Хотинське городище — пам’ятка давньоруського часу неподалік міста Рівне, одне із численних та малознаних Погоринських міст Волині.

У серпні 2020 року Рівненська археологічна експедиція ОАСУ під керівництвом Олексія Войтюка на замовлення Шпанівської об’єднаної територіальної громади провела попередні археологічні дослідження на території пам’ятки, взятої на облік відповідно до рішення Рівненської обласної ради народних депутатів № 102 від 17.02.1970.

Розвідковий шурф, закладений цього сезону, дозволив дослідити культурні нашарування та зафіксувати стратиграфію ділянки. Серед найцікавіших знахідок — кілька горщиків ранньозалізного часу із характерним оздобленням у вигляді наліпних валиків та округлих вдавлень. Ці матеріали засвідчують довготривалу історію локації, що не обмежується давньоруською добою.

З 11 по 16 червня співробітники ДП «НДЦ "ОАСУ"» ІА НАН України і державного історико-культурного заповідника «Меджибіж» провели шурфування стін Барського замку-фортеці. У дослідженнях брали активну участь мер міста Артур Цицюрський, голова благодійного фонду з відродження Барського замку Ігор Лозінський та численні волонтери, мешканці міста Бар.

Метою робіт було встановлення глибини залягання фундаменту фортечних стін та вивчення культурних шарів, які накопичувались під стінами оборонної споруди. Було закладено чотири шурфи. Перший і четвертий з боку міста, зі східної сторони, другий з південної, і третій із заходу — зі сторони річки Рів. З’ясовано, що з боку ріки та з південного боку, на глибині 1,5—1,7 м від денної поверхні стіни мали ступінчасту структуру. Ці сходинки в основі стіни, виявлені в шурфах 2 і 3 виконували функцію відмостки й гідроізоляції та були муровані на розчині з великим домішком суглинку. Стіни замку, що знаходились над землею, муровані на вапняно-міщаному, білому розчині.

У серпні—вересні 2020 року науковці досліджували городище в смт Гоща. Основні роботи проводились на північному краї площадки посаду. Вивчена цього сезону ділянка знаходиться в межах двох укріплених площадок (дитинця та посаду) городища. Вона відмежована від решти пагорбів ярами, а на східній частині посаду розміщені адміністративні приміщення, котрі належать ветеринарній лабораторії. Західна частина посаду та весь дитинець задерновані й до 2017 року використовувались як сільськогосподарські угіддя. Серед найцікавіших знахідок — металеві знаряддя праці, астрагали (таранні кістки суглоба задньої кінцівки парнокопитних, що використовувались для ігор) та мушлі із отворами. Історія вивчення Гощанського городища — доволі давня. Вперше у науковій літературі воно згадується на початку ХХ століття. Тоді видатний історик та археолог Володимир Антонович локалізував урочище Виноград, зафіксувавши помітні залишки укріплень. У післявоєнний період пам'ятку вивчав Юрій Кухаренко, який виділив основні археологічні культури на ділянці. У 1960-х роках Павло Раппопорт провів заміри та зарисовку обох площадок й опублікував ці дані у своїй монографії. Впродовж 2000-х років городище періодично обстежували розвідками Богдан Прищепа й Олексій Войтюк.

Цьогорічні роботи Рівненської археологічної експедиції Охоронної археологічної служби України відбулись під керівництвом Олексія Войтюка, завідувача відділу давньої історії та археології Рівненського обласного краєзнавчого музею й голови Рівненського підрозділу САУ, за наукового сприяння й консультацій Богдана Прищепи, дослідника Погоринських міст Волині.