все, що стоїть на цьому шляху.
А стоїть, в першу чергу, неоціниме багатство українців — їх культурна спадщина, втілена у пам’ятках археології та архітектури.
Для розробників проекту закону, ніякого значення немає низка законодавчих актів України про охорону культурної спадщини, яка розроблялася десятиліттями, в тому числі і щойно прийняті діючою сьогодні Верховною радою. Вони їх пропонують, без будь-яких підстав, ліквідувати. Бо треба будувати.
Авторам законопроекту на заваді не стоять навіть міжнародні зобов’язання України, зокрема, Європейська конвенція «Про охорону археологічної спадщини». Ця конвенція прямо вимагає у держав, що приєдналися, запровадження процедур (наглядових, наукових) у політиці планування забудови міської та сільської території, культурного розвитку. Цією конвенцією міжнародна спільнота покладає відповідальність за охорону археологічної спадщини безпосередньо на державу-учасницю, оскільки, на їх переконання, археологічна спадщина є головним елементом пізнання історії людства.
Таким є постулат цивілізованого світу, до якого прилучилася і Україна, створивши систему законодавчих процедур, вміщених у законах України «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини», «Земельний кодекс України» тощо. Їх пропонується у перехідних положеннях проекту Закону ліквідувати.
Головним інструментом охорони пам’яток археології в процесі забудови в Україні, як і в інших Європейських країнах, є наукова археологічна експертиза земельної ділянки на предмет наявності чи відсутності історичного культурного шару та його дослідження, в разі потреби перед забудовою (ст. 9' Закону України «Про охорону археологічної спадщини»).
Цей інструмент у проекті Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» пропонується також зняти. Автори наважилися навіть на відміну самого поняття «археологічна експертиза» у пам’яткоохоронному законодавстві України.
Пропонується також вилучити слово «будівельних» у погоджувальних статтях пам’яткоохоронного законодавства, що свідчить про намагання надати особливі привілеї будівельному бізнесу. На жаль, ціною знищення історії України.
Без сумніву, у випадку прийняття цього антидержавного, антиукраїнського, по суті, злочинного по відношенню до культурно-історичної спадщини законодавчого акту, Україна має шанс знову відзначитися «оригінальністю» у цивілізованому світі.
Дивує цинізм, односторонність, безоглядність авторів законопроекту, що лобіюють будівельну індустрію.
Ніякою метою не можна оправдати знищення національного надбання українців — їх історії.
Вимагаємо вилучення з тексту проекту Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» положень, які мають характер наруги над історичною спадщиною України (статті 20, 37; пункти 20, 25 перехідних положень).
Проект Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» розглядається у прискореному режимі Верховною Радою України:
- комітет з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства (Голова Рибак В.В.);
- комітет з питань європейської інтеграції (Голова Тарасюк Б.І.);
- комітет з питань правової політики (голова Міщенко С.Г.).
Спілка археологів України звертається до науковців, інтелігенції, всіх, кому не байдужа доля національної культурної спадщини, висловити своє ставлення до цього «валуєвського» закону та його лобістів. Їх імена — С. Тигіпко, М. Бродський, В. Яцуба, Л. Скорик.

Правління

Всеукраїнська громадська організація «Спілка археологів України» висловлює глибоку стурбованість за долю культурної спадщини України у зв’язку з підготовкою Міністерством регіонального розвитку та будівництва проекту Закону України «По регулювання містобудівної діяльності».
У пропонованому Законі встановлені норми (ст. 20, ст. 37, Перехідні положення п. 20, 25), які повністю виключають участь державних органів охорони культурної спадщини наукових установ держави у містобудуванні, а отже, під загрозою знищення опиниться вся археологічна спадщина держави.
Переслідуючи цілком зрозумілу мету — спростити процес підготовки до будівництва — автори законопроекту вирішили діяти за методом «бульдозера» — ліквідувати все, що стоїть на цьому шляху.
А стоїть, в першу чергу, неоціниме багатство українців — їх культурна спадщина, втілена у пам’ятках археології та архітектури.
Для розробників проекту закону, ніякого значення немає низка законодавчих актів України про охорону культурної спадщини, яка розроблялася десятиліттями, в тому числі і щойно прийняті діючою сьогодні Верховною радою. Вони їх пропонують, без будь-яких підстав, ліквідувати. Бо треба будувати.
Авторам законопроекту на заваді не стоять навіть міжнародні зобов’язання України, зокрема, Європейська конвенція «Про охорону археологічної спадщини». Ця конвенція прямо вимагає у держав, що приєдналися, запровадження процедур (наглядових, наукових) у політиці планування забудови міської та сільської території, культурного розвитку. Цією конвенцією міжнародна спільнота покладає відповідальність за охорону археологічної спадщини безпосередньо на державу-учасницю, оскільки, на їх переконання, археологічна спадщина є головним елементом пізнання історії людства.
Таким є постулат цивілізованого світу, до якого прилучилася і Україна, створивши систему законодавчих процедур, вміщених у законах України «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини», «Земельний кодекс України» тощо. Їх пропонується у перехідних положеннях проекту Закону ліквідувати.
Головним інструментом охорони пам’яток археології в процесі забудови в Україні, як і в інших Європейських країнах, є наукова археологічна експертиза земельної ділянки на предмет наявності чи відсутності історичного культурного шару та його дослідження, в разі потреби перед забудовою (ст. 9' Закону України «Про охорону археологічної спадщини»).
Цей інструмент у проекті Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» пропонується також зняти. Автори наважилися навіть на відміну самого поняття «археологічна експертиза» у пам’яткоохоронному законодавстві України.
Пропонується також вилучити слово «будівельних» у погоджувальних статтях пам’яткоохоронного законодавства, що свідчить про намагання надати особливі привілеї будівельному бізнесу. На жаль, ціною знищення історії України.
Без сумніву, у випадку прийняття цього антидержавного, антиукраїнського, по суті, злочинного по відношенню до культурно-історичної спадщини законодавчого акту, Україна має шанс знову відзначитися «оригінальністю» у цивілізованому світі.
Дивує цинізм, односторонність, безоглядність авторів законопроекту, що лобіюють будівельну індустрію.
Ніякою метою не можна оправдати знищення національного надбання українців — їх історії.
Вимагаємо вилучення з тексту проекту Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» положень, які мають характер наруги над історичною спадщиною України (статті 20, 37; пункти 20, 25 перехідних положень).
Проект Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» розглядається у прискореному режимі Верховною Радою України:
- комітет з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства (Голова Рибак В.В.);
- комітет з питань європейської інтеграції (Голова Тарасюк Б.І.);
- комітет з питань правової політики (голова Міщенко С.Г.).
Спілка археологів України звертається до науковців, інтелігенції, всіх, кому не байдужа доля національної культурної спадщини, висловити своє ставлення до цього «валуєвського» закону та його лобістів. Їх імена — С. Тигіпко, М. Бродський, В. Яцуба, Л. Скорик.

Правління