У польовому сезоні 2016 р. були продовжені дослідження на території Центрального розкопу Білгород-Тірського городища у північній частині Північно-Західного ділянки. Роботи проводились на площі прирізки 2010 р., а також безпосередньо на схід від неї.

Краще з кращого з археологічних досягнень за сезон 2016 р. очима
Діани Куришко, Романа Лебедя, BBC Україна.

Чим хворіли наші предки? Як лікували у давнину? Про що можуть розказати зуби?

Відповіді на ці та інші питання ви почуєте у захоплюючій лекції старшого наукового співробітника ІА НАН України канд. іст. наук Олександри Козак "Палеопатологія і можливості історичних реконструкцій".

Лекція відбудеться 17 грудня о 12-й годині в Археологічному музеї (цокольний поверх Природничого музею НАН України, вул. Богдана Хмельницького, 15, М Театральна).

Вхід вільний. Будемо Вам раді!

Шановні колеги!

ВГО «Спілка археологів України» та Інститут археології НАН України запрошує Вас взяти участь у створенні науково-популярної книги, яка буде присвячена найважливішим і найяскравішим відкриттям українських археологів за роки незалежності. Орієнтовна назва видання «Чверть століття української археології: досягнення та відкриття».

Прохання до представників установ (ІА НАН України, ВНЗ, музеїв, заповідників тощо), які проводили дослідження археологічної спадщини України та отримали видатні у науковому відношенні результати і виявили яскраві матеріали, підготувати інформацію для широкого загалу.

Текст українською та англійською мовами обсягом до 5 тис. знаків має супроводжуватись, за наявності, якісними кольоровими фотографіями. Статті будуть авторськими: ПІБ розмістити наприкінці тексту. Текст має бути викладений у науково-популярному стилі та не перевантажений деталями. Основна увага повинна бути приділена осмисленню результатів дослідження та їх значенню для реконструкції давньої історії України та людства в цілому.

Матеріали надсилайте на адресу Секретаря правління, Дениса Гречка: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду .

З повагою, Денис ГРЕЧКО, Сергій ГОРБАНЕНКО

Шановні колеги!

До нас звертаються колеги з Національного науково-природничого музею НАН України з проханням про допомогу, а також з пропозицією співпраці. У фондах ННПМ знаходяться значні колекції остеологічних матеріалів, "малопаспортизованих". Тобто, у кращому випадку матеріали супроводжуються етикетками з назвою пам'ятки і роком розкопу.

Нижче перераховано такі випадки:

1. Ефимовка-1948 — іхтіологія.
2. Ульяновка 1-1974 — іхтіологія.
3. Осокоровка-1952, раск. 1, яма 3 — іхтіологія.
4. Ямбург-1946 (слов'янська землянка) — іхтіологія.
5. Башмачка-1973 — іхтіологія.
6. Пилипенкова гора — іхтіологія.
7. Херсонес (11—13 ст. н. е.) — іхтіологія.
8. Петуховка (2—3 ст. н. е.) — іхтіологія.
9. Б. Черноморка (6—5 ст. до н. е.) — іхтіологія.
10. Ливенцовка-65 (15—14 ст. до н. е.), культура багатоваликової кераміки — іхтіологія.
11. Михайлівський монастир, 1940 р. — надзвичайно велика кількість різноманітного матеріалу.
12. Десятинна церква — надзвичайно велика кількість різноманітного матеріалу.

Шановні колеги! Прохання до всіх зацікавлених надсилати дані і звертатися до Сергія Горбаненка, або до групи з Української біоархеології.

Шановні колеги!
Для того, щоб з друкованою продукцією все було гаразд, нам варто знати свої права і обов’язки.
Для уникнення небажаних ситуацій, а також для гарантії того, що Ваш науковий доробок буде доступний науковому загалу, слід укладати договори. Однак, їх слід не лише уважно читати, але й наполягати на внесенні до договорів детальних пунктів про обов’язкове виконання Законодавства України, а також відстежувати виконання пунктів договору належним чином:

Законодавство України із питань інтелектуальної власності (https://uk.wikipedia.org/wiki/Законодавство_України_із_питань_інтелектуальної_власності);
Закон України про авторське право і суміжні права (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3792-12);
Закон України про обов’язковий примірник документів (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/595-14);
Частина цього закону щодо обов’язкових примірників друкованих видань (http://www.ukrbook.net/obov_prym.html).

Дуже прошу поширювати цю інформацію.
З повагою, Сергій Горбаненко

Дослідження Київського Полісся / Археологія і давня історія України. — 2016. — Вип. 3 (20) (Studies of Kyivan Polissya / Archaeology and ancient history of Ukraine. — 2016. — No. 3 (20)).

Збірник присвячено дослідженню Київського Полісся — краю з насиченою подіями історією і багатою культурною спадщиною, який, проте, досі залишається маловивченою територією в культурно-історичному відношенні. Збірник відображає основні наукові розробки з даної проблематики на сучасному етапі. Це міждисциплінарний проект, що охоплює різні сторони культури та побуту населення краю, а також широкий історичний проміжок від початків заселення цієї території до сьогодення. До нього увійшли праці понад 30 фахівців з різних наукових і культурних установ України та Польщі. Це археологи, що досліджують зону відчуження, Чорнобиль, Іванківщину, Вишгородщину та суміжні території, етнографи, що брали участь в обстеженні поліських територій і, зокрема, Чорнобильської зони, історики, краєзнавці. Переважна більшість матеріалів вводиться до наукового обігу вперше.

Переглянути зміст / View contents academia.edu

Палеобіологічні дослідження матеріалів з розкопок у Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику

Під час археологічних розкопок на території Митрополичого саду у Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику влітку цього року було проведено дослідження палеобіологічних решток.

Забір біологічних зразків здійснювався методом флотації, тобто органічні рештки збирали з поверхні води після відділення легкої фракції від важкої.

У результаті флотації частини заповнення споруди XVII—XVIII ст. на рівні долівки отримано рештки: антракологічні (деревне вугілля), палеоетноботанічні (зернівки культурних рослин), археозоологічні (кістки риб).

Завдяки тісній співпраці сектора археології Заповідника з академічними інституціями України — Інститутом археології та Національним науково-природничим музеєм проведено визначення отриманих палеобіологічних решток.

Антракологічні визначення провела старший науковий співробітник Інституту археології, канд. істор. наук М.С. Сергєєва.

З 11 зразків вугілля 7 належать сосні (Pinus sp.), 1 — дубу (Quercus sp.), 3 — широколистяним деревам, проте їх рід не визначено через дрібні розміри зразків. Серед зразків репрезентована тільки стигла деревина. Ці породи дерев характерні для мішаних і широколистяних лісів регіону. Деревина сосни і дубу належала до основних видів ділової деревини з широким діапазоном використання.

Палеоетноботанічні визначення проведені старшим науковим співробітником Інституту археології, канд. істор. наук С.А. Горбаненком.  Виявлено 4 зернівки культурних рослин:  2 зернобобові – вики ервилії (Vicia ervilia);  1 зернівка проса (Panicum miliaceum), очищеного від плівок — пшона;  1 зернівка культурної рослини через значну зруйнованість не може бути визначена (Cerealia). Зважаючи на надзвичайно малу насиченість палеоетноботаніними матеріалами, споруда не може мати відношення ні до зберігання, ні до приготування їжі рослинного походження.

Іхтіологічні рештки визначені науковим співробітником Національного науково-природничого музею канд. біол. наук О.М. Ковальчуком.  Виявлено:  1 кістка – осетр (Acipenser gueldenstaedtii);  4 кістки – лящ звичайний (Abramis brama);  34 лускових пластинки коропових риб;  3 хребці щуки (Esox lucius); 3 кістки та 19 лускових пластинок окуня річкового (Perca fluviatilis).

Таким чином, визначення палеобіологічних залишків істотно розширюють інформацію щодо побуту мешканців Києво-Печерського монастиря у XVII—XVIII ст.

Джерело: www.kplavra.kiev.ua

ВІДКРИТА ЗАЯВА ВГО «СПІЛКА АРХЕОЛОГІВ УКРАЇНИ» ЩОДО НЕПРИПУСТИМОСТІ ПРОПАГАНДИ СКАРБОШУКАЦТВА В УКРАЇНІ

Потяг до пошуку скарбів є формою соціально-психологічної девіації, що була поширена на всіх етапах розвитку людства. Державна влада через законодавство та інші механізми від давніх часів намагалася звузити простір для подібної діяльності, забезпечити свої права на скарб. З розвитком цивілізації і появою археології як науки поруч із майновою цінністю скарбів на перше місце виходить їх наукова та культурна цінність. Таким чином, державна політика у відповідній царині наразі є пов’язаною із забезпеченням прав всього суспільства на доступ до культурних благ, наукове дослідження археологічних та історичних об’єктів.

Скарбошукацтво в нашій державі, з огляду на недосконалість нормативних та організаційних механізмів боротьби з цим явищем, набуває чимдалі загрозливіших масштабів, що завдає чималої шкоди як культурній спадщині нашого народу, так і репутації держави, яка добровільно відмовляється від слідування юридичним і етичним нормам, виробленим у цивілізованому світі.

Тим більш прикрим є неприхована пропаганда цього ганебного явища. Так, у Києві, 24—25 вересня цього року планується проведення всеукраїнського фестивалю скарбошукачів «КАМРАД ФЕСТ-2016». Створюється прецедент, що матиме надзвичайно широкий негативний резонанс як в Україні, так і за межами нашої держави, адже охорона археологічної спадщини, протидія незаконним розкопкам і незаконному обігу культурних цінностей є не лише шляхетною справою, але також частиною міжнародних зобов’язань, взятих на себе Україною внаслідок ратифікації низки міжнародних документів, нехтування якими може перекреслити наші євроінтеграційні прагнення.

Отже, ВГО «Спілка археологів України» висловлює свій рішучий протест проти проведення фестивалю скарбошукачів «КАМРАД ФЕСТ-2016» та закликає усі компетентні органи вжити заходів для заборони цього дійства.

Правління

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ВГО «СПІЛКА АРХЕОЛОГІВ УКРАЇНИ»
щодо неприпустимості легалізації археологічних колекцій,
здобутих сумнівним шляхом

Як стало відомо, Міністерством культури України надано дозвіл на тимчасове вивезення з України приватної археологічної колекції музею «Платар» для експонування її в музеї-замку князів Поморських у Республіці Польща.

У зв’язку із цим ВГО «Спілка археологів України» як фахова громадська організація, що об’єднує більшість археологів з усієї України, висловлює свій рішучий протест, адже походження усіх давніх предметів музею «Платар» однозначно пов’язане з результатами нелегальних археологічних розкопок, заборонених українським законодавством. Їхня публічна демонстрація діє всупереч норм охорони археологічної та культурної спадщини, про що свідчать непоодинокі випадки пограбувань «чорними археологами», копачами-грабіжниками, археологічних пам’яток по всій Україні. Беззаперечним фактом є те, що ця хвиля руйнувань курганів, давніх поселень та міст всюди та завжди збігається з активізацією дій приватних колекціонерів, які реально фінансують ці протизаконні дії й виступають у ролі скуповувачів награбованого. Цим реально наносять величезні збитки державі.

Обґрунтовуючи свої права на зазначені речі, власники музею «Платар» посилаються на ст. 344 ЦК України, щодо набуття добросовісним володільцем права власності за набувальною давністю, а також ст. 32 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», де йдеться про захист прав добросовісного набувача речі, раніше добутої незаконним способом.

При цьому брак точних даних щодо походження речі не може автоматично означати, що останній набувач отримав річ законно. Відповідна ст. 32 передбачає обов’язковою умовою законності набуття речі той факт, що набувач не знав і не повинен був знати, що річ була раніше вкрадена чи вивезена. Цю статтю можна застосувати щодо осіб, які стикаються з обігом культурних цінностей на непостійній основі. Лише вони можуть виправдовувати свою поведінку незнанням правил відповідного ринку. Зовсім інша ситуація з музеями, які здійснюють відповідну діяльність на професійній основі й мають за своїм статусом виконувати важливу суспільну функцію зі збереження надбання.

На неприпустимість придбання культурних цінностей із сумнівних джерел вказується у багатьох міжнародних документах, до яких можна віднести, наприклад, прийнятий ЮНЕСКО Міжнародний кодекс професійної етики для торговців культурними цінностями, Етичний кодекс ICOM для музеїв тощо. Так, у пп. 2.2. другого документа зазначається: «ніякий предмет чи природний зразок не має бути придбаний, прийнятий як дарунок чи взятий у тимчасове користування, отриманий у спадщину чи в порядку обміну, якщо в музею, що приймає цей предмет, немає повної впевненості стосовно законності права власності на цей предмет». Ці загальновідомі правила підтверджують, що музей «Платар», збираючи свої унікальні археологічні колекції, якраз повинен був принаймні знати про те, що ним можуть бути придбані речі, добуті кимось незаконно.

Крім того, ст. 33 чинного Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» передбачає, що всі договори стосовно культурних цінностей мають укладатися у письмовій формі. Таких документів власники колекції ніколи не надавали. Отже, «добросовісність» музею «Платар» щодо придбання відповідних предметів у світлі наведеного вище є вкрай сумнівною. Існує загроза наявності в цій колекції великої кількості підробок та фальсифікацій, що вже відзначали європейські та українські фахівці-археологи. Найбільш яскравим прикладом є фальсифікація із золотим перснем, який начебто належав візантійському імператору Мономаху і був наданий київському князю Всеволоду Ярославичу. Цей персень власники «Платару» подарували В.Ф. Януковичу на його інаугурацію. Але найдивніше, що цим вони пишаються — нещодавно розповідали і показували цей ганебний факт на одному з українських ТВ каналів, коли в черговий раз піарили «Платар».

Потребує також окремого аналізу аргумент музею «Платар» стосовно того, що заявлені ним для вивезення цінності не є археологічними предметами, у зв’язку з неможливістю встановити їх походження.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» археологічними предметами є рухомі культурні цінності, що походять з об’єктів археологічної спадщини.

Під об’єктами археологічної спадщини законодавство сприймає будь-які археологічні об’єкти, включно з незареєстрованими та невиявленими. Вся сукупність нерухомих археологічних об’єктів на території України та пов’язаних з ними рухомих предметів утворюють археологічну спадщину України, що підтверджується відповідними визначеннями ст. 1 цього Закону.

При цьому, предмети можна розглядати як археологічні не лише тоді, коли ми точно знаємо, де і за яких обставин викопано відповідний предмет і чи правомірно було набуто майнові права на нього певною особою. Вік археологічних предметів здебільшого оцінюється сотнями і тисячами років. Якщо експертним шляхом визначено належність предмета до давньої історії, то для кваліфікації його як частини національної археологічної спадщини лишається лише встановити його походження з України, що можна здійснити у разі встановлення його належності до тієї чи іншої місцевої археологічної культури. Встановлення зв’язку з конкретним об’єктом археологічної спадщини не має значення для кваліфікації предмета як археологічного, адже його археологічний характер полягає у належності до археологічної спадщини загалом.

Предмет не перестає бути археологічним, якщо змінюється власник чи навіть право власності на нього, оскільки під походженням з об’єкта археологічної спадщини законодавство має на увазі первісне походження предмета, а не шлях його потрапляння до особи, що заявляє про свої права на цей предмет.

Ст. 18 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» поширює право державної власності на всі знахідки, отримані в результаті археологічних досліджень. Таким чином, власність на археологічні знахідки не залежить від права власності на земельну ділянку, а отже фактично є безумовною. Нікого не має вводити в оману навіть той факт, що у зазначеній ст. 18 йдеться лише про дозволені державою археологічні розкопки, адже злочинну діяльність з незаконних пошукових робіт на археологічних об’єктах закон за своєю природою не може регулювати.

Зазначимо, що ратифікована Україною Конвенція ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності 1970 р. відносить до результатів археологічних розкопок також знахідки, отримані у результаті нелегальних розкопок. За будь-яких обставин виконавець нелегальних розкопок не може набути права власності на відповідні археологічні предмети, і передавання відповідних знахідок з рук в руки не може слугувати достатньою підставою для легалізації таких знахідок.

Виставка колекції «Платар» у Варшаві 2008 року призвела до гучного скандалу. Протести польського професійного середовища, зокрема «Наукового товариства польських археологів», багатьох музейників мали негативні наслідки для польсько-українського гуманітарного співробітництва, оскільки це було сприйняте як визнання і пропаганда Україною нелегальних археологічних розкопок всупереч міжнародному, перш за все європейському, законодавству. Спроба власників колекції «Платар» виставити цю колекцію в Етнографічному музеї Будапешту виявилися марною через те, що цьому завадила заява провідних угорських археологів. Експозиція частини речей з музею «Платар», яка була завуальована и прикрита цілком легальною колекцією ікон з Києво-Печерського історико-культурного заповідника, викликала протести з боку відомих археологів США та відмову найбільших музеїв США приймати цю виставку.

Охорона археологічної спадщини, зокрема недопущення обігу археологічних предметів, добутих нелегальним шляхом, є не тільки шляхетною справою, а частиною міжнародних зобов’язань, взятих на себе Україною внаслідок ратифікації низки міжнародних документів. Дуже прикро, що нехтування цивілізованими правилами ускладнює євроінтеграційний шлях нашої держави та виставляє нас на посміховисько перед європейським науковим співтовариством.

Виконавець О. Малишев

Інститут керамології НАН України запрошує всіх охочих долучитися до шостого польового сезону на Глинському археологічному комплексі, пам’ятці національного значення ІХ—XIV ст. Із 17 червня по 10 липня 2016 року на базі польового табору в с. Глинське Зіньківського району Полтавської області буде проведено черговий сезон археологічних досліджень за підтримки ГС «Останній Бастіон».

Докладніше >>

Полтавське обласне відділення ВГО "Спілка археологів України" (facebook.com)

02.06.2016 р. о 14.00 у приміщенні Археологічного музею Інституту археології НАН України (вул. Богдана Хмельницького, 15) відбудеться спільне засідання вченої ради ІА НАНУ та ВГО "Спілка археологів України".

ПОРЯДОК ДЕННИЙ:

Доповідь: О. Біда (Хельсинська группа з прав людини, International partnership for Human rights), С. Теліженко (ІА НАН України, САУ), Д. Коваль (Національний університет "Одеська юридична академія") "Археологія під вогнем. Результати моніторингової місії"

Запрошуємо всіх бажаючих і представників преси!

Пресс-анонс презентації звіту "Археологія під вогнем":

2 червня 2016 року о 14-00 в Археологічному музеї Інститута археології НАН на спільному засіданні Вченої ради ІА НАНУ та ВГО "Спілка археологів України" відбудеться презентація звіту моніторингової місії за результами польових досліджень стану захисту та охорони археологічних пам’яток в Станично-Луганському, Новоайдарському, Попаснянському районах та м. Лисичанськ Луганської області, включаючи зону АТО.

Основною метою моніторингової місії було встановлення стану збереженності об’єктів культурної спадщини, насамперед археологічних, незалежно від того, чи включені вони до Держреєстру пам’яток археології місцевого значення.

Під час моніторингу здійснювалися фотофіксація об’єктів та пошкоджень, які утворилися внаслідок вибухів або облаштування оборонних споруд. Також проводилося опитування населення про відомі їм факти пошкоджень археологічних об’єктів.

У польових дослідженнях прийняли участь правозахисники УГСПЛ та IPHR (International Partnership for Human Rights), експерт з міжнародного гуманітарного права, співробітники ІА НАНУ та Луганського краєзнавчого музею.

На презентації звіту виступатимуть Сергій Теліженко, науковий співробітник ІА НАНУ та Дмитро Коваль, доцент Одеської Юридичної Академії. Зокрема, Сергій Теліженко звернеться до питання про небезпеки, які загрожують пам’яткам археології як від проведення військових дій, так і в результаті бездіяльності місцевих та обласних органів з охорони культурної спадщини. Дмитро Коваль розповість про ключові проблеми захисту культурних цінностей з точки зору міжнародного та національного права. Окремо висвітлюватимуться питання долучення України до Другого протоколу Гаазької конвенції 1999 року та залучення міжнародної неурядової організації «Блакитний щит» до заходів захисту культурних цінностей.

Правління ВГО САУ

Куштан Д., Ластовський В. Археологія та рання історія Черкас. — Київ; Черкаси: ІА НАН України, 2016. — 290 с.

Переглянути презентацію у форматі *.pdf >>

Шановні колеги!

Запрошуємо Вас взяти участь у роботі II Міжнародної літньої польової археологічної школи «Охорона, дослідження та популяризація культурної спадщини», яка буде проходити з 15 липня по 15 серпня на базі історико-культурного заповідника «Більськ» в с. Більськ і смт. Котельва Полтавської області. Організаторами виступають Інститут археології НАН України, Комунальна установа Історико-культурний заповідник «Більськ» Полтавської обласної ради, ВГО «Спілка археологів України», Дніпропетровський національний університет імені О.Т. Гончара.

Особливу увагу буде приділено методиці виявлення археологічних пам’яток, початкових етапах їх вивчення, а також підготовці облікової документації та процесу постановки їх на облік. Для реалізації цих завдань на сучасному методичному і технічному рівні особливу увагу буде приділено основам фіксації археологічних об’єктів за допомогою ГІС-технологій (О. Коротя). Для залучення інтересу громадськості до об’єктів культурної спадщини будуть проведені заняття з візуалізації результатів роботи за допомогою комп’ютерних технологій, аерофотозйомки (І.В. Зоценко, В. Гнера).

Крім того, в програму роботи школи будуть включені як узагальнюючі лекції, присвячені проблемам вивчення окремих пам’яток, культур або періодів, так і методичні заняття з сучасних методів дослідження в археології.

Планується відвідання Пархомівського історико-художнього музею, де знаходиться унікальна в своєму роді колекція оригінальних полотен художників; Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному; садиби Кочубея в Диканьці.

Проживання учасників експедиції і польової школи планується у наметовому таборі. Необхідно мати своє туристичне спорядження (намет, спальник, каремат). Є можливість розміщення учасників в готелі і навчальному комплексі.

Контактна адреса: 04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 12, ІА НАН України, Гречко Денис Сергійович:
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

З повагою, організатори.

Жадібність породжує бідність
Конфуцій

Шановні колеги!
Так склалося, що спростовувати облуду завжди складніше, ніж її наводити. Тому заздалегідь перепрошую за нудні довгі тексти. Йдеться про «конфлікт» між «видавцем» і автором Е. Овчинниковим через монографію останнього «Трипільська культура Канівського Подніпров’я (етапи В ІІ—С І)» (Київ: Видавець Олег Філюк, 2014).
Щоб не відсилати читача на фейсбук, де відбувся «вибух праведного гніву» О. Філюка, у кінці цієї сторінки наведено усі його тексти. Тут зосередимося на спотворенні фактів від «видавця».

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ НАН УКРАЇНИ
ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Шановні колеги!

Запрошуємо вас до співпраці з новим електронним часописом Місто: історія, культура, суспільство / City: History, Culture, Society

Новий журнал має за мету розвиток міської історії, інституціоналізацію цієї царини в Україні, та створення мережі дослідників міста. Ми також прагнемо сприяти діалогу між численними ініціативами з розвитку міського простору, що виникли та плідно працюють в Україні в останні роки, та академічним середовищем дослідників. Журнал має стати майданчиком для міждисциплінарних дискусій і вітає дослідження авторів, що працюють у всіх галузях гуманітаристики.

Усі статті, що надійдуть на адресу редакції, будуть проходити зовнішнє незалежне анонімне рецензування. Автори мають бути готові враховувати зауваження рецензентів і редакторів. Текст статті може проходити кілька етапів редагування. Критеріями для відбору статей для публікації є наукова якість, відповідність тематичному спектру журналу та позитивні оцінки анонімних рецензентів. Рецензування здійснюється за “подвiйним слiпим” принципом [“double-blind refereeing”]: автору не повiдомляється iм'я рецензента, рецензенту – iм'я автора. Нашим завданням є у найближчому майбутньому внести журнал до міжнародних наукометричних баз. Статті приймаються англійською, польською, російською, українською та іншими мовами.

Місто планує друкувати рецензії та огляди найважливіших книжкових і журнальних видань, що виходять у царині урбаністичних студій. Журнал також планує публікації джерел, з особливою увагою до інтелектуальної історії розвитку досліджень міст (зокрема, інтерв’ю із дослідниками, спогади про наукове середовище та розвиток урбаністики). Текст джерела має супроводжуватися передмовою та коментарями.

Періодичність виходу журналу – двічі на рік. Основні (орієнтовні) напрямки часопису:

1.Теоретичні та методологічні підходи в дослідженнях міста
2. Місто і село – взаємодія та співіснування
3. Економічна історія міста
4. Соціальний простір і практики у містах
5. Міське громадянство та влада у місті
6. Ментальні образи та карти міст, символічна географія міст
7. Матеріальний простір міста. Міська історія та культурна спадщина
8. Структури міського повсякдення
9. Антропологія (етнографія) міста
10. Матеріали круглих столів та публічних дискусій
11. Публікації джерел
12. Рецензії, огляди, анонси Формуються перший та другий номери журналу.

Статті до першого випуску приймаються до 1 квітня 2016 р., другого випуску – до 1 жовтня 2016 р.

Вимоги до оформлення: до друку приймаються раніше не опубліковані наукові праці. Шрифт: Times New Roman 14 кегль; інтервал – 1,5; поля –20 мм з усіх берегів. Скановані рисунки і графіки надсилаються окремим файлом. До статті обов'язково додаються написані трьома мовами (українська, російська, англійська): прізвище, ім’я, по-батькові, місце роботи, місто, e-mail), назва публікації, анотація (не більше 250 слів російською та українською мовами та близько 500 слів англійською), ключові слова.

З метою включення публікацій журналу до широкого обігу статті мають містити REFERENCES – список літератури транслітерований латинським алфавітом (рекомендації за міжнародним бібліографічним стандартом APA-2010).

Окремим файлом надсилаються відомості про автора із зазначенням прізвища, імені, наукового ступеня, посади, поштової адреси, електронної пошти, номера контактного телефону.

Назва файлу статті – латинськими літерами прізвище автора (наприклад: ivanov.doc). Назва файлу з відомостями про автора – латинськими літерами за зразком: ivanov_avtor.doc Статті приймаються тільки в електронному варіанті на e-mail Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду Позиції у списку літератури нумеруються в порядку появи у тексті. Посилання автоматичні прикінцеві. Обсяг статей – до 40 тис.зн. Редколегія не обов'язково поділяє позицію, висловлену авторами у статтях, та не несе відповідальності за достовірність наведених даних, цитат, фактів та посилань.

12 лютого 2016 року, в зв'язку із критичною ситуацією з фінансуванням та підтримкою науки з боку держави, відбулася акція за збереження української археології.

За посиланням — фотозвіт, а також листи від Інститута археології НАНУ до Президента України та Президії НАНУ.

Висновок ВГО «Спілка археологів України»
щодо проекту Закону України
«Про охорону і збереження нерухомої культурної спадщини»

Ми уважно ознайомилися з оприлюдненим на веб-сайті Міністерства культури України проектом Закону України «Про охорону і збереження нерухомої культурної спадщини». Відповідний законопроект вже став предметом критики в експертному середовищі, пресі й соціальних мережах. Не маючи на меті повторювати загальну критику концептуальних засад, політичного підтексту і технічного виконання представленого проекту, маємо звернути увагу на ряд питань, залишених у тексті проекту без уваги, які натомість мають вирішальне значення для сфери діяльності нашої спілки.

На даний час питання охорони археологічної спадщини врегульовані насамперед двома законами: Законом України «Про охорону культурної спадщини» і Законом України «Про охорону археологічної спадщини». Водночас закон України «Про охорону культурної спадщини» містить ряд норм стосовно регулювання питань археологічної царини, яких немає в спеціальному законі. Мова йде насамперед про положення ст. 17, 31, 35 і 37, Закону України «Про охорону культурної спадщини». Представленим Міністерством культури України законопроектом передбачається скасування всього Закону України «Про охорону культурної спадщини», але повноцінної заміни цим нормам не пропонується.

Так, ст. 17 чинного Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено право виключної державної власності на пам’ятки археології. Ця норма лише уривчасто компенсується у ст. 52 нового проекту, де вказано, що пам’ятки нерухомої культурної спадщини, окрім пам’яток археології, пам’яток, внесених до Списку всесвітньої спадщини та пам’яток національного культурного надбання, можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. При цьому не вказується, які ж з цих форм власності допустимі для пам’яток археології.

Подібна ситуація має місце зі статусом охоронюваних археологічних територій, який наразі регулюється насамперед ст. 31 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Відповідний статус потребує деталізації на підзаконному рівні через затвердження Кабінетом Міністрів України відповідного порядку, про що вказується у відповідній статті. При цьому відповідний порядок за багато років так і не було прийнято. У новому ж проекті немає навіть визначення охоронюваних археологічних територій, хоча вони неодноразово згадуються в тексті.

Обходиться новим законопроектом і питання дозволів на проведення археологічних досліджень. Це певним чином регулюється Законом України «Про охорону археологічної спадщини», але відповідне регулювання має дещо половинчастий характер. Зокрема у Законі України «Про охорону археологічної спадщини» не розкривається статус кваліфікаційної ради з питань видачі кваліфікаційних документів — відкритих листів, які посвідчують кваліфікацію археологів і є обов’язковими для подальшого отримання дозволу на проведення археологічних досліджень. Справа в тому, що на момент прийняття цього закону відкриті листи видавалися Інститутом археології НАН України. Згодом змінами до Закону України «Про охорону культурної спадщини» цю функцію було передано кваліфікаційній раді як незалежному колегіальному органу, але відповідних змін до Закону України «Про охорону археологічної спадщини» внесено не було. Лише нещодавно, з огляду на незатвердження Кабінетом Міністрів України положення про кваліфікаційну раду, як цього вимагає закон, змінами до ст. 12 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» було передбачено, що відповідна кваліфікаційна рада формується Інститутом археології НАН України.

Насамкінець може мати негативні наслідки відсутність у новому законі норми, аналогічної положенню ч. 3 ст. 37 Закону України «Про охорону археологічної спадщини», де вказується, що при відведенні земельних ділянок необхідним є захист об’єктів археології, у тому числі тих, що можуть бути виявлені. Попри неодноразові зміни у бік обмеження цієї норми, вона лишається основним підґрунтям превентивних археологічних досліджень в України. У ч. 9 ст. 22 нового проекту натомість вказується: «з метою захисту об’єктів нерухомої культурної спадщини, у тому числі археологічних об’єктів, збереження традиційного характеру середовища зон охорони пам’яток (буферних зон), історичних населених місць будівельні роботи у межах територій пам’яток (виявлених пам’яток), їх охоронних (буферних) зон, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, здійснюються за наявності дозволу, що видається відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» на підставі погодженої з відповідним органом охорони культурної спадщини науково-проектної документації. Тобто ця норма в підсумку охороняє лише зареєстровані пам’ятки і лише від будівельних робіт, які є однією з головних, але далеко не єдиною загрозою для археологічної спадщини.

Законопроект загалом лишає набагато менше можливостей для охорони незареєстрованих об’єктів культурної спадщини. Для археологічної сфери це спричинить вкрай негативні наслідки, адже пам’ятки археології заховані під землею і під водою. Цим ускладнюється їх виявлення, а визначення точних меж для постановлення на облік потребує значного фінансування. Так, на сьогодні до Державного реєстру нерухомих пам’яток України формально включено лише кілька сотень археологічних пам’яток, хоча їх відомо кілька десятків тисяч, а значна частина ще лише чекає на своє виявлення, що з іншого боку не знімає з нас обов’язку зберегти ці пам’ятки для наступних поколінь.

Ми розуміємо, що оптимальне вирішення більшості порушених нами проблем має лежати у площині внесення змін до Закону України «Про охорону археологічної спадщини», утім законопроектом, який здебільшого намагається винести за дужки питання археології, не пропонується ніяких змін до цього закону, що неминуче створить прогалини в правовому регулюванні.

Маємо констатувати й той факт, що робота над проектом Закону України «Про охорону і збереження нерухомої культурної спадщини», попри його визначальний характер для всієї пам’яткоохоронної системи, здійснювалася в непублічний спосіб. Попри попередні домовленості, до розроблення проекту не були залучені представники нашої спілки. Разом з тим ми, навіть на шкоду перспективам власних законопроектних напрацювань, завжди були конструктивно налаштовані щодо узгодження наших позицій з Міністерством культури України і об’єднання зусиль заради реформ, яких так потребує наше суспільство.

Вик. Малишев О.О.

Ще влітку Інститут археології НАНУ, історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка та ВГО «Спілка археологів України» звернулись до Міністерства юстиції України з такими запитаннями:

1. Чи доцільна (законна) видача Польовим комітетом ІА НАНУ кваліфікаційних документів на розкопки в Криму?

2. Чи можуть кримські науковці, які зараз працюють в наукових або освітніх закладах Криму, захищати дисертації у НАНУ, бути членами спеціалізованих рад для захисту докторських дисертацій, затверджувати у НАНУ теми кандидатських або докторських дисертацій?

3. Чи може здійснюватись участь співробітників ІА НАНУ в наукових конференціях на території Криму або у конференціях з кримської тематики на території РФ?

4. Чи можливі (законні) спільні видання ІА НАНУ з археологічними установами окупованого Криму, зокрема «Археологічного альманаху», який видавався Кримським філіалом ІА НАНУ та Донецьким обласним краєзнавчим музеєм?

5. Як бути з поверненням в фонди або музей ІА НАНУ колекцій з розкопок, що проводились за рахунок спільних грантів та знаходились на науковій обробці в КФ ІА НАНУ?

Окремо у листі до Міністерства юстиції було зазначено, що, безумовно, мова йде про певне співробітництво лише з тими науковцями окупованого Криму чи РФ, які офіційно не виступали в підтримку анексії Криму та не займали антиукраїнської позиції з якихось інших питань.

27.10.2015 р. у Міністерстві юстиції відбулось обговорення всіх цих питань. В обговоренні прийняли участь представники ІА НАНУ, історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, ВГО «Спілки археологів України», фахівці з Міністерства культури, Міністерства закордонних справ, Міністерства освіти на науки, Головної прокуратури України, Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, представники кримськотатарської спільноти. Модерував обговорення заступник міністра з питань європейської інтеграції С. Пєтухов.

Під час обговорення була визначена доцільність та своєчасність Звернення ВГО «Спілка археологів України» до археологів РФ від 06.08.2015 р.

Пропонуємо відповіді на всі запитання, які надані нам Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького НАН України і повною мірою відображають результати зустрічі.

Національний університет «Києво-Могилянська академія» Кафедра археології запрошує всіх охочих взяти участь у Науковій конференції студентів, аспірантів і молодих науковців

«Археологічні студії: здобутки та перспективи — 2016»

У рамках Днів науки у НаУКМА 27 січня 2016 року відбудеться чергова археологічна конференція. Основною метою проведення конференції є розширення наукового інформаційного обміну між досвідченими фахівцями, молодими дослідниками, аспірантами та студентами.

Подробиці >>