Шановні колеги!
Для якісного випуску АДУ та контролю за подачею статей з виконанням вимог їх написання, прохання терміново надіслати статті до АДУ на цю електронну адресу: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду . Останній термін подачі - 30 листопада. У разі ненадходження статті у цей термін, видачу відкритих листів на наступний рік буде поставлено під питання.
Голові Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності
В. А. Кириленку
Шановний В’ячеславе Анатолійовичу!
Всеукраїнська громадська організація «Спілка археологів України» звертається до Вас з проханням підтримати проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо охорони археологічної спадщини» (реєстр. № 3416), який передано на розгляд до очолюваного Вами комітету.
Ми вкрай стурбовані ситуацією, яка склалася в даний час з охороною археологічної спадщини в державі. В результаті безсистемних змін до законодавства, спрямованих нібито для скорочення процедури відведення земельних ділянок, повністю зруйнований механізм захисту об’єктів археологічної спадщини. Пам’ятки археології стали беззахисними перед навалою будівельних організацій та землекористувачів.
До нас надходять шокуючі дані про випадки руйнування давніх поселень, могильників, городищ забудовниками, фактами передачі земельних ділянок, на яких розміщені пам’ятки археології у приватну власність.
Україна єдина держава в Європі, яка цілковито ігнорує вимоги Європейської конвенції «Про охорону археологічної спадщини», ратифікованою Верховною радою України у 2004 році. На очах сучасників гине найцінніший скарб держави – історична спадщина. Наноситься суттєва шкода історичному надбанню Європейської цивілізації.
Першим кроком до виправлення цієї критичної ситуації стало б впровадження процедури наукової археологічної експертизи на стадії виготовлення проекту землеустрою з метою встановлення наявності на виділеній ділянці об’єкта історичної спадщини.
Законопроектом встановлено також вичерпаний перелік випадків при яких необхідно проведення наукової археологічної експертизи, пропонується механізм впровадження контролю за руйнівною діяльністю чорних археологів, зокрема, використання металодетекторів ґрунту.
Прийнято на засіданні правління ВГО САУ від 29.10.2013 р. (протокол № 1).
| Голова правління, докт. іст. наук | Д.Н. Козак |
| Секретар, канд. іст. наук | Е.А. Кравченко |
Голові Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності
В. А. Кириленку
Шановний В’ячеславе Анатолійовичу!
Всеукраїнська громадська організація «Спілка археологів України» звертається до Вас з проханням підтримати проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо охорони археологічної спадщини» (реєстр. № 3416), який передано на розгляд до очолюваного Вами комітету.
Ми вкрай стурбовані ситуацією, яка склалася в даний час з охороною археологічної спадщини в державі. В результаті безсистемних змін до законодавства, спрямованих нібито для скорочення процедури відведення земельних ділянок, повністю зруйнований механізм захисту об’єктів археологічної спадщини. Пам’ятки археології стали беззахисними перед навалою будівельних організацій та землекористувачів.
До нас надходять шокуючі дані про випадки руйнування давніх поселень, могильників, городищ забудовниками, фактами передачі земельних ділянок, на яких розміщені пам’ятки археології у приватну власність.
Україна єдина держава в Європі, яка цілковито ігнорує вимоги Європейської конвенції «Про охорону археологічної спадщини», ратифікованою Верховною радою України у 2004 році. На очах сучасників гине найцінніший скарб держави – історична спадщина. Наноситься суттєва шкода історичному надбанню Європейської цивілізації.
Першим кроком до виправлення цієї критичної ситуації стало б впровадження процедури наукової археологічної експертизи на стадії виготовлення проекту землеустрою з метою встановлення наявності на виділеній ділянці об’єкта історичної спадщини.
Законопроектом встановлено також вичерпаний перелік випадків при яких необхідно проведення наукової археологічної експертизи, пропонується механізм впровадження контролю за руйнівною діяльністю чорних археологів, зокрема, використання металодетекторів ґрунту.
Прийнято на засіданні правління ВГО САУ від 29.10.2013 р. (протокол № 1).
| Голова правління, докт. іст. наук | Д.Н. Козак |
| Секретар, канд. іст. наук | Е.А. Кравченко |
Важливо!
Державне підприємство «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України (далі – ОАСУ) наполягає на частковій недостовірності інформації, оприлюдненої прес-службою Прокуратури Чернігівської області та поширеної через мережу Інтернет, про «черговий подвиг правоохоронців», які нібито зафіксували факт одержання хабара на суму 50 тисяч гривень одним із керівників нашого підприємства.
За даними Чернігівського дочірнього підприємства ОАСУ «Старожитності Полісся» мова йде про археолога А. Казакова, який не є співробітником ОАСУ, а отже й не може займати будь-яких керівних посад на підприємстві.
А. Казаков, який є високопрофесійним фаховим спеціалістом, як і інші археологи України спорадично залучається на основі цивільно-правових договорів до роботи ОАСУ для участі у виконанні термінових науково-рятівних археологічних досліджень на території України.
«Сенсаційне» повідомлення, вміщене в Інтернеті, ОАСУ розглядає як чергову провокацію проти українських археологів, організовану на замовлення приватних осіб і організацій, яким науковці на підставі чинного законодавства заважають «освоювати земельні ділянки з пам’ятками археології». Боротьба проти науковців цілком відповідає сьогоднішній «гуманітарній політиці» окремих державних відомств, які змінами до законодавства, іншими методами, в тому числі численними брехливими інсинуаціями, прагнуть відтіснити археологів з процесу землевідводів та міської забудови, скомпрометувати їхню законну діяльність по захисту археологічної спадщини України.
Ми вимагаємо негайного вибачення й спростування поміщеної інформації та залишаємо за собою право на захист честі й гідності нашої наукової організації через суд.
Адміністрація ОАСУ.
Мартыненко И.Э. Международная и национальные правовые системы охраны историко-культурного наследия государств-учасниц СНГ: учебное пособие. - Москва, 2012. - 943 с. (.pdf)
Блогери України проти корупції
Хто захистить Софію від суддів та чиновників?
Марина Соловйова – адвокат, громадський активіст
Опублікував Ні корупції! on 22.06.2013
круглого столу «Обговорення проекту Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії нелегальним розкопкам та обмеження цивільного обігу археологічних предметів"»
від 11 червня 2013 року.
Директору Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України
А. В. Єрмолаєву
Звернення ВГО «Спілка археологів України»
Шановний Андрій Васильович!
Українські археологи, обурені ситуацією, що склалася в сфері правового регулювання охорони археологічної спадщини, змушені звернутися до Вас по допомогу. Президент України вже неодноразово звертав увагу на необхідність удосконалення правових механізмів охорони культурної спадщини і, зокрема, її невід’ємної складової – археологічної спадщини. Так, згідно з дорученням Президента України № 1-1/579 від 16 березня 2013 року вимагалося вжиття заходів до захисту археологічної спадщини під час відведення земельних ділянок.
В процесі виконання цього доручення такі профільні відомства як Міністерство культури України і Національна академія наук України висловилися щодо того, що вирішення питання лежить у площині внесення змін до чинного законодавства. Інститутом археології НАН України і Міністерством культури спільно напрацьовано ряд системних пропозицій у цій сфері.
Разом з тим Верховна Рада України, повністю ігноруючи бачення Президента України щодо проблематики охорони культурної спадщини, викладене в наведеному вище дорученні, 2 липня 2013 р. прийняла в другому читанні проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері земельних відносин щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок» (реєстр. № 1208-1).
Наші зауваження до цього проекту закону ще на попередніх стадіях його проходження полягали в тому, що ним повністю знищується правовий механізм охорони археологічної спадщини при відведенні земельних ділянок, чим, окрім шкоди національному надбанню України, завдається смертельний удар всій українській археологічній науці, адже археологічні дослідження в Україні вже багато років фактично не фінансуються державою і лише попередні обстеження археологами земельних ділянок, які передують погодженню їх відведення, дають змогу вітчизняним науковцям хоч якось працювати.
Змінами до ст. 186-1 Земельного Кодексу України, передбаченими Законом № 1208-1, встановлено повну заборону для органів охорони культурної спадщини залучати археологів при погодженні проектів землеустрою та загалом проводити будь-які обстеження чи експертизи земельних ділянок, що відводяться. Цим археологічну діяльність в Україні фактично ставлять поза законом, що призведе до колосальних втрат як з погляду науки, так і з матеріального боку, оскільки держава нестиме колосальні збитки від знищення археологічних пам’яток.
Крім того, руйнується навіть формальна бюрократична система охорони археологічної спадщини. До цього часу законодавством було передбачено, що всі проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок мають погоджуватися органами охорони культурної спадщини. Це було цілком виправданим, оскільки з огляду на відсутність державного фінансування археологічних досліджень, робіт з обліку та паспортизації археологічних пам’яток, більшість археологічних об’єктів досі не є виявленими, а ті, які вже виявлені, здебільшого точно не визначені на місцевості. У Ст. 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» прямо сформульовано, що погодження органами охорони культурної спадщини відведення земельних ділянок здійснюється з метою захисту об’єктів археології, в тому числі тих, що тільки можуть бути виявлені.
Натомість, згідно зі змінами до ч. 3 ст. 186-1 Земельного Кодексу України, передбаченими Законом № 1208-1, органи охорони культурної спадщини погоджують лише проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вже відомих зареєстрованих пам’ятках, в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць та на інших землях історико-культурного призначення. Таким формулюванням повністю нівелюється необхідність охорони ще невиявлених археологічних об’єктів, а охорона вже відомих пам’яток буде надзвичайно ускладненою, адже, як ми вже зазначали, у більшості випадків розташування і межі цих пам’яток не є точно визначеними.
Відповідним формулюванням до законодавства ще й вноситься гостра суперечність, оскільки правовий режим пам’ятки, її охоронної зони, історичного ареалу населеного місця тощо не передбачає автоматичного віднесення відповідних земельних ділянок до земель історико-культурного призначення. Це й не завжди потрібно, адже ми не можемо віднести, наприклад, всі землі певного історичного ареалу населеного місця, де й зараз живуть люди, функціонують підприємства тощо, виключно до земель історико-культурного призначення. У наших пропозиціях, які були сприйняті низкою народних депутатів, і вилилися в ряд поправок до відповідного положення, ми пропонували не пов’язувати і не ставити в залежність пам’яткоохоронний режим території із цільовим призначенням земельної ділянки. Втім, через недоліки техніки доопрацювання проекту до другого читання, в результаті зовсім неосмисленого «редакційного врахування» наших пропозицій, юридичний недолік зазначеної норми був доповнений недоліком логічним і навіть граматичним. Згідно з остаточною редакцією погодження органів охорони культурної спадщини потрібне, якщо земельну ділянку розташовано: «на території земель історико-культурного призначення, пам’яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення…». Як ми бачимо вказівка на землі історико-культурного призначення просто продубльована два рази, що не тільки не вирішує проблему розмежування, але й вносить зайву плутанину до цієї статті.
Ураховуючи зазначене вище, ми маємо повне право стверджувати, що Законом України № 1208-1 проігноровано всі без виключення суспільні потреби щодо охорони археологічної спадщини при відведенні земельних ділянок, порушує взяті на себе Україною при ратифікації Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини (переглянутої) 1992 р. міжнародні зобов’язання щодо встановлення наукових і адміністративних наглядових процедур у сфері охорони археологічної спадщини.
Ураховуючи неодноразово озвучену принципову й категоричну позицію Президента України щодо необхідності посилення захисту археологічної спадщини, неприйнятності нехтування інтересами культурної спадщини задля розвитку бізнесу, промисловості чи інших сфер життя, сподіваємося на Ваше глибоке розуміння непростої ситуації, в якій опинилася українська археологія.
Просимо Вашого сприяння у ветуванні Президентом України прийнятого Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері земельних відносин щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок» (реєстр. № 1208-1), а при його повторному розгляді наполягати на таких пропозиціях:
1. Пропонований проектом Закону абзац четвертий частини третьої статті 186-1 Земельного Кодексу України викласти у такій редакції:
«розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам’яток культури місцевого значення, зон їх охорони, в історичних ареалах населених місць, за виключенням випадків, зазначених у абзаці третьому частини третьої цієї статті, а також ділянки, стосовно якої немає даних щодо наявності або відсутності на ній об’єктів археологічної спадщини, підлягає також погодженню із органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини;».
2. Пропоновану проектом ч. 7 ст. 186-1 ЗК України вилучити.
Схвалено на засіданні правління ВГО «Спілка археологів України»
(Протокол № 8 від 4 липня 2013 р.)
| Голова правління, докт. іст. наук | Д.Н. Козак |
| Секретар, канд. іст. наук | Е.А. Кравченко |
Вик.: Малишев О. О.
Тел.: (097)6219220
Директору Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України
А. В. Єрмолаєву
Звернення ВГО «Спілка археологів України»
Шановний Андрій Васильович!
Українські археологи, обурені ситуацією, що склалася в сфері правового регулювання охорони археологічної спадщини, змушені звернутися до Вас по допомогу. Президент України вже неодноразово звертав увагу на необхідність удосконалення правових механізмів охорони культурної спадщини і, зокрема, її невід’ємної складової – археологічної спадщини. Так, згідно з дорученням Президента України № 1-1/579 від 16 березня 2013 року вимагалося вжиття заходів до захисту археологічної спадщини під час відведення земельних ділянок.
В процесі виконання цього доручення такі профільні відомства як Міністерство культури України і Національна академія наук України висловилися щодо того, що вирішення питання лежить у площині внесення змін до чинного законодавства. Інститутом археології НАН України і Міністерством культури спільно напрацьовано ряд системних пропозицій у цій сфері.
Разом з тим Верховна Рада України, повністю ігноруючи бачення Президента України щодо проблематики охорони культурної спадщини, викладене в наведеному вище дорученні, 2 липня 2013 р. прийняла в другому читанні проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері земельних відносин щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок» (реєстр. № 1208-1).
Наші зауваження до цього проекту закону ще на попередніх стадіях його проходження полягали в тому, що ним повністю знищується правовий механізм охорони археологічної спадщини при відведенні земельних ділянок, чим, окрім шкоди національному надбанню України, завдається смертельний удар всій українській археологічній науці, адже археологічні дослідження в Україні вже багато років фактично не фінансуються державою і лише попередні обстеження археологами земельних ділянок, які передують погодженню їх відведення, дають змогу вітчизняним науковцям хоч якось працювати.
Змінами до ст. 186-1 Земельного Кодексу України, передбаченими Законом № 1208-1, встановлено повну заборону для органів охорони культурної спадщини залучати археологів при погодженні проектів землеустрою та загалом проводити будь-які обстеження чи експертизи земельних ділянок, що відводяться. Цим археологічну діяльність в Україні фактично ставлять поза законом, що призведе до колосальних втрат як з погляду науки, так і з матеріального боку, оскільки держава нестиме колосальні збитки від знищення археологічних пам’яток.
Крім того, руйнується навіть формальна бюрократична система охорони археологічної спадщини. До цього часу законодавством було передбачено, що всі проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок мають погоджуватися органами охорони культурної спадщини. Це було цілком виправданим, оскільки з огляду на відсутність державного фінансування археологічних досліджень, робіт з обліку та паспортизації археологічних пам’яток, більшість археологічних об’єктів досі не є виявленими, а ті, які вже виявлені, здебільшого точно не визначені на місцевості. У Ст. 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» прямо сформульовано, що погодження органами охорони культурної спадщини відведення земельних ділянок здійснюється з метою захисту об’єктів археології, в тому числі тих, що тільки можуть бути виявлені.
Натомість, згідно зі змінами до ч. 3 ст. 186-1 Земельного Кодексу України, передбаченими Законом № 1208-1, органи охорони культурної спадщини погоджують лише проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вже відомих зареєстрованих пам’ятках, в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць та на інших землях історико-культурного призначення. Таким формулюванням повністю нівелюється необхідність охорони ще невиявлених археологічних об’єктів, а охорона вже відомих пам’яток буде надзвичайно ускладненою, адже, як ми вже зазначали, у більшості випадків розташування і межі цих пам’яток не є точно визначеними.
Відповідним формулюванням до законодавства ще й вноситься гостра суперечність, оскільки правовий режим пам’ятки, її охоронної зони, історичного ареалу населеного місця тощо не передбачає автоматичного віднесення відповідних земельних ділянок до земель історико-культурного призначення. Це й не завжди потрібно, адже ми не можемо віднести, наприклад, всі землі певного історичного ареалу населеного місця, де й зараз живуть люди, функціонують підприємства тощо, виключно до земель історико-культурного призначення. У наших пропозиціях, які були сприйняті низкою народних депутатів, і вилилися в ряд поправок до відповідного положення, ми пропонували не пов’язувати і не ставити в залежність пам’яткоохоронний режим території із цільовим призначенням земельної ділянки. Втім, через недоліки техніки доопрацювання проекту до другого читання, в результаті зовсім неосмисленого «редакційного врахування» наших пропозицій, юридичний недолік зазначеної норми був доповнений недоліком логічним і навіть граматичним. Згідно з остаточною редакцією погодження органів охорони культурної спадщини потрібне, якщо земельну ділянку розташовано: «на території земель історико-культурного призначення, пам’яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення…». Як ми бачимо вказівка на землі історико-культурного призначення просто продубльована два рази, що не тільки не вирішує проблему розмежування, але й вносить зайву плутанину до цієї статті.
Ураховуючи зазначене вище, ми маємо повне право стверджувати, що Законом України № 1208-1 проігноровано всі без виключення суспільні потреби щодо охорони археологічної спадщини при відведенні земельних ділянок, порушує взяті на себе Україною при ратифікації Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини (переглянутої) 1992 р. міжнародні зобов’язання щодо встановлення наукових і адміністративних наглядових процедур у сфері охорони археологічної спадщини.
Ураховуючи неодноразово озвучену принципову й категоричну позицію Президента України щодо необхідності посилення захисту археологічної спадщини, неприйнятності нехтування інтересами культурної спадщини задля розвитку бізнесу, промисловості чи інших сфер життя, сподіваємося на Ваше глибоке розуміння непростої ситуації, в якій опинилася українська археологія.
Просимо Вашого сприяння у ветуванні Президентом України прийнятого Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері земельних відносин щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок» (реєстр. № 1208-1), а при його повторному розгляді наполягати на таких пропозиціях:
1. Пропонований проектом Закону абзац четвертий частини третьої статті 186-1 Земельного Кодексу України викласти у такій редакції:
«розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам’яток культури місцевого значення, зон їх охорони, в історичних ареалах населених місць, за виключенням випадків, зазначених у абзаці третьому частини третьої цієї статті, а також ділянки, стосовно якої немає даних щодо наявності або відсутності на ній об’єктів археологічної спадщини, підлягає також погодженню із органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини;».
2. Пропоновану проектом ч. 7 ст. 186-1 ЗК України вилучити.
Схвалено на засіданні правління ВГО «Спілка археологів України»
(Протокол № 8 від 4 липня 2013 р.)
| Голова правління, докт. іст. наук | Д.Н. Козак |
| Секретар, канд. іст. наук | Е.А. Кравченко |
Вик.: Малишев О. О.
Тел.: (097)6219220
Голові Чернігівської облдержадміністрації
Звернення
ВГО „Спілка археологів України” вимагає від Вас терміново вжити заходів для припинення руйнування унікальної пам’ятки археології Чернігівщини на території Бобровицького району, захисту археологів Чернігівщини від бандитів, що репрезентують себе як генпідрядники та охоронці ТОВ „Земля і Воля”.
Бандити грубою силою почали чинити перепони та погрожувати фізичною розправою археологам, які зафіксували на пам’ятці археології ділянку, призначену для будівництва ТОВ „Земля і Воля.” Археологи, які здійснювали експертизу, були взяті в оточення „охоронцями” ТОВ „Земля і Воля” під керівництвом О.Дмитренка і утримувались силою до глибокої ночі.
На пам’ятці, всупереч чинному законодавству, незважаючи на всі заяви, продовжуються земляні роботи. Чи є на Чернігівщині державна влада? Хто захистить пам’ятку археології, яка взята на державний облік і під охорону держави ще у 1989 р. (№130). ВГО САУ залишає за собою право на звернення до відповідних правоохоронних структур.
Ми неодноразово наголошували на неналежній увазі або взагалі її відсутності у державних виконавчих і правоохоронних структур щодо археологічної спадщини. Прикро, але ми констатуємо таку ситуацію і надалі. Досвід європейських країн, які втратили більшість своїх археологічних пам’яток ще сто-двісті років тому під час індустріального буму, а зараз найжорсткіше із усієї світової спільноти захищають свою археологічну спадщину, показує, що найціннішою вона стає для суспільства під загрозою повного знищення. Зараз таке знищення загрожує археологічній спадщині України.
| Голова правління, докт. іст. наук | Д.Н. Козак |
| Секретар, канд. іст. наук | Е.А. Кравченко |
http://2000.net.ua/2000/aspekty/nauka/90273
стосовно проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії нелегальним розкопкам та обмеження цивільного обігу археологічних предметів»
Голові Комітету Верховної ради України з питань аграрної політики та земельних відносин
Калетнику Г. М.
ЗВЕРНЕННЯ
Шановний Григорій Миколайович!
Народними депутатами України А. П. Денисенком та Д. С. Омельяновичем ініційовано розгляд у Верховній Раді України проектів Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок)» та «Про внесення змін Земельного кодексу України та до інших законодавчих актів у сфері земельних відносин (щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок)».
Всеукраїнська громадська організація «Спілка археологів України», Українське товариство охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК), Український національний комітет міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (УНК ІКОМОС), Центр пам‘яткознавства НАН України і УТОПІК, вивчивши ці документи, пришли до висновку про їх неприйнятність, оскільки в них не враховані належним чином питання охорони культурної спадщини України, а особливо археологічної спадщини.
Сторінка 22 з 32
