На території Нирківської сільської ради, с. Нирків, в урочищі «Червоне» зафіксовано багатошарову пам’ятку, з шарами:
- трипільської культури (етап С) IV — початок III тис. до н. е.;
- ранньозалізний вік, І тис. до н. е.;
- давньоруський час, ХІ—ХІІІ ст.;
- пізнє середньовіччя, ХІV—ХVІІ ст.

При складанні паспорту на пам’ятку виявлено та зафіксовано порушення культурного шару.

Старший науковий співробітник відділу науково-охоронних робіт пам’яток археології, історик, магістр

Ільчишин В.В.

10.02.2014 р.

Гончарівка — поселення та могильник висоцької культури, які грабіжники почали руйнувати. Наразі пограбування зупинено, у цьому році розпочнуться планомірні дослідження пам’ятки.

Нещодавно археологи на Тернопільщині зафіксували факти нищення археологічної пам’ятки черняхівської культури поблизу с. Серетець. На фото, наведених нижче, помітно значну кількість ямок, залишених «чорними» копачами після пошуку за допомогою металодетекторів.

Зібралося нас 11 чоловік, хоча мало бути більше. Погода була просто чудова. Від моменту зустрічі у назначеномі місці до миті коли всі розбіглись по полі пройшло ніби і не багато часу, враховуючи закупівлю обіду—вечері, дорогу, але особисто для мене він тягнувся ну дууууже довго, тим більше це був перший зліт у якому я беру участь, а також відкриття мого сезону.

Ооон там Львів’яни шукають.

То вже наші.

Десь за пів годинки...

Люблю цю мить, я називаю її мить надії — коли в руках маленька грудочка землі, і ти бачиш торець шайби від болта М6...

Але не цьго разу...

Перший за чотири роки.

Трохи згодом попалось щось таке.

Так гарно звеніло...

Война войной а обед по расписанию.

По обіді...

Такі були мої знахідки.

Сподіваюсь решта доповнять, а декому теж є що показати.

Оприлюднено на сайті http://forum.violity.com/

Шановні колеги.

Спілка археологів України започатковує новий проект: Віртуальна бібліотека. Заплановано ведення двох секцій: монографії та збірники / періодика та серії. Надсилайте нам посилання на археологічну літературу в інтернеті на адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду , і ця інформація з’явиться на наших сторінках.

Для членів спілки також пропонуємо розмістити власну літературу (збірники, монографії) безпосередньо на сайті. Основна вимога: надання файлу у форматі *.pdf, створеного з файлу верстки, без елементів захисту.

Будь ласка, розповсюдьте цю інформацію серед зацікавлених осіб.

Також просимо вас повідомляти про всі помічені помилки і неточності.

З повагою, адміністрація сайту.

Шановні колеги!
Запрошуємо Вас узяти участь у Міжнародній науково-практичній конференції приуроченій 180-й річниці від дня народження Володимира Боніфатійовича Антоновича (1834—1908) — українського історика, археолога, громадського діяча на тему:

«Археологія & Фортифікація України»,

яка відбудеться 8 жовтня 2014 р. на базі Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.

Прийом матеріалів статей та заявок – до 1 вересня 2014 р.

Докладніше (АРХФОРТ-2014-ІНФОРМЛИСТ.doc)

6.03.2014 р. на засіданні Київського осередку САУ обговорювалося, крім іншого, питання оплати членських внесків спілчанами.

Висловлено розумну пропозицію запровадити ще одну форму такої оплати, а саме: через переказ коштів на діючий рахунок Спілки.

Підтримуючи цю ініціативу Правління Спілки наводить відповідні банківські реквізити і просить членів Спілки своєчасно оплачувати членські внески, не створюючи боргу.

Код організації 37095826
р/р 26007000079599
ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 30023
в м. Києві.

Правління

Шановні колеги!

У національному університеті «Києво-Могилянська академія» на базі магістерської програми «Археологія та давня історія України» відкрито кафедру археології (завідувач д. і. н., проф. В.І. Клочко). Переважна більшість викладачів кафедри — співробітники Інституту археології НАНУ. Курси з проблематики кам’яної доби читають Л. Залізняк, Ю. Кухарчук, О. Федорченко; енеоліту-бронзи — В. Отрощенко, В. Клочко, М. Відейко, С. Пустовалов, О. Шумова; раннього заліза — Ю. Болтрик; античності — А. Буйських, Р. Рейда; ранніх слов’ян — А. Скиба; Русі — А. Томашевський, М. Сагайдак, Ю. Козубовський; антропологію — І. Потєхіна, О. Козак; охорону пам’яток — Ю. Омельченко.

Тісні контакти з Інститутом археології НАНУ зробили кафедру головним джерелом кадрів для ІА НАНУ. Тридцять чотири наукові співробітники та аспіранти Інституту закінчили МП «Археологія» НаУКМА. Наша кафедра — це найкоротший шлях в археологію України. Більше половини її випускників працюють за фахом в археологічних установах чи в аспірантурі, а чотирнадцять захистили кандидатські дисертації. Майже 20 % активно діючих українських археологів — наші випускники.

Для підготовки археологів маємо аспірантуру, власну спеціалізовану бібліотеку, працює Археологічна експедиція НаУКМА, активно використо-вуємо бібліотеку, архів, фонди, музей Інституту археології НАНУ, експозиції музеїв Києва. Багаторічним спонсором програми є Інститут класичної археології Техаського університету США на чолі з проф. Д.Картером. Навчання безкоштовне. Університет надає гуртожиток.

Кафедра археології НаУКМА запрошує абітурієнтів для вступу на спеціальність «археологія». Бажаючі повинні мати диплом бакалавра або спеціаліста не обов’язково історика (перехресний вступ). Іспити з української, англійської та археології починаються 7 липня 2014 р. Пріоритет мають учасники археологічних експедицій, що мають уявлення про реальну археологію.

Шановні колеги! Просимо направляти перспективних молодих людей на нашу кафедру, яка відкриє їм найкоротший шлях в науку археологію.

Контактні телефони: 067-407-55-32 або 044-488-26-17 Залізняк Леонід Львович. Телефонуйте. Кафедра археології НаУКМА

"Спілка археологів України" приєднується до звернення Українських істориків.
Найдавніша історія України свідчить, що нові, міцні і пасіонарні історичні спільності, в тому числі і слов’янські, формувалися виключно на базі поєднання різних найпрогресивніших культурно-етнічних елементів із збереженням автохтонного ядра.
Будьмо достойними своїх предків.

(Прийнято на засіданні правління ВГО САУ 2 березня 2014 р.)

Голова правління   ВГО САУ                                  Д.Н. Козак
__________________________________________________
ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКІВ
2 березня 2014 р.
Ми – українські історики, які займаються історією України та сусідніх країн. Ми навчалися в різних регіонах України. У нас різне походження, свої наукові праці, ми пишемо різними мовами.
Навіть якщо у своїх дослідженнях минулого ми намагаємося бути максимально об’єктивними, ми розуміємо свої обмеження, умовлені політичними уподобаннями. Ми не раз і не два сперечалися між собою в наукових журналах чи на наукових конференціях. Наші особисті стосунки не завжди були і є безхмарними. Але сьогодні перед лицем спільної загрози і спільних шансів ми є єдиними.
Ми усвідомлюємо, що внутрішні поділи у подібні часи є недопустимою і злочинною розкішшю. Закликаємо своїх колег науковців, політиків,  церковних і громадських лідерів утриматися від суперечок та плекати солідарність понад регіональні, мовні, церковні та інші поділи.
Хай сучасна політична криза і загроза війни стане приводом до українсько-російського примирення і зміцнення нашої солідарності.
Україна є різною, але єдиною. Вона була такою. Робімо все можливе, щоб вона такою залишалася.

ВГО «Спілка археологів України» повідомляє про наявність кількох археологічних пам’яток на території урочища Межигір’я і просить сприяти археологічному вивченню цих об’єктів культурної спадщини із подальшим введенням їх до реєстру нерухомих пам’яток історії і культури.
В обласному Центрі охорони та наукових досліджень управління культури і туризму Київської облдержадміністрації зібрано необхідні історичні та архівні матеріали, що безперечно доводять існування в урочищі «Межигір’я» унікальної пам’ятки історії та археології – залишків колишнього козацького Межигірського Спасо-Преображенського монастиря, які достатні для проведення археологічних досліджень. Відсутні лише межи пам’ятки та їх охоронні зони в зв’язку з закритим характером території.
Інформація про унікальну пам’ятку неодноразово друкувалась в періодичних та наукових виданнях.
Листи, про необхідність збереження залишків козацького монастиря, були направлені наприкінці 2004 року Голові Верховної Ради України В. Литвину, до Кабінету Міністрів України, до депутатів Верховної Ради України: В. Ющенку, Л. Танюку, П. Мовчану, В. Яворівському, Голові Українського товариства охорони пам’яток П. Толочку, Голові Українського комітету ЮНЕСКО В. Абазову. Листом була попереджена Вишгородська районна адміністрація. Необхідні матеріали були направлені до Державної служби з питань національної культурної спадщини.
8 липня 2005 року відбулося засідання міжвідомчої комісії з питання історії Межигірського монастиря при Київській облдержадміністрації, де було вирішено провести комплексне археологічне дослідження території Межигір’я.
Листом за № 97/1-614 від 06.11.2007 до Президента України звернулися Директор Інституту археології НАН України П. Толочко, директор Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського О. Оніщенко та заступник директора з наукової роботи Інституту газу НАН України В. Жовтянський з метою привернути увагу до проблеми загальнонаціональної ваги – обов’язкового проведення археологічних досліджень на території Межигір’я.
Міністерство культури і туризму України в листі за № 106/22/10-08 від 28.01.08 вважало за необхідне до розгляду питання щодо утворення Національного заповідника на території колишнього Спасо-Преображенського монастиря в урочищі Межигір’я, здійснити комплексне дослідження його території із залученням провідних фахівців НАН України, визначити на їх основі перелік об’єктів для включення до складу заповідника, межи їх охоронних зон, режими використання земель.
Кабінет Міністрів України (Лист за № 2862/3/1-08 від 07.02.2008) пропонував вжити заходів щодо здійснення, починаючи з 2008 року комплексного дослідження території колишнього Спасо-Преображенського монастиря в урочищі Межигір’я.
Однак Вишгородська районна адміністрація 12.12.2007 р. надала дозвіл за № 7-25/3280 на передачу в оренду на 49 років земельну ділянку площею близько 130 га під існуючою базою відпочинку «Пуща Водиця» на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району товариству з обмеженою відповідальністю «Танталіт». Залишки колишнього Спасо-Преображенського монастиря в урочищі Межигір’я знаходяться саме на цій території.
Представник ТОВ «Танталіт» відмовився підписувати Охоронний договір з органом охорони культурної спадщини Київської області, тому йому було відмовлено в отриманні погодження на передачу в оренду згаданої території. За неофіційною інформацією таке погодження надала ТОВ «Танталіт» Державна служба з питань національної культурної спадщини.
Після відкриття території Межигір’я 22.02.2014 р. територію монастиря відвідала комісія: Бреяк О. В.(Зав.відділу краєзнавства Київського обласного центру охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини управління культури і туризму Київської облдержадміністрації), Б. О. Моця (Заст.начальника управління охорони нерухомої культурної спадщини Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України – начальник відділу збереження та використання пам'яток та територій, пов'язаних з охороною нерухомої культурної спадщини), В. Г. Івакін (к.і.н., старший науковий співробітник Інституту археології НАН України). Члени комісії засвідчили, що територія Спасо-Преображенського Межигірського монастиря є вільною від забудови.
У 1924, 1934, 1992 рр. проводилися археологічні розвідки на території Межигір’я. В результаті виявлено п’ять пам’яток археології:
1) Спасо-Преображенський Межигірський монастир XVI–XVIII ст.
2) Давні укріплення в ур. Пекарська гора, розташовувалися над монастирем. В двох місцях зафіксовано залишки валів, але продатувати їх спорудження не вдалось;
3) Поселення в ур. Хутір – тут зібрано фрагменти кераміки Х–ХІІІ ст. Тут дослідники згадують укріплення, можливо – залишки напольного валу городища. Зв'язок давньоруського поселення з укріпленнями потребує уточнення, оскільки на поселенні виявлено і пізньосередньовічні матеріали;
4) Багатошарова пам'ятка в урочищі Виноградна гора, яка розташовувалось північніше монастиря. Знайдено фрагменти давньоруської та пізньосередньовічної кераміки. Зафіксовано багатокутне укріплення, котре дослідники вважали залишками батареї ХVІІІ ст.;
5) Печерний комплекс Межигірської обителі.
Необхідні попередні археологічні дослідження всіх вищенаведених пам’яток. За результатами проведених археологічних досліджень буде складено облікову документацію на нововиявлену пам’ятку історії та культури — залишки колишнього козацького Межигірського Спасо-Преображенського монастиря.

Прийнято на засіданні правління ВГО САУ (протокол №1 від 27.02.2014 р.).

На території с. Лісники Києво-Святошинського р-ну Київської обл. знаходиться унікальна пам’ятка археології – замчище князів Корецьких ХVI-XVII ст. Унікальність пам’ятки полягає в тому, що донедавна це були єдині відомі у Середньому Подніпров’ї залишки пізньосередньовічного замку, не пошкоджені забудовою більш пізніх часів. Замчище включено до Державного реєстру пам'яток культурної спадщини України. Керівництво місцевих органів самоврядування було попереджено про необхідність дотримання охоронного законодавства щодо пам’ятки. Але в жовтні 2008 р. на її території розпочалось і на даний час завершилось будівництво приватного капітального будинку, яке значно пошкодило культурний шар пам’ятки. Цим грубо порушено чинне законодавство України стосовно охорони пам’яток археології.

Иевлев М.М. Очерки античной палеоэкологии Нижнего Побужья и Нижнего Поднепровья. — К.: Видавець Олег Філюк, 2014. — 276 с.

Монография посвящена проблеме взаимодействия природы и общества на территории Северного Причерноморья, рассматриваемая на примере Ольвийского государства. Возникнув в VII в. до н.э. оно существует до IV в. н.э.,то есть практически весь период существования античной цивилизации на территории Северного Причерноморья. В монографии определяется роль и степень влияния происходивших природных изменений на хозяйственную деятельность населения, а так же роль антропогенного фактора в изменениях ландшафтов региона. Сделана попытка произвести реконструкцию окружающей среды района Нижнего Побужья и Нижнего Поднепровья на основных этапах развития Ольвийского государства: архаическом, классико-эллинистическом и римском.

Книга рассчитана на археологов, палеогеографов и всех, кто занимается проблемами взаимодействия природы и общества.

e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Дорогі друзі і колеги!

Щиро вітаємо Вас із Новим Роком і Різдвом!

Хай у новому році Вам таланить у всіх  Ваших справах!

Правління

Нещодавно в Інституті археології НАН України відбулося вручення премії академіка Петра Толочка за 2013 рік. Цього разу лауреатом премії стала кандидат історичних наук, лаборант відділу археології Києва Олена Оногда.

На сайті Державної служби з питань регуляторної політики та підприємництва з’явилося повідомлення про те, що голова цього органу Михайло Бродський висловив зауваження стосовно проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони археологічної спадщини» (реєстр. № 3416).
Основним інформаційним посилом цього повідомлення є думка М. Бродського, що науковій археологічній експертизі мають підлягати лише землі історико-культурного призначення. Таке зауваження свідчить про те, що керівник такого важливого органу як Державна служба з питань регуляторної політики та підприємництва, а також чисельний апарат його радників, будучи абсолютно некомпетентними у проблематиці нормативного регулювання охорони археологічної спадщини, не спромоглися навіть прочитати пояснювальну записку до законопроекту.
Обмеження сфери проведення археологічної експертизи виключно землями історико-культурного призначення є повним безглуздям, адже основним завданням наукової археологічної експертизи є визначення наявності чи відсутності на певній земельній ділянці археологічних об’єктів. Унікальні пам’ятки й інші археологічні  знахідки можуть бути виявлені  будь-де, незалежно від того, чи віднесено органами влади відповідні території до категорії земель історико-культурного призначення. Крім того, згідно з українським законодавством навіть землі, на яких визначено й зареєстровано археологічні пам’ятки, зони їх охорони, охоронювані археологічні території чи історичні ареали населених місць, не стають автоматично землями історико-культурного призначення. Це пов’язано з тим, що наявність археологічних об’єктів на ділянці породжує обов’язок держави й суспільства забезпечити облік та охорону відповідних об’єктів, а для цього не завжди потрібно використовувати земельну ділянку виключно в історико-культурних цілях.
Таким чином, ми наполягаємо на тому, що сфера проведення археологічної експертизи має визначатися не кадастровою документацією, а дійсними потребами розвитку археологічної науки й збереження об’єктів археологічної спадщини, більшість з яких досі невідомі науці, а приблизно 99% тих об’єктів, що вже виявлені, ще потребують виділення значних коштів для визначення їх дійсних меж, паспортизації та реєстрації як пам’яток археології.
Так само необґрунтованим і навіть неправомірним є зауваження щодо запропонованої в законопроекті системи отримання дозволів на використання в Україні металошукачів, детекторів неоднорідності ґрунту чи будь-якого іншого пошукового обладнання або відповідної технології з метою пошуку рухомих археологічних предметів. М. Бродський виступає проти самої ідеї таких дозволів, керуючись тим, що, мовляв, це створюватиме додаткові навантаження на підприємців. Але цікаво з якого ж саме часу українська держава офіційно визнала пошук рухомих археологічних предметів законною підприємницькою діяльністю? Ми вже звикли, що держава не веде боротьби з чорною археологією, але є просто верхом цинізму фактичне визнання з вуст керівника високого державного органу, що пограбування археологічних пам’яток не лише не засуджується, а й потребує дерегуляції. Насправді, запровадження процедури видання попереднього спеціального дозволу на використання в археологічних дослідженнях детекторів металу та будь-якого іншого обладнання чи методів виявлення археологічних об'єктів є імперативною вимогою статті 3 ратифікованої Україною Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини. У більшості європейських країн процедура одержання відповідних дозволів набагато жорсткіша, ніж та, що пропонується законопроектом № 3416. Але зрозуміло, що міжнародні конвенції не є аргументом для М. Бродського та всього легіону наших відважних «дерегуляторів».
Ми закликаємо усі здорові сили нашого суспільства до протидії таким проявам невігластва й некомпетентності вітчизняного бюрократичного апарату, а також до відстоювання засад професіоналізму й фахового підходу стосовно сфери охорони археологічної спадщини.

Схвалено на засіданні правління ВГО САУ (протокол № 2 від 10.12.2013).

На сайті Державної служби з питань регуляторної політики та підприємництва з’явилося повідомлення про те, що голова цього органу Михайло Бродський висловив зауваження стосовно проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони археологічної спадщини» (реєстр. № 3416).
Основним інформаційним посилом цього повідомлення є думка М. Бродського, що науковій археологічній експертизі мають підлягати лише землі історико-культурного призначення. Таке зауваження свідчить про те, що керівник такого важливого органу як Державна служба з питань регуляторної політики та підприємництва, а також чисельний апарат його радників, будучи абсолютно некомпетентними у проблематиці нормативного регулювання охорони археологічної спадщини, не спромоглися навіть прочитати пояснювальну записку до законопроекту.
Обмеження сфери проведення археологічної експертизи виключно землями історико-культурного призначення є повним безглуздям, адже основним завданням наукової археологічної експертизи є визначення наявності чи відсутності на певній земельній ділянці археологічних об’єктів. Унікальні пам’ятки й інші археологічні  знахідки можуть бути виявлені  будь-де, незалежно від того, чи віднесено органами влади відповідні території до категорії земель історико-культурного призначення. Крім того, згідно з українським законодавством навіть землі, на яких визначено й зареєстровано археологічні пам’ятки, зони їх охорони, охоронювані археологічні території чи історичні ареали населених місць, не стають автоматично землями історико-культурного призначення. Це пов’язано з тим, що наявність археологічних об’єктів на ділянці породжує обов’язок держави й суспільства забезпечити облік та охорону відповідних об’єктів, а для цього не завжди потрібно використовувати земельну ділянку виключно в історико-культурних цілях.
Таким чином, ми наполягаємо на тому, що сфера проведення археологічної експертизи має визначатися не кадастровою документацією, а дійсними потребами розвитку археологічної науки й збереження об’єктів археологічної спадщини, більшість з яких досі невідомі науці, а приблизно 99% тих об’єктів, що вже виявлені, ще потребують виділення значних коштів для визначення їх дійсних меж, паспортизації та реєстрації як пам’яток археології.
Так само необґрунтованим і навіть неправомірним є зауваження щодо запропонованої в законопроекті системи отримання дозволів на використання в Україні металошукачів, детекторів неоднорідності ґрунту чи будь-якого іншого пошукового обладнання або відповідної технології з метою пошуку рухомих археологічних предметів. М. Бродський виступає проти самої ідеї таких дозволів, керуючись тим, що, мовляв, це створюватиме додаткові навантаження на підприємців. Але цікаво з якого ж саме часу українська держава офіційно визнала пошук рухомих археологічних предметів законною підприємницькою діяльністю? Ми вже звикли, що держава не веде боротьби з чорною археологією, але є просто верхом цинізму фактичне визнання з вуст керівника високого державного органу, що пограбування археологічних пам’яток не лише не засуджується, а й потребує дерегуляції. Насправді, запровадження процедури видання попереднього спеціального дозволу на використання в археологічних дослідженнях детекторів металу та будь-якого іншого обладнання чи методів виявлення археологічних об'єктів є імперативною вимогою статті 3 ратифікованої Україною Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини. У більшості європейських країн процедура одержання відповідних дозволів набагато жорсткіша, ніж та, що пропонується законопроектом № 3416. Але зрозуміло, що міжнародні конвенції не є аргументом для М. Бродського та всього легіону наших відважних «дерегуляторів».
Ми закликаємо усі здорові сили нашого суспільства до протидії таким проявам невігластва й некомпетентності вітчизняного бюрократичного апарату, а також до відстоювання засад професіоналізму й фахового підходу стосовно сфери охорони археологічної спадщини.

Схвалено на засіданні правління ВГО САУ (протокол № 2 від 10.12.2013).