23 вересня 2014 року на Федорівському кладовищі м. Володимира-Волинського відбулося перепоховання останків жертв масових розстрілів, виявлених і ексгумованих спільною українсько-польською експедицією на давньоруському городищі, поруч із володимирською в’язницею НКВС та гестапо.

Проект дослідження злочинів цієї катівні виник у 1997 році, коли львівські археологи спільно із Володимир-Волинським музеєм ексгумували 99 останків воїнів польської армії, розстріляних у 1941 році. У наступному році роботи не були продовжені – керівник експедиції раптово помер… І у місті, і у всьому світі про трагедію «забули».

2010 році Олексій Златогорський та Сергій Панишко із ДП «Волинські старожитності» вирішили провести дослідження рештків загадкового замку XIVст. Казимира Великого на території городища. Місце розкопу планували таким чином, щоб не зачепити поховань середини ХХ століття. Але кати, що знищували людей, перетворили городище у суцільний могильник – поруч із стіною замку було виявлено могильну яму.

З 2011 року у Володимирі-Волинському працює спільна українсько-польська експедиція ДП «Волинські старожитності» та Ради Охорони Пам’яті Боротьби і Мучеництва. До цих досліджень долучилася низка організацій, зокрема ВГО «Союз «Народна Пам’ять» (до складу якого увійшло ДП «Волинські старожитності»), Східноєвропейський університет ім.Лесі України, Фонд розвитку Волинського національного університету, Фундація Незалежності з Любліна. Виявлено 11 могильних ям, з яких ексгумовано 2634 жертви. Це і поляки, і українці, і євреї, знищені як НКВС, так і гестапо. «Давня трагедія об’єднала народи» - так підсумував польський історик Анджей Мазурек.

На церемонії перепоховання виступили міський голова Володимира-Волинського Петро Саганюк, секретар Ради Охорони Пам’яті Боротьби і Мучеництва Анджей Кунерт, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, заступник міністра оборони Республіки Польщі Мацей Янковські, перший заступник голови Волинської облдержадміністрації Сергій Кудрявцев, директор кабінету Шефа бюро Національної безпеки Республіки Польща Кшиштоф Шиманьскі, народний депутат України Євген Мельник, відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії України у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета. Духовенство різних конфесій відслужило заупокійну службу за загиблими.

«Комуністична та нацистські репресивні машини були дуже подібні, - зазначив у виступі Володимир В’ятрович. - Вони навіть займали одні й ті ж приміщення, які стали символом терору для місцевих мешканців, ховали сліди своїх страшних злочинів у тих самих безіменних могилах. … Нинішня подія містить не лише трагічні символи, але й оптимістичні. Перепоховання стало можливим завдяки співпраці між українськими та польськими дослідниками. Спільна українсько-польська експедиція провели колосальну роботу із виявлення та ексгумації замордованих.Сьогодні тут на цвинтарі присутні офіційні представники української та польської держави. Ми спільно вшановуємо пам’ять наших земляків, вбитих комуністичним та нацистським режимами. Це пам’ять і біль, які нас єднають.І це єднання потрібне нам не лиш час до часу, коли ми згадуємо про минуле. Його потребує наше майбутнє. Українці та поляки – народи, які чи не найбільше постраждали від нацизму та комунізму. Тож ми зобов’язані поєднати зусилля, аби довести світові їх однакову злочинність.Мільйони життів принесли в жертву комуністи та нацисти, які вирішили, що світ можна змінити смертями, а не ідеями. Сьогодні перед нашими країнами знову постає виклик зі Сходу, знову гинуть люди, які мали б творити. Сьогодні від нового світового зла захищає світ зброя, піднята українськими героями на східному кордоні України. Сьогодні наші герої відчувають польську підтримку.Але не менший захист для нас становить пам’ять про мертвих. Бо лише там, де пам’ятають про загиблих, буде кому захищати живих. Тому ми спільно – українці та поляки – віддаємо нині шану пам’яті вбитим тоталітарними режимами, аби не дати шансу відродитися страшним монстрам минулого».

Цього року було перепоховано 1593 жертви володимирської катівні – 1494 останки, виявлених на городищі і 99 – з досліджень 1997 року, які були поховані у іншому місті. Але роботи нажаль ще не завершені. Вони будуть продовжені наступного року. На місці ж перепоховання планується побудувати меморіал.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»

23 вересня 2014 року на комунальному кладовищі міста Володимира-Волинського "Федорівське" відбудеться перепоховання останків жертв масових розстрілів, виявлених та ексгумованих спільною українсько-польською експедицією ДП "Волинські старожитності" та Ради Охорони Пам'яті Боротьби і Мучеництва на території городища Вали.

Дослідження на городищі «Вали» у місті Володимирі-Волинському проводяться експедицією ДП «Волинські старожитності» з 2010 року. Метою розкопок було виявлення, дослідження та реставрація залишків мурів замку Казимира Великого XIV ст. Археологи знали, що раніше на території пам’ятки була в’язниця НКВС та гестапо і проводились масові розстріли. У 1997 році експедицією львівської фірми "Доля" було ексгумовано 99 останків польських воїнів. Тому розкоп наша експедиція заклала за 50 м на південь від могильної ями. Але вже у 2010 році було виявлено одиночні поховання (6), при яких знайдено жетон польського поліцейського та польські військові гудзики і монети.

У 2011 році була сформована спільна українсько-польська експедиція ДП «Волинські старожитності» (керівник — Олексій Златогорський) та Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва (керівник – професор Анджей Кола). Було виявлено могильну яму розмірами 16 х 4,5 м, в якій виявлено і ексгумовано 367 останків цивільних громадян. При них виявлено також ще один жетон польського поліцейського, польські військові гудзики і монети.

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна
Центр краєзнавства імені академіка П.Т. Тронька
Історичний факультет
Студентське наукове товариство
Національна спілка краєзнавців України
Східно-регіональний відділ Центру пам’яткознавства НАН України та УТОПІК
ВГО ”Спілка археологів України”

Шановні колеги! Запрошуємо вас взяти участь у XXХІІ-й Міжнародній краєзнавчій конференції молодих учених «Наука і освіта у краєзнавчому вимірі», присвяченій 210-річчю Харківського університету.

Конференція відбудеться 28 листопада 2014 р. на історичному факультеті ХНУ імені В.Н. Каразіна.

Планується робота за такими напрямами:
• Розвиток краєзнавства у Харківському університеті
• Краєзнавчі осередки на Харківщині
• Особистості у краєзнавчому русі
• Бібліотечне та музейне краєзнавство
• Архіви — джерела інформації з історії регіонів
• Церковне краєзнавство
• Слобожанський фольклор та етнографія у локальному вимірі
• Археологія та краєзнавство • Мистецтвознавчий дискурс краєзнавства
• Краєзнавство і розвиток туризму Заявку на участь у конференції та тези доповідей (2000—2500 знаків) просимо подавати до 2 листопада 2014 р. (включно) через спеціальну електронну форму, вхід до якої — через головну сторінку сайту історичного факультету ХНУ: http://history.karazin.ua.

Робочі мови конференції: українська та російська.
Адреса оргкомітету конференції: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, історичний факультет, ауд. 5-59 (Головний корпус, 5 поверх) майдан Свободи, 4, Харків 61022, Україна;
Тел.: +38(097)025-64-64; +38(057)707-53-85
E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду ;
WWW: http://history.karazin.ua

Оргкомітет

З 1992 року на території колишньго села Острівки Рівненської сільської ради Волинської області проводяться пошуково-розвідкові дослідження, метою яких є локалізація могил жерт громадян польської національності, що загинули  у 1943 року. Перші археологічно-ексгумаційні дослідження проведено у 1992 році на теритіторії садиби Трусиків. У 2011 році проведено ексгумацію очередної поховальної ями в урочищі "Трупне поле", неподалік від села Воля Островецька.

У 2014 році спільна українсько-польська експедиції Ради Охорони Пам'яті Боротьби і Мучеництва та ДП "Волинські старожитності" за участю доктора Леона Попека (Люблін) - ініціатора робіт 1992 року розпочала систематичні праці з пошуку могил на околицях села Острівки.

Роботи 2014 року стосувалися вже не пошуку поховань - а відтворення забудови довоєнних Острівких. Під час опитування свідків, вдалося виявити, що одна поховальна яка знаходилась за останнім будинком у селі. Зокрема, Софія Сушко та Тадеуш Трусик окресили приблизні розміри ями 2,5х6,0 м і місце її розташування.

Під час робіт виконано 3616 бурних ям та викопано 5 шурфів.. В результаті стверджено, що на терені досліджень існує забудова садиб. Залишилося лише виявити, де закінчується ряд забудови, щоб знайти власне поховальну яму. Роботи будуть продовжені наступного року.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»

Дослідження у Острівках	Леон Попек

У понеділок 1 вересня, у сімдесят п’яту річницю початку Другої світової війни, міжнародною експедицією ДП «Рівненська старовина» (директор Ю. Харковець), ДП «Волинські старожитності» (директор О. Златогорський, Україна) та Радою охорони пам’яті, боротьби та мучеництва (представник докторр Д. Семінська, Республіка Польща) провели ексгумацію солдатів Війська Польського, що загинули у вересні 1939 року внаслідок радянського бомбардування на станції Гайки, нині село Гайки-Ситенські Радивилівського району Рівненської області. В експедиції взяли участь Юрій Харковець, Тарас Верба, Михайло Вашета, Сергій Шабловський, Руслан Форманюк, Анастасія Данилюк та Віталій Затворніцький з боку України та Домініка Семінська, Адам Кучинські та Міхал Семінські з польського боку.

В ході досліджень було виявлено останки 15 вояків, укладених у дві невеликих могили, 5 осіб у могилі №1 та 10 у могилі №2. Поховані мали ознаки численних травм, отриманих очевидно при бомбардуванні. Поховані солдати були разом з військовою формою, про що свідчать численні знахідки ґудзиків, залишків військової форми, ременів та взуття. З особистих речей було виявлено люстерка, монети часів ІІ Речі Посполитої, католицькі хрестики та іконки, а також чотири особистих жетони, що маємо надію дозволять встановити особи похованих. Нажаль всі вони сильно короновані, що значно ускладнює роботу з цим важливим матеріалом. Триває робота з очистки виявлених матеріалів, а також антропологічне дослідження останків загиблих.

Також хочемо подякувати голові Ситенської сільської ради Гуменюку Андрію Дмитровичу в організації та проведенні даного дослідження. Завдяки таким людям та праці дослідників маємо надію буде встановлено імена багатьох невідомих солдатів, що загинули на нашій території в роки Другої світової війни.

Прес-центр ДП "Волинські старожитності"

У Луцьку під час рятівних археологічних досліджень знайшли старі підвали XVII-XVIII століть.

Про це розповів директор державного підприємства «Волинські старожитності» Олексій Златогорський.

За його словами, на вулиці Лесі Українки, 33 будується новий будинок. Археологи проводять там рятівні дослідження. Під час пошуків у шарі глини розкопали підвали будівлі. Характерні особливості знахідки дають можливість припустити, що це споруда XVII-XVIII століть.

За словами археолога, це підвали житлової дерев’яної будівлі. Вона розташовувалася не впритул до самої нинішньої вулиці Лесі Українки, а стояла на віддалі приблизно 20-30 метрів. Це вказує на те, що біля будівлі була якась прилегла територія, двір. Ширина підвалу – 3 метри. Довжина – 4-5.

У стінах підвалу є особливість – ніші для зберігання продуктів. Крім того, в самому підвалі є заглиблений на 1,5 метра погрібець. Імовірно, його використовували як «холодильник», адже в таких спорудах зберігається стабільно низька температура.

Зараз археологи проводять фото та графічну фіксацію. Після завершення наукових робіт будівельники продовжать рити котлован.

Златогорський зазначив, що цінність знахідки полягає в тому, що вона розширює джерельну базу до вивчення історії Луцька.

Нагадаємо, підземна частина історико-культурного заповідника "Старий Луцьк" помережана різними типами підземель.

У експедиції приймали участь Артур Альошин, Володимир Войцехівський, Юрій Мазурик. Виявлено також чисельний матеріал давньоруського періоду. Після його вивчення та обробки археологи будуть робити окремі висновки про те, де ж насправді зароджувався Лучеськ.

Олександр Котис

http://www.volynpost.com/news/38044-u-centri-lucka-arheology-znajshly-stari-pidzemellia ("ВолиньPost")

Ще у квітні 2014 року відповідно до відкритого листа Інституту археології, дозвілу Міністерства культури України, Дозволу на здійснення ексгумації та перепоховання Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, виданих на ім’я Златогорського Олексія, пошуковий загін «Відродження» ДП «Волинські старожитності» провів пошук та ексгумацію червоноармійців-визволителів Волині, які загинули під час визволення Ковеля. У с. Дольськ Турійського району археологами-пошуковцями було виявлено два невідомих солдата 240 стрілецького полка 117 стрілецької дивізії 69-армії 1-го Білоруського фронту, невідомий солдат-снайпер 69-армії 1-го Білоруського фронту, невідомий офіцер тієї ж армії (під час ексгумації виявлено його ложку з ініціалами «Р.Н.С.»), червоноармієць-кулеметник Биков Даниїл Гаврилович (1900-8.07.1944), родом із Рязані. Ім’я останнього вдалося установити завдяки капсулі смертника, але пошук його ймовірної рідні – ще триває. У с. Миляновичі Турійського району виявлено два невідомих солдата 69-армії 1-го Білоруського фронту, невідомий солдат-кулеметник тієї ж армії.

Останки були тимчасово депоновані, оскільки керівник пошукового загону – Дорофєєнко Вадим Сергійович та ще декілька пошуковців були відкликані до діючої армії. Приймали участь у подіях в Криму, а потім – в АТО. Нещодавно підполковник Дорофєєнко повернувся на 10 днів зі Сходу і вирішив провести урочисте перепоховання останків визволителів Волині. Перепоховання здійснили на День Незалежності України 24 серпня 2014 року на військовому меморіалі біля с. Мощена Ковельського району. Участь у перепохованні взяли пошуківці загону «Відродження», його керівник – Вадим Дорофєєнко, директор ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський, краєзнавець Геннадій Гулюк, представники Ковельської райдержадміністрації, громади села Мощене. Панахиду відслужив місцевий священник.

«Війна закінчується тоді, коли буде похований останній солдат, - промовив Дорофєєнко. – І  це дуже важливо зрозуміти українцям для виховання і самовиховання - війна у реальності, у наших думках і серцях завершиться тоді, коли ми почнемо шанувати своїх героїв. Минулого і сучасного.»

Пошуковий загін «Відродження» ДП «Волинські старожитності» планує і надалі проводити роботи з пошуку та ексгумації визволителів Ковеля. Але наразі Дорофєєнко знову повертається на фронт в АТО, у полум’я війни… «Дуже прошу владу довести документацію стосовно меморіалу у Мощеній до логічного кінця, тут вже поховано майже 200 солдатів та офіцерів, виявлених нами. — підкреслив Вадим Дорофеєнко. — І прошу друзів, якщо я раптом загину, захищаючи Україну, — поховайте мене тут, у Мощеній, біля цих сиротинушек».

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»

Уперше на Волині археологічні розкопки ініціювала громада села на чолі з настоятелем церкви Святої Параскеви отцем Онуфрієм, яку підтримав керівник місцевого господарства Віктор Шумський...

Нечасто люди проявляють нині таку високу свідомість, адже роботу археологів треба оплачувати. Понад те, церковна громада забезпечила харчування та тимчасовий прихисток.

І ось уже другий місяць тривають роботи. Навколо Ратнева науковці знайшли чимало пам’яток різного періоду: від кам’яного віку до поховання десятьох червоноармійців часів Другої світової війни. Наразі досліджують багатошарове поселення на березі річки Чорногузки. За переказами там, де нині урочище Городок, колись було містечко.

-  На цьому поселенні знайшли кілька різних господарських та житлових об’єктів. Дослідивши рів навколо нього, виявили кераміку милоградської та лужицької культур ранньозалізного віку, — розповідає представник ДП «Волинські старожитності» Віталій Ткач. - Милоградська культура для Волині - щось дивне, бо її пам’ятки зосереджені вздовж річки Горині та в Білорусі. До того ж кераміка дуже схожа на межановицьку. Можливо, це і є об’єкт межановицької культури, яку витіснили носії тшинецької.

Розглядаємо знахідки археологів, серед яких кістки домашніх тварин, кам’яні знаряддя праці, давньоруське кресало. Особливу увагу привертають уламки горщика культури лінійно–стрічкової кераміки. Науковці кажуть, що це була доволі важка кухонна посудина зі стінками завтовшки до 2 сантиметрів, яку нечасто переносили. Її можна реставрувати, і тоді вона стане бажаним експонатом для музею.

У розкопках беруть участь студенти історичного факультету Східноєвропейського університету імені Лесі Українки, які проходять археологічну практику. Керує ними кандидат історичних наук Сергій Теліженко. Родом із Луганська, він з 2006 року працював у Кримському відділенні Інституту археології. Вивчав неоліт Сходу України, потім Південного берега Криму, а відтак розширив рамки дослідження і на гірський Крим. Після анексії півострова відгукнувся на запрошення директора ДП «Волинські старожитності» і приїхав на Волинь.

- Культура лінійно-стрічкової кераміки (КЛСК), яку ще називають дунайською, загальноєвропейського значення. Окрім місцевого населення, її створили прийшлі племена з долини Дунаю, з Балканів. Це цікава тема, але не тому, що ми знайшли горщики, кераміку, кремінь. А тим, що досі не досліджено, яке в цих племен було скотарство (носії КЛСК - одні з перших фермерів України), яке зерно вирощували, яка хронологія пам’яток, як на Волині відбувалася неолітизація? - Сергій Теліженко окреслив перспективні питання для досліджень. - Можемо тільки припускати, коли існувала ця культура - 5200 чи 5500 років до нашої ери. Тому було б непогано розв'язати ці питання хоча б на волинському рівні. Це цікаво і європейським дослідникам, бо її пам’ятки тягнуться ледь не до Атлантики.

- Кілька років тому на протилежному березі Чорногузки ми розкопали пам’ятку дніпро–донецької культури. Цікаво, чому тут поселення КЛСК, а буквально за п’ять кілометрів - уже іншої, хоча вони майже одночасові? - долучається до дискусії Олексій Златогорський.

Щоби відповісти на всі запитання, археологам доведеться чимало попрацювати. Проте їхні зусилля неодмінно увінчаються новими відкриттями.

Довідково

Знахідки яких періодів виявили біля Ратнева?

Палеоліт, неоліт (культура лінійно стрічкової кераміки), мідний вік, бронзовий вік (межановицька та тшинецько–комарівська культури), ранньозалізний вік (милоградська та лужицька культури), ранні слов’яни ІХ — середина ХІ століття, давньоруські матеріали ХІ-ХІІ століть.

Сергій Наумук

Газета Волинь-Нова

Фото: Сергія Наумука та Віталія Ткача

1. Віталій Ткач з горщиком перших землеробів.

2. Загальний вид розкопу.

3. Промивання грунту з вогнища КЛСК.

4. Роботи в розкопі.

5. Роботи в розкопі.

6. Роботи в розкопі.

7. Роботи в розкопі. Сергій Теліженко.

Підприємець Семенюк В.П., який за часів Януковича незаконно отримав право власності на земельну ділянку в Тойкуті Ковельського району, знову почав на ній будівництво. Знаючи, що ділянка знаходиться на місці розстрілу євреїв - він не зупинився, викинув кістки з могил...

Тойкут - це колишнє містечко Несухоїжі, в якому тривалий час проживала єврейська громада. У 1942 році близько 2000 євреїв були розстріляні гітлерівцями. У радянський час могильні плити вивезли з кладовища на будівництво ферм. У 1990-х роках єврейська громада поставила на місці розстрілу капличку та пам'ятний знак. Територія отримала статус пам'ятки історії місцевого значення.

І це все рівно не зупинило підприємця. Кістки він частково викинув з могил, частково "прикопав" назад.

Готуємо матеріали для прокуратури.

Прес-центр ДП "ВОЛИНСЬКІ СТАРОЖИТНОСТІ"

Інформація про те, що на території Радошинского піщаного кар'єру було поховання кількох загиблих солдатів Австро-Угорської імперії надходила від численних старожилів села Радошин. У 1914-16 роках в цьому місці велися бойові дії - у 1914 наступали війська Австро-Угорщини, в 1916 - Російська Імператорська Армія в ході Брусилівського прориву.

Під час ексгумаційних робіт 28 липня 2014 року на території Радошинського піщаного кар'єру експедицією ДП «Волинські старожитності» були виявлені сліди людських поховань. За розміщення окремих кісток, наявності залишків трун, а також враховуючи рівні проміжки між могилами і їх розміщення в одному ряду по лінії північ-південь можна зробити висновок, що це було кладовище з окремими похованнями, а не братською могилою.

Нажаль, всі поховання були знищені технікою, а наявність одиничних кісток на території ділянки свідчить повне руйнування основної частини поховань під час знесення верхнього шару грунту. Це робить неможливим повне дослідження могильника і встановлення історичної приналежності скелетів.

Всі поховання належали дорослим людям, однак враховуючи відсутність будь-якого супровідного матеріалу неможливо встановити чи є поховані солдатами Австро-Угорської армії. По залишках трун, які не перегнили в піщаному грунті можна сказати, що поховання є не старше XIX століття.

Однак ніяких відомостей про наявність кладовища в цих місцях немає, а враховуючи існування старого кладовища в іншій частині села, можна зробити висновок, що найбільш вірогідною версією походження ексгумованих останків можна вважати загиблих у боях військових часів Першої чи Другої світових воєн. Національну приналежність встановити поки що неможливо.

Прес-центр ДП "Волинські старожитності"

ДП "Волинські старожитності", які входять до ВГО "Союз "Народна Пам'ять", спільно із Радою Охорони Пам'яті Боротьби і Мучеництва та Волинським краєзнавчим музеєм продовжують дослідження на городищу Володимирі-Волинському і, де поруч із залишками замка Казимира Великого XIV ст. відбувалися масові розстріли громадян польської національності.

Цього року пошуковцями виявлено поховальну яму №6, розмірами 5,5х6,2 м, в якій знайдені і ексгумовані більш 500 цівільних і військових осіб польської національності. Серед супровідних матеріалів виявлено польські військові ґудзики до мундира, підкови до військових польських чоботів, католицькі іконки, 9 золотих монет.

Про те, що злочин здійснила НКВС свідчить велика кількість (більше 70) гільз від пістолета ТТ. Нелюди розстрілювали і жінок, і дітей в потилицю, опісля добивали прикладами і засипали тіла вапном.

У могилі відсутній анатомічний уклад тіл, масово потрощені черепа — дивитися на все це навіть професійному археологу важко.

Але вже на сьогоднішній день можна з впевненістю сказати, що, як і у попередні роки, виявлено жертви НКВС. Не євреїв, розстріляних УПА чи нацистами, а саме поляків. Архіви, на жаль, про цю страшну трагедію мовчать.

Пошук буде продовжено.

Прес-центр ДП «Волинські старожитності»

Бондар О.М. Чернігів: місто і фортеця у ХIV — XVIII століттях. — К.: Видавець Олег Філюк, 2014. — 202 с.

Монографія присвячена проблемі топографічно-просторового розвитку Чернігова в пізньосередньовічний та ранньомодерний періоди існування міста – від монголо-татарського погрому в середині ХІІІ ст. до ліквідації Чернігівської фортеці наприкінці ХVІІІ ст. та кардинального перепланування вуличної системи історичної частини Чернігова. Книга буде корисною для істориків, археологів, краєзнавців, студентів та всіх небайдужих до історії українського містобудування.

e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Полин С.В. Скифский Золотобалковский курганный могильник V–IV вв. до н. э. на Херсонщине. — К.: Издатель Олег Филюк, 2014. — 776 с.

Монография посвящена публикации и анализу материалов раскопок скифского курганного могильника конца V–IV вв. до н. э. у с. Золотая Балка Нововоронцовского района Херсонской области, исследованного Херсонской археологической экспедицией Института археологии АН УССР в 1978–1982 гг.

В научный оборот вводится информация по 12 скифским курганам, в числе которых пять курганов скифской знати разного уровня высотой от 1,3 м до 6,0 м и семь курганов ря-дового населения. Дается подробное описание раскопок курганов и исследованных в них объектов, описание и сравнительный анализ находок. На базе современных разработок скифские курганы Золотобалковского могильника датируются в пределах конец V — третья четверть IV вв. до н. э. На этой основе определено место курганов Золотобалковского могильника в кругу скифских памятников Северного Причерноморья.

Особое внимание уделено датировке скифских степных курганов на основе греческого керамического импорта. Привлечены практически все известные на сегодняшний день находки из скифских курганов степного Северного Причерноморья. На сегодняшний день учтено 909 скифских погребений, датированных по греческой керамике.

Книга будет полезна для дальнейших исследований скифских древностей и написания обобщающих работ по древней истории Украины, учебников, пособий, чтения лекций.

e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Ще в листопаді 2013 р. під час прогулянки по Байковому кладовищу ми звернули увагу на те, що робітники кладовища, нажаль, не прибирають могилу М.Я. Рудинського, через що вона заросла кущами.

14.06.2014 р. ще раз було оглянуто могилу М.Я. Рудинського та вирішено провести прибирання.

21.06.2014 р. Ярослав Володарець-Урбанович та Мар’яна Авраменко вирізали кілька кущів, вирвали бур’ян та помили камені могильних плит. Відтепер, до могили є доступ, видно барельєф та всі підписи на камені.

У ході прибирання було з’ясовано, що обеліск на могилі Марії Рудинської провалюється. Необхідний ремонт.

На околицях села Гончарівка проходять археологічні розкопки
Далі >>