Cпілка археологів України

  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

Археологічні дослідження

Дослідження Басівкутського городища на Рівненщині

Басівкутське городище — давнє укріплення в межах колишнього села Басів Кут на південній окраїні міста Рівне. Укріплення-фортецю збудували тут наприкінці Х чи на початку ХІ століття як невеликий замок для княжого намісника. Використовували городище недовго. В середині ХІІ століття фортецю розгромили внаслідок князівських усобиць, а місцеві мешканці покинули поселення.

Цьогорічні дослідження пам’ятки відбулись у червні на ділянці по вул. Марусі Чурай у Рівному. Археологічні вишукування здійснили співробітники Державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України та Рівненського обласного краєзнавчого музею. Пам’ятку вивчали на замовлення Управління культури і туризму виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Науковці дослідили напівземлянку із посудом Х століття та піччю-кам’янкою. Потужний шар попелу свідчить про те, що будівля загинула від пожежі, вочевидь в результаті нападу. Серед найцікавіших знахідок із житла — керамічний посуд Х століття та вигнуте вістря з рогу оленя. В культурному шарі поруч із напівземлянкою знайшли залізний наральник — накладку на основну частину плуга, шпору — елемент спорядження важкого кіннотника та дуже статусну річ, величезну кількість предметів озброєння, серед яких чимало наконечників стріл.


Археологічні дослідження в Кам’янці-Подільському

У серпні—вересні 2020 року ділянку по вул. Зарванська, 7/2 досліджували співробітники Кам’янець-Подільської архітектурно-археологічної експедиції ДП «НДЦ «Охоронна археологічна служба України» під керівництвом Павла Нечитайла, голови Хмельницького підрозділу САУ.

На початку ХХ століття тут існував одноповерховий кам’яний будинок, зруйнований під час Другої світової війни. Згідно історико-архітектурного опорного плану Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець» на ділянці передбачається відновлення втраченої історичної забудови. Залишки фундаментів цього будинку, найвірогідніше зведеного у другій половині XVIII століття, мали прямокутну форму. Зберіглась його підвальна камера з проваленим склепінням, засипана сміттям з матеріалами 1920—1940-х років та невелика тонкостінна прибудова (вбиральня?) кінця ХІХ — першої половини ХХ століття.


Дослідження Хотинського городища

Хотинське городище — пам’ятка давньоруського часу неподалік міста Рівне, одне із численних та малознаних Погоринських міст Волині.

У серпні 2020 року Рівненська археологічна експедиція ОАСУ під керівництвом Олексія Войтюка на замовлення Шпанівської об’єднаної територіальної громади провела попередні археологічні дослідження на території пам’ятки, взятої на облік відповідно до рішення Рівненської обласної ради народних депутатів № 102 від 17.02.1970.

Розвідковий шурф, закладений цього сезону, дозволив дослідити культурні нашарування та зафіксувати стратиграфію ділянки. Серед найцікавіших знахідок — кілька горщиків ранньозалізного часу із характерним оздобленням у вигляді наліпних валиків та округлих вдавлень. Ці матеріали засвідчують довготривалу історію локації, що не обмежується давньоруською добою.


Археолого-архітектурні дослідження Барського замку

З 11 по 16 червня співробітники ДП «НДЦ "ОАСУ"» ІА НАН України і державного історико-культурного заповідника «Меджибіж» провели шурфування стін Барського замку-фортеці. У дослідженнях брали активну участь мер міста Артур Цицюрський, голова благодійного фонду з відродження Барського замку Ігор Лозінський та численні волонтери, мешканці міста Бар.

Метою робіт було встановлення глибини залягання фундаменту фортечних стін та вивчення культурних шарів, які накопичувались під стінами оборонної споруди. Було закладено чотири шурфи. Перший і четвертий з боку міста, зі східної сторони, другий з південної, і третій із заходу — зі сторони річки Рів. З’ясовано, що з боку ріки та з південного боку, на глибині 1,5—1,7 м від денної поверхні стіни мали ступінчасту структуру. Ці сходинки в основі стіни, виявлені в шурфах 2 і 3 виконували функцію відмостки й гідроізоляції та були муровані на розчині з великим домішком суглинку. Стіни замку, що знаходились над землею, муровані на вапняно-міщаному, білому розчині.


Дослідження Гощанського городища давньоруського часу на Рівненщині

У серпні—вересні 2020 року науковці досліджували городище в смт Гоща. Основні роботи проводились на північному краї площадки посаду. Вивчена цього сезону ділянка знаходиться в межах двох укріплених площадок (дитинця та посаду) городища. Вона відмежована від решти пагорбів ярами, а на східній частині посаду розміщені адміністративні приміщення, котрі належать ветеринарній лабораторії. Західна частина посаду та весь дитинець задерновані й до 2017 року використовувались як сільськогосподарські угіддя. Серед найцікавіших знахідок — металеві знаряддя праці, астрагали (таранні кістки суглоба задньої кінцівки парнокопитних, що використовувались для ігор) та мушлі із отворами. Історія вивчення Гощанського городища — доволі давня. Вперше у науковій літературі воно згадується на початку ХХ століття. Тоді видатний історик та археолог Володимир Антонович локалізував урочище Виноград, зафіксувавши помітні залишки укріплень. У післявоєнний період пам'ятку вивчав Юрій Кухаренко, який виділив основні археологічні культури на ділянці. У 1960-х роках Павло Раппопорт провів заміри та зарисовку обох площадок й опублікував ці дані у своїй монографії. Впродовж 2000-х років городище періодично обстежували розвідками Богдан Прищепа й Олексій Войтюк.

Цьогорічні роботи Рівненської археологічної експедиції Охоронної археологічної служби України відбулись під керівництвом Олексія Войтюка, завідувача відділу давньої історії та археології Рівненського обласного краєзнавчого музею й голови Рівненського підрозділу САУ, за наукового сприяння й консультацій Богдана Прищепи, дослідника Погоринських міст Волині.


Унікальні знахідки в середмісті Полтави

Нещодавно фахівці Полтавської археологічної експедиції ДП «НДЦ «Охоронної археологічної служби України» Інституту археології НАН України завершили розкопки в історичному центрі Полтави, по проспекту Першотравневому.


Дослідження на косі Арабатська стрілка: сліди моделювання на черепі та поховання катакомбної й бабинської культур

Хвіст-добудову до кургану з похованнями доби ранньої бронзи у селі Щасливцеве дослідила цього року Арабатська експедиція Інституту археології НАН України під керівництвом Юрія Болтрика. Дослідження розпочались з вивчення ділянки довкола провалу поховальної катакомби, про який повідомив місцевий мешканець Дмитро Борисенко.

Поховальний комплекс складався з невеликої круглої вхідної ями, із якої вузький лаз вів до великої поховальної камери площею 5,2 кв. м. Подальші дослідження добудови до кургану дозволили відкрити іще п’ять поховань: одне катакомбної культури та чотири — бабинської культури (з них двоє — немовлят). У центральній частині камери випростано, головою на захід, розміщувались залишки кістяка. Небіжчик з центральної камери, вочевидь, був особою високого соціального статусу. Про це свідчить набір предметів, який поклали з тілом: добре відполірований кам’яний молоток з просвердленим отвором та дерев’яним руків’ям, розфарбований червоною фарбою посох (стрекало?) із круглим навершям, 7 наконечників стріл зі світло-жовтого прозорого кременю.

Надзвичайно цікавим є спосіб поховання — зі слідами традиції «моделювання черепів». Голову померлого відокремили від тіла та піддали обряду мацерації, тобто позбавлення черепа м’яких тканин шляхом виварювання чи вимочування у спеціальних розчинах. На черепі померлого виявлено сліди ритуального моделювання обличчя сумішшю глини та вохри.

Дослідження відбуваються за підтримки Віктора Плохушка — голови Щасливцевської сільської ради. У майбутньому планується зберегти історичний ландшафт Арабатської стрілки, відтворивши курганні насипи, а матеріали передати на експонування до Генічеського краєзнавчого музею.

Детальніше за посиланням: iananu.org.ua



Продовження досліджень Луцьких підземель

Щойно завершився черговий етап комплексного архітектурно-археологічного дослідження нововідкритих підземель Башти князів Чарторийських та Колегіуму єзуїтів у Луцькому заповіднику.

Наразі досліджено виявлені приміщення першого підземного ярусу Башти та супутнє приміщення підземель Колегіуму.

Вражають знахідки із заповнення підземель, серед яких поки крайня — мініатюрний глечик-заклад, віднайдений під першим рядом мурування у куті між Баштою та Колегіумом.

Розмуровано перестінок, за яким археологів чекали наступні відкриття — комплекс п’яти приміщень першого підземного ярусу Колегіуму та наступна замуровка. Архітектура нововідкритих підземель вражає: прекрасно збережені склепіння, ніші різноманітного призначення, технологічні шахти та переходи роблять об’єкт найбільш значною археологічною знахідкою Волині за період Незалежності України.

Після проведення підготовчих робіт наукове археологічне вивчення нововідкритих підземель неодмінно буде продовжено.

Роботи організовано експедицією Охоронної археологічної служби Інституту археології НАН України під керівництвом Віктора Баюка за допомоги та участі Адміністрації Державного історико-культурного заповідника у м. Луцьку, Спілки археологів України та Волинського Національного університету імені Лесі Українки на замовлення та за кошти Луцької міської ради.


Про «Городницький скарб»

Кілька днів тому інформаційний простір сколихнуло інформаційне повідомлення Олександра Алфьорова про сенсаційну знахідку скарбу срібників на Житомирщині. На місце знахідки оперативно виїхав Андрій Петраускас — керівник Житомирської археологічної експедиції ІА НАН України та голова місцевого відділення САУ. Ми попросили його прокоментувати результати обстеження локації.

«Експедиція Інституту археології НАН України в кінці серпня 2020 р. обстежила місце знахідки скарбу срібників, які виявив поблизу смт Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області мешканець селища С. М. Комаром та атрибутував к. і. н., науковий співробітник Інституту історії НАН України О. А. Алфьоров. На місці обстеження досліджено об’єкт — яму, в якій були виявлено скарб. В заповненні ями та у відвалах було виявлено 6 цілих і фрагментованих срібників. На сьогодні «Городницький скарб» срібників князя Володимира Святого та Святополка Окаянного налічує 38 монет», повідомив Андрій Петраускас.







Розкопки античної Тіри та середньовічного Білгорода у 2016 році

У польовому сезоні 2016 р. були продовжені дослідження на території Центрального розкопу Білгород-Тірського городища у північній частині Північно-Західного ділянки. Роботи проводились на площі прирізки 2010 р., а також безпосередньо на схід від неї.


Флотація й промивання в дії: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник

Палеобіологічні дослідження матеріалів з розкопок у Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику

Під час археологічних розкопок на території Митрополичого саду у Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику влітку цього року було проведено дослідження палеобіологічних решток.

Забір біологічних зразків здійснювався методом флотації, тобто органічні рештки збирали з поверхні води після відділення легкої фракції від важкої.

У результаті флотації частини заповнення споруди XVII—XVIII ст. на рівні долівки отримано рештки: антракологічні (деревне вугілля), палеоетноботанічні (зернівки культурних рослин), археозоологічні (кістки риб).

Завдяки тісній співпраці сектора археології Заповідника з академічними інституціями України — Інститутом археології та Національним науково-природничим музеєм проведено визначення отриманих палеобіологічних решток.

Антракологічні визначення провела старший науковий співробітник Інституту археології, канд. істор. наук М.С. Сергєєва.

З 11 зразків вугілля 7 належать сосні (Pinus sp.), 1 — дубу (Quercus sp.), 3 — широколистяним деревам, проте їх рід не визначено через дрібні розміри зразків. Серед зразків репрезентована тільки стигла деревина. Ці породи дерев характерні для мішаних і широколистяних лісів регіону. Деревина сосни і дубу належала до основних видів ділової деревини з широким діапазоном використання.

Палеоетноботанічні визначення проведені старшим науковим співробітником Інституту археології, канд. істор. наук С.А. Горбаненком.  Виявлено 4 зернівки культурних рослин:  2 зернобобові – вики ервилії (Vicia ervilia);  1 зернівка проса (Panicum miliaceum), очищеного від плівок — пшона;  1 зернівка культурної рослини через значну зруйнованість не може бути визначена (Cerealia). Зважаючи на надзвичайно малу насиченість палеоетноботаніними матеріалами, споруда не може мати відношення ні до зберігання, ні до приготування їжі рослинного походження.

Іхтіологічні рештки визначені науковим співробітником Національного науково-природничого музею канд. біол. наук О.М. Ковальчуком.  Виявлено:  1 кістка – осетр (Acipenser gueldenstaedtii);  4 кістки – лящ звичайний (Abramis brama);  34 лускових пластинки коропових риб;  3 хребці щуки (Esox lucius); 3 кістки та 19 лускових пластинок окуня річкового (Perca fluviatilis).

Таким чином, визначення палеобіологічних залишків істотно розширюють інформацію щодо побуту мешканців Києво-Печерського монастиря у XVII—XVIII ст.

Джерело: www.kplavra.kiev.ua


Полтавські археологи набирають охочих на розкопки старовинного городища

Інститут керамології НАН України запрошує всіх охочих долучитися до шостого польового сезону на Глинському археологічному комплексі, пам’ятці національного значення ІХ—XIV ст. Із 17 червня по 10 липня 2016 року на базі польового табору в с. Глинське Зіньківського району Полтавської області буде проведено черговий сезон археологічних досліджень за підтримки ГС «Останній Бастіон».

Докладніше >>

Полтавське обласне відділення ВГО "Спілка археологів України" (facebook.com)


Флотація й промивання. Інструкція

Необхідні предмети:

1) антимоскітна сітка з розмірами комірки 1 × 1 мм розміром приблизно 1 × 1 м;
2) невеликі шматочки сітки розмірами приблизно 10 × 10 см;
3) відро стандартне;
4) таз не менше ніж на 2 відра.

Послідовність дій.
* Якщо ґрунт має дрібнозернисту структуру (супісок), його можна частково просіяти на антимоскитній сітці (30—95 %).

1. Набрати на сітку приблизних розмірів 1 × 1 м близько 1 відра ґрунту.
2—3. Помістити сітку з ґрунтом у таз.
2—3. Налити води у таз.
4. Обережно перемішувати й подрібнювати ґрунт вручну хвилин 10—20 (за відчуттями).
5. Зібрати невеликими сіточками все з поверхні води (1—4 сіточки — за відчуттями).
* Якщо на поверхні води виникла піна (результат взаємодії з глиною (?)), зібране на сіточці можна обережно промити, тримаючи сіточку з пробою на долоні над тазом, поливаючи з іншої долоні водою прямо з тазу.
6. Після флотації (п. 5) решту обережно переминати / промивати через сітку хвилин 30—40 (за відчуттями). У кінцевому результаті, на дотик у сітці не має залишатися нічого мсякого.
7. Розкласти сіточки й сітку для просушування проб.

Оскільки мокрі проби погано знімаються з сітки, їх слід підсушити до стану, коли їх можна буде згребти з сітки з мінімальними втратами (за відчуттями).

Результати флотації: бажано вручну відібрати й викинути рештки сучасного виду (переважно коріння), решту (усе чорного кольору, можливо трохи з брудом сіруватого кольору) складати, наприклад, у скляну посудину з кришкою. Тримати зазвичай краще відкритою, щоб не накопичувався конденсат. Можна загорнути зразок у цупкий папір.

Результати промивання: частково на сітці для промивання залишаються матеріали з флотації; бажано їх зібрати до банки з результатами флотації. Решту можна перебрати в таборі. Для цього зручно використовувати стіл, одноколірний (бажано світлий) папір, дрібні предмети типу ножа для перебирання.
Результати промивання можна зберігати у будь-якій зручній упаковці.

Встановлення пріоритетів.
Для визначення інформативності проб, варто на початковому етапі провести фільтрацію по одному відру з об’єктів (для контролю, краще профільтрувати два відра), що викликали зацікавленість. Їх слід ретельно оглянути, після чого приймати рішення, які з об’єктів найпрдуктивніші. Якщо, наприклад, у результатах промивання не виявиться іхтіології, то, можливо, від промивання слід відмовитися.

Увага! Усі ці дії на практиці навіть простіші, ніж здається після прочитання інструкції.


Флотація і промивання: що це таке, і навіщо це потрібно

Флотація і промивання — такі самі методи археологічних досліджень, як і звичайне ретельне розбирання об’єктів. Такі методи досліджень не нові, однак в Україні постійно використовуються лише на пам’ятках кам’яного віку. Одні з перших робіт із застосуванням промивання в Україні проведено у 1970-х рр. на мезолітичному поселенні Мирне, що в рази збільшило обсяг дрібних седиментів з культурного шару. Нині промивання є одним зі звичних методів дослідження культурного шару пам’яток кам’яного віку.

Проведення флотації і промивання задля отримання палеоетноботанічних матеріалів розпочалося на Близькому Сході ще у 1970-х рр. Це був революційний прийом, що вивів палеоетноботанічні дослідження на якісно новий рівень розвитку. Ці методи понад 40 років стали звичними під час археологічних досліджень на широких теренах, у тому числі майже усієї Європи. В Україні цей метод Г.О. Пашкевич застосовувала з 1980-х рр., і спорадично продовжує дослідження дотепер. В Росії понад 20 років флотацією займається Є.Ю. Лєбєдєва. Обидві дослідниці зосереджують увагу на флотації й пошуку саме палеоетноботанічних матеріалів. Однак, як показує досвід, послідовне застосування флотації й промивання не лише можливе (і несуттєво збільшує час обробітку проби), а й суттєво розширює джерельну базу.

Флотація (буквально — плавання на поверхні води) — процес розділення матеріалу на легку й важку фракції. Після перемішування у воді органічні рештки рослинного походження спливають на поверхню і їх лише треба зібрати.

Промивання — процес розділення матеріалу на розчинну й нерозчинну фракції. Після промивки ґрунту залишається певна кількість нерозчинних матеріалів. До них належать дрібні фрагменти кісток звірів і птахів, кераміки, обмазки тощо; дрібні предмети (напр., намисто). А також іхтіологічний матеріал.

Результати флотації: матеріали для палеоетноботанічних визначень; вуглики — для визначення порід дерев. Перші дають змогу відтворити зернове господарство; другі — дещо доповнюють картину природного середовища, частково можуть відповісти на питання пріоритетності використання деревної сировини. Результати промиванн: найважливіші — іхтіологічний матеріал. Дає змогу оцінити рівень риболовлі, користування харчових можливостей водних ресурсів.


Сторінка 1 з 5

Пошук

Контакти

spilka.arch.ukraine@gmail.com
Ми в соцмережах

Поточний проєкт Спілки

Сплата членських внесків

Корпоративна карта Приватбанку для сплати внесків 4246 0010 6613 5355
Детальніше

Інтернет-ресурси

LIKБЕЗ. Історичний фронт
Метою проєкту є популяризація історії України у найрізноманітніших форматах, оскільки саме адекватне бачення минулого є підставою української ідентичності та запорукою єдності країни. Початковою мотивацією для створення проєкту стала інформаційна протидія російській пропаганді, в якій історична риторика займає дуже вагоме місце.

YouTube-канал "Реальна історія"
Ведучий каналу Акім Галімов створює невеликі відео на важливі історичні теми, якими спекулює росія.

YouTube-канал "Локальна історія"
Сам проєкт стартував у 2013 р., а з 2018 р. має низку відеопроєктів про минуле України та світу. Тут ви знайдете багато різних "подкастів" та "списків відтворення" про різні аспекти життя, історії та археології України. На каналі виступають різні дослідники, а також є розділі щодо "усної історії" — свідчення живих очевидців різних подій.

Археологія Дубенщини
Сайт присвячений археології та історії м. Дубна і Дубенського району Рівненської області, а також близьких територій (Віталій Ткач).

Stratum plus
Архів журналу "Stratum plus".

Відлуння віків
Український пам’яткоохоронний інтернет-ресурс.

Legio Historica
Проєкт створений студентами та випускниками історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка як відповідь на міфи, фейки та фальсифікації від тих, хто "дізнався правду". Команда проєкту поєднує фаховість із крутими форматами, які дозволять вам дізнаватись про минуле із захопленням.

Ви знаходитесь тут: Новини Археологічні дослідження